П’ятнадцять років тому Оксана Стоєцька звернула увагу на те, як її діти захоплюються конструюванням та програмуванням роботів, — і сама замислилася, як зробити процес навчання для дітей цікавішим. Рішення знайшлось в STEM — підході, що об’єднує науку (Science), технології (Technology), інженерію (Engineering) та математику (Math).
Зараз вона, вже як засновниця STEM-шкіл INVENTOR та школи повного дня INVENTOR School, впевнена, що знайшла унікальну методику, яка робить навчання сучасним, доступним, цікавим і ефективним водночас.
[Цей матеріал створений у співпраці та за підтримки INVENTOR School.]
§§§
Як ви зрозуміли, куди рухатись? Чому саме робототехніка?
Моє перше знайомство з робототехнікою відбулось, коли мої діти проявили інтерес до LEGO Mindstorms. Інтерес цей був трохи більший, ніж на той час компанія LEGO могла запропонувати в Україні. У дітей не просто було бажання скласти ту чи іншу модель робота, їм було цікаво, які проблеми він вирішує, як працює механізм зсередини. Адже це не просто іграшка: за допомогою однієї конструкції робота можна багато про що дізнатись, а потім ще сконструювати і запрограмувати щось інше.
Вже тоді ми зрозуміли, що класична система освіти застаріла. Треба шукати, що цікавить дитину, і на цьому будувати навчальний процес. Робототехніка завжди захоплює дітей. І зрозуміло, що майбутнє буде тісно пов’язане з нею. До того ж навчання з робототехніки поєднує в собі багато наук, зокрема математику, механіку, а ще інженерію і чимало проєктної роботи.
Згодом наша компанія стала офіційним партнером LEGO Education. Це один із департаментів LEGO Group, який сфокусований на освітньому напрямку і займаються розвитком дошкільної, початкової та середньої освіти і водночас робототехнікою для дітей від шести років. LEGO люблять діти у всьому світі. Ми знали про це і відштовхнулись від цього інтересу
У 2008 році я відвідала Всесвітню олімпіаду з робототехніки у Японії. Ця олімпіада дуже відрізнялась від тих, які я пам’ятала зі своїх шкільних років. Там я вперше побачила тисячу дітей з різних країн світу, які були в повному захваті від того, що вони створювали під час тієї олімпіади. В усьому була творчість — і жодного страху, що їм щось не вдасться зробити. І як результат — тисяча роботів з різними конструкціями і функціями виконують одночасно єдину місію. Це показує, що одну проблему можна вирішити завдяки безлічі підходів. Неймовірно, коли в дітей є таке захоплення.
Я захотіла, щоб в Україні відбувалося те саме, щоб в кожній українській школі був урок робототехніки. І ми цю мрію здійснили: зараз вже можна сказати, що в кожній школі це можливо, якщо вчитель має бажання.
Де ці знання знадобляться дітям згодом?
Ці знання можуть знадобитись і в медицині, і в будівництві, і в освіті, а також у промисловості, логістиці, архітектурі, медицині та сільському господарстві.
Тому фактично робототехніка може стати вибором на все життя. Зараз ми бачимо, як робототехніка допомагає долати труднощі війни — дрони та безпілотники можуть зберегти життя на передовій.
STEM-підхід до навчання означає, що наукові явища пояснюють завдяки простій візуалізації, дослідам, практичним завданням, аби учень не лише знав, а й розумів процеси. Де вчителів навчають цих нових методик, адже вони відрізняються від класичних методів викладання?
У нас є внутрішній STEM-університет для вчителів, оскільки ми почали цим займатись одними з перших в Україні. Ми розуміли, що наші вчителі звикли до традиційних підходів до навчання, коли має бути книжка для вчителя, зошит для учня, якась презентація для дітей. Тому ми підійшли до підготовки методичних матеріалів фундаментально, адже знали, що робототехніка — це надовго. Ми з нуля створили методику і затвердили її в Міністерстві освіти. Зараз наша програма захищена і рекомендована Міносвіти для будь-якої школи, що буде в ній зацікавлена. Було дуже важко, але тепер це простий шлях, який може обрати кожна школа.
Сьогодні вже є багато послідовників, які також розробляють свої програми у напрямі STEM, вдосконалюють те, що ми колись зробили. Є велика мережа вчителів, які самі в захопленні від робототехніки.
Тобто фактично ми створили клуб учителів-любителів робототехніки, де вони могли експериментувати. Крім того, в нас учителі вчилися усміхатися учням, по-іншому організовувати навчальний процес, розуміти, що учні можуть бути поділені на команди, які можуть співпрацювати, змагатись під час уроку. Так, тоді на уроці не буде «порядку», це не буде клас, який просто сидить і слухає, але це зовсім інший підхід. Фактично через введення цього предмету ми почали переформатовувати освіту загалом. І вчителям це сподобалось: вони зрозуміли, що таким чином стають ближчими до дітей, розкривають свій потенціал як педагоги.
А що робити вчителю, якому цікаво, але він ще не з вами? Куди звертатись?
Якщо вчитель зацікавлений в робототехніці, у нас є компанія «Інноваційні освітні технології», яка входить у групу компаній нашого освітнього підрозділу, — саме вона співпрацює з усіма школами, організовує багато заходів для вчителів. Ми залюбки навчимо, покажемо, познайомимо з колегами з різних міст.
Тут також дуже важливо, щоб учителі були готові брати участь у змаганнях з робототехніки, аби згодом сформувати свою команду і не боятися повести її вже на міжнародні змагання. Таких змагань зараз дуже багато в різних країнах світу, тому тут можна поєднати викладацьку діяльність із тренерською. Вчитель робототехніки може стати міжнародним тренером з робототехніки. Також ми оснащуємо українські навчальні заклади STEM-обладнанням LEGO Education.
Робототехніка всім під силу? Як щодо поділу дітей на тих, що мають здібності до точних наук, і гуманітаріїв?
За багато років ми ці міфи розвіяли.
Я не бачила жодної дитини, яка була б неспроможна до певних наук. Все залежить від того, як ми спілкуємося з дитиною, як побудований процес навчання, чи є довіра між дітьми і вчителем, розуміння того, що у кожного може бути свій темп пізнання.
На початку заради експерименту ми проводили свої уроки саме у гуманітарних ліцеях, щоб перевірити, наскільки гуманітаріям цікава чи не цікава робототехніка та інженерія. Все нормально — у всіх був високий рівень зацікавленості та розуміння, бо дуже багато практики.
Є ще стереотип, абсолютно невиправданий, що робототехніка більше подобається хлопцям, ніж дівчатам (як математика чи програмування). Думаю, що сьогодні це вже не актуально. Головне — створити умови, в яких дитина може проявити себе. Ми ламали цей стереотип у 2012-2014 роках, бо в нас було багато дівчат, які чудово розумілись в математиці чи фізиці.
Часто проблеми з вивченням певної науки виникають через методи викладання. У кожного своє сприйняття інформації. Хтось аудіал, тобто краще сприймає інформацію на слух, хтось візуал — йому краще прочитати, побачити. Коли ми кажемо про навчання через дію, а саме так працює робототехніка, тут задіяні абсолютно всі сфери чуття, а також емоційна сфера, творча складова, яка відповідає за інтерес, тому навчання відбувається пришвидшено. Так знання набагато легше сприймати, ніж коли діти чують формулу, записують її в зошит, а потім мають вирішити приклад.
Коли діти, наприклад, використовують формулу швидкості, щоб запустити свого робота, вони розуміють, як ця формула насправді працює.
Розуміння відбувається завдяки практичному застосуванню знань.
STEM-підхід лише для точних наук?
Цей підхід можна використовувати в будь-якій галузі, не лише в навчанні. З цим підходом можна аналізувати глобальні проблеми, шукати шляхи для їхнього вирішення. Спочатку треба проаналізувати дослідження, зрозуміти, в чому саме полягає проблема, далі шукати кілька можливих шляхів її розв’язання. І останній, дуже важливий, етап — це вже впровадження, щоб ця теорія втілилась на практиці.
Більшість людей застосовує цей підхід у своїй роботі, просто не завжди усвідомлено. Ми ж навчаємо дітей цього з трьох років.
Як дійшли від позашкільних занять до відкриття Inventor School?
Все почалось після того, як ми відвідали LEGO Inside Tour у Данії (тур для шанувальників LEGO, де відвідувачам розповідають про історію компанії та показують, як створюють цеглинки). Після цього ми стали партнерами LEGO Education, почали просувати навчання з робототехніки для дітей в українських школах, стали партнерами Всесвітньої Асоціації з робототехніки і в 2009 році влаштували першу Всеукраїнську олімпіаду з робототехніки.
Коли ми зрозуміли, що в нас дуже багато ідей, які не завжди можливо втілити у звичайних школах, вирішили відкрити STEM-школу INVENTOR (її перша назва — Технічна студія «Винахідник») — мережу навчальних центрів, яка представляла б наші розробки та об’єднала б найкращих вчителів.
Спочатку це була лише позашкільна діяльність: у нас були партнери по франчайзингу в 17 містах України, де працювали 32 STEM-школи з 15 тисячами учнів. Батьки казали, що це школа їхньої мрії і якби вони були у віці своїх дітей, то самі із задоволенням відвідували б її. Так з’явилась приватна школа повного дня Inventor School.
Також ми відкрили свою школу в Бостоні і Монреалі. Перед тим як виходити на міжнародний рівень, ми мусили бути впевнені, що всі наші програми відповідають справжньому STEM і всі наші ідеї вміщують в собі критерії цього підходу. Наші STEM-програми пройшли перевірку відповідності Next Generation Science Standards (NGSS), яка контролює відповідність критеріям STEM-підходу, і повністю пройшли апробацію наших матеріалів — від розробок для дошкільнят до середньої школи. Перевірка тривала рік. Ми отримали найвищу оцінку. В американській асоціації сказали, що ніколи ще не працювали з такими ретельними розробками.
Чим ваша Inventor School особлива?
Ми хотіли створити навчальну екосистему, яка складалась би з різних форматів та керувалася єдиною ідеологією: надавати сучасну освіту і максимум корисних навичок, що допоможуть нашим учням стати щасливими та реалізованими дорослими.
Програма Inventor School пронизана STEM-підходом — від дитячого садочка і до випускних класів. Всі наші програми відповідають вимогам Нової української школи, але є авторськими, ми додаємо багато своїх розробок, щоб всебічно підходити до вивчення певних дисциплін.
Ми змінили підхід у навчанні у порівнянні з звичайною школою: наші учні відштовхуються від постановки проблеми і шукають шляхи її вирішення. У процесі вони розуміють, яких знань їм бракує. Наприклад, одна з навчальних програм розроблена на базі популярної серед дітей гри Minecraft. Це не звичайна гра, а Minecraft Education Edition — освітня платформа, де діти навчаються програмувати, створюють проєкти. Там є лабораторії для дослідів: наприклад, діти можуть вивчати будову ока або структуру клітини, але в середовищі Minecraft. До навчання треба йти через інтереси дітей: знайти, де вони проводять найбільше часу, і саме там вчитись. Тоді все відбуватиметься легко.
Математику ми викладаємо за сінгапурською системою, двома мовами — українською та англійською. Ця система вивчення математики лідирує у світі і базується на розвитку навичок вирішення проблем. Наприклад, діти вчаться розраховувати сімейний бюджет чи планувати власний. Наші учні вивчають її також через дослідження і проєкти, тому у нас сто відсотків дітей розуміють математику. Впродовж року діти спілкуються онлайн з однолітками з різних країн світу, проводять спільні уроки англійською мовою, презентують свої проєкти. Наприклад, ми проводили відеобатли зі школами з США, Індії, Кореї, Аргентини, Китаю, Бразилії, Канади, Австралії, Мадагаскару, Бельгії, Італії, Франції, Єгипту.
Діти мають розуміти, що світ дуже пов’язаний. Що, незважаючи на те, що ми з різних культур чи віросповідань, коли ми хочемо щось вирішити, то повинні знайти спільну мову і домовитись.
Зараз наші учні перебувають у різних країнах, і ми бачимо, що вони дуже легко адаптуються. Насамперед — завдяки високому рівню англійської мови. У нас білінгвальна система навчання, тож у них не було стресу через підручники англійською. Наші учні опанували різні формати роботи, вміють запропонувати свою думку на уроках, а інколи навіть наполягти на тому, щоб на неї зважали. Тож вони дуже дивують вчителів: багато предметів, які вони засвоїли, не відповідають їхньому віку. Є кілька учнів, яких за кордоном перевели з 4-го класу до 5-го за результатами їхніх знань.
Коли дитина відчуває в собі таку впевненість, силу і повагу, адаптація проходить зовсім по-іншому. Але все ж таки всі сумують і хочуть повернутись додому.
Як війна вплинула на вашу роботу?
Через те, що багато українських сімей були змушені покинути свої домівки та школи через війну, в березні ми почали проводити безкоштовні онлайн-заняття для дітей. Ми хотіли допомогти дітям хоч на деякий час забути про тривоги та зменшити стрес, а також не зупиняти процес навчання. Це заняття з програмування, створення ігор, роботи з графічними редакторами, конструювання з LEGO, розвитку творчості та креативності тощо.
Влітку для своїх учнів плануєте проводити онлайн-школу soft skills. Які м’які навички важливі для дітей?
Цей рік дуже особливий. Тож ми вирішили, що навчальний рік треба трошки продовжити і присвятити час тому, що, можливо, не завжди встигаємо на звичайних уроках. Навчання на цій літній школі охоплює уроки фінансової грамотності, дебатний клуб, де діти навчаються спілкуватися без конфліктів, а також грамотно висловлювати й відстоювати свої думки.
Якщо ці вміння ми будемо впроваджувати з початкової школи, це дасть нам можливість домовлятись і в дорослому житті. Такі навички просто необхідні для бізнесу.
Дітям важливо навчитись не боятися помилок, бо це частина процесу навчання. Варто виховувати ставлення до помилок як до чогось нормального — через помилку ми можемо пропрацювати себе.
Дуже важливим у сучасному світі є вміння працювати з інформацією, зокрема розрізняти фейки та правду. Для цього треба мати гарне критичне мислення.
Ще важливий творчий підхід, адже всі винаходи, які є в цьому світі, зробили дуже сміливі люди, які не боялися помилок чи осуду. А щоб відкрити щось нове, треба добре знатись на тому, що є вже зараз. Для цього необхідно багато читати, і тому в нас є читацький клуб, де діти діляться своїми враженнями. Головне завдання — щоб наші учні розуміли: світ цікавий, а буде ще цікавішим, якщо вони зможуть щось покращити і зробити своє життя неповторним.
