Юлія Бевзенко: «Київ — частина мене» 

Ми зустрілися з Юлією Бевзенко на Пейзажній алеї. Попри хмарний день та сірість, Юлин настрій був добрий, бо на екскурсії містом вона вирушає за будь-якої погоди: Київ приймає будь-яким. «У непогоду просто тепліше вдягаємось, адже побачити й почути нове нам нічого не завадить», — каже Юлія. Вона авторка екскурсій, зокрема районом Золотих воріт. І проєкту мініскульптур «Шукай!», розкиданих середмістям. Скульптури розповідають про містян, місця та важливі історичні віхи. Юлія називає себе менеджеркою Києва, адже організовує заходи про місто й піклується про його імідж. Однак є й ті, для кого Юлія передовсім блогерка в інстаграмі, котра через цікаві та яскраві сторіз розповідає про своє життя. 

Юлія — мама шестимісячного немовляти, тож балансує між відімкненнями світла, проєктами і власне материнством. Частину розмови донечка спить у візочку поруч, частину — прагне взаємодії, проте Юля тримає фокус і на питаннях про власну діяльність, і на дитині, і на просторі, який відразу заповнює та організовує. Під час розмови Юлія розповіла, що завжди має з собою та презентує на згадку подаруночки — щось невелике і символічне, повʼязане з її проєктами. Ми з фотографкою Анастасією також отримали по літері «ї», без якої не уявити слів «Київ» та «Україна». Мініскульптуру цієї літери у вересні 2023 року розмістили на філологічному корпусі Університету Шевченка.

В інтервʼю для The Ukrainians Юлія Бевзенко міркує про особистий бренд, пізнання Києва іноземцями в час війни, планування і дотримання домовленостей. Її життя структуроване і продумане, вона багато встигає і про свої проєкти розповідає у соцмережах.

§§§

[Це інтерв’ю створене завдяки підтримці Спільноти The Ukrainians — тисячам людей, які системно підтримують якісну незалежну журналістику. Приєднуйтеся!]

§§§

Імпровізація чи план?

План. І навіть план імпровізації. Я людина рамок. Бо от я собі придумала, що маю відкривати скульптуру в середу об 11:00, а меценат може лише у пʼятницю. І зрештою вийшло на краще — і пресі було зручно, і аудиторія побачила нове місце й вирушила у вихідні на пошуки. Тому потрібно постійно переглядати правила. Раніше я проводила екскурсії двічі на день — об 11:00 та о 14:30. Коли мені пишуть, що хотіли б на 18:00, то я відмовляю, бо вже темно, бажані локації закриті, для чого ця прогулянка з ліхтариком? Тому часом подібні обмеження просто необхідні. Ми починаємо рівно об 11:00 і не пізніше, бо об 11:05 на нас уже чекають тут, а об 11:20 уже в наступному місці. Наглядачі музеїв, баристи в кав’ярнях, власники галерей знають роками випрацюваний графік: я з групою приходжу об 11:05 і вони відчиняють двері саме об 11:05. Так, мої гості можуть запізнитися на екскурсію, але ми закінчимо за планом, о 12:45. Тому я роблю домашню роботу і прошу гостей приїжджати за 10 хвилин до початку екскурсії, щоби знайти паркомісце або точку зустрічі. Я приїжджаю з фотографом також за 10-15 хвилин до початку. 

Золоті ворота чи Поділ?

Золоті ворота. У мене навіть екскурсія називається «Золотий район».

Але є ще екскурсія вулицею Терещенківською, тому Золоті чи Терещенківська?

Золоті. Маршрут «Терещенківський квартал» я запустила у вересні 2022-го, але майже рік нікого ним не проводила через вагітність і народження дитини. Натомість Золоті ворота — район, де я воджу людей уже десять років. Тому я екскурсоводка навіть не Києвом, а конкретним районом. 

Спікерка на події чи екскурсоводка в місті?

Зараз — спікерка на події.

А чим ці ролі різняться?

На події я — авторка культурно-історичних проєктів. Тож можу говорити про меценатство, про Київ у цілому, розповідати історії з приватного чи професійного життя, доносити щось як особистість. А коли проводжу екскурсію, то рухаюся за планом, щоб показати задумане в межах цих двох годин. За останні два роки я перекочувала в авторку культурно-історичних проєктів, і проєкт «Шукай!» став на перше місце, а екскурсії — опинились на другому. 

Показати в інстаграмі чи залишити для себе?

Залишити для себе. Я майже не публікую особистих подій, як-от пропозицію руки й серця, весілля, купівлю машини і тому подібне. Про вагітність розповіла за пів року, а про народження дитини опублікувала через два тижні. Тобто я все ж обираю приватні моменти залишати для себе. Але якщо йдеться про професійне, то його обовʼязково треба показувати.

Паперова книжка чи електронна?

До 27 червня 2025 року і народження доньки — паперова книжка. Сьогодні — електронна, бо в мене в одній руці дитина, а іншою рукою я тримаю книжку і можу перемикати сторінки. Але зараз я замовила все ж таки паперові: останній, восьмий, детектив Роберта Ґалбрейта (Джоан Ролінґ) та новинку «Книга Еміля» Ілларіона Павлюка. 

Розібратися самій чи знайти спеціаліста?

Знайти спеціаліста. Я завжди рухаюся з кимось: персональний стиліст, фінансист, коуч, ментор, бренд-стратег, комунікаційник. Коли ми беремо в розробку скульптуру «Шукай!», то обовʼязково звертаємося до експертів. Скульптура паляниці? Йдемо до етнографів, щоби зʼясувати, якою саме має бути ця паляниця. Скульптура серця? До хірурга-кардіолога. До речі, коли ми прийшли консультуватися, то лікар, звісно, похвалив, бо скульптура вийшла дуже гарна, але… з вадою серця, тому треба бу