Катерина Черногоренко: «Завдання будь-якого менеджменту змін — запалити віру в ці зміни серед тих, хто їм опирається»

«Цифровізація вмикає світло в темній кімнаті бюрократії», — любить повторювати Катерина Черногоренко, 38-річна очільниця цифрових реформ в українській армії. Уже півтора року її команда у Міністерстві оборони одне за одним презентує нові рішення та продукти, які сприяють зменшенню паперового абсурду в армії, а разом з тим спричиняють глибші зміни самої системи. 

Так, наприклад, застосунок для призовників, військовозобов’язаних та резервістів «Резерв+» спричинив появу електронного військово облікового документа і дав уже майже чотирьом мільйонам людей зручний спосіб стати на військовий облік, не виходячи з дому. Застосунок для військових «Армія+», яким сьогодні користуються майже 800 тисяч захисників та захисниць, спровокував появу електронних рапортів, оцифрування журналів обліку, процедуру онлайн-переведень і соціальних ліфтів у війську. Реформа військово-лікарської комісії розпочала процес розділення медогляду й адміністративних рішень, що має згодом дати можливість проходити медичну комісію у будь-якій зручній лікарні та обмежити простір для корупції. 

Водночас впровадження змін викликає жваве суспільне обговорення й критику серед військових — мовляв, на практиці нововведення не завжди працюють як обіцяно. 

Ми зустрілися із Катериною, аби розпитати її про те, як це — робити реформи у консервативній військовій структурі у час тривалої повномасштабної війни. 

§§§

[Це інтерв’ю створене завдяки підтримці Спільноти The Ukrainians — сотням людей, які системно підтримують якісну незалежну журналістику. Приєднуйтеся!]

§§§

Катерино, коли почалося вторгнення, ви вже кілька років працювали у Міністерстві цифрової трансформації, де запускали електронні послуги, які здебільшого стосувалися медичної сфери. У липні 2022 року очолили проєкт «Армія дронів» і тепер очолюєте цифрову трансформацію в армії. Розкажіть про те, як відбулась ця зміна напрямку?  

Я працювала у Мінцифрі від самого заснування. Памʼятаю, на установчій нараді у 2019 році Михайло Федоров презентував команду й говорив, що ми зробимо державні сервіси зручними, непомітними та людяними, — і мене це зачепило. Я зрозуміла, що зараз всю енергію і сили я вкладатиму сюди. Протягом чотирьох років нам вдалося створити комплексну послугу для батьків «єМалятко», перший цифровий медичний висновок, електронні лікарняні, а коли почалася пандемія — фактично за місяць, а це надкороткий термін для розробки подібного продукту, — ковід-сертифікат у «Дії». У той час ми також суттєво збільшили кількість користувачів «Дії»: зі 6 до 16 мільйонів, тож процеси керування продуктом ускладнились. Саме тоді ми увійшли у повномасштабну війну. 

Міністерство цифрової трансформації одразу почало підтримувати армію, забезпечуючи усім, що могли дістати. Михайло Федоров робив усе, аби військові, наприклад, отримали й мали старлінки. Я не можу говорити про все, але ми мали забезпечити військових усім комунікаційним обладнанням, а ще — захистити реєстри, цифрову інфраструктуру і так далі.

У березні 2022 року ми створили чатбот «єВорог», куди люди могли надсилати інформацію про російську військову техніку, — така собі розвідницька мережа для всієї країни. Ми почали розвивати систему ситуаційної обізнаності DELTA — цифрову мапу, на яку наносять ворожі об’єкти, аби вражати їх швидше. Ми взялися закуповувати мавіки, яких треба вкрай багато, тому що підступи до Києва — досить складний ландшафт. Багато військових операцій ще раніше довели, що розвідницькі БпЛА дають перевагу і можливість знищувати ворога. 

Так у травні 2022-го я зрозуміла, що безпілотні літальні апарати мають неймовірну технологічну перевагу. Ця сфера не зародилась у 22-му році, вона сягає корінням іще початку війни у 2014-му, але ми мали певну технологічну перерву. І після розмов із військовими експертами та багатьма конструкторами безпілотних літальних апаратів у травні 2022-го я запропонувала Федорову проєкт «Армія дронів». 

Фактично він складався з чотирьох магістральних напрямів. Перший — системна державна закупівля дронів для армії у час, коли ніхто ще не мислив такими масштабами. Я порахувала кількість підрозділів, починаючи, умовно, зі взводу і закінчуючи бригадою, і запропонувала системну закупівлю. Другий напрям — навчання великої кількості людей за короткий термін. Для цього ми профінансували близько 30 приватних шкіл операторів БпЛА, дали їм поштовх і замовлення. Третій напрям — виробництво. Ми почали влаштовувати хакатони, збирати конструкторів, знайомити їх один з одним, робити демо-дні. Мені дуже подобалось, коли це відбувалося на полігонах — люди могли випробувати все у польових умовах. І четвертий напрям — deep strike дрони, тобто дрони дальньої відстані. Мені здавалося, що тільки у комплексі отримаємо потрібний ефект. Так і сталося, тому що, наприклад, кількість людей, яких ми навчили у школах операторів БпЛА, — це десятки тисяч, і тільки на таких великих цифрах кількість трансформується в якість.

Разом із кількома великими волонтерськими групами ми зробили FPV частиною нашого озброєння. Хоча влітку 2022-го мало хто вірив, що FPV стануть геймченджером. Фінансуванням й дерегуляцією цієї сфери ми займалися на рівні «Армії дронів», звісно, координуючись та консультуючись з іншими групами. Це нормально: держава повинна мати діалог із громадськістю, з військовими.

Я завжди вірила, що найбільш цінну експертизу я можу отримати лише від військових. Тримала з ними постійний звʼязок, але дистанційно — сама на лінію бойового зіткнення не їздила, бо не почувалася там доцільною. Поки влітку 2022-го один мій друг сказав: «Ти маєш приїхати з нами!». Ми сіли в його пікап і поїхали на східний напрямок. Звісно, я говорила і з артилеристами, і з розвідниками, і з командирами різних рівнів, але саме оператори БпЛА і їхня фахова робота цікавили мене прицільно. Я бачила їхні очі, і саме ці очі слугували найкращою мотивацією. Як організувати закупівлю, як скоріше доставити хлопцям дрони і таке