Катерина Михалко: Одна з мрій — побудувати сучасну, багатомільярдну, високотехнологічну військову індустрію. І при цьому не мати війни

У повоєнному світі ХХ століття мрією було мирне небо. У світі, де Україна веде війну за право на існування, мрією стало щось інше — стратегічна, розумна, автономна спроможність захищатися. 

Катерина Михалко, виконавча директорка обʼєднання приватних виробників озброєння «Технологічні Cили України», належить до покоління нових архітекторів оборони — не генералів, а менеджерів, інженерів та візіонерів.

Ми поговорили про оборонну промисловість як про мову майбутнього. Про те, чому виробництво дронів — це не лише про техніку, а й про суб’єктність. І чому, аби не програти наступну війну — чи наступну фазу цієї, — Україна має навчитися мислити як експортер безпеки, а не лише як її прохач.

Катерино, розкажіть про те, що таке «Технологічні Cили України»? Як і навіщо зʼявилася ця ініціатива?

«Технологічні Cили України» з’явилися у серпні 2023-го. Ця ініціатива виникла зсередини дронових компаній, приватного сектору. Ми займалися виробництвом і чітко бачили: проблеми, які виникають через державне регулювання, не поодинокі. Вони системні й характерні для всієї галузі. 

На початку повномасштабного вторгнення особливо помітною була роль дронів, розроблених приватними виробниками. Державна «оборонка» історично в цей напрям не інвестувала: у 2014 році ніхто не вважав дрони зброєю і воювали класичними, конвенційними методами. Але були компанії — з десяток, — які ще тоді почали розвивати автоматизацію бойових дій. Вони втрималися на ринку і розвинули технології, які тоді реально рятували життя. У 2022-му перші партії дронів для оборони у великій війні пішли на фронт саме від приватних підприємств. Це було критично важливо.

Засновуючи «Технологічні Cили України», ми розуміли: потрібно, щоб сектор існував не всупереч, а завдяки державному регулюванню. Щоб були прозорі програми розвитку і щоб після фази активних бойових дій цей сектор не занепадав, а ріс далі. Це й стало нашою мотивацією.

Ініціативу започаткували шість компаній — серед них Ukrspecsystems, Deviro, FRDM, Skyeton — ті, хто стояли біля витоків галузі ще десять років тому. Згодом ми почали органічно зростати. Сьогодні до об’єднання входять майже 80 підприємств. Усі — реальні виробники, які працюють із фронтом, мають допуски від Міноборони, державні контракти, сертифіковану продукцію. Ідеться про системну роботу в умовах війни. Наша організація побудована на принципах прозорого корпоративного управління — є правління, профільні комітети, командна робота аналітиків та юристів. Основна частина нашої роботи — це регуляторна політика: зміни в податковому законодавстві, договори, експортні процедури, ліцензування, стандарти Міноборони, правове регулювання бойового застосування.

Нас найбільше знають через проєкт «Експорт безпеки», бо він найпублічніший. Але насправді в нас близько 15 напрямів. Головна мета — визначити ключові бар’єри, які стримують розвиток галузі, і запропонувати державі рішення.

Ми фокусуємося на українських виробниках і приватному секторі. Але водночас розуміємо, що ізольовано сектор не виживе. Інтеграція у міжнародне безпекове поле — критично важлива. По-перше, через фінансування. Український бюджет обмежений, а вести війну дорого, і в найближчий час ми не матимемо ресурсів більше, ніж їх має Росія. Тому важливо об’єднуватися з партнерами, що допоможуть тримати темп. По-друге, якщо Україна обрала для себе вступ у НАТО і ЄС, дуже важливо інтегрувати індустрію, щоб ми працювали за одними правилами. Бо частина військових стандартів — досі радянські, іноді військові стандарти для техніки написані російською. Це абсурд і небезпека. І тому тут такий історичний момент, коли треба обрати для індустрії євроінтеграцію. Експорт для нас — не лише про продаж дронів і передачу фінального продукту через кордон. Це тільки одна маленька складова, і вона під час війни навряд чи буде основною. Це передусім про ідейну інтеграцію в європейську індустрію, про обмін досвідом, про новий рівень кооперації. У цьому — майбутнє українських технологічних сил.

Як саме ви допомагаєте формувати правила гри в індустрії? 

Ми виконуємо роль комунікаційного та юридичного містка між галуззю і державою. Бо, скажімо так, до складу «Технологічних Сил України» входить пул компаній, які вже достатньо виросли, мають виробничі ресурси, налагоджені процеси та системне бачення того, що потрібно індустрії. І — найголовніше — розуміння, які саме кроки має зробити держава для того, щоб ця індустрія була стабільною та системною.

Ми працюємо за принципом зворотного звʼязку: компанії озвучують нам свої виклики, ми «перекладаємо» їх мовою, яку розуміє держава, оформляємо документи, готуємо розрахунки, формуємо юридичні обґрунтування. І вже на цій основі як юридичний і аналітичний майданчик подаємо державі зведене бачення — не як окрему скаргу одного виробника, а як узагальнену позицію сектора. Оскільки компаній у галузі багато і кожна має свою специфіку, наше завдання — виділити спільні проблеми, стратегічно важливі для всіх. Це потребує збору даних, регулярного діалогу з фахівцями та постійної аналітичної роботи. Цим ми й займаємось.

Ви згадали цифру 80 ко