Катя вчиться читати між рядків

Катя хотіла б показати, як виглядав її брат до війни, але в неї немає таких знімків, бо вони майже не фотографувалися.

— Він у мене дужий, дев’яносто кілограмів важить. А на фото з СІЗО — такий худий, я аж злякалася.

Дівчина має фотографію із судилища, і на ній її брат усміхається крізь скло «акваріума» у ростовському суді. Катя гадає, що ця усмішка — для неї, аби вона не хвилювалася.

Катя має листи від брата. В одному хлопець написав так: «Я знаю, ти бачила мої фото. Я там уже такий старий, не звертай уваги». Цього липня Олександрові Таранцю виповнилося 24 роки.

Усупереч міжнародному праву, яке забороняє переслідувати військовополонених за службу та участь у боях, російські суди штампують вироки чоловікам та жінкам із регулярних підрозділів Сил оборони України, як-от «Азову», «Айдару», «Донбасу». Нині тривають десятки «судових процесів», відомо про кількасот «вироків». Історія Олександра Таранця — одна з багатьох історій наших захисників, які опинилися в лещатах російського полону.

Пошуки брата

У двадцятирічної Каті із собою прапор 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар». Під курткою — її улюблена фліска, кольору хакі, на рукаві маленький український прапорець. Куртка належить Катиному хлопцю-військовому.

Катя й Сашко — рідні брат і сестра. Спершу їхню маму позбавили батьківських прав на Олександра — так хлопець опинився в районному притулку. Через рік їхня мама померла і Катя опинилася в притулку також. Це був 2017-й. Сашко вже навчався в коледжі й навідував сестру. Згодом Катю вдочерили, а Сашко у 18 років пішов на строкову службу й у 2020-му підписав контракт з «Айдаром».

Спочатку, щойно почалася повномасштабна війна, Сашко старався виходити на зв’язок кілька разів на день. У березні 2022-го написав: підрозділ передислоковується з Донеччини на Запоріжжя. Відтак — нічого: ні дзвінка, ні повідомлення. Катя шукала бодай якийсь слід у соцмережах, аж поки натрапила на російське відео, де українські військові, серед яких і Сашко, називають ім’я та прізвище… Вони потрапили в полон.

— Я знала, він говорить під дулом автомата. Бо він сказав: «Нас кинули».

Насправді ні Сашка, ні його побратимів не «кидали». Снаряд влучив у їхнє авто — командир загинув. Уцілілі зібрали речі й спробували прорватися до своїх, але натрапили на російські позиції.

Катя розуміла: просто чекати — не вихід.

Подбати про солдата 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» Олександра Таранця на позивний Гайка більше нікому: якщо Катя принаймні мала підтримку названої родини, то в