[Кожна дитина заслуговує на можливості для розвитку, самореалізації та здійснення мрій. І якщо постійно створювати ці можливості, підтримувати українських підлітків у їхніх прагненнях і починаннях, то результати не забаряться — нове покоління змінить країну на краще.
У спецпроекті «Борись за свою мрію!» разом із освітнім проектом «Школа успіху» Klitschko Foundation розповідаємо про талановитих, амбіційних та сміливих молодих українців. Це історії тих, хто не боїться мріяти і впевнено й наполегливо йде до мети.]
***
Найкращі ідеї Олександра Шиманка народжуються з невдоволення. Коли набридло на ранок бачити навушники заплутаними, а телефон — розрядженим, хлопець винайшов «розумну подушку», яка не тільки програє улюблені пісні, а й будить вчасно. Коли під час довгих переїздів потерпав від розряджених ґаджетів, придумав, як спроектувати особливий рюкзак, завдяки якому батарея в телефоні або ноутбуці завжди залишатиметься зарядженою. «Критика і лінь — чинники прогресу», — усміхається молодий винахідник.
Окрім того, Сашко, студент-четвертокурсник факультету міжнародних відносин Прикарпатського національного університету, має власну дизайн-студію, яка виконує найрізноманітніші замовлення у різні куточки світу: від рідного Івано-Франківська до Мексики та Штатів. Винахідник, дизайнер, міжнародник — Сашко не знає, чого в ньому більше. Але хлопець не надто переймається тим, щоб правильно окреслити свою діяльність. Головне, що жодного свого проекту Олександр Шиманко не уявляє без двох речей: любові й користі для людей.
Бери і роби
Одинадцятикласником Сашко поїхав у США за програмою обміну майбутніх лідерів FLEX, яка передбачає рік навчання в американській школі. Із-поміж інших предметів, почав вивчати дизайн. Хлопця вразив підхід до освіти: можливість власного вибору навчального курсу, практична націленість, акцент на творчість, формування бізнес-навичок.
— Викладачі кажуть: «Ти можеш усе! Бери і роби», — говорить Сашко.
Він послухав і вирішив зробити. Коли ж повернувся додому, почув від ровесників здивоване: «А чому ти не лишився? Тут же нічого нема!». «У цьому й суть, — відповів. — Усе, чого нема, можна створити. В Україні можна зробити свої Штати».
З-за океану він привіз ідею сконструювати особливий девайс — PiPillow, себто «розумну подушку».
За правилами FLEX, український гість мав жити в американській родині.
— У мене вперше з’явилася власна кімната. В Україні ж я звик засинати під звуки телевізора, який дивилися батьки. На новому місці було важко заснути без білого шуму, тому почав вмикати собі відео на Youtube, слухати аудіокниги. Зрештою засинав. Але слухати музику в навушниках виявилося неабиякою проблемою: вони випадають, у них заплутуєшся, на ранок телефон розряджений. Вирішив покласти смартфон під подушку, а затим подумав: а чому б не вмонтувати все це начиння всередину?
Вирішив покласти смартфон під подушку, а затим подумав: а чому б не вмонтувати все це начиння всередину?
Хлопець почав читати різні форуми й з’ясував, що проблемою переймається не лише він — людей із подібними скаргами було немало. Проте конкретного рішення нікому знайти не вдалося. Сашко вже знав: немає — зроби.
Хлопець розповів про ідею друзям, які теж цікавилися електронікою. Гуртом взялися розробляти винахід, залучивши до команди ще й американського друга Сашка — Брайана, студента, який вивчав комп’ютерну інженерію. Довго міркували, як реалізувати ідею. Здавалося б, звичайна подушка. Але Сашко так не думає.
— Людина присвячує сну третину життя, тож слід подбати, щоб цей процес був якомога приємнішим, — каже винахідник. — Важливо було правильно розмістити всю техніку, зробити її невідчутною крізь тканину. Спершу ми думали, що це справа на кілька місяців, а все переросло в трирічний проект. Не один прототип був розроблений, не один матеріал випробуваний, щоб прийти до того, що маємо тепер. Зате виявилося, що завдяки технологіям подушка може мати значно більше функцій, аніж просто зручне відтворення музики.
Так, девайс дає змогу насолоджуватися музикою або аудіокнигами. Коли ж людина засинає, пісні чи аудіокнижки автоматично вимикаються. Також подушка відслідковує фази сну людини. На ранок власник ґаджету може дізнатися, чи прокидався або розмовляв уночі — програма все запише. Вмонтований мікрофон відслідковує важкість і частоту дихання, фонові шуми тощо. Таким чином можна сформувати уявлення про загальну якість сну та дізнатися про можливі проблеми зі здоров’ям. До того ж подушка має функцію будильника і завдяки спеціальним датчикам може розбудити людину у коротку фазу сну — саме в цей період ранкове прокидання є найлегшим.
На фінальному етапі конференції Falling Walls Lab у Німеччині Сашко зі своєю розробкою став переможцем у номінації «Молодий інноватор»
У 2015 році Олександр Шиманко презентував свою розробку на конференції Falling Walls Lab Kyiv, під час якої обирали претендентів, які б представили Україну на науковій арені Берліна. Коли «розумна подушка» перемогла у відборі, Сашко повірити не міг — адже не налаштовувалися з командою розробників на першість. Взяли собі за мету показати свій винахід ширшій спільноті, послухати поради професіоналів, врахувати критику. Ця перемога стала трампліном до наступної: на фінальному етапі конференції Falling Walls Lab у Німеччині Сашко став переможцем у номінації «Молодий інноватор».
Команда винахідників планує провести масштабну презентацію проекту. Напередодні відкриють спецзамовлення на «розумні подушки» в інтернеті. А в день презентації подушка надійде в продаж. Коштуватиме 149 доларів. Придбати PiPillow можна буде будь-де, проте розробники орієнтуються передусім на американський та європейський ринки.
Подушка, каже Сашко, це лише початок. У команди ще багато ідей та планів.
Рюкзак, якого б не було без критики
Одним із проектів, який почали втілювати винахідники, є рюкзак April. За останній рік Сашко багато подорожував, і постав перед певними труднощами: не завжди є де зарядити планшет або ноутбук, картка пам’яті на фотоапараті переповнюється у найбільш незручну мить, через розряджену батарею у дорозі не завжди можна переглянути фільм.
— Часом мені дорікають, що багато критикую. Але без цього не було б ідей! — усміхається Сашко. — Коли сам відчуваю незручність — у мандрівках часто розряджається телефон або неможливо швидко відправити дані — починаю думати, як вирішити проблему.
Після однієї з подорожей виникла ідея розробити рюкзак, який би зберігав усі ґаджети зарядженими, цілими й сухими. Винахід, створений за принципом персонального підходу, поєднує в собі кілька технологій. Рюкзак матиме подвійне дно, в яке вбудовані power banks — зовнішні акумулятори. Телефон або планшет буде заряджатися, поки лежить у рюкзаку. Також винахід дозволить попрацювати й розважитися в дорозі.
— Рюкзак працює як локальний репозиторій даних. Наприклад, ви їдете з другом відпочивати й записали собі в дорогу новий сезон «Гри престолів». Берете планшет або телефон, друг під’єднується до вашого рюкзака через bluetooth — й можна переглядати серіал. Оскільки рюкзак — це такий собі сервер, нема потреби зберігати всі потрібні файли у телефоні, можна тримати їх у наплічнику.
Можна дивитися фільми, працювати з документами або іншими типами файлів у дорозі. Розробка корисна для фотографів: якщо місце на карті пам’яті закінчилося, знімки завдяки входу на SD-карту можна перекинути на рюкзак. А завдяки вмонтованим bluetooth-навушникам можна слухати музику — досить просто натиснути на шлейки, в які вмонтована гарнітура, — розповідає Сашко.
Рюкзак є стійким до вологи й ударів, тож техніка завжди буде в безпеці. Нині команда розробляє прототип наплічника — після цього етапу можна очікувати, що продукт вийде на ринок.
Вчитися самому, навчаючи інших
«Чому б і ні?» — це життєве гасло Сашка приводить його до успіху. Три роки тому хлопець знайшов оголошення про конкурс «Творці Європи» від Klitschko Foundation. Слід було написати есе про те, як належить будувати європейське майбутнє. Переможцям обіцяли поїздку в Берлін і навчання на курсах там. «Чому б і ні?» — вирішив Сашко.
Поділився знахідкою з другом, із яким раніше їздили за програмою обміну у Штати, обоє заповнили заявки. Обидва й перемогли, як з’ясувалося за три місяці опісля. Під час перебування в Берліні Сашко прогулювався вулицями міста, з допомогою двох викладачів опановував мистецтво фотографії. Портретна, ландшафтна зйомка — хлопцеві було цікаво попрактикуватися у справі з професіоналами. Доти він вивчав фотозйомку самостійно, через ролики на YouTube.
Тоді ж Сашко дізнався про програму для підлітків «Школа успіху», подав заявку, аби стати ментором для таких же юних і амбітних, як сам.
— Хотів не лише вчити, а й навчитися самому, — ділиться Сашко. — Передати свої знання й навички та почерпнути щось натомість. На Школі побачив багато дітей із потенціалом, які не бояться вийти за рамки звичного середовища, які хочуть змінюватися, воліють побачити життя за межами своєї школи, міста, кола спілкування.
Усе дуже просто: треба вміти не тільки приймати, а й віддавати. Якщо одного разу допомогли тобі, обов’язково маєш продовжити цей ланцюжок добра
Він досі спілкується з учасниками Школи, пригадує їхні живі погляди й спраглість до знань. Кожен підліток, який проходив навчання, демонстрував свій проект. Як пригадує Сашко, усі мали чудові ідеї й помітно було, що заради цілей ці діти готові йти в вогонь і в воду. Шиманко їм однодумець.
— Усе починається зі свідомості. Щоб досягти задуманого, варто вважати себе вільною людиною, мати ціль і знати, як до неї дійти. Після того, як зміниш парадигму мислення, зміниться все навколо тебе. Але саме ти маєш стати рушієм цих перетворень.
Сашкового запалу вистачає для того, аби ділитися добром. Разом із друзями вони започаткували невеликий благодійний проект в Івано-Франківську: продають власноруч спечену здобу, а отримані кошти передають онкохворим дітям.
— Усе дуже просто: треба вміти не тільки приймати, а й віддавати. Якщо одного разу допомогли тобі, обов’язково маєш продовжити цей ланцюжок добра, — усміхається хлопець. — Я навчився розвивати власні проекти та допомагати іншим у втіленні своїх. Дуже цінно вміти бути і вчителем, і учнем. А найголовніше — бачити своїх ровесників, молодих людей, які можуть змінити країну не лише словами, а справами.
Визначити означає обмежити
Окрім стартапів, Сашко займається дизайнерською роботою, виконує замовлення у різні куточки світу: від рідного Івано-Франківська до США й Мексики. Працює над різними проектами: облаштування навігації для гірськолижного курорту, дизайн офісних компаній, розробка брендів для взуттєвої марки, швейної, меблевої фабрик та для локальних івано-франківських ресторацій і кав’ярень.
Винахідник, дизайнер, міжнародник — Сашко не переймається тим, як правильніше окреслити свою діяльність. Каже, чим би не займався, головне — вкладати у справу душу і дбати про користь для людей.
— Оскар Уайльд писав: «Визначити означає обмежити». Не варто заганяти себе в рамки однієї професії — у сучасному світі можна бути ким захочеш одночасно. Та за яку б справу не брався, важливо виконувати її з любов’ю, — міркує Сашко.
Хлопець вважає, що велике значення має оточення, в якому зростаєш.
— Батьки мене виховували по-особливому. Якщо іншим дітям у випадку якоїсь бійки казали: «Піди дай здачі», то мені радили: «Поговори, помирися. Якщо вже не вдасться, то знатимеш, що не варто мати справи з людиною». Я виростав у добрі, мирі. Колись у 13 років ненароком наступив на равлика, то тиждень плакав, — згадує.
Нині для Олександра Шиманка першочергове значення мають ідеї, а не матеріальні цінності. У цьому сенсі хлопцеві близька філософія Ілона Маска — особистість винахідника є його зразком для наслідування.
— Вважаю, що Маск є однією з найграндіозніших постатей сьогодення. Він не боїться творити великі речі і йти ва-банк. Прибуток від його діяльності є наслідком, а не ціллю. Передусім має бути ідея. Таке світовідчуття мені дуже близьке, — ділиться Сашко.
Про що ще мріє Олександр Шиманко? Хлопець хоче помандрувати світом, побувати у Кремнієвій долині, надихнутися атмосферою батьківщини стартапів. І повернутися додому.
— У нас є куди розвиватися і є що змінювати. Технології сьогодні стають ключиком до кращого життя, — вважає Сашко. — На прикладі Франківська бачу, як шалено в країні розвинулася IT-галузь. Єдиною проблемою є те, що талановиті українські програмісти здебільшого працюють на аутсорсі на інші держави замість створювати круті речі вдома і заробляти гроші для своєї країни. Не вистачає інвестицій у нові технологічні компанії, але вірю, що все, чого нема, можна зробити в Україні.
***
«Школа успіху» — безкоштовний літній проект, покликаний розкрити особистісний потенціал у підлітків і розвивати навички самостійних активних дій та відповідальної й цілеспрямованої поведінки. Підтримати проект можна за цим посиланням.
