img

Костя Почтар: «В українських реаліях, аби потрапити у телевізор, треба йти на компроміси із совістю»

14.11.2017 Юлія Кушнір

[Ця розмова записана в рамках спільного проекту The Ukrainians та Urban Space Radio]

Щотижня в ефірі Urban Space Radio виходить програма «Обережно, Мох!». Її ведучий — музикант і продюсер гурту Familia Perkalaba Олег «Мох» Гнатів — запрошує на відверті розмови людей літератури, мистецтва та музики.

Цього разу у його студії лідер гурту 5Vymir Костя Почтар розповів про власне сприйняття музичного злету, переїзд до Польщі та ротацію на російському телебаченні. Текстовий варіант розмови читайте далі.

 

Мох: По-перше, привіт, Костю.

Костя Почтар: Добрий вечір!

По-друге, у вас не закрутилася голова від вашого фантастичного старту? У 2014 році у групи вийшов перший альбом, а цього року ви вже прокаталися по всіх великих фестивалях.

Мені приємно, що хтось вважає цей стрибок занадто стрімким.

Так, це стрибок.

Вважаю, що ми могли зробити більше. Хоча я задоволений нашою роботою. Із учасниками гурту ми знаємося вже 20 років, а років 13-14 існуємо як група. Ми настільки загартований організм, що зіркова хвороба не може нас зіпсувати.

Ви однокласники?

Так, ми однокласники. З одного спального району — всі живемо на Академмістечку один від одного в десяти хвилинах.

DSC_6794

І в той же час виходить новина (сумна для фанатів), що ти переїжджаєш до Кракова.

Ні, це дещо неправильне трактування. Я написав, що на деякий час змінюю місце своєї дислокації. Я нікуди не перебираюся, а їду до Кракова лише на кілька місяців. Планую займатися своїм сольним проектом, найближчі концерти заплановані у Польщі й Словаччині. Зрештою, у мене є можливість пожити там, тож я вибрав собі на кілька місяців штаб у іншій країні.

А група?

Ми шість місяців після виходу другого альбому «Нові імена» провели у скаженому ритмі. Цей час був виснажливим для нас — ми багато гастролювали, зняли два відеокліпи. Один із них — на пісню «Ламай» — вийшов кілька днів тому.

Хороший кліп.

Спасибі. Ми також дуже щасливі. Нарешті вдалося зробити так, як ми очікували.

Чий це хід? Хто придумав?

Це наш друг, колега і режисер — Андрій Бояр. Знімав кліпи для Христини Соловій, Pianoбoй, O. Torvald. І, окрім того, що він дійсно профі, людина з неординарним мисленням, він ще й наш близький друг.

Він близьким другом був до кліпу?

Так. Ми вже кілька років  товаришуємо. Я щасливий називати таку людину своїм другом.

Продакшн цього кліпу обійшовся вам дорого?

Ні, не дорого. Я б не хотів називати суми.

DSC_6818

Щоб не збивати ціну вашому другу. Я розумію. Звідки ви берете ці гроші? Заробіток з концертів? У вас є продюсер чи людина, яка вкладає у вас гроші?

Це унікальна історія — увесь другий альбом «Нові імена» і всі матеріали, які виходили, були створені нами чотирма. Але ми більше не хочемо працювати в такому ключі і перебуваємо у пошуках менеджера. Щоправда, для того, аби мати хорошого менеджера, необхідно розуміти, що ти від нього вимагаєш. Школу, яку ми пройшли за ці півроку, займаючись продакшном та менеджментом — від розсилок у ЗМІ, завершуючи організацією концертів.

Все самі?

Так, усе самі. Це, звісно ж, відволікало нас від музики. Музикант перед концертом повинен медитувати, а не займатися організацією.

Часом читаю, що 5Vymir — «сталічні умніки». Люди насправді не знають, як воно було і звідки ми прийшли. Наш вигляд — це бунт проти обставин, в яких ми жили

Я в курсі. Бо я займаюся менеджментом гурту. І знаю, як воно мало б виглядати.

Але я цьому дуже радий. Бо зараз ми чітко усвідомлюємо, чого хочемо від людини, з якою будемо працювати далі. Це хороша життєва школа.

Ви оголосили тендер?

Ці останні місяці були періодом, коли ми підтвердили реноме інді-групи. Але надалі ми б хотіли більшість нашого часу приділяти музиці. І тому ця пауза є вимушена.

У нас є кілька варіантів: люди, за якими ми давно слідкуємо та кому ми могли б довірити майбутнє групи. Тому зараз ми в процесі переговорів.

DSC_6808

Інді-група група незалежна. Ви намагаєтесь втриматися на цьому принципі? Це ваш принцип? От, наприклад, буде контракт на сім років. Скажімо, сім років п’ять альбомів. У мене колись була така пропозиція. Музиканти, з якими я працюю, сказали б: «Роби що хочеш, тільки не контракти». Я особисто з ними погоджуюся. А як ви до цього ставитесь?

Я не можу сказати, що це наш принцип. Звичайно, краще працювати самому, ніж з людьми, яких ти повинен постійно контролювати і перевіряти. У нас був різноманітний досвід. Наразі ми вирішили, що робитимемо усе вчотирьох. Бо той ступінь довіри і зацікавленості в проекті 5Vymir… Хоча це не проект, це я так ляпнув. Це важлива річ для нас. Нам, звичайно, хотілося б розширювати нашу аудиторію і бути доступними, при тому не зраджуючи собі.

Не треба боятися цього слова проект. Воно більше скомпрометоване, ніж по собі є.

Є багато хороших музикантів, хороших груп. Але я завжди цінував людей, з якими роблю музику в 5Vymir, бо це трішки більше, ніж володіння своїми інструментами.

Ти казав, що було багато роботи останнім часом. Були нервові зриви?

Ми настільки добре знаємо один одного, що будь-які факапи сприймаються спокійно. Кожен знає, коли потрібно піти. І нас рятує те, що ми живемо в різних готельних номерах. Насправді я не є лідером групи. В 5Vymir я просто вокаліст.

Фронтмен.

Рівноцінний учасник, як і всі решта. Саме в цьому є велика цінність. Мені подобається з цими людьми, не просто, як з друзями. І якщо не заладилося з кимось одним, то обов’язково заладиться з кимось іншим. Це рятує. Бо, наприклад, якщо взяти групу, де є фронтмен і акомпонуючий склад, там завжди хтось проти когось. У нас така система: двоє дружать проти одного, а четвертий нейтральний. Це рятує. Якби нас було п’ятеро, було б уже не так. (Сміється)

Такого, що група приїжджає на автобусі, а фронтмен на віп-машині, ще немає? Ти гарантуєш, що такого не буде?

Я впевнений, що ніхто із нас не хотів би їхати окремою машиною. (Сміється)

Ти україномовний?

Так.

Але не в сім’ї?

Ні.

Ти став україномовним киянином. Яка причина?

Мені було соромно, коли за кордоном мене сприймали як росіянина. Це була основна причина. Репліки у дитинстві, агітації від вчителів української мови працювали абсолютно протилежно.

Уся твоя родина кияни?

Не зовсім. Я киянин в третьому поколінні по батьковій лінії. Моя бабуся приїхала після війни у Київ із Житомирської області. Їй було 16-ть. А дідусь із Борисполя. По маминій лінії — бабуся із Луганської області, дідусь із Вінниччини. Після війни він поїхав працювати у шахту на Донбасі, і там народилася моя мама. У мене коріння розкидане по всій Україні.

DSC_6833

Хтось залишився на Луганщині?

Так. Це навіть не Луганщина, а Ростовська область. Місто Донецьк. Саме там судили Надію Савченко. Я й не міг подумати, що про це місто будуть говорити. Насправді це місто — глуш, де виживали завдяки контрабанді. І ця контрабанда годувала цілий прикордонний російський регіон. Усі продукти там були українськими. Та ті потоки зупинилися з появою «ЛНР». Дороги розбиті танками, а люди тікають з міста.

Ви підтримуєте зв’язок з рідними?

Так, ми зідзвонюємося.

У вас немає на цьому ґрунті конфліктів?

У нас є непорозуміння. Але оскільки вони етнічні українці, то мій дядько каже: «Я не знаю, навіщо ви все це робите, але в душі я відчуваю, що це правильно».

Бритпоп, музика 60-х на цій основі ти робив програму A-Side. Звідки все це? Ти ж досить молода людина, щоб на цьому вирости. Чим ця епоха тобі близька?

Я ріс в доволі несприятливий історичний період. Ми жили в «спальнику» на околиці Києва. Батьки втратили роботу і не могли знайти іншої протягом усього мого дитинства. Навколо такого мраку важливо було знайти зачіпку — щось світле, що дає надію. А ця музика мені подобалася — коли я її слухав, завжди усміхався. Вона була доброю. Навіть агресивні треки The Rolling Stones, The Who несли в собі дуже природну, органічну для людини емоцію. Це зараз я так аналізую і думаю, що в цьому причина. На контрасті, який існував у той час, треба було якось виживати.

Часом читаю про групу 5Vymir, що ми — «сталічні умніки», то мені смішно. Бо люди насправді не знають, як воно було і звідки ми прийшли. Можливо, той імідж, який у нас є зараз, наші костюми — це частинка нашого бажання втекти від усього цього лайна, яке переслідувало нас у дитинстві. Наш вигляд — це бунт проти обставин, в яких ми жили. Не всі люди здатні це зрозуміти.

Ти говориш про доброту. І навпроти доброти стоїть агресивність. Дуже багато людей виступають за те, що агресія інвазійна. Це завоювання певного свого місця. Тому доброта це не дуже добре. Чому ти обираєш сторону добра?

Я б дуже хотів бути поганим поліцейським. Мені часто потрібно вгамовувати свої емоції. Але навколо стільки мудаків, що треба бути добрим. Коли таких, як ми, буде більшість, то я, можливо, зміню реноме. А поки що потрібно давати собі і людям надію.

DSC_6814

Цікава позиція. Повернімося до стилю, в якому грає гурт, American Dream. Українська мрія для музиканта? Навіщо ви займаєтесь цим: заради грошей, щоб дівчата вас любили, тому що іншим не вмієте, єдина неспинима слава чи комплекс усіх цих речей?

Зараз я можу дозволити собі бути відвертим. Розумію, що став музикантом, бо хотів бути відомим. Хотів, щоб мене показували по телевізору. Коли я ходив до школи — а ця дорога займала 15 хвилин, — щоранку подумки брав сам у себе інтерв’ю. Думав, стану або музикантом, або актором. Але якби я знав, що музиканту в Україні так несолодко живеться, обрав би якусь іншу професію. Зараз моя мотивація абсолютно змінилася — музика стала не способом, а ціллю цього способу життя.

Ти сказав фразу: «Нарешті я можу дозволити собі бути відвертим». Коли цей момент настав?

Дивно, що російський канал був першим, хто взяв кліп українського гурту в ротацію

Я можу назвати конкретний період. Це була смуга невдач, коли все, у що я вірив, в один момент завалилося. То був момент розуміння, що можна жити в ілюзіях і проживати чужі життя замість того, аби жити власним. У гонитві за образом того, ким ти хочеш бути, втрачаєш самого себе. А в цьому найбільша цінність: ми живемо не для того, аби бути клоном, а щоб народжувати щось нове.

Які ознаки, на твою думку, справжнього чоловіка? Що для тебе твій власний понт?

Це вміння брати відповідальність за свої вчинки. Ніколи не звинувачувати інших людей у своїх невдачах. Та вміти знаходити вихід із різних ситуацій.

Знов ж таки, говоримо про інді-незалежність.

Незалежність — це умовна річ. Насправді сумно, що за українськими правилами, щоб тебе показували по телевізору, тобі потрібно бути клоуном. Тобі потрібно….

…торгувати обличчям.

Так, іти на компроміси із своєю совістю. І після таких компромісів мені б було соромно дивитися на себе в дзеркало. Я вірю, що є інший варіант потрапити у прайм-тайм. І мій шлях — це знайти цей варіант. Не те, щоб я намагався комусь щось довести. Але хочеться, будучи старшим, дивитися на зморщене обличчя і знати, що я собі не спи*дів у житті.

DSC_6897

Я дізнався, що ваш кліп взяв у ротацію рускій канал «Дождь».

Так.

Якщо буде запрошення, поїдете в Росію?

Наразі це неможливо. Особисто для мене приємний факт, що Михайло Козирєв написав про наш кліп. Дивно, що російський канал був першим, хто взяв кліп українського гурту в ротацію. З одного боку — приємно, з іншого — я злий на українські медіа. Але для 5Vymir я не бачу можливості в тій ситуації, яка склалася, їздити в Росію з концертами.

За якої умови ви туди поїдете?

Коли завершиться війна. Поки країни перебувають в стані війни, це буде неправильно.

Фотографії надані платформою Тепле місто.

Юлія Кушнір

Схожі публікації

7003 11

Олексій Коган: «Радіо — це магія»

Джазмен Олексій Коган — про 60 років життя, 31 рік роботи на радіо і чому між першим і другим різниця лише у числах

07.12.2017 Марта Коник
34172 20

Від бандури до цимбал

Короткий путівник українськими народними інструментами

23.08.2017 Марічка Паплаускайте
30282 7

Джамала

Розмова з відомою українською співачкою

04.04.2014 Інна Березніцька

Популярні публікації

266806 6

8 речей, які кожен повинен зробити до 8 ранку

Декілька простих, але важливих порад
25.02.2017 The Ukrainians
42712 6

22 риси істинного лідера

Ось що означає бути лідером: бажання іти далі, коли інші хочуть зупинитись
30.03.2017 The Ukrainians
45450 8

Сам собі пастир

Що знайшов у лісах Житомирщини колишній в’язень «ЛНР» і чому краще фантазувати, ніж бути реалістом
19.07.2016 Євген Руденко

Введіть слово, щоб почати