Між серцем і небом

Колись, коли син був іще зовсім маленьким, я запитала в нього: «Що таке мрія?». Він відповів: «Це те, що хочеться зробити справжнім». Ця відповідь вразила мене так, що я вже майже двадцять років бережу її в пам’яті. 

Зараз я помічаю, що майже не мрію. Я планую. Досягаю цілей. А коли молодша донька питає: «Про що ти мрієш? Тільки не про те, щоб усі були здорові, щоб тато повернувся з війська і щоб ми перемогли» — мені і сформулювати складно. 

Мрія без дії залишається невтіленою ідеєю, маренням. А ідея та план, позбавлений мрії, уяви, фантазії, можливо, позбавляє нас відчуття творчого широкого неосяжного простору, відчуття масштабу наших спроможностей і намірів?

Нещодавно міркувала з колегами про нашу здатність мріяти і травматичний досвід. Чи може віÐ