Моя бабуся робила літаки

У дитинстві я дивувалась, що не в усіх родинах були такі бабусі, як моя. Моя не пекла пиріжків, але вміла ловити рибу, водила джип, керувала всіма ремонтами й колола горіхи голіруч. А ще — робила літаки.

Ну, точніше, не зовсім так: бабуся (якій зараз 86) працювала з обладнанням, що пізніше встановлювали на літаках. А потім і сама була в команді, що створювала бортову автоматичну систему контролю для Ан-124 «Руслан». Але невже не в кожній родині хтось працював з літаками, думала я в дитинстві, позираючи на моделі «Ан»-ів на книжкових полицях у себе вдома.

На «Антонові» працювали три покоління моєї родини: прадід Микола та його син (мій дід) Борис, прабабусин брат Олександр і його син Володимир, бабусин батько Іван, моя бабуся Галина (і обидва її чоловіки). Навіть моя мама провела тут рік, працюючи в технічній бібліотеці.

Хто кого вибрав: чи це вони захотіли повʼязати своє життя з літаками, чи авіація