П’яте число журналу літературного репортажу Reporters присвячено нашим військовим. Щоб отримати примірник, долучайтеся до Спільноти The Ukrainians Media.
§§§
Півтора року — саме стільки я не була у рідному Миколаєві та не обіймала старшої сестри.
Вона підписала контракт зі Збройними Силами за два місяці до повномасштабного вторгнення.
З початком великої війни мусила дати дозвіл на виїзд обох дітей за кордон, тоді як сама лишилася в Україні.
Разом із чоловіком, з яким служить в одному батальйоні, вони несподівано отримали першу за 14 воєнних місяців відпустку і змогли ненадовго зняти форму. А ще — пригорнути чотирирічного сина, який заради цих обіймів подолав разом із дідусем довгих 30 годин дороги.
Відклавши роботу, їду в Миколаїв і я, аби вихопити у війни день побути з сестрою.
«Моя сестра воює». «Мого брата мобілізували». «Мій чоловік поранений». «Мій батько в полоні». «А мій зник безвісти». «Його тіла не можуть знайти». «Вона вчора поховала коханого»…
Ці уривки чужих розмов складаються мені у цілісний текст про наше сьогодення, в якому хтось із найближчого кола — воює.
І це, на жаль, цілком природно для такої масштабної захисної війни: наше військо — не продукт мілітарної системи, а радше армія цивільних захисників, згуртована бажанням жити вільно у власній країні, боронити свій дім, захищати своїх.
700 тисяч українців стали до лав української армії — такими є офіційно озвучені владою цифри.
Вчителі, будівельники, підприємці, письменники й лікарі — в окопах уздовж лінії фронту можна зустріти представників і представниць усіх фахів. Раптом усі вони стали військовими, і це тепер — чи не найповажніша з професій.
Саме тому ми присвячуємо це число друкованого журналу нашим захисницям і захисникам. Ми хочемо подякувати їм за їхню відвагу та гідність і показати читачам війну такою, якою бачать її самі військові. Ці тексти прості та чесні — ми не очікуємо від наших героїв святості, як влучно зауважив один з авторів цього випуску, письменник Мирослав Лаюк. Але хочемо зафіксувати для історії цей момент, ці діалоги, цю дійсність.
У книжці «Подолати минуле», яка вийшла за рік до повномасштабного вторгнення, історик Ярослав Грицак писав про те, що для національних лідерів попередніх поколінь викликом було здобути українську незалежність і втримати її, тоді як для нинішнього покоління цього виклику вже не існує: незалежна Україна для них — звична система координат.
На жаль, битва за суверенітет України триває знову, і це наша з вами нова реальність.
У цій реальності я повертаюся зі своєї одноденної поїздки в місто дитинства. В автобусі пекельна спека, і ця спільна незручність об’єднує пасажирів, підкидаючи теми для загальних жартів. Найголосніше сміється компанія військових, що їдуть гуртом позаду.
«Якщо комусь потрібен душ, — каже один із них, — я можу стати поряд — і з мене накрапає».
Я усміхаюся. В інший час цей гучний чоловічий гурт міг би мене напружувати, натомість сьогодні я відчуваю вдячність, яку складно передати словами. Бо кожен, хто ризикує собою на лінії фронту, захищає мене і всіх нас.
Ми їдемо далі, і я гортаю в телефоні фотографії, які встигла зробити цього єдиного дня поряд із сестрою. Ось вона стоїть перед дзеркалом, а її маленький син обіймає її обома руками за ноги. Він не відходить від неї ні на крок, хоч ми боялися, що за рік він устигне її забути. Я дивилася на них і час від часу мусила втирати сльози.
Ці сльози містили в собі складну суміш почуттів. Радості від споглядання їхньої любові. Смутку від втраченого часу разом. Гордості за те, що ми готові віддавати найдорожче за перемогу у цій жорстокій битві зі злом.
Марічка Паплаускайте, українська журналістка, співзасновниця The Ukrainians Media, шеф-редакторка Reporters.
Цей текст створений завдяки системній читацькій підтримці. Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians і допомагайте нам публікувати ще більше важливих і цікавих історій.
Якщо ви хотіли б поділитися своїми думками, ідеями чи досвідами і написати колонку, то надсилайте листа на емейл — [email protected].
Погляди, висловнені у матеріалі, можуть не співпадати з точкою зору The Ukrainians Media. Передрук тексту чи його частин дозволений лише з письмової згоди редакції. Головне зображення створене за допомогою технології штучного інтелекту у нейромережі Midjourney.
