(Не)прості перемоги

Керівники проектів БФ «Право на захист» — про те, як допомагають тим, кого цурається держава

02.03.2018 Альона Вишницька

[Продовжуємо серію публікацій, присвячених не завжди легким, але потрібним процесам зміцнення та розбудови громадянського суспільства на Донбасі.

Разом із нашим партнером — Форумом НДО в Україні — розповідаємо про тих, хто не нарікає на владу й обставини, а власними силами змінює простір довкола себе]

Керівники проектів БФ «Право на захист» — про те, як допомагають тим, кого цурається держава.

 

 ОРГАНІЗАЦІЯ 

Назва: Благодійний фонд «Право на захист» (у партнерстві з глобальною некомерційною організацією HIAS).

Місія:  захист і дотримання прав людей із вразливих груп населення: вимушених переселенців, осіб без громадянства та осіб із ризиком безгромадянства і без документів.

Діяльність: надання прямої юридичної допомоги особам, які потребують міжнародного захисту, включаючи представництво у національних та міжнародних органах і судах, а також допомога внутрішньо переміщеним особам в Україні, аби вони могли отримати доступ до державних пільг і почати життя заново.

Окрім надання індивідуальної безоплатної юридичної допомоги, БФ «Право на захист» впроваджує системні зміни: здійснює адвокаційну діяльність, веде стратегічні справи у національних і міжнародних судах, а також аналізує законодавство та надає рекомендації стосовно модернізації та узгодження чинної законодавчої бази України з питань притулку, безгромадянства, міграції та вимушеного переміщення з міжнародними стандартами у сфері прав людини.

Цільові групи: вимушені переселенці, особи без громадянства та особи під ризиком безгромадянства і без документів.

Команда: 150 співробітників у 12 містах.

 

 ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ 

Марія Алєксєєнко, керівниця проекту «Адвокація, захист та правова допомога внутрішньо переміщеним особам»

Дмитро Мазурок, старший юрист БФ «Право на захист»

Розкажіть, на чому зосереджена діяльність організації — над вирішенням яких проблем ви працюєте безпосередньо?

Марія Алєксєєнко: Ми почали з того, що працювали з людьми, яких певні зовнішні обставини змусили покинути свої домівки, і які перебувають в Україні не за власним вибором. Це — біженці, шукачі притулку. Від початку ми надавали їм правову допомогу, супроводжували їх у процесі отримання легальних можливостей проживати в Україні.

З часом межі нашої роботи розширилися. Ми почали також опікуватися людьми, які взагалі не мають жодного громадянства, і потребують ідентифікації. А від 2014-го року працюємо і з внутрішньо переміщеними особами — переселенцями з окупованих територій України. Наразі це — одна з основних сфер діяльності.

Окрім надання індивідуальної безоплатної юридичної допомоги,  ми впроваджуємо системні зміни; здійснюємо адвокаційну діяльність, ведемо стратегічні справи у національних і міжнародних судах, а також аналізуємо законодавство та надаємо рекомендації стосовно модернізації та узгодження чинної законодавчої бази України з питань вимушеного переміщення з міжнародними стандартами у сфері прав людини, атакож проводимо інформаційні кампанії.

Через війну з Росією посилився потік тамтешніх опозиціонерів. Причому, це не відомі правозахисники, а — звичайні люди, які просто перестали мовчати

Дмитро Мазурок: Я керую проектом із допомоги біженцям. Ми працюємо з іноземцями, які приїхали в Україну в пошуках притулку. Як правило, це сирійці, афганці, вихідці з пострадянських країн: узбеки, росіяни, азербайджанці. Вони приїжджають сюди, бо в країнах свого походження зазнають переслідувань з політичних чи релігійних переконань, або через приналежність до певної соціальної групи. Наприклад, в Афганістані — це часто жінки, які втратили чоловіків. Вони потерпають від гонінь і змушені втікати з країни.

Через війну з Росією посилився потік тамтешніх опозиціонерів. Причому, це опозиціонери не в тому класичному розумінні, як ми звикли чути про них з новин. Це може бути просто громадянин, який незадоволений політичною ситуацією, брав участь або в мітингах, або в громадських зібраннях і через тиск та переслідування зрозумів, що перебувати в Росії для нього небезпечно. Це не є відомі правозахисники, скажімо, а — звичайні люди, які перестали мовчати. І нас це непокоїть: одна річ, коли в країні війна чи релігійні переслідування, а інша — коли люди втікають від такої «демократії».

Всі ці люди потрапляють під захист мандата Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR). А ми надаємо їм правову допомогу. Спершу проводимо з ними інтерв’ю, щоб зрозуміти, підпадають вони під захист чи ні. Наші юристи складають для них заяву в міграційну службу і ми супроводжуємо їх або фізично (якщо йдеться про дитину без батьків чи людину з інвалідністю), або ж, маючи на руках усі документи, людина йде в службу сама.

Далі ми добиваємося рішення міграційної служби. Найчастіше людям відмовляють. Тоді справу передають нашим адвокатам, які супроводжують її в судах. Якщо остаточна відповідь все ж негативна — ми перевіряємо, чи не змінилися на краще умови в країні походження, або ж чи є підстави для повторної подачі заяви на отримання статусу біженця. Процедура може тривати до двох років, тож часом обставини дійсно змінюються.

На яку територію поширюється ваша діяльність і хто працює в організації?

М. А.: Загалом в нашій команді в Україні працює півтори сотні людей. Найбільша група співробітників займається проектом із допомоги внутрішньо переміщеним особам. Цей проект охоплює території Донецької, Луганської, Харківської, Запорізької, Дніпропетровської областей. Але з цього року ще плануємо розширитися на Львів, Київ та Полтаву.

У нас є команда моніторів, які аналізують ситуацію з правами людини та надають інформаційні консультації. Вони працюють на всіх п’яти контрольних пунктах в’їзду-виїзду до окупованих територій Донбасу: виїжджають туди, де є найбільші скупчення людей і черги. Протягом 2017 року монітори здійснили 4 787 візитів до населених пунктів, з них 823 поблизу лінії розмежування. Саме монітори скеровують до наших юристів третину всіх клієнтів.

Д.М.: У проекті з біженцями працює 15 людей, але незабаром ми плануємо розширення команди. Додасться ще п’ятеро людей, які працюватимуть у Харкові. Зараз більшість команди сконцентрована у Києві, один юрист працює в Чернігові, один адвокат — у Львові, один — у Луцьку.

 

 

 

 

 

Скільки людей в середньому звертається до вас по допомогу?

М.А.: Згідно зі статистикою за минулий рік, юридичну допомогу ми надали 28 тисячам людей із майже 42 тисяч питань. Це означає, що люди зверталися по комплексну консультацією, зокрема ми допомагали їм у складанні документів та веденні судових справ.

Була історія з жінкою із сімома дітьми, одній із яких потрібна була термінова госпіталізація через травму коліна. Попри це, родину добу протримали в аеропорту, а потім фізично заштовхали в літак і відправили в Єгипет

Д.М.: Торік ми працювали із чотирма сотнями людей. І ця цифра менша, аніж ми звикли. Зазвичай шукачі притулку потрапляють до нас через пропускні пункти на кордонах. Але держоргани не завжди допускають людей до процедури, фактично йдучи проти закону. Наприклад, проблемною точкою щодо цього є аеропорт «Бориспіль». За законом, якщо людина приїжджає в Україну (незалежно від того, чи є в неї на те законні підстави) і одразу звертається із заявою про надання статусу біженця, прикордонна служба має відвезти її у міграційну службу, і почати процедуру. 

Але часто таку людину відправляють назад без суду та слідства. Без доступу до процедури, без юридичної допомоги, без допомоги перекладача: просто домовляються з авіакомпанією — і відправляють назад, або в іншу країну.

Пам’ятаю, була історія з жінкою із сімома дітьми, одній із яких потрібна була термінова госпіталізація через травму коліна. Незважаючи на це, родину добу протримали в аеропорту, а потім фізично заштовхали в літак і відправили в Єгипет. Більше ми не маємо зв’язку з цією сім’єю. Але так відповідні службовці занижують статистику: немає біженця — немає проблем.

Більш того, жодного способу вести діалог з цими службовцями немає. Починається юридичний дитсадок і розповіді про те, що ніхто нікого не затримував, а просто попросив лишитися (на добу!). Словом, всіма можливими способами нам говорять, що їх, тобто біженців, не було. У нас складний діалог з прикордонною службою. І це одна з основних проблем — прохачі притулку не мають елементарного доступу до процедури.

DSC_8143

Як ви дієте в подібних та інших випадках? Поділіться успішними кейсами.

Д.М.: Наше законодавство більш-менш адекватне щодо біженців. Воно має недоліки, але якби його виконували так, як написано, — проблем було б набагато менше, і права людей були би захищені. Але недотримання букви закону — це фактично неофіційна політика держави.

Часто держава не забезпечує біженців перекладачами під час усіх процедур, які того вимагають. Наприклад, інколи судові процеси проходять без перекладачів, інколи на пошук перекладача йде місяць. Суд, на жаль, досить лояльно до цього ставиться і заплющує очі на такі порушення.

Ми ж ставимо собі за мету забезпечити доступ до процедури отримання статусу біженця всім, хто цього потребує. І вважаємо перемогою, коли людина елементарно може прийти та подати заяву в міграційну службу чи коли їй надають перекладача.

М.А.: Більшість клієнтів, з якими ми працюємо у рамках проекту, — літні люди, що намагаються вирішити питання з соціальними виплатами чи пенсіями. Наступними найпоширенішими питаннями є  проблеми з видачею перепусток, закордонних паспортів, дозволів на проїзд із дитиною, чи питання, пов’язані з житлом та власністю. Ми надаємо допомогу широкого спектру.

Намагаємося змінювати ситуацію і на національному рівні, і на місцевому. На місцях буває так, що стоїть, скажімо, величезна черга в певну установу, хоча людям насправді немає потреби в тій черзі стояти. А вони елементарно про це не знають — їм ніхто нічого не пояснює. А це ж вирішується просто — достатньо повісити оголошення.

Ми відслідковуємо ситуацію з фізичною ідентифікацією в «Ощадбанку». Це процедура, яку необхідно проходити всім внутрішньо переміщеним особам, котрі отримують пенсії на карткові рахунки «Ощадбанку». І в цій процедурі часто трапляються порушення. Наприклад, вона має бути безкоштовною, але від переселенців ми чуємо, що від них вимагають оплати за послуги страхування чи за фотографію. Допомагаємо розібратися, як має бути насправді.

Д.М.: Пишатися перемогами завжди складно, бо це завжди пов’язано із чиєюсь проблемою та складною історією. У нас є виграні справи, які свідчать про проблему доступу до процедури, незаконне тримання під вартою, ненадання допомоги адвокатів, перекладачів і так далі. Але це свято зі сльозами на очах. Ми пишаємося цими перемогами, але за ними — історії людей, які були вимушені просити про допомогу, щоб захистити себе від безправ’я держави.

DSC_8143

 

 ВІДГУКИ 

Олена Грековакерівниця Сєверодонецького офісу БФ «Право на захист»

Спершу я працювала в організації монітором. Монітори — це люди, які щодня збирають інформацію про порушення прав ВПО, про явища та тенденції на певній території. Вони щодня перебувають у гущі подій — спілкуються з посадовцями, партнерськими організаціями, але найважливішими респондентами для нас є ВПО та люди, що постраждали від конфлікту.

Вся робота монітора направлена на них — проконсультувати, скеровувати до тих, хто може допомогти. Якщо йдеться про юридичний аспект, то монітор передає викладену проблему юристу організації. Далі з людиною працює юрист. Те, що бачили та чули протягом дня, монітори оформлюють в щоденні звіти, інформацію з яких беруть дата-менеджери для консолідованих звітів.

Коли ми виявляємо проблему, то звичайно, намагаємося якось її вирішити.  Наприклад, під час моніторингу було виявлено проблему доступу до інтернету у м. Гірське. Населений пункт розташований на лінії зіткнення. Для населення проблемою було, навіть, спілкування з родичами з інших населених пунктів.  Ініціативна група громадян вийшла з пропозицією — у центрі міста необхідно встановити точку безкоштовного доступу до всесвітньої мережі.

Ми  змогли реалізувати цей проект — закупили обладнання, оплатили  роботу. Місцеві активісти знайшли провайдера, який надає сигнал безкоштовно. Нещодавно у м. Гірське проводили постмоніторинг — дивилися, чи не даремними були витрати та зусилля. На площі, у радіусі дії сигналу, ми застали не лише молодь, а і людей літнього віку. Одна жіночка, років 60, спілкувалася скайпом з родичами з Литви. Такі результати нас завжди втішають, бо дії наші недаремні.

Фото із заходів надані організацією ADRA Ukraine.

Перегляньте онлайн-мапу більш ніж 600 українських та міжнародних НДО та ініціатив, що працюють у різних сферах.

Час діяти

Альона Вишницька Данило Павлов

Схожі публікації

3974 5

Молодий антикорупціонер

Українець, котрий потрапив до рейтингу Forbes «30 Under 30 — Europe», — про боротьбу із корупцією у режимі «марафон»

09.07.2018 Віра Курико
2716 8

Жодного дня без війни

Як шпитальні волонтери не втомлюються тримати тил

07.03.2017 Леся Дяк
9974 12

Ірина Коваль

Розмова з громадською активісткою, співзасновницею Центру зайнятості Вільних людей

19.02.2015 Тарас Прокопишин

Популярні публікації

27482 5

Стартап, сестро

Як кілька вправних черниць перетворили монастир на центр соціального підприємництва
17.07.2018 Олеся Яремчук
29888 15

Відчути світ

Ігор Шаверський та Олена Петросюк залишили престижні роботи і за два роки відвідали майже 40 країн
22.08.2016 Софія Пилипюк
30232 8

Анна Косарєва: «В ІТ-індустрії є безліч професій, де потрібні прикладні, гуманітарні чи фінансові знання»

Анна Косарєва про особливості ІТ-освіти в Україні, навчання школярів програмуванню та «Годину коду»
14.11.2016 Павло Кузнєцов

Краудфандинг

Малі міста

2608
зібрали
36000
потрібно

Нові медіа нової країни

36
зібрали
5000
потрібно

Найрозумніші діти країни

2538
зібрали
4500
потрібно

підтримайте проект

Donate

Введіть слово, щоб почати