Нетуристичне місто Миколаїв

§§§

[Ця колонка створена завдяки читачам і читачкам The Ukrainians Media, які системно підтримують якісну незалежну журналістику. Доєднуйтеся, щоб таких матеріалів було ще більше!]

§§§

Коли чуєш про місто на річці, то уявляєш собі таке, як Київ або Дніпро, — є лівий берег і є правий берег з легким міфічно-культурним протистоянням між ними, де кожен вважає, що в іншого хіба вид із вікна кращий. Миколаїв — місто на двох річках, але лівого-правого берега тут нема. Миколаїв — півострів, тут опозиція «відносно інше — абсолютно чуже» працює дещо специфічно, «через перешийок». Тому справжнісіньким шоком було повідомлення на самому початку повномасштабного вторгнення, що в місті розводять мости (інформація виявилася хибною): позаяк у такий спосіб в уявленні про «своє» зникала вісь «відносне» і залишалося «абсолютне», залишався загрозливий шок чужості. 

Я маю улюблену байку про воєнний Миколаїв. Якраз світоглядну, так би мовити, акурат про блага приналежності. Зараз розкажу. 

У вранішній черзі по чисту воду влітку 2022-го стояли самі тітоньки — типаж жінок від тридцяти до п’ятдесяти, які знаються на роботі піклування і практикують сувору любов. Їхати в Миколаїв 2022-го і залишатися там було страшно. Мій страх минув весь і одразу якраз у такій черзі. 

Десь щось весь час бухало і бабахало, на сирени уÐ