Незламність

Мʼяке і тверде є, зокрема, категоріями культури. І категоріями політики. Є часи мʼякості, а є часи твердості.

Бароко було епохою мʼякості форм, а класицизм — епохою твердості форм. Бароко показувало, як матерія може згинатися — в овалах барокових емблем, у кружлянні музичної поліфонії, у складках мармурового одягу скульптур Джана Лоренцо Берніні. 

Класицизм натомість показував, чому форми та принципи мають бути твердими й незламними. Мольєр висміював лицемірство (тобто мʼякість принципів), Расін показував, що людські долі ніколи не гнуться — вони або стоять до кінця, або ламаються назавжди. 

Рококо ХVIII століття було епохою мʼякості, тому тіла живописців рококо немов зіткані з повітря: досить на них легенько дмухнути — і вони розлетяться, як пелюстки кульбабки, розчиняться у повітрі. РÐ