img

Олена Козлова, PLVision: «Треба робити речі, в які віриш»

02.05.2018 Тарас Прокопишин

«Технологія успіху» — серія розмов із керівниками найамбіційніших ІТ-компаній країни. Впродовж року — разом із Lviv IT Cluster — ми розповідаємо про підприємців, які є лідерами технологічних компаній України, та намагаємося краще зрозуміти людей, які рухають країну вперед.

CEO PLVision Олена Козлова — про велику ідею компанії, цінність помилок та важливість усвідомленого вибору власного шляху.

Please check the link below to read the article in English Olena Kozlova, PLVision.

 

У рамках спецпроекту «Технологія успіху» я вже поспілкувався із десятком керівників та лідерів українських IT-компаній. Але, на жаль, дотепер серед учасників проекту не було жодної героїні. Чому так, на вашу думку?

Така ситуація, безперечно, є наслідком культурних особливостей. Причому не лише українських, а й світових. Не варто забувати, що навіть у такій розвиненій країні, як Швейцарія, жінки отримали виборче право лише у 1971 році.

Колись я спілкувалася з жінками у США, і вони відверто розповідали про проблеми у контексті заробітку та доступу до високих посад. Тому така проблема не лише у нас.

Якщо ж лише знаходиш виправдання своїй неуспішності, то це означає, що ти не настільки сильно прагнув бажаного

Але найважливіше — усвідомити, що проблема існує, і думати над її вирішенням. Я волію створювати правила, а не наслідувати їх.

Якось я читала лекцію в УКУ про розуміння себе, мотивацію і відповідальність. У ній, очевидно, не розділяла хлопців і дівчат у контексті досягнення успіху. Бо це повна дурня.

Якщо ти маєш велику мотивацію і хочеш чогось досягти, то жоден інший фактор не має великого значення. Варто просто іти вперед. Якщо ж лише знаходиш виправдання своїй неуспішності, то це означає, що ти не настільки сильно прагнув бажаного.

Як починалася ваша професійна історія? Як ви стали тією, якою є зараз?

За освітою я фінансистка. Пішла працювати на державну службу, коли мені ще не виповнилося навіть 18 років. Була найкращою студенткою на потоці та виграла конкурс від міністерства фінансів. Очевидно, що на той момент у мене ще не було закінченої вищої освіти, але для мене зробили виняток і взяли на роботу. Паралельно навчалася на заочній формі навчання. Отак нетипово стала фінансисткою і державною службовицею.

Покинула все, коли переконалася, що нереально самостійно змінити систему. Відтак, шукала галузь, у якій мені було б цікаво працювати. Зупинила свій вибір на IT. Зрозуміла, що це можливість бути причетною до великий ідей та речей.

Зупинила свій вибір на IT. Зрозуміла, що це можливість бути причетною до великий ідей та речей

У першій компанії пропрацювала три роки. Спочатку займалася фінансовою частиною, а пізніше, коли налаштувала фінансовий та юридичний аспекти в компанії, мені стало нудно. Я прочитала книжку з мануального тестування та вирішила перейти у QA-напрям. Мені подобалося тестувати.

У наступній IT-компанії знову змінила напрям та займалася і організацією тренінг-центрів, і HR-менеджментом, і набором людей, і запуском проектів у Delivery. Мені пощастило, що власники, з якими працювала, бачили у мені потенціал і ніколи не обмежували. Навпаки, мені довіряли організацію та запуск різних проектів, які тоді були потрібні для розвитку компанії. Відтак, у мене була змога вибирати і пробувати свої сили у багатьох напрямках одночасно.

Але в якийсь момент я зрозуміла, що хочу більшого — хочу створити щось своє. Спочатку потрібно було знайти партнерів, тому 2007 року, разом із двома інженерами-програмістами, ми започаткували нову компанію. В ній я займалася всіма напрямами, крім програмування.

Зараз наша компанія успішно збільшується та розвивається. Для того, щоби максимально ефективно справлятися зі своїми обов’язками, я закінчила MBA у KmBS, навчалася в одеській школі рефлексійного управління «Медіа-Ключ» і беру активну участь у різноманітних освітніх заходах.

Наприклад, брала участь у семінарі «Відповідальне лідерство» в Aspen Institute. Цим дуже пишаюся, адже потрапити туди доволі непросто. Найголовніше, що я відчула те, що це люди, з якими мені по дорозі та з якими я хотіла б створювати нові речі й проекти, які потрібні країні.

Я відповідаю за компанію як менеджерка, за місто — як мешканка і за Україну — як відповідальна громадянка

Я постійно працювала над собою і завжди закликаю усіх так діяти. Книжки і Coursera — це базові речі. Постійний саморозвиток — це єдиний варіант відповідати тим завданням, які ставить перед собою компанія. Я відповідаю за компанію як менеджерка, за місто — як мешканка і за Україну — як відповідальна громадянка.

Вашій компанії вже 10 років. У сучасному динамічному світі це доволі довгий проміжок часу. Наскільки складно чи, навпаки, наскільки легко було робити перші кроки? Якими були етапи розвитку?

Ми заснували компанію у 2007 році. Перша назва компанії — Toroki Ukraine. Деякі досвідчені C/C++ інженери у Львові ще пам’ятають цю назву. Говорячи категоріями розвитку життя людини, це було прекрасне і щасливе дитинство. В той час було надзвичайно багато роботи, але, водночас, було величезне натхнення. Ми цілодобово працювали над проектами, спали біля робочих місць, ночували в офісі по черзі…  Ніхто нікого не змушував цього робити, просто було велике бажання досягти успіху і не було інших варіантів.

Нас було мало, тому ми знали в обличчя одне одного. Багато наших перших працівників досі з нами і тепло згадують той час. Були ми, і всі робили щось велике. Від цього ми фанатіли, і це був дуже «солодкий» період.

Далі ми зробили ребрендинг і перетворилися в Ostware Serviсes, який, напевне, асоціюється з підлітковим, перехідним періодом. Дещо нам вдавалося, дещо — ні. Ми шукали себе. Для розширення та диверсифікації бізнесу на клієнтський ринок заснували окремий новий бренд — PLVision, відкрили офіси в Одесі та Кракові. Минулого року цей бренд став для нас єдиним і поглинув Ostware Services.

Якою є велика ідея PLVision?

PLVision — це вже період самоусвідомлення. Як і в будь-якому моменті дорослішання, людина ставить собі запитання: хто я? чого хочу досягнути? яка моя мета? як до неї дійти? Усі ці питання ми ставили та намагалися знайти відповіді. Результатом таких пошуків і роздумів є стратегія, яку ми зараз реалізуємо.

Наша велика ідея — активно розвивати connectivity, залишаючись нішевою компанією. Ми бачимо велику потребу і сенс у ідеї поєднання всього зі всім. І можемо успішно закривати цю потребу своєю компетенцією у мережевих технологіях та інтернеті речей.

Фейсбук поєднує людей, ми ж більше працюємо з пристроями. Розуміємо, що Фейсбук не був би Фейсбуком без технологій, які ми розробляємо. Майбутнє вже настало. Машини спілкуються між собою, передаючи інформацію в cloud, великі дані допомагають переосмислювати процеси, люди не можуть навіть 15 хвилин перебувати в інформаційній ізоляції і т.д. 

Ми щодня технологічно зростаємо для того, щоб вирішувати ці завдання якомога якісніше, створюючи цінність, і бути найкращими у нашій ніші. Це наше бачення прогресивного лідерства — Progressive Leadership Vision — і те, як ми допомагаємо нашим клієнтам досягати успіху.

Наша велика ідея — активно розвивати connectivity, залишаючись нішевою компанією. Ми бачимо велику потребу і сенс у ідеї поєднання всього зі всім

Наша нішевість, сфокусованість дозволила нам глибоко зануритися в нашу спеціалізацію і стати в ній експертами. Згідно з проведеними дослідженнями, більшість наших працівників відзначає її як особливу «фішку» компанії.

Якими є ключові компетенції PLVision?

Базовими компетенціями, з яких ми стартували, були C/C++ Networking, потім додався Python. Це ядро та успішний досвід розробки програмного забезпечення дозволили нам зробити внесок у розвиток мережевих технологій у світовому масштабі.

Тим не менш, ми розуміємо, що потреби клієнта постійно змінюються. Наші знання та досвід у розробці мережевих та вбудованих технологій дали нам можливість успішно зайти в ІоТ-нішу. Фактично ми займалися розробкою інтернету речей тоді, коли він називався M2M (machine to machine).

Зараз в рамках нашого ІоТ-напрямку інженери створюють рішення end-to-end, від а до я, зокрема для індустріальних підприємств. Наша ціль — мати змогу запропонувати клієнтові якомога комплексніше рішення з доданою цінністю. Причому не лише технологічне, а й бізнесово успішне рішення, яке вирішить певну проблему замовника і стане рушієм росту його бізнесу. 

Розкажіть, будь ласка, про найбільші і найцікавіші, на ваш погляд, проекти компанії.

На жаль, я не можу розкривати імен більшості наших клієнтів, але скажу, що для лідерів ринку мережевих технологій ми розробляємо їхній основний продукт і працюємо як частина їхніх R&D-команд.

У кожного проекту є своя специфіка і своя цінність. Наші проекти змінюють світ. І це найсильніша мотивація наших інженерів: працювати не просто задля прибутку, а створювати змістовні технології.

Наприклад, до нас прийшов стартап з інноваційною ідеєю у сфері мережевих технологій. Ми змогли перевести цю ідею в прототип — і у результаті той стартап придбала велика компанія, збільшивши свою частку ринку. Тобто ми взяли ідею замовника і довели її до стану продукту. Цей продукт став успішним, а наша співпраця з замовником досі триває.

Нещодавно ми завершили проект, який успішно пішов у продакшн, а замовник отримав великий урядовий контракт у США. У межах проекту ми вирішили питання безпеки критично важливих мереж. Якщо, наприклад, відбувається кібератака на мережу електростанції, то вона локалізується в певній частині мережі, фактично  відсікається, тоді як інша частина мережі може безперебійно працювати. Особливо важливо це для атомних електростанцій.

Один з ІоТ-проектів, який ми щойно закінчили для замовника з Техасу, — це розробка ІоТ-платформи для управління обладнанням для галузі Oil & Gas. Завдяки їй замовник та його клієнти отримали можливість слідкувати за станом всієї системи в режимі реального часу та отримувати сповіщення в разі поломки чи попередження про високу ймовірність поломки.

DSC_8143

Також ми розробили платформу для скоординованого управління світлом у промислових масштабах. Зараз будь-які девайси, навіть звичайна лампочка, можуть виконувати набагато більше функцій. Лампочка може бути водночас датчиком руху і передавати багато додаткової інформації. Керувати кожним таким об’єктом доволі складно. Зараз платформа вийшла в продакшн. Завдяки їй клієнт почав організовувати екосистему виробників електролампочок і планує продовжувати завоювання ринку.

Завдяки нашим розробкам наші клієнти вигравали міжнародні конкурси, отримували нові контракти — і їхні успіхи є нашим головним досягненням.

 Якщо говорити про географію клієнтів PLVision, то які це країни?

Основними ринками для нас є США, Канада та Ізраїль, також активно співпрацюємо з замовниками із Західної та Північної Європи.  

Яким є середньостатистичний працівник компанії? Якими є особливості корпоративної культури PLVision?

Ми шукаємо людей, які готові постійно розвиватися. Якщо ми найкращі в нашій ніші, нам потрібно тримати марку, щоб зберегти цей статус. Технології, платформи, мови програмування змінюються, тому спеціалісту необхідно розвиватися та встигати за ними. Саме таких колег ми шукаємо.

Працівники PLVision — це люди з відчуттям сенсу. Наші інженери мають загострене відчуття потрібності того, що вони роблять

Працівники PLVision — це люди з відчуттям сенсу. Наші інженери мають загострене відчуття потрібності того, що вони роблять. Як компанія, ми створюємо умови для розвитку. З одного боку, у нас складні проекти, з іншого — велика кількість професійних колег, які готові допомогти. От коли запитуєш працівників про те, що у компанії найкраще, то вони відповідають, що це прекрасна команда. Прекрасна команда — це про що? Про те, що ми чудово спілкуємось під час обідньої перерви? Так, але не зовсім. Це про те, що в нас класні вечірки? Так, але не зовсім. А про що?

 

Насправді це про те, що у нас немає «погонів» і жорсткої субординації, коли є начальник і є підлеглий. У нас можна і потрібно звертатися до колеги, який може тобі пояснити і допомогти. Дуже розвинена в нас практика менторства — тобто ти можеш за потреби мати ментора чи бути ментором комусь. Наші спеціалісти є менторами для студентських груп, зокрема в рамках програми «Інтернет речей» у «Львівській політехніці».

На багатьох проектах працівникам кажуть «що», але не кажуть «як». І це ще одна річ, яка дуже допомагає у розвитку. Тут йдеться про набагато більшу відповідальність. Очевидно, що у такому контексті є велика ймовірність помилки. Помилки трапляються завжди, але наші працівники вміють помилятися розумно. Тобто якнайшвидше зрозуміти, що не так, поспілкуватися з клієнтом, запропонувати краще рішення тощо. І це теж надзвичайно розвиває.

Якщо людина має ідею, вміє її «продати» і готова взяти відповідальність, ми даємо їй можливість реалізації. Також даємо можливість довчитися «в бою», тобто якщо людині десь бракує досвіду, вона може його компенсувати швидким навчанням у процесі роботи. Якщо порівняти професійне зростання працівника, який пропрацював п’ять років у нашій компанії, зі зростанням працівника іншої компанії, то вони кардинально відрізняються якістю. Цим я дуже пишаюся.

У нас є можливість бути собою. Особистий бренд працівника значно важливіший, ніж посада. Всі люди різні, тому ми намагаємося знайти для людини таке призначення, яке найбільше відповідає її таланту.

З нашими працівниками ми намагаємося бути якнайвідкритішими, обговорювати важливі для них і для компанії питання, для цього в нас існує практика загальнокомпанійських дискусійних клубів. Проводимо багато опитувань, а найкращі ідеї беремо на озброєння.

З результатів цьогорічного дослідження бачимо, що наші працівники найбільше цінують технологічну спеціалізацію, тобто нішевість і сфокусованість компанії; професійну та дружню команду, можливості росту та розвитку, високий рівень довіри і відсутність бюрократії, а також відкриту комунікацію з керівництвом.

 

Цікаво, що працівники часто повертаються до нас, попрацювавши в інших компаніях. Отже, тут є щось таке, що їх притягує. У нас немає «колишніх», ми тішимося, коли люди до нас повертаються, приходять в гості — особливо коли ми переселилися в новий окремий офіс. Минулого року запросили всіх екс-працівників на святкування 10-річчя компанії.

Що, на вашу думку, наразі є найбільшим успіхом компанії?

Успіх бізнесу прийнято міряти за його фінансовими показниками та потенціалом. Безперечно, це правильно, однак у моєму розумінні успіх — це ще й можливість бути рушієм змін: у бізнесах наших клієнтів, у локальній спільноті, в Україні, у світі загалом. Ми втілюємо в життя ідею, яка закладена в нашому теглайні «Connectivity of tomorrow», — прагнемо об’єднувати людей, ідеї та можливості, щоб створювати значущі речі.

Ми втілюємо в життя ідею, яка закладена в нашому теглайні «Connectivity of tomorrow», — прагнемо об’єднувати людей, ідеї та можливості, щоб створювати значущі речі

Один із двигунів розвитку України — системні зміни в освіті. Я пишаюся тим, які проекти втілює наша компанія. При цьому маю на увазі не одномоментні й короткочасні, а системні зміни. Ми долучилися до створення інноваційних навчальних програм в університетах: «Інтернет речей»,«Штучний інтелект» у «Львівській політехніці» (а також сучасної ІоТ-лабораторії) і «Data Science & Intelligent Systems», «Комп’ютерні науки» в Університеті Франка у Львові. Cамі організовуємо регулярні тренінгові програми для студентів старших курсів технічних вишів, 80% з яких потрапляють до нас на роботу та зростають у компанії.

І це чудово співвідноситься з моєю персональною мотивацією. Поясню чому. Соціальні ліфти в нашій країні працюють лише у кількох галузях, одна з яких — IT. Що більше представників нашої обдарованої молоді працюватиме у креативних професіях і розвиватиме себе та Україну, то більший потенціал ми матимемо.

Важливо, щоб молодь знаходила роботу в Україні, залишалась тут і розвивала нашу державу.

А якщо поглянути на успіх компанії з позиції бізнесу?

Вважаю, що ми успішно організували управління нашою компанією. У нас горизонтальна оргструктура, є напрямки і менеджери напрямків. Їх у нас досить багато — десять. 140 працівників і десять менеджерів рівня компанії — це доволі нетипово.

Така структура, тому що ми працюємо за принципом agile, коли керівник компанії пояснює загальну ціль, а керівники напрямків організовуються, збираються разом і розробляють стратегію та досягають результатів. Моє завдання — дати їм ресурси, права, повноваження і створити передумови для того, щоби вони були успішними на своїх позиціях. Але в реалізацію стратегії я жодним чином не втручаюся.

Якщо стратегія народилась в одній голові і просто написана на аркуші, то вона мертва. Важливо, щоб були послідовники, які готові підтримати і які вірять в ідею

DSC_8143

Бо якщо стратегія народилась в одній голові і просто написана на аркуші, то вона мертва. Безперечно, можна намалювати красиву презентацію і виступити перед менеджерами компанії, але цього недостатньо для успіху. Важливо, щоб були послідовники, які готові підтримати і які вірять в ідею. Найбільше пишаюся тим, що мою ідею змін у компанії підтримали як партнер, так і менеджери.

Зараз ми спільно реалізуємо стратегію переходу в нову бізнес-модель, націлену на бізнесову цінність для кінцевого клієнта, а не просто на вирішення навіть дуже складних та інноваційних технічних завдань.

Ми вже згадували, що компанії виповнилося десять років. Уявімо, що минуло ще десять. Якою є ваша візія розвитку? Чого ви хотіли б досягти?

З власного досвіду скажу таке: потрібно вміти вчасно переосмислювати ідею компанії. Зараз я розумію, що переосмислювати і скептично ставитися до своєї бізнес-ідеї — це нормально. Треба уважно слідкувати за ринком і конкурентами, досліджувати потреби ринку.

PLVision через 10 років — це глобальна нішева технологічна компанія, яка створює найкращі рішення у своїй ніші. Ми як компанія є частиною четвертої промислової революції. Більше того — допомагаємо іншим бізнесам бути успішними під час цієї революції, тому мусимо завжди іти на крок попереду. Все, що для цього потрібно, вже є у нашому ДНК.

Чим є успіх для вас особисто? І чи вважаєте ви себе успішною людиною?

Успіх — це коли ти знайшов себе, коли розумієш себе, свою мотивацію і розумієш, що тебе надихає. І навчився собі це постачати.

Успіх — це про те, що тебе «запалює». Я не можу робити речей, в які не вірю, і не можу робити того, чого не люблю

Успіх — це про те, що тебе «запалює». Я не можу робити речей, в які не вірю, і не можу робити того, чого не люблю. Бо коли робиш таке, то зазвичай вдається щось неякісне і тимчасове. А я знайшла своє покликання, тому й успішна.

Що вас найбільше надихає у житті і роботі?

Моя базова мотивація — творити. Тому я й обрала IT і компанію, яка займається такими проектами.

Кожній людині важливо могти казати «я це зробив чи зробила». Наприклад, я збудував будинок, я виховав дітей, я посадив дерево тощо. Людина завжди оглядається на результати своєї діяльності і їй важливо бачити їх.

Розумію, що компанія, яку я, зокрема, започаткувала, створює щось нове для світу і покращує життя людей. Це надихає і, як на мене, це найкраща річ. Ти не купиш її за гроші і вона не впаде просто так із неба. Усе це — результат усвідомленої діяльності.

Що б ви порадили людям, які тільки розпочинають свою кар’єру?

Слухайте себе і намагайтеся бути чесними перед собою. Не живіть чужим життям, знайдіть власний шлях. А для цього треба розуміти себе, постійно переглядати свої цілі і шукати можливості розвитку та вдосконалення.

Слухайте себе і намагайтеся бути чесними перед собою. Не живіть чужим життям, знайдіть власний шлях

Не обманюйте своїх прагнень. Якщо у вас є бажання просто полежати на сонці і не робити нічого, то не варто змушувати себе створювати щось фантастичне. На все свій час.

Коли є бажання вчитися і розвиватися, то треба шукати можливості та місце для розвитку. Але дуже важливо правильно скерувати свої сили.

Як правило, оцих правдивих прагнень у людини не дуже багато і вони не часто змінюються. Треба відкинути оті нашарування, на кшталт машин, квартир і популярності, бо під усім цим є дещо більше. Це і професійна гордість, і причетність до створення чогось нового, і можливість мотивувати інших.

Важливо бути чесним перед собою, а це не завжди комфортно. Це свідомий вибір кожного. Але якщо людина не робить вибору, то його роблять замість неї. Відповідно, хтось рухається вперед, а хтось — стоїть на місці.

Чому ви створюєте тут, саме в Україні?

Я вірю в Україну. Україна — це ми. Ми тут народилися і виросли, маємо тут коріння. Можна нарікати і казати, що в нас погана освіта, медицина, поліція. Можна казати, що є дисонанс між прогресивними ідеями та реальними діями.

Але треба розуміти, що лише ми відповідаємо і впливаємо на усі ці процеси. У цьому наша громадська відповідальність, і якщо кожен робитиме якусь невеличку річ — прочитає лекцію для школярів, організує прибирання у дворі тощо — то багато зміниться. Бо позитивні зміни — це дуже заразна річ.

Обмеження існують лише у наших головах. Десятиліттями нас свідомо відучали приймати рішення і брати відповідальність на себе. Дотепер у нас є ця хвороба. Тому зміни потрібно починати з себе.

Треба робити речі, в які віриш. Я роблю те, в що вірю, і це мене мотивує не звертати уваги на стереотипи та обходити зовнішні обмеження.

Поруч зі мною є багато людей, які роблять фантастичні речі, і ці люди є прикладом для мене.

Фото офісної будівлі — Олег Бабенчук.

Тарас Прокопишин Назарій Пархомик

Схожі публікації

6931 5

Сила амбіцій

Ярослав Ажнюк про те, як потрапити у YCombinator і перевернути індустрію товарів для домашніх тварин з ніг на голову

27.12.2016 Ярослав Назар
8829 22

Андрій Павлів, N-iX: «Домовлятися легко, коли є спільне бачення майбутнього»

CEO N-iX та голова наглядової ради Львівського ІТ Кластера, про історію розвитку N-iX, важливість win-win та об’єднань, а також бажання вивести компанію на IPO

08.08.2017 Тарас Прокопишин
5085 12

Олег Денис, SoftServe: «Наша мета — дати людям можливість долучитися до чогось великого»

Виконавчий віце-президент SoftServe — про старт кар’єри в ІТ, основні успіхи компанії за 25 років та вміння швидко навчатися як головну передумову професійних перемог

10.07.2018 Тарас Прокопишин

Популярні публікації

59968 10

Сектант своєї справи

Як 16-річному українцеві вдалося заснувати стартап на півмільйона доларів і розпочати роботу у «вищій лізі» маркетингу
12.10.2016 Ярослав Назар
47495 8

Легенда Хрещатика

Чому інженер, який запускав у космос ракети, а тепер миє вікна на Хрещатику, так не любить вихідних
25.11.2016 Анна Давидова
27474 15

Ярослав Ажнюк

Розмова із засновником українського технологічного стартапу Petcube
04.04.2014 Тарас Прокопишин

Краудфандинг

Малі міста

2608
зібрали
36000
потрібно

Нові медіа нової країни

36
зібрали
5000
потрібно

Найрозумніші діти країни

2538
зібрали
4500
потрібно

підтримайте проект

Donate

Введіть слово, щоб почати