У чому секрет успіху українських параолімпійців на Іграх у Ріо?

1) Хто вони, ці параолімпійці?

Параолімпійці — це спортсмени з обмеженими фізичними можливостями, котрі виступають на міжнародних спортивних змаганнях. Традиційно змагання проводять після Олімпійських ігор і називають їх Параолімпійськими.

 
До слова, про назву. Спочатку вона була пов’язана з терміном paraplegia — параліч нижніх кінцівок, оскільки ці змагання проводили серед людей із захворюваннями хребта. Проте відколи брати участь в Іграх почали і спортсмени з іншими недугами, назву було переосмислено як «поруч, поза Олімпіадою».

2) Що зробили українські параолімпійці і чому про них усі пишуть?

На цьогорічних Параолімпійських іграх, що відбулися в Ріо-де-Жанейро, українська команда показала свій найкращий результат. Наші спортсмени здобули 117 нагород: 41 золоту, 37 срібних та 39 бронзових. У загальнокомандному заліку Україна посіла третє місце. Нас випередили лише Китай та Великобританія.

3) Україна завжди має так багато медалей на Параолімпіадах?

Українська команда виступає на цих змаганнях лише 20 років, але уже встигла закріпити за собою статус сильного учасника. Хоча починалось усе не так оптимістично. Вперше українські спортсмени поїхали на Параолімпіаду у 1996 році. Тоді в американському місті Атланта зайняли 44 місце зі скромним результатом у 7 медалей. З того часу розширювався перелік параолімпійських видів спорту, змінювалися правила участі і зростала кількість медалей. З Ігор у Сіднеї 2000 року українці повернулися уже з 37 медалями, зайнявши 35-те місце в загальному медальному заліку.

А от 2004-го українці вперше викликали фурор: з літніх Ігор у Афінах вони привезли 55 медалей (з яких 24 — золоті) і шосте місце в загальному медальному заліку. У Пекіні і Лондоні наші параолімпійці посіли четверті місця, здобувши 74 і 84 медалі відповідно.

4) Чому українські спортсмени мають такі високі результати на Параолімпіаді і такі незначні на Олімпіаді?

На це важко відповісти однозначно, але є кілька факторів.

По-перше, потрібно розуміти, що на Параолімпійських іграх у кожному виді спорту є свої категорії і умови участі. Наприклад, якщо на Олімпіаді у легкій атлетиці є поділ на статі та відстані (100 м, 200 м, стрибки у висоту і т. д.), то на Параолімпіаді ці категорії множать іще на п’ять, оскільки відбувається розподіл самих спортсменів у категоріях: 1) ті, що мають порушення зору; 2) інтелектуальні порушення, 3) спортсмени з церебральним паралічем (на інвалідних візках) та спортсмени з порушеннями, що впливають на роботу кінцівок, 4) спортсмени з ампутованими кінцівками, 5) спортсмени на інвалідних візках на треку.

Якщо у загальних цифрах, то на Параолімпіаді розігрують 526 комплектів нагород, а на Олімпіаді — лише 306.

По-друге, більшість українських параолімпійців можуть сприймати Ігри як основну можливість прогодувати себе — люди з обмеженими можливостями в Україні в середньому отримують як пенсію близько тисячі гривень на місяць.

Тож часто ті з них, кому «пощастило» мати відносно хороший стан загального здоров’я, займаються спортом. Перемога у міжнародних змаганнях, таких як Параолімпійські ігри, може принести їм велику грошову винагороду за медаль, та ще й непогану щомісячну стипендію.

Тоді як на Заході, якщо людина з особливими потребами може і хоче заробляти гроші, вона, радше за все, знайде собі посильну роботу. Якщо ж така людина має важку форму інвалідності і працювати не може, держава забезпечить їй хорошу пенсію, видасть авто з ручним управлінням, організує медичну і соціальну реабілітацію.

По-третє, у звичайних видах спортсмени практикують зміну команди і навіть країни, за яку виступають. Часто здорові українці вчаться і тренуються удома, а потім, змінивши громадянство, виступають за іншу державу, яка запропонувала їм вигідніші умови. Параолімпійців практично не «перекуповують», тож вони залишаються вдома.

Які, на Вашу думку, інші факторт? Коментуйте нижче.

5) Гаразд, можливостей більше, але це не пояснює, чому саме українські параолімпійці мають так багато перемог.

Так, але до таких перемог вони ідуть, зокрема, не лише через тренування у спортзалах. В Україні для людини, скажімо, на візку кожен день — це виклик. Як тут не бути найсильнішим, найшвидшим і найспритнішим, коли банальний похід у магазин інколи вимагає фантастичних зусиль?! Запарковані тротуари, підземні переходи без пандусів, а коли вони і є, то найчастіше мають такий кут нахилу, що користуватися ними практично неможливо. Відтак в Україні самостійне пересування містом людини з обмеженими можливостями — це теж певний екстремальний вид спорту, яким вона займається щодня.

6) Скільки Україна заплатить параолімпійцю за медаль?

Цього року кожен український параолімпійський чемпіон отримає близько 40 тисяч доларів за золоту медаль, до 26 тисяч — за срібну і до 18 тисяч доларів — за бронзову нагороду. Видатки на призові закладені у держбюджеті.

Крім того, існують міські чи обласні стипендії, які можуть призначати чемпіонам на локальному рівні. Квартир параолімпійцям держава тепер майже не дарує, хоча раніше така практика була.

До слова, медаль параолімпійця коштує Україні набагато дешевше, ніж медаль олімпійця. Наприклад, за «золото» на Олімпіаді спортсмен отримає від держави на 85 тисяч більше, а саме — 125 тисяч доларів. Профільне міністерство вже пообіцяло за два наступні роки зрівняти винагороди олімпійців та параолімпійців.

7) Олімпійським спортсменам часто допомагають спонсори, параолімпійцям — теж?

Ні. Найчастіше спортсмени з особливими потребами купують інвентар для тренувань за власні кошти. Понад те, на змаганнях вони заклеюють логотипи і бренди, аби уникнути реклами. Чомусь спонсори не дуже охоче налагоджують співпрацю з параолімпійським спортом. Хоча Параолімпійські ігри стають усе популярнішими серед глядачів, тому є шанс, що невдовзі знайдуться ті, хто захоче підтримати українських параолімпійців не лише морально, а й фінансово.

8) Українці, звісно, молодці, але хіба тільки вони?

Звісно, ні. Цього року у загальному рейтингу на першому місці — спортсмени з Китаю. На другому — країна-засновниця Ігор — Великобританія.

А ще на цьогорічних іграх траплялися цікаві рекорди. От, наприклад, відразу чотири параолімпійські легкоатлети пробігли дистанцію швидше, ніж на місяць раніше олімпійський чемпіон: параолімпійці подолали 1500 метрів швидше за Меттью Центровіца, який переміг у літніх Олімпійських іграх 2016 року.

Щодо наших спортсменів, то на цій Параолімпіаді вперше сталося так, що всі три перші місця — у запливі на дистанції 200 метрів у змішаному стилі — зайняли саме наші плавці. На п’єдесталі майоріли три синьо-жовті прапори і звучав тільки український гімн.