[Текст опублікований за підтримки Work.ua — сайту із пошуку роботи №1 в Україні]
Подумайте про те, що вам ніяк не вдається розпочати. Про щось важливе.
Можливо, це якась особлива робоча задача — наприклад, створити ділову пропозицію або написати складний лист. Може, мова йде про важливу розмову, яка ніяк не відбудеться. Можливо, раніше у вас траплялися схожі розмови, ви десять хвилин ходили навколо неї, замість одразу перейти до справи. А може, важлива справа — це виступ на нараді з питанням, яке вас дещо лякає.
Існує ймовірність, що ви ніколи не зробите нічого з перерахованого: виконуватимете будь-які дрібні справи, щоб уникнути важливого, але складного завдання. А може ви просто лінуєтеся взятися за роботу, втрачаючи дорогоцінний час.
Найпродуктивніші з відомих мені людей можуть рішуче впоратися з такими ситуаціями: вони витрачають на них мало часу й швидко беруться до найбільш важливих робочих завдань і розмов, без найменшого шкодування. Минулого тижня — найнесподіванішим чином — я зрозумів, як їм це вдається.
Я був на тренінгу з лідерства в інституті Есален, дивовижному ретрит-центрі, розташованому на скелястому узбережжі Тихого океану в районі Біг-Сюр. Щоранку, перед сніданком, я повторював один і той самий ритуал: грівся й розслаблявся в гарячих джерелах, потім — занурювався у ванну з крижаною водою й залишався в ній, скільки вистачало сил. Процедуру повторював тричі.
Я чергував періоди перебування у гарячій і холодній воді, бо такі процедури корисні для кровотоку й додають енергії. Моє несподіване відкриття полягало в тому, що секрет занурення в холодну ванну був тим самим, який допомагав успішним людям виконувати неприємні завдання.
Ось що сталося: першого разу мені знадобилося провести 20 хвилин у гарячих джерелах, щоб дістати сміливості й хоча б спробувати. Спочатку вдалося протриматися у холодній воді 5 секунд, після чого я рвучко скочив назад до гарячих джерел.
Але до кінця тижня я без остраху поринав у холодну воду й розслаблявся в ній понад п’ять хвилин.
Наша свідомість і тіло має приголомшливу здатність пристосовуватися практично до всього. Найчастіше складність полягає не у новій нормі, а в тому, щоб підлаштувати себе до неї. Найважчий етап — це перехідний період.
Тепер згадайте, чим вам ніяк не вдається зайнятися. Я готовий сперечатися, що ваша головна проблема не в тому, аби виконати завдання, а в тому, щоб почати працювати над ним.
Головна перешкода на шляху до здійснення будь-чого — перехід до справи. Майже завжди він полягає в зміні виду діяльності з комфортної (тепла ванна, відправлення простих електронних листів, викреслювання елементарних завдань зі списку справ, прості розмови) на некомфортну (крижана ванна, листи з робочими пропозиціями, початок неприємної розмови, подолання синдрому «чистого аркуша»).
Ми схильні думати, що для того, щоб важливі робочі завдання вирішувалися ідеально, потрібно оволодіти цілим набором якостей і високим професіоналізмом. Але це не зовсім правильна думка. Для того, щоб бути компетентними професіоналами, потрібно впоратися з моментом початку роботу. Як тільки вдасться перебудуватися, сама робота — систематично і в належний час — зробить нас справжніми професіоналами.
Це підводить нас до ідеї, що риса, яку дійсно треба в собі розвивати, — це вміння перебудовуватися.
Звернімося до прикладу з ванною. Багаторазова щоденна зміна гарячої води на холодну привчила мене швидко переходити з комфортного стану в стан дискомфорту. І це не просто метафора: пережитий досвід допоміг звикнути до різких перетворень.
За тиждень водних процедур я виділив три етапи, які допомагають підвищити компетентність у переході до нових ситуацій.
Почніть із сили волі
Багато хто, зокрема і я, писали, що не слід покладатися на силу волі, оскільки це ненадійна риса. Однак я виявив дещо важливе: сила волі заслуговує набагато більшої довіри у вирішальний момент, ніж у довгостроковій перспективі. Саме тому колишні алкоголіки приймали рішення кинути пити в один день. У деяких випадках вам просто потрібно в певний момент змусити себе виконати завдання. Оскільки я ніяк не міг полегшити процес занурення у воду, довелося вдатися до непохитної сили волі й самодисципліни, тобто мужності, щоб змусити себе зануритися.
Налаштуйтеся на повторення
З кожним днем і новим зануренням мені ставало легше. Не тільки через те, що я звик, а й тому, що в мені відпрацювалося очікування, звичка й прихильність до такого способу життя. Я заздалегідь вирішив, що буду занурюватися, і у такий спосіб обмежив невпевненість і обдумування, а разом з ними — і сумніви. Коли ж моя свідомість на мить запротестувала, я проігнорував її й продовжував занурення. Пам’ятаю, як одного ранку, коли виліз з гарячої ванни і попрямував до крижаної, мій розум кричав: «Ти впевнений, що хочеш це зробити? Залишся в цій комфортної теплій воді!». Тіло ж продовжувало крокувати до холодної ванни.
Отримуйте користь від адаптації
До кінця тижня моє тіло змінилося фізично у буквальному сенсі. Я проводив у крижаній ванні в 60 разів більше часу, ніж на початку експерименту, і практично не відчував холоду. Психологічний і фізичний виклик став незначним, я більше не сприймав перехід з однієї ванної до іншої як болісне переживання. Крім того, змінилися й відчуття у самій ванній: якщо раніше я відчував дискомфорт, то тепер відчував себе свіжим.
Я знаю, що занурення в крижану ванну не можна порівнювати з важкою розмовою, написанням робочої пропозиції або необхідністю вислуховувати критику у свій бік. Ванна — це фізичне випробування, а речі, перераховані вище, мають інтелектуальну й емоційну природу. Для деяких труднощі, пов’язані з робочим процесом, здаються найскладнішими в житті. Але, насправді, небажання починати всі ці завдання — одна й та сама психологічна проблема: ваш мозок користується відмовками, щоб заохочувати до прокрастинації. Принцип і рішення — однакові: привчіть себе переходити від комфорту до дискомфорту.
Спробуймо застосувати цей принцип до того завдання, яке ніяк не вдається розпочати.
1. Визначте для себе якусь важливу задачу, яку ви хочете виконати, але над якою ніяк не вдається почати працювати.
2. Прийміть рішення й визначте, де і коли ви почнете роботу (перехід до роботи).
3. Попрацюйте над своєю емоційною хоробрістю. Початок роботи над непростим завданням викличе відчуття дискомфорту, потрібно бути готовим упоратися з емоціями, щоб не покинути справу. Я називаю цю якість емоційною хоробрістю. Це надзвичайно важлива навичка, яку можна розвивати, щоб досягти успіху в будь-чому. Чи готові ви досить довго мати неприємні відчуття, щоб виконати задумане? Ось список деяких з відчуттів: дискомфорт, страх («Це коли-небудь закінчиться?»), бажання все кинути («Можливо, мені треба перевірити пошту») і невпевненість («У мене не вийде»).
4. Дійте, не ставлячи запитань. Ви не можете контролювати свої думки, але можете продовжувати працювати, щоб досягти запланованого.
5. Повторюйте цю схему кожен день.
Пам’ятайте, що перехідний період — не назавжди. Це не нова норма, а лише рух до неї.
А тепер, навіть якщо у вас є лише хвилина вільного часу, стрімко (і щоб почати розвивати відповідну навичку) зробіть одразу ж що-небудь, що наблизить вас до вашої мети. Якщо ви сумніваєтеся, зверніть увагу на те, про що думаєте. Куди вас відправляє ваша свідомість («У мене немає часу», «Це нерозумно», «Одна хвилина нічим не допоможе»)? Навіть коли ваш розум продовжує вигадувати виправдання, рухайтеся вперед.
Пірніть.
Оригінал — Peter Bregman
Адаптований переклад — Віра Курико
Зображення — Unsplash
