Більше, ніж день для ЗСУ

Як одноденний заробіток перетворюється на мільйон гривень для Сил оборони

21 Червня

Як обрати напрям допомоги військовим свого регіону та збирати мільйони гривень донатів? Про це добре знають у Save Ukraine Now — координаційному центрі забезпечення військових підрозділів із Прикарпаття. Команді SUN вдалося об’єднати локальні бізнеси та організації, та налагодити сталу підтримку й забезпечення військових усім необхідним. Серед іншого, і зброєю.

Про цей досвід розповідають представники Координаційного центру SUN Ярина Мельник та Тарас Герула.

§§§

[Цей матеріал є частиною спільного проєкту The Ukrainians Media, Фундації ЗМІН та Фонду родини Богдана Гаврилишина у рамках Премії відповідальності Responsibility Award 2023]

§§§

З чого усе почалося

У перший день повномасштабного вторгнення після ранкових обстрілів у Івано-Франківську під одним дахом почали збиратися люди з різних міст. Це були активісти й дружні бізнеси, які гуртувалися довкола ідеї щасливого майбутнього для своєї країни. Ця спільнота вже була знайома між собою — працювали разом у різних проєктах на базі франківської організації «Тепле місто».

«Я дуже добре пам’ятаю той ранок. До нас почали активно приїздити наші колеги, евакуюючись на захід України. Люди прибували, нас ставало все більше й більше. Тож ми одразу почали шукати телефони військових. Оскільки у кожного з нас був досвід фандрейзингу, просто сидіти і хвилюватися ми не могли. Це було б не продуктивно», — пригадує Ярина Мельник, яка на той момент працювала заступницею директора у «Теплому місті».

Вже у перший день великої війни людям, яких обʼєднав Франківськ, вдалося створити щось абсолютно нове. 

Ярина каже: 24 лютого багато чого змінило. Однак насамперед довело, що соціальний капітал — це велике надбання. Завдяки досвіду проєктного менеджменту вдалось швидко створити нову волонтерську структуру — координаційний центр, який через два роки з моменту свого заснування досягне позначки у 3,5 мільйони гривень щомісячних регулярних зборів на потреби фронту. 

«У всіх було розуміння — потрібно бути максимально корисними. Якщо ми не воюємо, то маємо докладати максимум зусиль, щоб знаходити забезпечення. У нас була напрацьована мережа теплих контактів, зокрема із бізнесами, тож ми вирішили поєднати це».

Тоді команда ініціативи ухвалила рішення: щоб закривати потреби армії, треба залучити локальні відповідальні бізнеси. По суті, це дало поштовх до майбутньої схеми роботи координаційного центру, за якою він функціонує зараз. SUN має велике коло партнерів, вагому частку з яких становлять прикарпатські бізнеси та організації, що стало підтримують роботу волонтерів.

Тарас Герула — голова фонду, відповідальний за координацію з підрозділами в SUN. У лютому 2022 року Тарас прийшов до спільноти майбутнього SUN як представник бізнесу (юридичної компанії Moris Group), а згодом перебрав на себе напрям комунікації з військовими та очолив координаційний центр. 

«Був великий попит і дуже мала пропозиція. У нас в регіоні на початку весни 2022 року багато підрозділів створювалися практично з нуля. І, оскільки вони були маловідомими, ще не розуміли механізмів, як працювати з волонтерами, на їхні запити не було ніякої реакції. І хоч громади, влада на місцях — всі-всі були активно залучені, але бракувало саме координаційної роботи, яка покращила б механізми цієї взаємодії. Крім цього, ми розуміли, що багато новостворених підрозділів уже завтра вирушить на передову. На початку територіальна оборона була призначена для захисту міст: той, хто з Тернополя, мав захищати Тернопіль, а сумчани в ТРО — Суми. Але ми розуміли, що це тимчасово і надовго вони у своїх містах не затримаються».

Зрештою, так і сталося. Вже 23 квітня 2022 року велике з’єднання новостворених підрозділів з Івано-Франківська вирушило на передову. 

«Чи потрібні вам крабові палички?» 

«Від самого початку вторгнення ми помітили проблему у тому, як рухалась інформація про певні потреби. Приміром, ми опрацювали запит від військових і вже точно знали, що він закритий. І, попри це, він все одно ще днів пʼять міг гуляти мережею — його поширювали, коментували, а інформаційний ресурс практично йшов намарно. Тож ми подумали, що дуже важливо створити таку логістичну структуру, яка допомагала б уникати такого хаосу».

Структуру Save Ukraine Now на початку роботи можна поділити на дві умовні частини: запиту та пропозиції. 

Першою частиною став хаб запиту. Була команда, яка верифікувала запит, що надходив від військових. Ярина пояснює, що це було дуже важливо, адже не завжди було чітко зрозуміло, що саме потрібно. Приміром, рація, яка необхідна військовим, відрізняється від рацій, які використовують у ДСНС. Щоб запит швидко пішов в опрацювання, необхідно було мати максимум деталей. 

Водночас команда координаційного центру зіштовхнулася з тим, що до них постійно надходили повідомлення про те, що щось десь лежить, — відповідно, це «щось» необхідно забрати. Оскільки у перші місяці після початку повномасштабного вторгнення гуманітарної допомоги було дуже багато, доводилося фільтрувати її якість і знаходити тих, кому ця допомога дійсно стане у пригоді. Так зʼявився хаб пропозиції.

«Приміром, пише нам благодійник, що може допомогти товарами, а не коштами. Треба було перевіряти, чи дійсно цей товар є і чи варто по нього їхати — чи ці 200 тонн крабових паличок десь там на кордоні насправді існують? Бо у перші місяці допомога надходила дуже різна, і не завжди та, що дійсно була потрібна у цій війні».

Із двох цих хабів — запиту і пропозиції — інформація надходила у чистову базу. На цьому етапі включалися окремі команди. Була команда пошуку, яка шукала товари. Вона найбільша. Амуніція, технічне забезпечення, автотранспорт, запчастини, засоби зв’язку, оптика, медичні товари — все це лягло на їхні плечі. Оскільки у перші місяці повномасштабної війни нічого цього практично не було, доводилося все десь вишукувати.

Тарас Герула пригадує:

«Ми за кордоном брали все. Це вже зараз ми можемо дозволити собі обирати найкраще, не раз перевірене у бою. Наприклад, тепер ми закуповуємо [рації] “мотороли” із визначеним шифруванням, а тоді брали що було. Був шалений дефіцит. Ми росли — і наша експертність зростала спільно з тими військовими, яких ми забезпечували».

Не останню роль у всьому цьому механізмі відігравала команда контрактування, адже багато товарів у 2022 році SUN купували за кордоном. Активно включалася команда логістики відвантаження. Крім них, були також команди комунікації та маркетингу.

«У нас були командні зустрічі практично кожного дня. Іноді навіть кілька разів на день. Також у нас було правило, точніше, умова від військових, з якими ми співпрацювали, — нічого не комунікувати назовні. Ми працювали у великому приміщенні, куди приходили щодня. І на початках ми не мали жодної комунікації зі ЗМІ. Наша робота була непублічною, тож у фандрейзинг ми вкладалися мінімально». 

Це не завадило команді Save Ukraine Now на початок червня 2022 року вийти на результат у сумі близько одного мільйона доларів США. 

Гуртувати спільноту Прикарпаття

Ми захищаємо те, що любимо. Те, що цінуємо і хочемо вберегти. Це здається цілком зрозумілим. Такою й була мотивація SUN — стати корисними для регіону, до якого кожен у команді мав теплі почуття. 

Тарас Герула пояснює:

«Бо, по суті, хто може бути більше зацікавленим у допомозі Прикарпаттю, як не ті, хто має з регіоном прямий зв’язок?»

У цьому полягає одна з особливостей SUN — вони допомагають військовим підрозділам винятково із Прикарпаття. Цей фокус команда обрала для себе ще на самому початку. Попри те, що іноді отримує негативні відгуки через це, продовжує працювати саме за такою моделлю. 

«Часом буває, що нам доводиться відмовляти у відповідь на запити, які до нас надходять. Нас критикують за це, однак нам здається, що так ми працюємо ефективніше. Ми сконцентровані, а не намагаємося охопити якнайбільше». 

Тарас пояснює: трапляється й так, що доводиться відмовляти військовим і з Франківська, що, своєю чергою, також спричиняло шквал негативних коментарів. У цього є своє пояснення: однією із засад роботи SUN є спілкування винятково на рівні командування бригади, адже поодинокі запити від бійців часто не мають достатньої експертизи та аргументів. 

«Поясню на прикладі. Приходить запит: Петрові треба тепловізор. Ми дізнаємося, де служить Петро, які потреби його підрозділу. І з’ясовуємо, що серед потреб, може, і є тепловізор, але не такий, як собі хоче Петро. А буває так, що він і не потрібен Петрові. Петрові потрібне спершу щось базове, бо у нього і того нема, — скажімо, лопата. Тому ми працюємо комплексно: вирішуємо запити від бригад, спілкуємось винятково з командирами. Цей підхід уже не раз підтвердив свою життєздатність упродовж цих двох років».

Одноденний заробіток

На початку травня 2022 року команда SUN стикнулась з труднощами: бізнеси виснажувались. Більше не варто було розраховувати на потік донатів — треба було думати над фандрейзингом. Тож перед командою координаційного центру постало питання, як рухатися далі та де брати кошти для продовження своєї роботи та підтримки військових. Бо запитів із фронту менше не ставало. 

Ярина Мельник пригадує:

«Тоді, у травні, почали говорити про те, що війна з нами надовго. Треба було думати, як забезпечити наше подальше фінансування. Один із наших партнерів поділився досвідом: у них в компанії були ситуації, коли доволі швидко потрібно було зібрати кошти — чи то на підтримку колеги, чи то на інші внутрішні потреби. І вони досить успішно практикували такий інструмент, як одноденний заробіток. Охочі долучитися до збору перераховували один день зі своєї місячної зарплатні — і так вдавалося зібрати суттєву суму. Скажу чесно, ця ідея видалася мені геніальною».

«Ми вирішили спробувати — і почали поширювати ідею одноденного заробітку серед наших партнерів та громад, із якими співпрацювали. Для нас стало справжнім сюрпризом, що ініціатива швидко відгукнулася великій кількості людей».

Так, починаючи з травня 2022 року, у житті команди SUN побільшало зустрічей із громадами та колективами. А ще стало більше спостережень за людьми та їхньою мотивацією у цій війні. 

Тарас Герула ділиться прикладом, який йому дуже запам’ятався: 

«Якось ми приїхали на знайомство, аби провести першу презентацію, розказати про наш центр, про нашу роботу та про ідею. Між розмовами нам сказали, що в цьому колективі працює жінка, яка точно не буде залучена, оскільки в неї служать і чоловік, і брат, і син. Вона постійно сама оголошує для них збори, і ми очікували, що вона і частина колективу довкола неї, швидше за все, не братиме участі. Однак яким було наше здивування, коли після нашого виступу вона була першою в бухгалтерії на оформлення заявки. Як з’ясувалося потім, вся її сім’я служить у тих підрозділах, яким ми допомагаємо. Тож вона навпаки стала дуже потужним прикладом для своїх колег».

Ярина Мельник додає, що великою мірою успіх цієї ідеї — віддати одноденний заробіток — залежить від вмотивованості керівництва. Якщо вони заряджені, якщо готові давати приклад, то і працівники охоче підтягнуться. 

«Буває таке, що ми приходимо на першу зустріч — і там настільки заряджений керівник, що мотивує людей більше за нас. Він так натхненно пояснює, чому це важливо, наводить приклади, і працівникам це відгукується. І дзеркально: коли менеджери на керівних посадах сприймають нашу ідею без особливого ентузіазму, то і результат взаємодії із колективом, швидше за все, буде невтішним». 

Кількість партнерств у рамках цієї ініціативи невпинно росте. Усе більше бізнесів та організацій підхоплюють цю ідею та шукають шляхи, як імплементувати її у свою бюджетну систему. Відтак серед партнерів SUN є приватні бізнеси, великі компанії й бізнеси на кілька працівників. Ще чималий відсоток становлять бюджетні установи: освітні заклади та лікарні. Також участь бере Івано-Франківський ОТЦК та СП. 

Кожен колектив обирає для себе найзручніший формат участі у цій ініціативі. Хтось подає заявку на вирахування одноденного заробітку на місяць, хтось на пів року. Є серед партнерів також колектив, де практично 100% працівників подали заявку із кінцевим терміном «до перемоги». 

«У 2023 році вдалось розширити коло постійних партнерів, які щомісяця перераховують одноденний заробіток від колективів. Тож минулий рік ми завершували зі спільнотою 4100 осіб. Саме завдяки програмі внесків одноденного заробітку нам вдавалось тримати щомісячні надходження на середньому рівні 3,6 млн грн», — каже Ярина.

Дорога до перемоги  допомога

Величезна енергокомпанія на дві тисячі працівників та своя бюрократична екосистема. Це не надто асоціюється із гнучкістю та готовністю до експериментів. Але у Прикарпаттяобленерго довели, що усе це можливо. 

Саме їм належить ідея одноденного заробітку, якою вони навесні 2022 року поділилися із командою SUN. На той момент компанія вже мала напрацьовані механізми та готова була ними ділитися. Крім цього, після початку повномасштабного вторгнення серед працівників неодноразово звучав запит на те, аби повторити цей досвід. Проте у перші місяці керівництво компанії ще не було готове підхопити цю ідею, як і банківська система, якій також потрібен був час, аби оговтатися. 

Керівниця профспілки Ольга Тишко пригадує, що вже наприкінці весни ця ідея виникла знову. І у Прикарпаттяобленерго вирішили не відкладати її на потім:

«Був запит від наших працівників. І оскільки із SUN ми вже співпрацювали, ми знали, що їм можна довіряти, що вони добре роблять свою справу. Крім того, майже 80% наших працівників, які служать у ЗСУ, належать до підрозділів, якими опікується координаційний центр. Вони на передовій, і вони наші. Тож ми не могли не долучитися».

Так Прикарпаттяобленерго бере участь у «Одноденному заробітку» SUN вже понад 24 місяці, донині. Ольга Тишко каже, що підтримувати мотивацію колективу вдається за допомогою кількох важливих моментів. Насамперед це додана вартість цієї справи, усвідомлення причетності до важливого. Тож у організації постійно підтримують тих, хто долучається до ініціативи. Працівникам, які долучилися із 2022-го до 2023 року без призупинення участі, компанія подарувала додатковий день відпустки.  

«Наш слоган на 2024 рік — “Дорога до перемоги — допомога”. Ми в тилу. Ми підприємство критичної інфраструктури. Але якщо ми не будемо допомагати, то до перемоги будемо йти довше. Але перемога буде. І хоч ми не знаємо коли, однак на початку 2024 року у нас була пропозиція написати заяву із відкритим фіналом. І не важливо, чи це буде 25-й, 26-й, 24-й, 30-й, — люди готові ділитися заробленим, доки буде потреба».

Ще одним способом підсилення мотивації у колективі, на думку Ольги, є регулярні зустрічі із представниками Save Ukraine Now. Крім звітування, на цих зустрічах також часом бувають присутні бійці з підрозділів, яким допомагає координаційний центр. Це дає можливість колективу компанії бачити реальні приклади, коли їхні донати справді допомагають. 

Звісно, за час повномасштабного вторгнення у колективі Прикарпаттяобленерго (зрештою, як і в будь-якому іншому) були періоди емоційного спаду та зниження рівня мотивації. Коли невизначеність гнітила, власний невеликий внесок здавався чимось дрібним і непотрібним. Такі психоемоційні стани є цілком зрозумілими та виправданими, і завдання керівництва у цей час — відчути та перехопити цей стан, знайшовши необхідні шляхи до підтримки своїх працівників. 

Так і зробили. Ольга Тишко каже, що коли стало помітно, як «провисають»  донати від колективу, голова правління компанії Олександр Бубен особисто шукав спосіб повернути до ініціативи працівників, які з різних причин призупиняли свою участь. Наприклад, якщо комусь ставало складно донатити свій одноденний заробіток, пропонували варіант зменшити суму: приміром, 200 гривень, але все одно продовжувати робити це регулярно. І це спрацювало.

«Люди потроху почали повертатися в ініціативу. У них залишилася повага до самих себе. Бо ситуації були дуже різні. Умовно, я хотів би долучитися, але не можу через своє фінансове становище. А сказати про це не кожен зможе і захоче. Ми дуже гнучкі у цьому, хоч це і складно для нашої бухгалтерії. Але це потрібно».

На підставі сотень індивідуально оформлених заяв від кожного працівника бухгалтери компанії щомісяця нараховують із заробітних плат працівників певну суму, яку ті готові донатити на підтримку роботи Save Ukraine Now та, відповідно, ЗСУ. Середній показник щомісячних донатів компанії сягає близько 1,5 млн гривень.

Чого ми можемо навчитися

У статуті фонду зазначено, що SUN буде ліквідовано одразу після перемоги України у цій війні. Команда не ставить собі кар’єрних чи політичних амбіцій. Що Ярина, що Тарас наголошують: корисними треба бути тут і тепер.

«Наше завдання — вивірити запит, знайти необхідний товар, якомога швидше його передати. Ми хотіли б, щоб схожих ініціатив, таких системних, ставало більше. Тому дуже раді ділитися своїм досвідом, бо віримо: що більше таких ініціатив буде в інших регіонах України, то кращою ставатиме ситуація із забезпеченням фронту».

Тарас Герула каже, що детально повторювати модель SUN не потрібно, бо точно нічого не вийде. Натомість він радить оцінити свою ситуацію і спробувати адаптувати наступні кроки: 

1/ Визначити перелік підрозділів, яким збираєтеся допомагати.

2/ Налагодити взаємодію. Знайти виходи на командування, сконтактувати з цими підрозділами. Пояснити, що хочете зробити, познайомитись, приїхати на розмову особисто.

3/ Налагодити локальні контакти. Взаємодіяти з місцевою військовою адміністрацією та територіальним центром комплектування. Важливо також налагоджувати контакти із громадами та місцевими головами.

4/ І лише потім — переходити до пошуку коштів.

Ярина Мельник додає:

«Мені здається, є ще нульовий етап, з якого варто почати. Це — дати чесну відповідь собі, якою є твоя мотивація та скільки часу ти готовий на це виділяти. Після цього варто почати шукати людей, які відгукуються тобі за цінностями. Далі варто окреслити ціннісну рамку: приміром, домовитися, які гроші ви готові або не готові брати. Або як ви самі ставитеся до потенційних політичних амбіцій когось із членів команди. І багато інших питань. Ця допоможе вам із командою краще зрозуміти одне одного, притертися та окреслити шлях, яким ви хочете рухатися. Після цих кроків можна переходити до комунікації назовні, починати пошук підрозділів, партнерів тощо». 

Крім цього, Ярина радить відповідально поставитися до етапу залучення фінансової підтримки, оскільки тут є чимало ризиків. Треба чітко усвідомити свої спроможності. Коли ініціатива ставить захмарні цілі і дуже довго збирає кошти, вона підводить військових, які розраховують на забезпечення. А заразом підводить і благодійників, котрі долучились на перших етапах збору і тривалий час не бачать результатів. 

Не було вибору

Наприкінці заходить мова про мотивацію і те, що загалом дає сили продовжувати працювати. Відповідь нескладна лише на позір: робота команди Save Ukraine Now продовжується, оскільки головної мети усе ще не вдалося досягнути.

Тарас Герула ділиться своїм досвідом спілкування з військовими, адже саме це мотивує його найбільше:

«Коли минули перші пів року повномасштабного вторгнення, мені зателефонував один командир: “Бажаю здоров’я! А ви ще не ліквідувалися? Ви ще працюєте? Бо от інших там вже нема”. Я був дуже здивований: “Як ми можемо? Що — війна вже закінчилася?”».

Зараз таких питань ні в кого не виникає. Є підрозділи, з якими SUN співпрацюють третій рік поспіль. Тарас зізнається, що найважче — чути від командирів, що скільки б не було амуніції чи спорядження, найбільше бракує на фронті людей. 

«Цього за гроші не купиш. Думаю про хлопців, що вони там переживають. Бувають же різні позиції, різні шанси вижити або залишитися цілим і неушкодженим. Але підрозділи тримають ці позиції. Тому ми дуже низько вклоняємося тим, хто воює. А також тим, хто допомагає нашим бійцям фінансово. Якщо будемо ще якийсь час ефективним містком між першими і другими, я буду щасливий. Бо не може бути іншої мотивації, ніж та, коли ефективний у тому, що робиш». 

Ярина Мельник пригадує 2014 рік. Каже, що мала багато близьких людей з Краматорська, Маріуполя, Слов’янська, Костянтинівки, Бахмуту. І життя тоді видавалося зовсім іншим, коли приїздила туди з Франківська з ілюзією того, що все спокійно. 

«У мене з початку повномасштабного вторгнення було чітке розуміння, що є два види діяльності, до яких можна долучитися: або мобілізуватись, або допомагати військовим. Бо, на мій погляд, якщо так сталося у 2022 році, отже, недостатньо людей було включено у 2014-му. У мене вибору як такого не було».

І додає:

«Ми часто пишемо в наших дописах — “Разом до перемоги”. А обіцянок треба дотримуватися».

Місія The Ukrainians — уможливлення позитивних соціальних змін в Україні
Долучайтеся до Спільноти, підтримуйте якісну українськомовну журналістику та приєднуйтеся до змін!
Приєднатися
Наші головні тексти тижня у красивій розсилці. Щовихідних у ваших емейл-скриньках.

Запросіть друга до Спільноти

Вкажіть, будь ласка, контактні дані людини, яку хочете запросити

Придбайте для друга подарунок від TUM

Вкажіть, будь ласка, контактні дані цієї людини, щоби ми надіслали їй посилку

Майже готово

Вкажіть ще, будь ласка, своє ім’я та емейл.

Дякуємо і до зв’язку незабаром!

Дякуємо за покупку!

Дякуємо і до зв’язку незабаром! Ваш тарифний план буде активовано на протязі 10 хвилин.

Повернутись до статті

Вхід в кабінет

Відновлення пароля

Оберіть рівень підтримки