[Текст опублікований за підтримки Work.ua — сайту із пошуку роботи №1 в Україні]
Напевно, кожен з нас побував як мінімум на одному з заходів для нетворкінгу, який спочатку здавався багатообіцяючим, але в підсумку став конфузом. Більшість людей приходить на такі зустрічі в надії зав’язати нові знайомства, які можуть бути корисними для кар’єри. Однак врешті-решт всі сидять в кутку з келихом в руці та розмовляють з кимось, кого вони і так знають.
Інтровертам такі заходи здаються жахливими, але виявляється, вони не такі вже й ефективні і для екстравертів. Багато людей — не тільки інтроверти — повертаються з таких зустрічей, відчуваючи, що вони даремно згаяли час. Деякі навіть ставлять собі запитання, що з ними не так, якщо вони не можуть ефективно проводити час на цих зустрічах.
Але з вами все гаразд — проблема криється в самому заході.
Коли я працював над своєю останньою книгою про нетворкінг, то вивчив десятки досліджень, присвячених проблемі налагодження контактів, і з’ясував, що найпоширеніша думка про схожі заходи звучить так: вони не варті витрачених зусиль. Більшість з нас, опинившись в ситуації, де єдине завдання — познайомитися з новими людьми, найчастіше залишається в межах зони комфорту. Ми розмовляємо з уже знайомими людьми… або з тими, хто найбільше на них схожий. Таким чином, заходи для нетворкінгу приречені на провал з самого початку через свій устрій.
Під час одного з досліджень викладачі бізнес-школи Колумбійського університету Пол Інграм і Майкл Морріс організували прийом для учасників курсу executive MBA. Серед запрошених було багато студентів, які активно переконували керівництво школи збільшити кількість заходів для нетворкінгу з колегами.
У п’ятницю ввечері на зустрічі зібралося в цілому 100 топ-менеджерів, консультантів, підприємців і банкірів. До цього Інграм і Морріс провели опитування серед менеджерів, щоб з’ясувати, кого із запрошених вони вже знали, а також які їхні цілі та наміри. Так дослідники з’ясували, що кожен гість, як правило, знав близько третини інших запрошених і що більшість з них планували скористатися можливістю налагодити нові контакти.
Коли гості прибули на прийом, вчені попросили їх: «Поводьтеся, як зазвичай. Розмовляйте з тими, з ким вам захочеться, насолоджуйтеся їжею і напоями». Потім дослідники за допомогою спеціальних пристроїв простежили, хто з ким розмовляв. Як ви, можливо, вже здогадалися, більшість менеджерів воліли спілкуватися зі своїми знайомими. Хоча 95% опитаних заявили, що мають намір познайомитися з новими людьми, середньостатистичний гість вечірки провів половину часу з кимось із знайомої йому третини гостей.
Нечисленні знайомства, які все-таки відбулися, в основному сталися між людьми з однієї і тієї ж сфери діяльності: консультанти спілкувалися з консультантами, банкіри — з банкірами. Зважаючи на такі показники, як кількість розмов з новими людьми і різноманітність обговорюваних тем, найкомунікабельнішим учасником заходу виявився бармен.
Якщо навіть тим менеджерам, які мають якнайкращі мотиви, не вдається зав’язати нові знайомства, то можна зробити висновок, що тяжіння зони комфорту дійсно велике. Як же його уникнути? Виявляється, найкращою стратегією може стати просте рішення — перестати намагатися познайомитися з новими людьми. Ми можемо з більшою ймовірністю зустріти їх, відвідуючи заходи, присвячені якій-небудь діяльності, а не винятково нетворкінгу.
На думку соціолога і фахівця з соціальної взаємодії Браяна Уцці та професора лідерства та організаційних перетворень школи менеджменту ім. Келлога Річарда Л. Томаса, «по-справжньому сильні зв’язки формуються не за рахунок повсякденних розмов, а в ситуаціях, коли ви залучені у відносно важливу діяльність, що дозволяє вам спілкуватися з різними людьми». Іншими словами, участь в проектах, командах або діяльності, яка щороку збирає разом найрізноманітніших людей, буде набагато ефективнішою в справі створення мережі знайомств, ніж світська балаканина на вечірці.
Основна проблема заходів, присвячених нетворкінгу, полягає в тому, що вони не служать ніяким цілям, за винятком бесід з новими людьми, а без глобальних цілей — без значимої діяльності — ніщо не спонукає нас виходити за межі зони комфорту. І навпаки, коли ставки підвищуються, ми усвідомлюємо необхідність спілкуватися не тільки зі знайомими або представниками тієї ж сфери і докладаємо для цього більше зусиль.
Існує величезна кількість таких важливих видів діяльності: наприклад, волонтерство, благодійність, гра в спортивній аматорській команді, нове хобі або будь-яке інше заняття, яке єднає разом різних людей для спільної роботи над проектом, який неможливо реалізувати самому.
Інвестований у схожі заняття час повертається сторицею і приносить набагато більше користі, ніж звичайний нетворкінг, — і це не враховуючи користі для здоров’я від занять спортом або соціальних переваг участі в доброчинності. Отже, відмовтеся від заходів для нетворкінгу. Ви маєте право більше ніколи їх не відвідувати… за умови, що ви присвятите вільний час правильному виду колективної активності.
Оригінал — D. Burkus
Адаптований переклад — Лілія Гук
Зображення — Unsplash
