[Кожна дитина заслуговує на можливості для розвитку, самореалізації та здійснення мрій. І якщо постійно створювати ці можливості, підтримувати українських підлітків у їхніх прагненнях і починаннях, то результати не забаряться — нове покоління змінить країну на краще.
У спецпроекті «Борись за свою мрію!» разом із освітнім проектом «Школа успіху» Klitschko Foundation розповідаємо про талановитих, амбіційних та сміливих молодих українців. Це історії тих, хто не боїться мріяти і впевнено й наполегливо йде до мети.]
***
Шістнадцятирічна Яна Біць за 24 хвилини може переконати повен зал людей у слушності своєї позиції. Так було у фіналі Міжнародних молодіжних дебатів німецькою мовою, що відбувся у Таллінні торік, коли івано-франківська школярка стала найкращою з-поміж двадцяти учасників із різних країн. Вона довела журі й глядачам змагань, що державне регулювання інтернету є недоречним — так звучала тема дебатів.
Яна може вести дискусії з будь-яких суспільно важливих тем: ГМО, сурогатне материнство, національно-патріотичне виховання, підвищення пенсійного віку, сортування сміття. До того ж із однаковим успіхом дівчина може захищати як позицію «за», так і «проти»: бо, каже, більше, ніж непохитність власної позиції, має вміння знаходити аргументи й дивитися на проблему з різних кутів зору.
Wo ein Wille ist, ist auch ein Weg. Де є бажання, там є і шлях
Дебати — це не пінг-понг фактами, а пошуки рішення, вважає дівчина. Захоплення визначило й майбутню професію — Яна Біць планує здобути фах політолога у Берліні. Бо розумні дискусії, які передбачає ця професія, здатні запобігти глобальним проблемам.
Від вивчення мови — до дискусій
Яна відкрила для себе дебати, коли брала участь у літній мовній школі в Австрії три роки тому. Дискусії між учасниками були одним із інтерактивних завдань для вивчення німецької. Формат припав дівчині до вподоби.
— Я так захопилася дебатами, що не мало значення, яку сторону захищати. Відразу зрозуміла суть таких змагань: основне — не особисті погляди, а вміння переконувати в заданій позиції, навіть якщо вона є некомфортною для світогляду, — згадує дівчина.
Повернувшись додому, Яна продовжила одну з головних справ свого життя. В Івано-Франківській школі №5 з поглибленим вивченням німецької дівчина завзято студіювала мову мислителів і поетів: з 1-го класу по п’ять годин щотижня, з 2-го до цієї завантаженості додалися заняття з репетитором. З 10-го класу уроків німецької було по вісім на тиждень, із-поміж яких — країнознавство, німецька література, ділове мовлення, що теж проводили цією іноземною. Коли ж дівчина відвідала мовну школу у Мюнхені, мотивації ще додалося.
— Дуже сподобався менталітет німців, звучання їхньої мови наживо. Після повернення перевелася в спеціальну групу, навчання в якій орієнтоване на те, що слухачів готують до складання мовного іспиту. Почала вчитися ще інтенсивніше: дивилася німецьке телебачення, читала книжки, просила у вчительки додаткових завдань, — розповідає дівчина.
Викладачка помітила зусилля Яни й запропонувала їй взяти участь в шкільній олімпіаді з німецької мови. Так усе й почалося. Школярка двічі займала призові місця на обласних етапах — всеукраїнських в ті роки з обраного предмету не проводили.
У 10-му класі Яна складала DSD-іспит (Deutsches Sprachdiplom), щоб підтвердити свої знання німецької дипломом. В екзаменаційній комісії засідала представниця проекту німецькомовних дебатів Jugend debattiert international від Гете-Інституту. Розгледівши потенціал у дівчині, запропонувала їй спробувати свої сили в змаганнях. «Чому б і ні?» — подумала Яна і почала готуватися.
Здобувши першість на шкільному етапі, дівчина подолала ще два кваліфікаційні відбори в Україні, проведення яких підтримує Klitschko Foundation. Затим разом із сімома іншими фіналістами з різних куточків нашої країни поїхала на останній відбірковий етап до Німеччини. Там, після тренінгів із фахівцями, залишилося по двоє представників із десяти країн-учасниць. Яна Біць була однією з них.
Командна робота
Почалася ретельна підготовка з безсонними ночами. За умовами дебатів, їхні фінальні теми учасники дізнаються за три тижні до початку змагань. За цей час слід якомога краще вивчити питання з різних сторін. Яку саме позицію — «за» чи «проти» — обґрунтовуватиме учасник, він дізнається за 25 хвилин перед стартом дебатів, тож слід бути готовим до всього. Варто не лише опрацювати всю доступну інформацію, а й передбачити відповіді опонента та можливості їхнього спростування.
Разом зі своїми викладачами, тренерами та фахівцями із визначених галузей Яна заздалегідь продумувала можливі ситуації: через обмеження в часі реакції мають бути блискавичними.
Теми для обговорення зазвичай є практичними, орієнтованими на потреби сучасних суспільств. Так, на українських відборах Яні випадали питання з різних сфер: від введення національно-патріотичного виховання в школах до доцільності підвищення пенсійного віку. Для міжнародного фіналу слід було з’ясувати, чи доречним є державне регулювання інтернету.
Кульмінаційні дебати у Таллінні тривали 24 хвилини й транслювалися у прямому ефірі. Учасників поділили на п’ять груп по чотири людини. Жеребкуванням визначали, яка пара доводитиме «за», а яка — «проти». Затим сторона «за» озвучувала свою пропозицію запропонованої проблеми, а опоненти доводили, чому певне рішення не буде успішним.
Хоча й працювали учасники в парах, судді оцінювали кожного конкурсанта окремо. Представники журі — тренери з дебатів, риторики, а також переможці конкурсу минулих років — робили позначки під час виступів, щоб потім виявити найпереконливішого мовця. Його вибирають за кількома критеріями: фактичні знання, вміння висловити свою точку зору, взаємодія в команді, реакція на репліки опонентів та сила переконання.
Мені здається, головне — збагнути суть дебатів. Це не просто пінг-понг аргументами, а конкретні пропозиції, як вирішити запропоновану проблему
У командній грі, на думку Яни, хоч і складніше, зате цікавіше.
— Мені звичніше працювати одній, ніж у парі, бо тоді самостійно відповідаєш за результат. Зате вчишся нового: знайомишся з людьми зі схожими інтересами, вчишся шукати спільну мову і йти на компроміси навіть тоді, коли у всіх різні погляди. Від злагодженості в команді залежить твій індивідуальний успіх, — пояснює дівчина.
Як Яні вдалося перемогти?
— Мені здається, головне — збагнути суть дебатів. Це не просто пінг-понг аргументами, а конкретні пропозиції, як вирішити запропоновану проблему. Від звичайної дискусії вони відрізняються тим, що учасник до останнього має захищати свою позицію, як адвокат захищає підсудного, навіть знаючи, що той винен. Для дебатанта не має значення, яка позиція йому випадає, — у сторін різні завдання, але шанси перемогти однакові. Головне — добре підготуватися. На фіналі я не почула від опонентів жодної речі, яка б захопила мене зненацька.
Разом із перемогою Яна виборола право засідати в журі наступних дебатів. У вересні 2018-го дівчина оцінюватиме конкурсантів у Братиславі.
Де нема компромісів, виникають війни
— Дебати навчили мене не тільки говорити, а й слухати. А перед тим як щось сказати, зважити все тричі, — усміхається дівчина. — Перш ніж прийняти рішення, я добре обміркую всі аргументи «за» і «проти» — і тільки тоді почну діяти.
Ці навички помічні у повсякденному спілкуванні.
— У кожного бувало, що його репліки сказані «трохи повз». Щоб зробити бесіду змістовнішою, треба реагувати на те, що каже співрозмовник. Слухати одне одного — це правило дебатів слушне і в житті. Вміння вести діалог, зокрема в політиці, — одна з ключових навичок сьогодні. Бо коли люди не можуть вирішити проблеми словесно, беруться до зброї. Де нема компромісів, виникають війни.
Яна вірить, що розумні дискусії між представниками різних країн здатні запобігти таким глобальним проблемам. Щоб взяти участь у їхньому вирішенні, дівчина вирішила пов’язати життя з політологією.
— Своє майбутнє бачу в міжнародній політиці. Мрію принести користь не лише українському суспільству, а й усьому світу. Я б хотіла вирішити таку глобальну проблему, як бідність, бо за недавньою статистикою ООН, у нашій країні 80 відсотків людей живуть за межею бідності. А ще — забезпечити держави, що розвиваються, якісними медичними послугами та достатнім харчуванням, оскільки знаємо про проблеми в Африці. Вірю, що всі ці цілі досяжні, але знаю, що бажання однієї людини мало.
Тому дівчина вирішила навчатися у Берліні, де, переконана, є багато людей зі схожими цінностями. Після закінчення школи Яна збирається подаватися на найбільшу програму Німеччини DAAD, щоб отримати стипендію для навчання в університеті.
Ведення дебатів є обов’язковою навичкою майбутніх політологів, тож Яна Біць сподівається продовжити улюблене заняття у рамках навчальної програми. А навіть якби такої опції не існувало, дівчина створила б власний дебатний клуб при університеті.
— Wo ein Wille ist, ist auch ein Weg, що з німецької перекладають як «Де є бажання, там є і шлях», — каже Яна.
***
«Школа успіху» — безкоштовний літній проект, покликаний розкрити особистісний потенціал у підлітків і розвивати навички самостійних активних дій та відповідальної й цілеспрямованої поведінки. Підтримати проект можна за цим посиланням.
