Учень Google

Десятикласник Сашко самотужки навчився створювати 3D-сайти і переміг у конкурсі Intel ISEF

28 Липня 2016

[«Розумники» — серія розмов із талановитими українськими дітьми та підлітками. Це історії про те, що їх формує й мотивує, про їхні проекти й зацікавлення, а також про їхні страхи та мрії.

Спецпроект створений за сприяння компанії Edvantis.]

Київський школяр Олександр Бузін розробив спеціальну програмну платформу, що дає змогу легко створювати 3D-сайти і додатки для браузера. Робота принесла хлопцю третє місце на міжнародному конкурсі молодих науковців Intel ISEF. Ми розпитали в Олександра та його батька, хто «винен», що дитина — програміст, та що означає бути призером міжнародного конкурсу.

Щасливий випадок

Від часу, коли на Intel ISEF подались перші учні, минуло більш як півстоліття. А киянин Сашко міг би все пропустити: і свою участь, і третє місце, якби не випадковий похід у McDonalds, де крутилась реклама про останні дні національного відбору.

Заявку хлопець подав у жовтні, напередодні дедлайну. Робота була ще на початковому рівні розробки. «Але головне — була ідея, алгоритм, який працював», — Олександр зареєструвався з думкою просто побачити, що це за конкурс, і вже наступного року серйозно підготуватись. Але сталося інакше.

Із жовтня по лютий він вносив у роботу правки. А в результаті — поїхав до США представляти Україну. Здобуте там третє місце дало хлопцю престижний статус і фінансову винагороду — $1 000.

Хлопець і досі доопрацьовує проект. Відстежує його у Twitter за хештегом #WhitestormJS. Так він знайшов відгук на сайті фінського розробника і новину, що португальське агентство web-дизайну вирішило зробити сайт на його фреймворку.

В Україні, каже, не бачив жодних новин — наче й не зацікавився ніхто.

Організація Society for Science & the Public (Society), що проводить конкурс Intel ISEF, була створена 1921 року і є колискою проектів, народжених у різні роки. Її діяльність не обмежується донесенням науки до людей. У різний час тут стартували сім різних конкурсів для молодих науковців.

Семеро переможців одного з них — національного конкурсу США Science Talent Search — згодом стали лауреатами Нобелівської премії.

Конкурс Intel ISEF існує вже більш як 60 років. Це 22 номінації із загальним призовим фондом близько $4 мільйонів. Майже 1 700 школярів із понад 75 країн мають нагоду презентувати свої проекти і наукові дослідження, які оцінюють авторитетні науковці.

В Україні етап конкурсу «Intel Техно-Україна» вперше відбувся у жовтні 2009-го.

— Ви запитуйте, — 16-річний Олександр не відриває очей він ноутбука, в якому ховається його призерський проект.

IMG_9876

Батько хлопця — Богдан — вмощується на стільці навпроти і неспішно запалює цигарку.

На деякі запитання відповідає саме він. Виловлює з пам’яті такі деталі з дитинства сина, які у голові хлопця вже затерлися новими враженнями. А ще, на моє здивування, знає всі вузькоспеціалізовані терміни і назви платформ, про які говорить Сашко.

— Ви програміст?

— Ні, підприємець. Просто раніше у машині його, — чоловік киває на Олександра, — можна було слухати замість радіо — все торочив про програмування. Йому ж цікаво, його захоплює. Тому хочеш не хочеш — будеш знати.

Але знання все ж не означають глибину розуміння. Про це батько тільки віджартовується історією з дитинства Сашка. Якось той почав допитуватися, чим відрізняється живе від мертвого:

— Ну, я пояснюю по-простому: «Ось я живий, собачка — жива. А горнятко — ні. Все зрозумів?» — «Так». — Мовчить, а тоді питає знову: — «А ким це горнятко було до того, як стало мертвим?» Ось так само я зараз розумію його роботу.

Зацікавився — вивчив

Спочатку із Сашком стався веб-дизайн. У десять років. Ніхто його до цього не підштовхував, не спонукав. Сам захотів якось виділитися у школі. Взяв і написав перший сайт.

— Це було престижно, — ділиться хлопець. — Все просто: зацікавився темою, заліз в Google і почав дізнаватися, як робити.

— Не тоді почалось це. Не тоді, — точно пригадує батько. — Nokia — пам’ятаєш?

Виявляється, першою творчою платформою восьмирічного Сашка була старенька Nokia. Створював там різні теми. Фантазував. Любив техніку. Як вона працює. Після цього пішов далі.

— Щоправда, встиг три-чотири рази поламати комп’ютер… Треба було перевстановлювати систему, — Богдан сміється, поправляючи темні окуляри.

— Це теж досвід! — хлопець стенає плечима.

— От власне — спочатку він пробував працювати методом спроб, — пояснює батько Богдан.

IMG_9858

— І зараз теж так, — перебиває його син. — Це — головне правило.

Була в житті Сашка ще олімпіада з інформатики, де він, шестикласник, змагався з учнями 11-го. З району вийшов на міський рівень. Там його роботи не оцінювали через вікові рамки. Але він не засмутився — знову ж отримав цінний для себе досвід.

Шкільну програму з інформатики Олександр давно залишив позаду. Але все, чого навчився, — навчився сам. Жодних учителів, окрім власної допитливості і Google, у нього не було.

Жодних учителів, окрім власної допитливості і Google, у нього не було

Цей факт хлопець вважає цілком закономірним і нормальним. Каже, було би дивно, якби учнів у школі вчили програмування на високому рівні.

— Якщо людина хоче — є інтернет — можна самому все вивчити. А в школі хай дають базу, — розмірковує Олександр.

— Людина, яка хоче чогось досягти, повинна йти попереду, брати бика за роги, — батько Богдан теж не бачить проблем. — А для виховання таких якостей корисний спорт!

3D-світ

Спорт для Сашка — це хокей. Хокей гартує його характер. Хокей вчить досягати поставленої цілі і не зважати на невдачі.

Якщо подивитись на сторінку хлопця у соцмережі, можна чекати від нього палкої любові до гір. Головне фото там — скелясті пейзажі Великого Каньйону: маленька людина і безмежний простір. Але найдорожчі гори йому зараз ті, які створив сам.

Відкриває їх при мені — показує свій 3D-світ у браузері.

Сонце кидає проміння в монітор ноутбука, тому не одразу вдається розгледіти тамтешню нерівну поверхню гір. Хлопець тисне стрілки на клавіатурі – і хтось невидимий нам стрибає скелями.

— Це — фізика, — пояснює Сашко, — тут прораховуються всі колізії та швидкості. А це — анімація, — всередині монітора світить своє сонце і літають птахи.

Те, що ми розглядаємо, працює на платформі, яку, власне, і зробив Сашко. Саме за нього хлопець отримав третє місце на Intel ISEF.

— Зараз ви все зрозумієте, — це він показує чорно-білу карту з точками, з якої виросли його гори. Тут кожна точка, залежно від насиченості кольору, задає певну висоту.

Фреймворк Сашка можна використовувати у браузерних іграх та сайтах. Хоча хлопець визнає: сайти із 3D-об’єктами поки що не дуже поширені, бо це дорого і над ними має працювати цілий колектив. Такі роблять у Nike, Google Chrome Experiments, Renault. Не всі 3D-роботи наразі зрозумілі людям, але багато сайтів, які отримують премію The FWA, зроблені саме у 3D.

Браузерним іграм теж поки що важко конкурувати з небраузерними.

— Але технології WEB стрімко розвиваються і можуть досягнути такої ж продуктивності, — каже Сашко. — Браузер всюди однаковий. На різних ОС, техніці. Відповідно, не доведеться писати один додаток кілька разів на різних мовах програмування, щоби він працював.

— Мені подобаються вузькі теми. Звичайний веб-дизайн дуже поширений. Зараз багато веб-дизайнерів. Тому, коли я навчився більш-менш читати англійською, зразу пішов у 3D. Моя перша робота була дуже простою, але, тим не менше, далась мені у велику кількість рядків.

Ось іще приклади: на моніторі крутяться супутники навколо планети. Це проект із мережі — 403 рядки коду. В аналогічному на платформі Сашка — рядків 220 і вони коротші. Продуктивність, каже, та сама – 60 кадрів у секунду.

IMG_9871

Програмування — це саме те середовище, де найпростіше зробити відкриття. Не потрібно бути суперученим і знати щось таке, що знають одиниці. Є інтернет — і в будь-який момент ти можеш створити щось своє — і хтось це точно буде використовувати

Але робота над проектом триває досі. Із Сашком в онлайн-режимі працює інтернаціональна команда. Мета у хлопця проста й амбітна — хоче, щоб його платформа була найкращою і за швидкодією, і за графікою. Щоби стала стандартом.

Рішення про майбутню професію у хлопця сформувалось давно і міцно. Запитую, що так вабить його у цьому занятті.

— Програмування вимагає цікавості до нового. Для мене це поєднання творчості та науки. Бо робота не повинна бути рутинною. Ціль — зробити найпродуктивніше і найкрасивіше. І це не комерційний інтерес. Елемент творчості — ключовий. Можливо, колись ця тема із 3D для браузерів буде вичерпана і закрита, але бажання щось відкривати залишиться. Для мене програмування — це саме те середовище, де найпростіше зробити відкриття. Не потрібно бути суперученим і знати щось таке, що знають одиниці. Є інтернет — і в будь-який момент ти можеш створити щось своє — і хтось це точно буде використовувати.

— Що ж треба зробити, щоб уже до закінчення школи дитина ось так знала, чим хоче займатись? — цікавлюсь у Богдана.

— Не заважати! — миттєво зі сміхом реагує Сашко, випередивши батька.

— Мені взагалі здається, що він у дитинстві просто побачив у якомусь фільмі, які в офісі Google гірки, тенісні столи, як люди там працюють і на місці відпочивають, — і подумав: щоб так було, треба стати програмістом, — серйозно зауважує Богдан, витримує паузу — і за мить його очі сміються за темними окулярами. — Це я жартую. Жартую.

Утім, Сашко вже зараз отримує пропозиції — і в Україні, і з-за кордону. І дехто з роботодавців навіть згоден чекати, поки «учень Google» закінчить школу.

Усі фото — авторки.

новини

Запросіть друга до Спільноти

Вкажіть, будь ласка, контактні дані людини, яку хочете запросити

Придбайте для друга подарунок від TUM

Вкажіть, будь ласка, контактні дані цієї людини, щоби ми надіслали їй посилку

Майже готово

Вкажіть ще, будь ласка, своє ім’я та емейл.

Дякуємо і до зв’язку незабаром!

Дякуємо за покупку!

Ваша підтримка буде активована впродовж 10 хвилин. До зв’язку незабаром. Повернутись до статті

Вхід в кабінет

Відновлення пароля

Оберіть рівень підтримки