img

Увесь день попереду: як керувати прокрастинацією

18.03.2018 The Ukrainians

[Текст опублікований за підтримки Work.ua — сайту із пошуку роботи №1 в Україні]

Більшість із нас так чи інакше прокрастинують. Я називаю себе прокрастинатором вибору. Є завдання, які я можу без проблем почати і завершити завчасно, а є інші, які, якби я не старалася (або якби рано не починала), залишаються невиконаними до крайнього терміну. Податкові декларації, я про вас пам’ятаю.

Що стосується роботи, то я помітила, що завжди закінчую тексти незадовго до дедлайну, залишаючи собі трохи часу, щоб уважно обміркувати проект і, можливо, щось поліпшити на свіжу голову. Я також зауважила, що завжди відкладаю нетермінові завдання на користь насущних. У кінцевому рахунку  витрачаю багато шматочків робочого дня на Twitter, Slack і перегляд новинних веб-сайтів. Звичайно, частково це моя робота, але, чесно кажучи, я проводжу чимало часу, то тут, то там, прокрастинуючи.

Мені хотілося змінити цю звичку, але я знала, що нічого не вдасться, якщо я спробую використовувати обмежувальні методи, як-от розподіл часу по блоках або техніка Pomodoro. Так що замість цього я вирішила спробувати «управляти» своєю прокрастинацією. Ось, що я зробила.

Розклад прокрастинації

Професор Університету Стенфорда Джон Перрі придумав термін «структурована прокрастинація». Ідея полягає в тому, що люди прокрастинують, займаючись менш важливими справами зі списку, тому Перрі пропонує обдурити себе, перемістивши важливі завдання у кінець списку, а менш важливі — на початок. Таким чином, коли ми прокрастинуємо, то фактично виконуємо найважливіші завдання. На жаль, для мене прокрастинація зазвичай пов’язана з виконанням завдань, які не позначені у списку справ, тому я знала, що цей метод не спрацює.

Я також думала про те, щоб дозволяти собі прокрастинувати щоразу, коли мені хочеться, як це спробувала зробити моя колега Лідія Дішман в 2014 році. Але я ж і так це роблю, і це не працює.

Витративши час на вивчення проблем зволікань, я зупинилася на методі, запропонованому гуру звичок Чарльзом Дахіггом. У відео Big Think Дахігг припустив, що замість заперечення свого бажання перевірити Facebook, яке призводить тільки до зниження продуктивності, коли спокуса стає занадто сильною, потрібно запланувати ці дії в своєму календарі, що дозволить реалізувати бажання і не дасть йому вийти з-під контролю. Мені цей експеримент видався цілком розумним і досяжним.

Метод перший: виділити великий відрізок часу на «прокрастинацію»

Я ненавиджу почуття, коли витрачаєш час даремно, тому вирішив запланувати час прокрастинації в тих великих відрізках, коли я зазвичай найменш продуктивна. Це півгодини під час ланчу, а потім півгодини о 3 годині дня (коли я стикаюся з денним спадом). Протягом перших двох днів це працювало дуже добре. Таким чином, я їла за робочим столом, але так могла переглядати Twitter або читати статтю, не чуючи, що мені потрібно одночасно перевіряти електронну пошту. Коли наступав денний спад, я виходила на прогулянку і займалася якимось справами в окрузі. І хоча технічно я працювала на годину менше, я все одно закінчувала роботу в той же час.

На третій день все було не так добре. Я також перенесла час тренування з вечора на ранок, але мені ніяк не вдавалося лягти спати раніше, щоб компенсувати підйом на годину раніше. Як я вже писала, моя концентрація страждає, якщо я сплю менше семи годин. День почався добре завдяки припливу після вправ, але продуктивний ранок перетворився у руйнівний опівдні. Моя сила волі ослабла і я знову стала читати Twitter між завданнями і намагалася редагувати історії, одночасно розмовляючи у Slack. Через почуття провини я не могла зробити годинну перерву, коли відчула, що весь день коту під хвіст, тому залишилася за своїм столом. І догадайтеся, що? Того дня з офісу я вийшла пізніше, ніж зазвичай.

Метод другий: розподілити час прокрастинації на весь день

На четвертий день я прийняла той факт, що живу в реальному світі, а це означає, що будуть дні, коли я прийду на роботу втомленою, навіть коли я зроблю все, що в моїх силах, щоб відпочити якнайкраще. Тому я вирішила змінити експеримент і, за своїми природніми прагненнями, встановити графік «міні-прокрастинація» між завданнями. Замість очікування до полудня і 3 години дня я дозволяла собі робити все, що захочу, протягом 10 хвилин між завданнями. Я перевіряла повідомлення у Facebook, розбирала свій стіл і складала плани на вихідні. У мене була перерва, але тільки на півгодини. Я виявила, що закінчую свою роботу раніше, і одного разу мені навіть вдалося виконати два додаткові завдання, яких не було в моєму списку справ на цей день. Ура!

Висновок: розклад прокрастинації змусив мене влаштовувати регулярні перерви і зробив більш продуктивною.

Я була здивована тим, наскільки спритнішою стала у роботі, коли мені не доводилося відчувати провину за зволікання. Фактично я зрозуміла, що потрібно планувати не прокрастинацію, а перерви. Перерви без почуття провини, що дають душевну перезарядку. І мені було зручніше влаштовувати невеликі 5-10-хвилинні перерви протягом дня замість того, щоб виділяти на відпочинок великі шматки часу. Зрештою, ходити по вулиці без діла або бездумно сидіти в інтернеті 30 хвилин поспіль досить нудно.

Так, були моменти, коли мій п’ятихвилинний перепочинок у Twitter перетворювався у 12 хвилин. Але бували й випадки, коли я плавно переходила від однієї задачі до іншої, не чуючи необхідності спочатку відволіктися. Дахігг мав рацію: позбавлення від необхідності боротися з прагненням прокрастинувати звільняє велику кількість простору і сили волі — тієї сили волі, яку я можу використовувати, щоб робити корисні речі, такі як написання цієї статті і придумування ідей для історій.

Я зрозуміла, що бути продуктивною — це не означає зупинити або «управляти» прокрастинацією, Це означає створити час для неї в моєму графіку і прийняти те, як я найкраще працюю. Зрештою, деякі з нас генетично схильні до прокрастинації. І замість того, щоб витрачати кров, піт і сльози, борючись із біологією, ми могли б змусити її працювати на нас і зберігати енергію для того, щоб довести всі справи до кінця.

Оригінал — Anisa Horton
Адаптований переклад — Лілія Гук
Зображення — Unsplash

The Ukrainians

Текст The Ukrainians

Схожі публікації

264 5

Як правильно реагувати на критику

Практичні поради, що допоможуть спокійно вислухати критику

27.06.2018 The Ukrainians
573 3

Маніфест «людини дії»

23 поради для тих, хто хоче доводити діло до логічного завершення

30.10.2017 The Ukrainians
596 4

Як ефективно працювати вдома

Подбайте про робоче місце, комунікацію і встановіть межі

14.11.2017 The Ukrainians

Популярні публікації

30371 8

Анна Косарєва: «В ІТ-індустрії є безліч професій, де потрібні прикладні, гуманітарні чи фінансові знання»

Анна Косарєва про особливості ІТ-освіти в Україні, навчання школярів програмуванню та «Годину коду»
14.11.2016 Павло Кузнєцов
39555 7

Марина В’язовська

Українська дослідниця, яка розв’язала математичну задачу століть
03.11.2016 Олег Фея
30013 15

Відчути світ

Ігор Шаверський та Олена Петросюк залишили престижні роботи і за два роки відвідали майже 40 країн
22.08.2016 Софія Пилипюк

Краудфандинг

Малі міста

2608
зібрали
36000
потрібно

Нові медіа нової країни

36
зібрали
5000
потрібно

Найрозумніші діти країни

2538
зібрали
4500
потрібно

підтримайте проект

Donate

Введіть слово, щоб почати