[Текст опублікований за підтримки Work.ua — сайту із пошуку роботи № 1 в Україні]
Не часто я починаю есе про лідерство з проникливих думок французьких романістів, але нині це видається слушним. «Справжнє відкриття — це не пошук нових земель, це погляд на світ новими очима», — написав Марсель Пруст. У наші дні найуспішніші компанії не просто перемагають своїх конкурентів. Вони надають нового змісту слову «конкуренція», використовуючи унікальні ідеї у світі однотипного мислення. Це означає, що найкращі лідери бачать те, чого не бачать інші.
Бачити світ іншими очима не так легко, як може здатися, особливо для лідерів, які роками працювали в одній компанії, галузі або професії. Цілком мимовільно досвідчені лідери дозволяють тому, що вони знають, обмежувати їхню уяву: їхні знання фактично можуть стати на шляху інновацій. Ось чому, якщо звернутися до Пруста, так важливо, щоби лідери дивилися на свою компанію, галузь і роботу свіжим поглядом, по-новому.
Мистецтво може бути важливим інструментом, що змінює погляд лідерів на власну роботу. Одну цікаву вправу, мета якої — спонукати досвідчених лідерів випробувати усталені погляди, нещодавно провели в музеї Род-Айлендської художньої школи (Провіденс), на щорічному заході Cops and Docs. Програма, яку проводять вже 10 років поспіль, збирає висококваліфікованих медичних працівників та офіцерів поліції — людей, які за службовим обов’язком зобов’язані швидко орієнтуватися в навколишньому середовищі, оцінювати складність ситуацій і виробляти ефективні рішення для складних (часто загрозливих для життя) проблем. Протягом вечора змішані групи з поліціянтів та лікарів дивилися на живописні полотна, скульптури та інші твори мистецтва та ділилися своїми відповідями на досить просте запитання «Що ви бачите?».
Зрозуміло, що побачене учасниками відображало їхні робочі обов’язки та досвід. Це пояснює, чому різні люди дійшли різних висновків про одні й ті ж твори мистецтва. Ось як в одній статті узагальнено урок, отриманий учасниками: «Нехай звичка уважно спостерігати стане для вас постійною. Навчіться описувати те, що бачите. Дозволяйте іншу інтерпретацію побаченого. Зрозумійте, що в одній сцені може бути кілька правдоподібних пояснень. Уникайте тунельного бачення. Розвивайте навички креативного мислення». Це чудові настанови для лікарів та детективів, не кажучи вже про керівників, підприємців та лідерів у будь-якій сфері.
Як виявилося, Cops and Docs — не єдина програма, яка використовує мистецтво для того, щоби змусити лідерів вийти із зони комфорту. Консультантка і педагогиня зі сфери юриспруденції та історії мистецтва Емі Е. Херман створила програму під назвою «Мистецтво сприйняття». Емі запрошує детективів, агентів ФБР та навіть високопоставлених співробітників з особистої охорони президента і ЦРУ подивитися на експонати Метрополітен-музею, колекції Фріка та інших відомих музеїв та галерей. Ці сивочолі експерти в царині злочинної діяльності й тероризму, навчені певним чином шукати докази і визначати загрози, фокусують свою увагу на роботах Пікассо, Караваджо, Едварда Хоппера й інших майстрів. «Вправа полягає не в тому, щоби дивитися на мистецтво. А в тому, щоби говорити про те, що ви бачите», — пояснює Херман учасникам. Або часто і про те, чого ви не бачите. Час від часу досвідчені лідери втрачають значні елементи картини, які містять важливе послання, не помічають підказок в сцені, яка вказує на те, що відбувається. Іноді учасники не можуть зрозуміти, як описати те, що розташоване безпосередньо перед ними. «Не бійтеся змінювати свою точку зору», — переконує ведуча програми учасників, коли вони говорять, що візити в музеї відкрили їм очі на нові способи оцінювати докази в роботі. «У Нью-Йорку неординарне стало буденним для нас, тому в навчанні ми завжди прагнемо стати ще уважнішими спостерігачами», — пояснив заступник начальника поліції в одному з численних схвальних відгуків про програму.
Програма Емі Херман, як і програма Cops and Docs, є витонченим відступом від шаблонних процедур лідерства. Це цікаве й розумне використання мистецтва, що дозволяє удосконалити навички і навести лад в думках. Але є й простіші та властивіші для ділового середовища способи досягти цих результатів.
Багато років тому в журналі Fast Company ми писали про креативного лідера в компанії Royal Dutch / Shell Стіва Міллера. Серед прийомів, які він використав, був такий: зібрати різнорідні команди співробітників — старих досвідчених працівників, новачків, маркетологів і технічних фахівців — посадити їх в автобуси і відправити в турне Європою, де перебували підрозділи компанії. Вони відвідували виробництва Shell, замовників та інші місця. «Потім ми знову сідали в автобуси й обговорювали те, що побачили. Ми всі записували свої враження й після повернення аналізували те, чому навчилися в поїздці», — пояснював Міллер.
Побачене людьми було пов’язане з їхніми робочими обов’язками і спеціалізацією. А те, чого вони навчилися разом, виявилося глибшим, ніж будь-які знання, які міг би отримати кожен із них окремо. У цьому й полягає сенс, не зважаючи на те, чи об’єктом спостереження є твір мистецтва, чи виробництво замовника. Лідери, які хочуть бачити по-новому, повинні пам’ятати: те, як ви дивитеся на речі, формує те, що ви бачите. І ваше сприйняття стає креативнішим, коли ви дивитеся на світ разом з іншими лідерами, чиє минуле й досвід відрізняються від вашого.
Оригінал — Bill Taylor
Адаптований переклад — Віра Курико
Зображення — unplash.com
