Є речі невидимі та неочевидні. Силу мають ті, хто першими їх побачать, покажуть іншим та знайдуть розв’язок проблеми. Зайве й згадувати влучний жарт Генрі Форда: «Якби я спитав людей, чого вони хочуть, вони сказали б, що хочуть швидших коней».
Як живеться тим, котрі першими беруться до роботи в новій галузі та пропонують авто замість швидших коней, я нещодавно відчула на власній шкурі. Річ у тім, що мені випала честь долучитися до роботи з кодування майбутнього в рамках ініціативи «Спитай жінку». Цей проект реалізує НДІ за фінансової підтримки уряду Швеції.
У витоках проекту «Спитай жінку» лежать дані моніторингів, які свідчать, що в українських медіа не більш як 30% публікацій присвячені жінкам. Наприклад, у «The Ukrainians» я нарахувала 15 інтерв’ю з жінками. Всього на сайті є 53 лонгріди, за моїм підрахунком. Тобто 15 із 53, що становить 28%. Чи справедливою є така пропорція? Нагадаю, що жінок в Україні близько 54%.
Чому дзеркало українських ЗМІ дещо кривувате? Я не вірю в теорії змови та в свідомо погані наміри редакцій. Моя гіпотеза: в усьому винна інерція. Знову і знову по колу на ефіри ходять одні і ті ж «говорячі голови», одні і ті ж найочевидніші експерти постійно коментують щось у газетах, журналах і онлайн. Так з’являється ідея про «впізнаваних» і «рейтингових» експертів, які на подіумах телестудій мають вигляд параду костюмів. Костюми ж настільки повторювані, що іноді вже й не впізнаєш, який саме канал дивишся.
Я переконана, що Євромайдан створив попит на нові обличчя та нових героїв і героїнь. Це та шпаринка, крізь яку в медіа нарешті можуть просочитися нові мовці. Насправді вони вже тут — їх треба лише трохи підтримати, зробивши видимими. Важливою частиною роботи є саме активізація ширшої жіночої участі.
«Ну і де я вам візьму жінок-експерток? Їх просто нема!» — зауважить уявний випусковий редактор. Але вони є, просто вони невидимі в публічному просторі. Саме тому ініціатива «Спитай жінку» має на меті створити базу даних із можливістю легко сконтактувати з фахівчинями багатьох галузей.
Як це працює? Будь-хто може заповнити анкету та запропонувати до бази даних експертку, якій довіряє (або себе саму). Заповнена форма потрапляє у чорнову таблицю даних — нині там є майже 300 експерток. І їх ставатиме більше.
Уже представлені галузі — PR, політологія, археологія, спорт, право, доброчинність, освіта, державне управління, економіка, паливно-енергетичний комплекс, охорона здоров’я, волонтерство, дипломатія, правозахисна робота, менеджмент культури, соціологія, охорона довкілля, податкова система, краудфандинг, сільське господарство, IT, армія і ще чимало інших.
Легко помітити, наскільки цей спектр ширший за «традиційні» жіночі експертні ролі — світське життя, виховання дітей, краса та здоров’я, поза якими жінок зустрінеш украй рідко.
Наприкінці зими отримані заявки опрацюють, з експертками зв’яжуться та отримають згоду на присутність у базі. Ніхто не роздаватиме нічиїх номерів телефонів та інших персональних даних без дозволу. Натомість команда ініціативи «Спитай жінку» уточнить контактний мейл, за яким журналісти зможуть спілкуватися з наявними у базі фахівчинями.
У результаті отримаємо базу даних із зручними картками, якими легко користуватися, ранжуючи їх за регіоном і/або галуззю знань. Ця база буде безкоштовною та доступною для всіх охочих на сайті кампанії «Повага».
Уся процедура заповнення анкети — це кілька вписаних у поля слів і клік на функції «надіслати».
Робота у «Громадському радіо» навчила мене, що маленькі кроки ведуть до великих змін. Одна заповнена анкета в ініціативі «Спитай жінку» сьогодні — це справедливіше суспільство завтра. Наприклад, справедливіше висвітлення життя сучасної України, де жінки — це щонайменше 50% успіху країни.
→ Фото авторки — Дмитро Ларін / Головне фото — Джерело
