[Текст опублікований за підтримки Work.ua — сайту із пошуку роботи №1 в Україні]
Колись я вірив у те, що життя із відчуттям жалю за чимось — це жахлива річ. Саме слово «жаль» залишало по собі якусь гіркоту. Здавалось, воно несло якийсь негатив. Зосереджуючись на спогадах, я наче осуджував власне життя.
Фокусуйся на сьогоднішньому дні. Рухайся далі.
Коли я став старшим і мудрішим, то навчився по-іншому ставитися до жалю.
Чому жаль завжди має негативне забарвлення? А що якщо цей жаль дозволяє вчитись на помилках минулого для того, щоб краще жити сьогодні? Можливо, усвідомлення речей, про які ви шкодуєте, дасть вам змогу впевнитись у правильності вашого особистого шляху до щастя?
Зараз я використовую жаль із користю. Я часто міркую про зроблене (чи не зроблене) з думкою про те, що «я міг би зробити це по-іншому!».
Я мало про що шкодую, хоча з роками таких речей назбиралось чимало.
Я повільно, але впевнено, наближаюсь до свого 40-річчя. Декілька останніх років були сповнені подій. Нова кар’єра. Шлюб. Переїзд у інше місто. Новий дім. Нові захоплення. Нові друзі. Моя повсякденна рутина змінилась до невпізнаваності порівняно з тим, як я жив навіть 5 років тому.
Тепер я помічаю, що шкодую про речі, яких не зробив, коли мені було трохи більше двадцяти. Ні, я не зовсім ігнорував їх у своїй молодості. Багато з них були частиною мого життя у підлітковий період та після двадцяти. Просто я не приділяв їм достатньо часу.
Через двадцять років ви будете більше засмучені через речі, яких ви не зробили, ніж через ті, які зробили. Відчалюйте. Пливіть подалі з тихої гавані. Нехай вітер напне ваші вітрила
Як сказав колись Марк Твен: «Через двадцять років ви будете більше засмучені через речі, яких ви не зробили, ніж через ті, які зробили. Відчалюйте. Пливіть подалі з тихої гавані. Нехай вітер напне ваші вітрила. Досліджуйте. Мрійте. Відкривайте».
Ось деякі речі, про які я шкодую, що не робив їх у двадцять із лишком. Вони представлені в порядку пріоритетності. Про перше я шкодую найбільше. Про останнє — дещо менше!
1. Спілкування з родиною
Я досягнув віку, коли мої батьки старіють. Декілька членів моєї родини уже не з нами. З кожним роком я все більше розумію, наскільки важливо створювати приємні спогади з близькими. Для мене це особливо складно, оскільки мої рідні живуть у різних куточках США та Індії.
Я не думав про це, коли мені було трохи більше двадцяти. Я завжди вважав, що зможу приділяти чимало часу родині, коли моя кар’єра уповільниться. Ми ніколи не знаємо, скільки кому відведено у цьому житті. Насолоджуйтесь часом із тими, хто поруч, поки це можливо.
2. Розширення кола близьких друзів
Я завжди належав до тих людей, які воліли мати декілька близьких друзів, на противагу тим, які мали багатьох друзів різного рівня близькості. Я вважав, що це розумний вибір. Тепер я розумію, що міг би побудувати значно більше довготривалих дружніх відносин, якби доклав хоча б трохи зусиль.
Зробіть стосунки з іншими своїм пріоритетом. Відвідуйте весілля та різноманітні події і не шукайте причин уникати всіляких заходів. Слухайте та цікавтесь іншими, не прагніть ділитись своїми думками та поглядами. Виділіть час, щоби перекусити з другом чи інколи випити разом.
Звісно, деякі друзі випадають із нашого життя з огляду на зміну життєвих обставин. Але я також вірю в те, що, доклавши навіть мінімум зусиль, можна розширити та поглибити дружні зв’язки. Я втратив добрий десяток друзів через брак уваги до них. Так не має бути.
3. Живіть іще простіше
Обирайте: гроші чи життя?
Коли мені було за двадцять, я жив, наче монах, дуже аскетично. Ближче до мого тридцятого дня народження мої прибутки зросли і я почав витрачати їх на покращення свого гардеробу, будинку, машини. Окрім важливих речей, я також купив багато всього, що тоді здавалось життєво необхідним. Техніка. Аксесуари. Меблі. Книги. Багато з цих речей я пороздавав або ж перевіз на склад, який ми орендуємо.
Жити простіше — це спосіб мислення, який дарує дещо більше, ніж просто матеріальні заощадження. Він дає відчуття свободи. Коли ваше життя не захаращене речами, ви можете присвятити його справді важливим справам. Так, магія прибирання справді існує.
4. Здорові звички та рутина
Прокидатись вранці (о 5 годині). Споживати мінімальну кількість кави та алкоголю. Писати. Медитувати. Займатись йогою. Я міг би написати цілий список звичок, які б мені допомогли у 20 років. Ці звички, зокрема раннє прокидання, неймовірно впливають на мою продуктивність.
[do action=”linked-post” attachment=”1″/]
Я займався цим усім, коли мені було 20, і продовжую робити це зараз. Але інколи були цілі місяці (а подекуди й роки), коли я втрачав фокус і призвичаювався до нездорового способу життя. Зараз я розумію, що ці здорові звички приносять мені чимало особистого задоволення та щастя.
5. Вихід із зони комфорту
Чимало речей, які я зробив у свої двадцять, змусили мене вийти із зони комфорту. Було багато робочих проектів та презентацій, що вимагали неймовірного рівня відповідальності та впевненості в собі. Тріатлони Ironman. Самостійні подорожі за кордон. Перехід до ролі інструктора з йоги, щоб навчати новачків (як же ж складно з початківцями!).
Але, якщо замислитись, то я розумію, що було чимало інших можливостей вийти із зони комфорту. Інколи декілька речей протягом року змушували мене бути гнучкішим, але інколи я міг би випробовувати себе кожного місяця. З’явилося б чимало можливостей для росту. Зокрема, я міг би покращити свою кар’єру та особисте життя, якби частіше наважувався знайомитись та будувати стосунки з новими людьми.
6. Інвестування в особистий розвиток
Нещодавно я згадував, що за останні 16 років я витратив більш ніж $40 000 на особистий розвиток. Майстер-класи з постановки цілей. Курси швидкісного читання. Така кількість майстер-класів і таборів з йоги, що складно й порахувати. Онлайн-курси та програми у всіх сферах особистісного розвитку. Я витратив значно більше часу на роботу над самим собою, ніж більшість довкола. Це все я робив на додаток до тренінгів, які мій роботодавець мені оплачував.
Так, я хотів би доцільніше витрачати час на правильні навички і відвідувати тренінги з потрібних мені речей. Натомість я просто ходив на те, що мене цікавило. Ще більше часу я інвестував у особисте спілкування з тренерами. Я зрозумів, що приватні заняття з наставниками дають кращі результати. Це недешеве задоволення, але вигідна інвестиція (зростання у 5-7 разів!).
Успішні компанії створюють бюджети для розвитку, щоби впевнитись у тому, що й надалі вироблятимуть інноваційний продукт. Я переконаний, що люди повинні теж щороку створювати особистий бюджет для росту, аби впевнитись у тому, що вони продовжуватимуть розвиватись. Якщо детальніше, то я б інвестував більше у навички, пов’язані з письмом, методами впливу, переговорами, вивченням іноземної мови, постановкою голосу та мовлення. Понад те, я б працював із наставником, щоб відшукати білі плями, і намагався б їх заповнити.
7. Створення особистого бренду
Усе своє доросле життя я працював на прекрасну компанію — Microsoft. Я також багато років викладав йогу, що розширило коло моїх друзів і дозволило людям бачити в мені не просто «чувака з Microsoft». Зараз я вже не працюю на корпорацію і помічаю багато речей, які ігнорував, коли будував особистий бренд, який міг би стати моєю опорою в довготривалій перспективі. У Microsoft колеги знали про мене. За стінами компанії люди не мали найменшого уявлення про те, чим я займаюсь.
Я думаю, що це ж стосується багатьох корпоративних працівників. Вони можуть прекрасно працювати всередині своєї бульбашки, але коли вони її залишають (або ж їх звільняють, скорочують і так далі), у них виникає проблема із налагодженням довіри з іншими потенційними клієнтами та партнерами. Я хотів би приділити більше часу розвитку свого особистого бренду — як менеджер бренду, стратег та технолог. Я б міг це зробити за допомогою блогу, познайомившись та спілкуючись з ширшою групою людей.
8. Розпочати власну справу
Я заснував власну справу у 2008 році, коли працював на Microsoft. Я відкрив ФОПа (хоча треба було відкрити ТзОВ). Я викладав йогу. Створення бізнесу дало мені змогу підрахувати усі витрати на власну справу. Я ніколи не думав про отримання доходу з йоги. Ця справа була (і все ще є) моєю пристрастю, і хоч я й заробляю трохи викладанням, ці гроші були дрібницею, порівняно з моєю зарплатою в корпорації.
Все йшло добре. Однак я хотів би створити бізнес, який мав би хороший прибутковий потенціал. Це б дозволило відшкодовувати податкові витрати. Також воно б надало можливості для плавного виходу з корпоративного світу. Вести бізнес весело. Це хороший спосіб допомогти іншим. Тепер я розумію, що це також складне випробування.
9. Подорожувати більше
Я відвідав близько 25 країн (колись я підрахую точно). Коли мені було за двадцять, я подорожував до Індії, Китаю, Перу, Еквадору та інших країн кожні декілька років. Я не шкодую про ці подорожі, але я шкодую про те, що не дослідив околиць власного міста.
За останніх кілька років ми з дружиною взяли собі за звичку досліджувати цікаві місця поблизу нашого дому. Ми оселилися в Колорадо і хочемо більше дізнатись про наш новий дім. Кожні декілька тижнів ми відвідуємо нове гірське містечко або ж обідаємо у нових ресторанах неподалік Денвера. Коли мені було двадцять, я був людиною звички. Відвідував ті самі ресторани, ходив пішки тими ж стежками, проживав дні однаково. Я був активним, але не досліджував своїх околиць. Я втратив багато досвіду через те, що не розширював своїх горизонтів.
Висновок
Деякі люди не погодяться із цією публікацією. Вони можуть сказати, що все стається недаремно, що шкодувати про щось не варто. Але я заперечу. Я не зациклююсь на чомусь, коли кажу правду. Лише проаналізувавши власні історії, ми зможемо бути більше задоволені своїм життям зараз та в майбутньому.
Ці розчарування для мене реальні. Вони дозволяють мені зрозуміти та визначити пріоритети в житті. Не дивно, що мій теперішній спосіб життя містить речі, які я ігнорував або на які не звертав достатньо уваги, коли був молодшим.
Аналіз минулого — це потужний інструмент, завдяки якому ми можемо навчатись із помилок на життєвому шляху та формувати свою стежку для нових звершень у майбутньому.
Оригінал — Ravi Raman
Адаптований переклад — Юлія Петрів
Зображення — unsplash.com
