[Текст опублікований за підтримки Work.ua — сайту із пошуку роботи №1 в Україні]
Я не відразу знайшов свій кар’єрний шлях. Я був то студентом-економістом, то піцайоло, то розробником програмного забезпечення, то підприємцем, роблячи перерви час від часу. Я досить швидко зрозумів, що немає сенсу триматися за роботу, яка тобі не подобається, але при цьому потрібно робити правильні висновки з тих позицій, які довелося залишити. Усвідомити те, що вам не подобається, — це вже половина успіху, але інша половина складається з тонших сигналів, які варто відчути.
Це складніше, ніж здається. Щоразу, коли вас щось дратує в роботі (а таке є завжди), це може впливати на все інше. Іноді потрібно докласти реальних зусиль, щоб знайти щось корисне. Але коли ви це робите, у вас з’являється свого роду багаж, що допомагає впоратися з важкими часами і уникнути поспішних змін у кар’єрі або передчасної відмови від мрії. Зрештою, навіть на найкращих робочих місцях бувають складні моменти, пекельні тижні і квартали, що розчаровують.
Озираючись назад, я бачу низку ключових підказок з власного кар’єрного досвіду, які могли б уберегти мене від маси неприємностей, якби я їх помітив раніше. Ось п’ять ознак того, що ви на правильному шляху, навіть якщо зараз ви цього зовсім не відчуваєте.
1. У 10 років ви були б задоволені цією роботою
Коли я був у п’ятому класі, то написав листа Річарду Герріотту, розробнику відеоігор класичної серії Ultima. В листі йшлося про те, що, коли виросту, то хотів би створювати комп’ютерні ігри, як і він. (Я так і не отримав відповіді, але це не головне.) Я закинув цю ідею, сприймаючи її лише як дитячу фантазію, і багато років потому здобув бізнес-освіту. Мені знадобилося майже десять років, щоби знову знайти дорогу до технологій, комп’ютерів і того, що я любив в дитинстві.
Думаю, що у всіх нас з раннього дитинства є інстинктивне знання про те, чим ми повинні займатися. Ці «дитячі» устремління рідко беруть до уваги гроші — вони народжуються з чистої пристрасті та задоволення. Поважайте ці ранні мрії, не нехтуйте ними. Я не кажу, що ви повинні в буквальному сенсі стати ніндзя, поп-дівою або динозавром. Але в цих 10-річних фантазіях, ймовірно, можна знайти карту вашого майбутнього, якщо ви захочете її прочитати.
2. Люди завжди говорили, що ви досягнете в цій справі успіху (навіть якщо ви не слухали)
Я пам’ятаю комп’ютерні заняття, потрібні для моєї бізнес-програми, яку я вивчав на першому курсі університету. Я витратив незліченні години тільки на програмування — за рахунок інших занять. Інструктор помітив мій ентузіазм і запропонував мені змінити спеціалізацію. Я не послухав. Для мене ступінь у бізнесі був квитком в «справжню» кар’єру.
Оглядаючись назад, я згадую багато таких моментів, коли вчителі, сім’я і друзі намагалися вказати мені на очевидне. Сьогодні я більше схильний довіряти мудрості натовпу. Навколишні люди часто бачать устремління і потенціал (і недоліки), яких з якої-небудь причини ви не хочете або не можете побачити в собі самі. У той час всі стрілки вказували на моє технологічне майбутнє, крім тих, що були в моїй голові. Так я продовжував свій шлях до економічного ступеня, поки не зламався та не кинув навчання перед останнім курсом.
3. Тут все сходиться
Заманливо говорити, що у всіх нас є одна справжня пристрасть або покликання, і якщо ви його знайдете — чи то написання романів, управління гоночними автомобілями або запуск компаній, — ви будете забезпечені на все життя. Але з віком я все менше вірю в це. У більшості людей особистість досить багатогранна, тобто існує багато речей, які можуть принести їм задоволення.
Це добре. Особисто я отримую задоволення від підприємництва, технологій і цього невеликого припливу адреналіну, який відбувається при подоланні персональних обмежень. Я думаю, що найкращі робочі місця — це свого роду «золота середина», де сходяться всі ці пристрасті, центр діаграми Венна.
Кинувши університет, я повернувся в своє рідне місто, спустошив кредитну карту і відкрив піцерію. Незважаючи на роботу допізна, це був справжній стартап, який давав можливість відчути, як це — працювати на себе. Зрештою я зрозумів, що є одна велика проблема: я не був у захваті від ресторанного бізнесу — це було десь в зовнішньому полі моєї діаграми Венна. Через кілька років мені стало нудно, і я продав справу. Всі отримані кошти я витратив на купівлю нового модного iMac і переїзд в місто.
4. Річ зовсім не в грошах
Коли мені було близько 30 років, я взявся за вивчення PHP і MySQL і влаштувався на роботу в інтернет-компанію. Шість місяців потому технологічна бульбашка луснула та я зостався без роботи. Але я любив те, що робив, тому і вхопився за це. Зрештою я відкрив власне агентство в квартирі — просто щоб триматися на плаву. Але справжня пристрасть заразлива. Вона приваблює клієнтів. Вона залучає співробітників. Вона привертає прихильників та інвесторів.
Через кілька років моє агентство виросло до більш ніж 20 співробітників. Саме тоді ми розробили Hootsuite для одночасного моніторингу кількох соціальних мереж. Раптом у нас з’явилися тисячі користувачів, потім мільйони. За кілька років компанія виросла до сотень співробітників. Я не хочу спрощувати цей досвід, але я хочу сказати: робота, яку ви дійсно любите, може створити власний імпульс. Нагорода — грошова або інша — прийде, якщо ви з самого початку вкладаєте всю душу, а не просто перебуваєте в гонитві за грошима.
5. Ви відчуваєте, ніби справа вам не по зубах, але не здаєтеся
Ні, я не маю на увазі, що ви стоїте на краю вигорання, — це, ймовірно, якраз ознака того, що ви помилилися з вибором кар’єри. Я про протилежне: ви відчуваєте регулярні виклики, іноді відчуваєте себе відверто вибитими з колії роботою, яку виконуєте, але це вас не зупиняє.
Я пам’ятаю, як вперше переконав великих інвесторів відвідати Hootsuite. Після дня презентацій ми пішли вечеряти. Я байдуже спостерігав, як вони замовляли найдорожчі страви в меню. Вкінці вечора, на мій жах, вони залишили мене з рахунком у руках. Я сміюся, розуміючи, як мало я тоді знав про бізнес.
З того моменту, як моя компанія стала швидко зростати, збільшуючись на десятки співробітників щомісяця, мені було непросто. Інвестори, масштабування глобальної команди з продажу, наймання топ-менеджерів, переговори про мільйонні контракти — все це було для мене абсолютно новим. Але хоч це було (і є) жахливо складно, це було ще й захопливо. Я мав би піти на дно, але, що дивно, цього не сталося.
Я думаю, що це найважливіша характеристика будь-якої роботи мрії. Проблеми не закінчуються. Ви постійно пробираєтеся крізь них і перевіряєте себе на міцність. Але оскільки у вас є справжня пристрасть, все це виглядає не так важкою роботою, як пригодою. Ви завжди вчитеся та розвиваєтеся — і врешті-решт усвідомлюєте, який привілей займати цю позицію і як важливо за неї триматися, навіть якщо це не завжди легко.
Оригінал — Ryan Holmes
Адаптований переклад — Ліля Гук
Зображення — unsplash.com
