[«Всі. Свої. Історія креативних українських брендів» — спільний проект The Ukrainians та найбільшої у світі платформи українських виробників «Всі. Свої».
Разом ми познайомимо вас із українцями, які вже сьогодні розбудовують креативну економіку нашої країни. Майстри, дизайнери, кулінари й підприємці — про любов до своєї справи, бізнес і натхнення.]
Майже п’ять років тому дві сестри — Анна і Катерина Махнівські — вирішили кардинально змінити своє життя та створити сімейний бізнес. Незважаючи на те, що в країні була фінансова криза, дівчата змогли не лише створити бренд medium-класу, а й стати успішними та впізнаваними на ринку.
Про головні принципи бренду, про те, чи варто стежити за роботою конкурентів і чому Nuances — це більше, ніж просто сімейна справа, — читайте у нашому інтерв’ю.
Як і коли виник задум створити сімейний бренд?
Аня: Загалом ми хотіли створити якусь сімейну справу. Вперше спробували зробити щось спільне з сестрою у 2012 році, але вже сам бренд Nuances народився у 2014-му. Близько півроку ми самі працювали над концепцією і за власні кошти створювали моделі, не залучаючи жодних інвесторів. Потім відшивали вироби, робили фотосесію — і у червні запустили сайт. Це був для нас дуже особливий момент, ми вкладали всі сили і ресурси в наше дітище, у нашу першу колекцію. Я більше займалася організаційними моментими, а Катя відповідала за пошук, бачення і чуття стилю. Але все ми вирішували, обговорювали й коректували разом, аби зрозуміти запит.
Катя: Перші спроби ми зробили ще до Революції Гідності. Мали внутрішню тягу творити. Ідея визрівала довго, а потім в один момент «народилася». Я працювала в комунікаційному агентстві, займала посаду senior account, а у 2011 році звідти пішла. Тоді у мене народилася дитина і упродовж трьох років, коли я здебільшого займалася родиною, прийшло розуміння того, що потрібно рухатися далі і більше я не можу жити так, як раніше. Зовсім по-іншому поглянула на певні речі.
Почала займатися езотерикою, йогою і медитацією. Зрозуміла штучність і несправжність деяких речей. Усвідомила, що не могла б вже працювати на когось і розробляти якісь штучні стратегії, бо відчуваю, мислю і бачу інакше. Це був не мій шлях. Якийсь час я перебувала у стані stand by, не знала, як бути далі, де бути, але в якийсь момент з’явилася ідея спільного проекту з Анею. Вона на той час жила у нашому рідному Дніпрі, а я у Києві. Згодом я теж на деякий час повернулася до батьків. Ось тоді і визріли наші плани. Ще будучи в Києві, я бачила, чого не вистачає та які мінуси мають мас-маркети, в чому їхня проблема. Тоді українських брендів було зовсім мало, тим паче — medium-класу. І дуже захотілося спробувати щось змінити, але думалося: чи зможемо?
Аня: Це все сталося поступово і дуже органічно. Тривали довгі розмови вечорами та обговорення — а як, а що, а хто. Nuances — це ж не просто наша сімейна справа, це продовження нас із Катею. Це — як і ми, люди, які не люблять контрастів, чітких ліній позиціонування. У всьому нашому житті переважають напівтони, якась недосказаність, та й ми самі не експресивні за вдачею, не любимо занадто яскравих проявів. Для мене все це дуже особисте. Нам важливо було показати глибину й жіночність, але не прямим текстом, а через деталі, нюанси. І клієнти цінують нас за це, бо резонуємо до їхніх цінностей також.
Нам важливо було показати глибину й жіночність, але не прямим текстом, а через деталі, нюанси
Як ваша родина відреагувала на таку ідею, зважаючи на те, що ніхто з вас не має профільної освіти?
Аня: Я фактично самоучка, якщо вже щось побачила і захотіла втілити, то виконаю. Маю вищу економічну освіту. І оскільки я ще зі школи любила шити, то паралельно, навчаючись в університеті, відвідувала різні курси. Це і дизайн-інтер’єру, і конструкторські, навіть дещо шила на індивідуальне замовлення.
Потім навчалася у коледжі на конструктора-дизайнера, але теорія — це теорія, на практиці все складніше, зате цікавіше. Коли мала власне ательє, то прийшло розуміння, яким чином представляти і продавати речі. Важливо відчувати глибину того, що ти робиш. Багато нюансів ми вже знали до початку. Коли Катя щось вигадувала, то я розуміла, чи можна і як можна це втілити. Інколи треба було проводити межі для фантазії, та найчастіше ми знаходили рішення. Через це батьки не дуже здивувалися, коли дізналися про нашу ідею.
Катя: Ми вже були самостійними і незалежними. Створити власний бренд — рішення свідоме і виважене. Хоча тато, ніби жартома, якось сказав: «Давайте я вам дам гроші — і вам нічого не потрібно буде робити. Це все дурниці. Нащо воно вам? Катю, у тебе ж дитина». Тато, напевно, просто хотів нас відмежувати від того, бо розумів, наскільки це багато займатиме часу й наскільки непросто створювати все з нуля.
Перша наша, так би мовити, проба пера — лінійка одягу до Nuances — міні-колекція, яка мала, здається, десять речей, зокрема був представлений одяг для занять з йоги та на щодень. Тоді ми взяли участь у маркеті в одному з музейних комплексів Києва. У нас тоді практично все купили — тож ми зрозуміли, що обрали правильний керунок. І, напевно, вартує спробувати ще. Це був великий виклик. Аня вирішила більше довідатися про швейну справу, робила моделі, а я — ескізи. Можливо, тепер таке нікого не здивує, але тоді це викликало подив, бо ніхто з нас раніше цим не займався, потрібної освіти в нас не було. Та й успішних прикладів, коли б усе вдалося в наших реаліях без досвіду у фешн-індустрії, — теж.
Звідки назва — Nuances?
Катя: Ми дуже довго думали, як назвати наш бренд. Саме слово «нюанс» (nuance) походить із французької та означає ледве помітний відтінок, тонке розрізнення у чому-небудь. Ще його перекладають як тонкість, особливість. Дієслово «nuer» означає відтіняти, а частинка nue — це «хмара». Тож я завжди для себе мала таку асоціацію: нюанси–глибина-небо. Коли ми бачимо на небі хмари, то помітний відтінок, глибина кольору, і за рахунок цієї зміни залежно від погодних умов з’являється глибина. Такі нюанси мають значення і в одязі. Бо, з одного боку, ми створюємо одяг, який «поза часом», а з іншого — вся суть в маленьких деталях, які створюють «глибину».
Важливе усе: і вибрана тканина, і якість крою, і який вигляд мають шви. Часто ми бачимо дві фотографії, як, до прикладу, зазвичай роблять у мас-маркетах, де все, на перший погляд, так красиво, а насправді — дуже поверхнево. Та коли ти береш річ у руки, то розумієш, що все не так ідеально, як на картинці. Ось такі, здавалося б, незначимі речі інколи змінюють усе — і це є той самий нюанс.
Аня: Ми з кожним роком ростемо й змінюємося, і це все відображається і в одязі, і у всій нашій роботі. Ми відстоюємо органічність у всьому, навіть у збільшенні кількості клієнтів. За п’ять років нам робили багато спокусливих пропозицій для масштабування, у тім числі, пропонуючи інвестиції. Але потрібно було йти на ціннісний компроміс, зокрема виробляти одяг в Китаї. Ми були проти. За рахунок стрибка можна здійснити швидкий поступ і ріст, але не засвоїти при цьому якогось досвіду. Через це потім можуть виникнути помилки, які коштуватимуть, у кращому разі, чималих грошей. Бо кожен етап — важливий і чогось вчить. Тому ми винятково за органічний ріст і можливості, які виникають поступово.
В одному з інтерв’ю ви сказали, що «довгий час це здавалося чимось поверхневим, адже одяг — не головне. Але справа настільки захопила, що стала справою життя». Коли ви це зрозуміли і як відрізнити: чи це просто робота, чи справа життя? Де межа?
Катя: Дуже важливе вміння — спостерігати за собою і за тим, що ти робиш. Не за тим, що думаєш, чи тим, що видається, а за тим, що є. Інколи за усім ми не встигаємо реально оцінити ситуацію, в якій опинилися, роботу, на якій працюємо, чи приносить вона нам радість?
У мене теж був внутрішній конфлікт, коли здавалося, що я роблю щось поверхневе, що це лише всього-на-всього одяг, тож навіщо так викладатися і перейматися. І, в принципі, стосовно цього моя думка суттєво не змінилася. Але яке колосальне задоволення приносить мені наша справа! Я люблю вибирати і поєднувати тканини, розробляти моделі, а ще більше — бачити їх на комусь. У якийсь момент я це все відпустила — і внутрішній конфлікт зник. Одяг досі, на мою думку, — не головне. Можна одягатися як хочеш, але мені подобається створювати справжність і органічність в одязі. Це моє покликання і місце в житті — бачити і підкреслювати красиве.
Як створюєте нові колекції? Чи слідкуєте за тим, що роблять конкуренти?
Аня: У нас своя специфіка, оскільки ми їздимо на закупівлю тканин в Італію. І це полегшує нам життя, бо раніше ми користувалися послугами посередників і часто мали проблеми з дедлайнами, оскільки тканину привозили запізно. Інколи настільки близько до початку сезону, що ми хвилювалися, чи встигнемо все пошити. Зараз можемо планувати все завчасно. У середньому створення нової колекції займає близько трьох місяців, але буває і таке, що складні моделі розробляємо до півроку.
Немає потреби ні себе порівнювати з кимось іншим, ні свій бренд. Цікаво у якійсь сфері бачити якісь унікальні рішення, і ми лише радіємо, якщо хтось створює щось круте. Ми не сприймаємо в Україні когось як конкурентів. Ми рухаємося своїм шляхом, і нам цікаво працювати над власним брендом і просто-на-просто творити щось нове й ексклюзивне. Хоча за європейським ринком ми все-таки слідкуємо, і деякі бренди надихають.
Катя: Мені подобається французький бренд Sézane. Вони створюють одяг, який не продається в рітейлі. Мають своє виробництво, стежать за тим, як все відбувається. Вони — sustainable — і притримуються цієї політики. Таких брендів чимало в Америці, вони невеликі та якоюсь мірою локальні, але активно розвиваються.
Соціальні мережі дали можливість розвиватися багатьом таким брендам, і це нове бачення і новий етап в індустрії моди. Цікавий американський бренд Mansur Gavriel, який створили Рейчел Мансур і Флоріана Гавріель. Перша — випускниця Школи дизайну Род-Айленду, друга — Бременської вищої школи мистецтв. Їхня історія втілення і реалізації надихає багатьох не зупинятися і створювати красиві речі. Фактично, вони одними з перших створили продукт мідл-класу, до того в основному був мас-маркет або ж речі преміум-класу.
Розкажіть про команду. Хто працює з вами пліч-о-пліч?
Аня: Спершу було непросто знайти однодумців. Це тепер якийсь бум на одяг і фаховий конструктор — не проблема. А ще у 2013-му і 2014-му, коли ти приходив з ідеєю, то зазвичай казали, що це створити неможливо. Хоча я розуміла, що це не так і питання лише у бажанні. Тож ми шукали способи втілити наші креативні ідеї. Поєднання нас із Катею в одній команді — прекрасне рішення. Ми зовсім різні, тому й лінійки одягу не банальні і не сірі, бо кожна з нас має чимало своїх вимог.
Катя: Наприклад, Аня знає багато важливих нюансів про те, як має «сидіти» одяг, яким має бути шов, чому тканина «морщиться». Без таких базових знань було б непросто. Це наша перевага — самотужки контролювати і перевіряти якість виробів. Щастя, коли працюєш із совісним і професійним конструктором чи швачкою, але так само, як у житті, трапляється різне. Тому нам пощастило одна з одною. Природність — це якийсь лейтмотив нашого бренду, бо у нас все так і відбувається.
Природність — це певний лейтмотив нашого бренду
Аня: У команді маємо піарницю — Вікторію, яка практично від самого початку працює з нами. Маємо асистентів у штаті, але вони час від часу змінюються, бо зараз більшість молодих людей у перманентному стані пошуку себе, і це прекрасно. Зазвичай це особистості, яким ще не виповнилося 25-ти, і це те покоління, що готове пробувати щось нове і розвиватися постійно. Працюємо з фотографами і стилістами-фрілансерами. Це дозволяє бачити щоразу якийсь новий кут, напрямок. Це постійний розвиток, вихід із зони комфорту, бо ми теж змінюємося.
Також маємо нову співробітницю, яка допомагає нам з фінансовими питаннями, створенням стратегії та операційним менеджментом. Бо ми дійшли до того, що варто систематизувати усю нашу діяльність, у тім числі фінансове планування. Це одне із наших завдань — оптимізувати деякі питання для легшої та конструктивнішої подальшої роботи. Стосовно виробництва, то якийсь час ми намагалися робити все самі, але вирішили цю гілку роботи віддавати на аутсорс.
Катя: Ми намагалися розвивати своє виробництво, але це дуже великий шматок роботи і окремий вид діяльності. Чесно кажучи, дуже важко знайти персонал, який поділяв би цінності бренду. Головна людина на виробництві має бути такою, щоб їй довіряли. Тож ми зараз працюємо із кількома майстернями у Дніпрі, з якими налагоджений процес і комфортно взаємодіяти. Маємо близькі відносини з ними і в цьому напрямку ми впевнені. Крім цього, ми органічно доросли до того моменту, коли можемо з хобі, зі справи життя побудувати бізнес-структуру. Це новий рівень для нашого бренду.
Аня: Дехто може подумати: як п’ять років ви жили, якщо тільки тепер хобі переросте у бізнес? Тоді це було нормально, але тепер ми бачимо нові можливості, і природно, що з часом починаються нові етапи. Зараз ми готові зробити наступний крок.
Хто ваші клієнти і як ви з ними взаємодієте?
Аня: Наш клієнт змінювався разом з нами. У перші сезони це була одна дівчина, а тепер — інша. Приблизно три роки тому, коли вперше відбувся найбільший маркет за участі українських брендів від «Всі. Свої», ми збільшили свої спроможності — і клієнтів стало більше. Це дорослі, самобутні жінки, які вже чогось досягли в житті. Вони знають, чого прагнуть.
З одного боку, доволі стримані, а з іншого — люблять показувати свою силу. Наші клієнтки не з тих, що роблять щось напоказ, тому і одяг вибирають жіночний, але не надто відвертий. Вони відчувають тонку межу та самі є дуже інтелігентними.
Вони не завжди хочуть бути публічними, їх не завжди можна знайти у фейсбуці чи інстаграмі, однак це яскраві й харизматичні жінки-особистості. Через це нам удвічі цікавіше працювати, бо це нам дуже резонує. Коли вони приходять у наш шоу-рум, то ми не упускаємо можливості поспілкуватися особисто. Тоді отримуємо дуже хороший зворотний зв’язок. Це дуже важливо, бо це все робиться для них.
Катя: Зараз наші клієнтки віком від 27 до 45 років. Вони зайняті люди, професіонали своєї справи, і вибирають бренди, яким довіряють. Деякі з них живуть поза межами України. Зазвичай це наші клієнти, які кудись виїхали, але продовжують одягатися у наші речі і навіть замовляти їх в Австралію.
Сучасна жінка не обов’язково має бути обізнаною у стилях і нових модних віяннях. Це додаткове навантаження — постійно вивчати нові тренди, для цього є дизайнери та бренди одягу, які можуть тобі запропонувати варіанти. Тому ми прислухаємося до потреб наших клієнтів, але наша ціль — запропонувати модель, яка відповідатиме часу і в їм якій буде комфортно. Є, звісно, такі варіанти, які будуть поза часом. До прикладу, піджак у клітинку залишиться актуальним і стильним навіть через п’ять років. Тканина у квіти — так само.
Жінки, які купують наш одяг, розвиваються самі та поважають ті бренди, які також рухаються схожим шляхом. Зазвичай вони купують наші костюми, в яких жіноче тіло почувається комфортно і стильно. Ми — не за гіпер-оверсайз, який змінює форму, а за вираження краси в органічних проявах: у легкості і м’якості ліній платтів, у зібраності та строгості геометрії жакетів. Ми — за доречність, тому й намагаємося задовільнити потреби сучасної жінки. Наприклад, для роботи пасують наші брючні костюми або ж плаття у квіти, а зверху завжди можна одягнути піджак.
Водночас, я дуже люблю наші літні сукні, бо вони жіночні і прекрасно пасують для відпочинку. Одяг має відповідати на конкретні запити. Тому зв’язок у тандемі бренд-клієнт — ключовий. Не було б покупців, то не було б і нас.
Як просуваєте нові лінійки одягу і чи маєте власну улюблену колекцію?
Аня: Улітку нашому бренду буде п’ять років. Ми випускаємо по чотири капсули в рік і, враховуючи літню колекцію, матимемо вже 19-ть. У кожну з них ми додаємо якісь нові нюанси. Навіть якщо це класика, то можемо додати кольорову підкладку у піджак, яка теж створює настрій. Це деталь, яка приносить радість. Маємо підкладки у горошок, у квіти, у листочки. Це штрихи, які важливі та підкреслюють особистість і стиль.
Катя: Узимку відчиняєш шафу, а там є щось кольорове, і це надихає. Щоразу, як тільки виходить нова колекція, то думаєш: а можна зробити ще краще. Немає відчуття абсолютного задоволення. Звісно, є моделі, якими ми пишаємося і навіть повторюємо із сезону в сезон. Бо вони дуже подобаються клієнткам. Це наші брючні костюми. Ми намагаємося звертати увагу на типажі наших жінок, враховувати це і не перегинати з кольорами й контрастами. Любимо теплі, м’які, пастельні тони і часто чуємо від клієнтів, що через це, напевно, ми називаємося Nuances.
Восени ми зробили цікаву модель класичного пальто, яке я просто обожнюю. Воно має графітово-сірий колір і є лаконічним. Напевне, саме ним я пишаюся чи не найбільше.
Одяг, який ми створюємо, може бути актуальним із сезону в сезон. Це як з улюбленими речами й стравами. Коли знаходиш свій колір або форму, то вже не хочеш від них відмовлятися. Тому є речі і моделі, які ми не боїмося повторити. Бо все одно змінюємо деталі, як-от лацкани, форму комірця на сорочці чи саму тканину. Через це непогано залишати якісь форми, бо як і в житті, так і в одязі часом так хочеться стабільності.
Я люблю дивитися на красиву архітектуру, картини і, звичайно, на красивий одяг. Ми це все робимо не для себе, у мене немає цілі поповнити свій гардероб, а наша мета — щоб українки, і не лише, одягалися красиво. Приємно спостерігати за фотографіями жінок у наших костюмах і платтях, як вони живуть своїм життям. Це якась магія.
Багато хто мріє і створює власний бренд, але за рік або ж півроку розчаровується й зупиняється. Як вам уже п’ять років поспіль вдається триматися на плаву?
Аня: Найважливіше — прислухатися до себе, як би банально це не звучало. Комусь достатньо просто почати і робити, декому слід рік планувати, як запрацює система, тобто для початку потрібно віднайти свою стратегію і відчуття руху. Не усім потрібен власний бізнес. Ходити на тренінги популярно, але тільки невелика кількість із тих людей може менеджити. Ідея — це добре, але зробити крок, щоб це реалізувати, можуть одиниці. Я вірю в те, що якщо хтось має це зробити, то йому і вдасться. Для решти — це, можливо, не їхній шлях, і нічого страшного в цьому немає.
У чому суть бізнесу? Ти щось робиш, припускаєшся помилок, отримуєш певні виклики, але при цьому не втрачаєш бажання продовжувати займатися своєю справою. Це відбувається постійно. Якщо не вдається вирішувати виклики і спокійно ставитися до того, що не все вдається так, як хотілося б, то розвивати бізнес ти не зможеш. Часу і місця для розчарування немає, тож потрібно вміти йти далі, сприймати проблеми як виклики і рухатися тільки вперед. Бо технічні моменти — не перепона.
Ідея — це добре, але зробити крок, щоб її реалізувати, можуть одиниці
Плани — це плани, але в реальності ми зазвичай прислухаємося до інтуїції. За цими відчуттями ми намагаємося вибрати керунок і стосовно стратегії з маркетингу, і щодо продажів. А вже за фактом дивитися, як наші плани корелюють з тим, що вдалося реалізувати. Можливо, з часом все буде інакше, але наразі — саме так. Бути гнучкими і відчувати ринок — для нас головне.
Катя: Зараз із нами працює фахівець, який займається бізнес-плануванням. Є план, тож ми хочемо потестувати і порівняти результати. Будемо паралельно рухатися, і це буде цікаво, бо наступний план створюватимемо на основі того, що вдалося. Зважаючи на реальні фактори, дивлячись на стан речей без будь-яких ілюзій. Бо план планом, але важливо чітко усвідомлювати свої найближчі цілі та напрямок руху. Тоді все це в комплексі даватиме прекрасні результати. Може навіть з’явитися конкурентноздатний напрямок.
Які ваші найближчі плани? Що плануєте?
Катя: Ми продовжуємо розвивати Nuances і рости. Не дуже любимо розповідати про плани, яких ще не реалізували. Деякі ідеї я можу виношувати роками.
Якщо говорити про най-найближчі плани, то вже готуємо літню колекцію, придбали тканину. Це вже не план, а факт, бо це вже те, що буде. Акцент — на сучасній жіночності. Ми хочемо, щоб жінки давали собі можливість розслабитися і просто бути самими собою. Якщо раніше було більше мінімалізму, то зараз ми хочемо бачити легкість і світло, більше квітів у одязі і більше радості в житті. Хочеться гармонії та відчуття легкості, яких часом так не вистачає в сучасному світі. Теперішні жінки дуже багато працюють, аби чогось досягти, а хочеться, щоб вони і відпочивати навчилися. І коли вони одягнуть плаття, то складно почуватися лише бізнес-леді.
Аня: Кілька років мали свій шоу-рум-кав’ярню поруч із Майданом Незалежності, але вирішили спробувати нову локацію і місце. З березня випробуємо новий формат pop-up store і будемо представлені у Києві в Beauty Hub, що на Васильківській, 132. Клієнтки зможуть приїхати у простір, попити кави і вибрати собі щось нове з одягу.
Ваш бренд має власну філософію і позиціонування. Яких принципів у створенні одягу дотримуєтеся?
Катя: Ми створюємо якісний одяг, який будуть довго носити наші клієнти, бо він залишатиметься не лише добротним, а й стильним. Намагаємося використовувати натуральні тканини: льон, бавовну, шерсть, шовк, а синтетичні — якнайменше. В одній колекції може бути одна річ із десяти, в якій використовуємо синтетичний матеріал, бо іншим, наприклад в куртці, його замінити складно.
Як нам відомо, виробництво тканин дуже впливає на навколишнє середовище, і є градація залежно від того, які складові вони містять — синтетичні чи натуральні. Тож ми — за свідоме використання, оскільки синтетичні речі розкладаються, залежно від товщини, 40 чи навіть більше років і при цьому виділяють шкідливі речовини. На перший погляд, здається: я ж лише купив піджак, трішки поношу і викину, але уявіть масштаби: на планеті 7,5 мільярда людей і більшість із них думає так само, як і ви.
Ми маємо багато клопотів у житті, тому не задумуємося про це. Але вже час переосмислити ставлення до речей. Людині їх багато не потрібно — варто мати кілька, але якісних. Принцип поваги до тіла для нас в пріоритеті під час розробки нових моделей. Якщо це зимовий одяг, то ми не зробимо короткої куртки з відкритим попереком, як би це трендово не було. Ми турбуємося про комфорт клієнтів, тому створюємо одяг, який взимку гріє, а влітку не парить.
Не потрібно роками чекати ідеального моменту. Потрібно перейти від думок до дій
Що порадите тим, хто мріє створити власний бренд?
Аня: По-перше, будьте собою. По-друге, спробуйте хоч щось реалізувати, не важливо, скільки речей, хоч одну. І продайте це. Не потрібно роками чекати ідеального моменту. Потрібно перейти від думок до дій. Зробіть щось і подивіться на результат.
Катя: Направду радити щось дуже складно. Це все індивідуальний процес. Якщо ти хочеш і це справді твоє, то ти просто змушений почати, бо немає іншого вибору. Потрібно зрозуміти єдине — для чого? Якщо лише для себе, а не для інших, то це зовсім різні речі, тому методи і шляхи будуть різними. Бізнес заради бізнесу теж існує, але в будь-якому випадку — це колосальна цілодобова робота і велика відповідальність. Все кинути одномоментно і піти — не вдасться. Потрібно розуміти це і бути готовими віддаватися справі сповна.
