[«Всі. Свої. Історія креативних українських брендів» — спільний проект The Ukrainians та найбільшої у світі платформи українських виробників «Всі. Свої».
Разом ми познайомимо вас із українцями, які вже сьогодні розбудовують креативну економіку нашої країни. Майстри, дизайнери, кулінари й підприємці — про любов до своєї справи, бізнес і натхнення.]
Їхній сестринській справі — два роки. Бренд задумували як капсульний декор для дому, де всі предмети інтер’єру пасують одне до одного. Утім за кілька місяців свічки стали візитною карткою Homey Decor. Розмаїття запахів, матеріалів, кольорів надихає сестер створювати нові колекції для найрізноманітніших ситуацій і настроїв.
Скажімо, є свічки, щоб працювати, щоб мріяти, щоб пити глінтвейн зимовими вечорами. Жоден продукт у їхній лінійці не надходить у продаж, поки сестри, глянувши на нього прискіпливим поглядом, не зійдуться на думці: «Так, ми готові поставити цю річ у своєму домі».
Коли і з чого розпочалася ваша справа? Як декор прийшов у ваші життя? Адже у вас були і залишаються інші роботи. З чого виникла ідея?
Марія: Як і багато наших ровесників, ми з сестрою росли у типовій маленькій радянській квартирці, ділили кімнату і навіть ліжко, вимріюючи для себе більше світла, краси, простору. Вочевидь, тоді ми ще не думали про нестачу якогось особливого декору, адже такого не існувало в принципі. Але завжди хотіли прикрасити свою кімнату, збирали для цього якісь гілочки, квіти.
Оля розмальовувала шкіряні рюкзаки гелевими ручками — себто у нас завжди було якесь бажання декорувати дійсність. Уже в студентські роки, коли з’явився інтернет, ми почали милуватися різними картинками в Pinterest.
Років чотири тому ми почали задумуватися над власною справою, а втілювати її взялися восени 2017-го. У той час ми затіяли ремонти в наших помешканнях. Але одна річ — каркас будинку, інша — створення затишку у ньому. Ринок не пропонував тих речей, якими ми б хотіли обставити свої оселі. Тоді ми вирішили створити все власними руками.
Оля на той час була фінансовим директором, моя спеціальність — експертиза та логістика товарів, але працювала я в рекламі, яку згодом залишила і стала весільним фотографом. Та нам завжди хотілося більшого.
Оля: Тоді набувала популярності тема хюге (данський концепт творення затишку вдома. — TU) — і ми теж захопилися нею. З Англії привезли настільну книгу хюге, в яку просто закохалися. Хотілося зробити свій інтер’єр таким, як на сторінках видання: з красивим декором, із квітами, з мінімалізмом і вишуканістю водночас. Ця книжка задала нам тон, ми багато в чому відштовхувалися від скандинавського стилю в дизайні.
Які перші речі створили?
Марія: Це були дошки для нагадувань — меморі-борди. Знову ж таки, нас не задовольняв наявний асортимент у торгових центрах. Виготовлені з заліза, важкі, громіздкі — такі борди не вписувалися в наше уявлення про дизайн простору. Тим паче, не хотілося свердлити стін — більше подобається, коли речі можна пересувати по кімнаті, постійно щось змінюючи таким чином.
Почали читати іноземні сайти, шукати різні джерела, дивитися відео, щоб навчитися. Усе відбувалося методом спроб і помилок аж до того часу, поки певні процеси не стали ретельно відпрацьованими. Я малювала ескізи, знайшли місце, де можна порізати дерево, фарбували та шліфували виріб удома. Уже згодом почали віддавати борди на фарбування у спеціалізований цех, щоб мати якісніший результат.
Оскільки я працювала в рекламі, не виникало труднощів із організацією поліграфії, розробкою логотипів та макетів — усе це від початку малюємо самі. А моя вища освіта корисна у технологічних нюансах на етапі розробок та виробництва. Знання хімії допомагає у виготовленні свічок: коли необхідно зрозуміти, як поєднуються між собою олії, як взаємодіють компоненти, чи не конфліктують вони.
Коли в асортименті один товар, легше вивчити все і відпрацювати злагодженість. У нас же постійно змінюється асортимент (вази, подушки, пледи, меморі-борди, свічки) та матеріали, з якими працюємо. Тож кожен товар потребує свого підходу і технології, відповідно — наших щоразу нових знань.
Як сталося так, що саме свічки стали вашою візитівкою?
Марія: Коли все тільки починалося, самі не очікували, що свічки здобудуть найбільшу популярність. Спершу ми розділилися: я займалася меморі-бордами, Оля — свічками. Усе почалося з того, що сестра хотіла відтворити в домашніх умовах свічку, яку побачила в Pinterest. Довго експериментували з варінням — часом, матеріалами, консистенцією, — поки досягли бажаного результату. У всьому цьому довгому процесі нас тримала впертість і небажання обставляти дім речами з великих торгових мереж. Знову ж таки, спочатку це мала окраса інтер’єру для себе, а вже після перших вдалих спроб додали свічки в асортимент.
Оля: Я почала читати блог американської майстрині, яка варить свічки, черпала з нього знання про технології виготовлення. Зійшлися з сестрою на тому, що точно не бажаємо працювати з парафіном — хотіли чогось натурального, корисного. У мене ростуть діти, в Марії ж — підвищена чутливість, що проявляється алергією. Вирішили обійтися без ароматизаторів і штучних барвників — їх і дотепер нема серед наших матеріалів. Замість ароматизаторів використовуємо ефірні олії. А віск лише соєвий — органічний, без нафтохімічних компонентів.
Перед тим, як усі процеси перейшли на рейки, ми трохи набили гуль. Перша партія свічок погано застигла, віск відставав від склянок. Змінили чотирьох постачальників перед тим, як знайти свого, який постачає нам матеріали зі США.
Так само обпеклися, коли вперше замовили дерев’яні гніти для свічок. В інтернеті знайшла продавця зі США, замовила в нього 300 одиниць товару, попередньо заплативши за нього. Коли ж розпакувала, виявилося, що там усього три екземпляри. Це був найдорожчий наш недогляд.
Далі ж почали тестувати, наскільки добре горить свічка. Підбирали ефірні олії, у поєднанні з якими віск застигає (є такі, з якими він «не дружить»). Поки всього не спробували на практиці, не переконалися, що і як найкраще працюватиме для нас. Тепер уже процеси відточені до автоматизму, тож проходять швидше. Та на початку ми засікали час, заміряли температуру воску, відміряли потрібну кількість олії краплями через піпетку.
Марія: Коли ми зареєструвалися на перший маркет «Всі. Свої» наприкінці 2017 року, то взяли з собою на продаж першого дня усього по 5 свічок із різних колекцій, не покладаючи на них особливих надій. Не знали, як зайде людям те, що ми самі собі придумали і що припало до душі нам. Але коли за кілька годин усі свічки розібрали, ми змушені були двічі їхати додому і привозити ще товару.
Оскільки ми не розраховували, що свічки стануть ходовим товаром, не мали великих запасів удома. Повернувшись додому, швидко дозамовили потрібних елементів, уночі поклеїли етикетки. Так з’ясувалося, що найбільше спрацювало те, що ми придумали просто для себе, без жодної маркетингової стратегії.
Розкажіть більше про те, які свічки представлені у вашому виробництві.
Марія: Основа нашого асортименту — це соєві свічки, що поділяються на чотири колекції. Є класичні свічки у прозорих склянках — з ніжним весняним ароматом. Є колекція, що створена на основі українських трав. Є колекція зимових ароматів із окремими назвами Christmas Mood, Strong Nature, Ginger Cake. Кожен із ароматів певної колекції має поєднуватися між собою, але водночас мати власну унікальність. Наші зимові запахи — солодкуваті, теплі, від них виникає бажання вкутатися пледом, заварити чаю і спостерігати за завіконними краєвидами.
Ще одна наша особливість — масажні свічки з ефірними та рослинними оліями. Під час горіння їх можна використовувати як крем і олію для рук. У соєвого воску низька температура плавлення, він не обпікає. На маркетах «Всі. Свої» ці свічки свого часу теж викликали фурор, дотепер шикуються черги відвідувачів. Масажні свічки працюють як парафінотерапія, вже два салони прийняли в нас замовлення на них.
Є пласкі свічки з пальмового воску, форму і випуск яких ми налагоджували півтора року. Вони теж постали з бажання придумати щось нетривіальне, щось більше, ніж чергова кругла свічка. Спершу я малювала ескізи, потім ми шукали форми для відливання, експериментуючи з кухонними силіконовими формами. Зрештою надрукували форми на 3D принтері.
Що для вас означає свічка в домі, для чого вона потрібна?
Марія: Для мене свічка створює затишок — і це головне її призначення. А асоціації та ритуали з ними можуть бути різними. Я люблю запалити свічку, коли мені потрібен відпочинок, релакс. На балконі у своєму домі маю спеціальний куточок, де люблю поуявляти майбутнє, помріяти. Свічки допомагають налаштуватися на потрібну хвилю.
Оля: Для мене, навпаки, свічки створюють робочий настрій. Звикла запалювати свічку, коли працюю, — тепер спрацьовує як тригер. У мене маленькі діти, тож випадає попрацювати тоді, коли вони ляжуть спати. Тоді запалюю свічку (вона допомагає зануритися в роботу) і за якийсь час починаю відчувати, як надходить енергія, як виникають нові думки.
А поза цим свічки у мене асоціюються з неспішністю, з холодною погодою, коли можна заварити чаю або глінтвейну і побути вдома.
Які принципи роботи є для вас важливими? Яку історію розповідають речі з вашого декору?
Марія: Після несподіваного вибуху зі свічками ми осмислили для себе одну важливу річ: якщо придумувати те, що подобається нам самим, то все вдасться. Ми беремося за те, чого нам самим не вистачає. Окрім того, у нас усі речі поєднуються між собою, утворюючи капсулу для дому. Що б то не було — подушка, свічка, мудборд — усе між собою комбінується, все об’єднане спільним настроєм і кольоровою гамою.
Наш декор, натхненний хюге, відображає цей концепт та наш підхід до життя. Для мене хюге — це релакс, уповільнення, спокій. Оскільки моя основна робота, весільний фотограф, — це здебільшого рух і свято, то відпочити хочеться в тиші, спокої і розміреності. Тому мені й подобається виготовляти свічки: у цьому процесі тільки нашкодиш, якщо будеш поспішати.
А загалом усе, що з нами відбувається, так чи інакше знаходить відображення в творчості. Враження, емоції переплавляються і дають свій результат. Надихають подорожі, бо це завжди перезавантаження. Із поїздок люблю привозити аромати, відтворювати за запахами побачені місця. Так сталося, скажімо, коли після подорожі в Грецію в асортимент додалася свічка з ароматом евкаліпту і базиліку.
Ким є люди, які купують вашу продукцію? І наскільки важливо у вашій справі налагодити комунікацію з клієнтами? Як ви це робите?
Марія: Покупці напрочуд різні: може бути 13-річна дівчинка, яка підбирає красиві речі для свого інстаграму, можуть бути люди, які шукають небанальних подарунків, можуть бути «мисливці за ароматами». Мене найбільше вразила пара старших людей, які свого часу багато де побували за кордоном, привозячи з подорожей соєві свічки. Потім вони все шукали вдома таких — і нарешті знайшли у нас. Постійні клієнти записані у нас у телефонах, і ми вже вивчили їхні замовлення.
Найкраще з нашим брендом можуть ознайомити інтернет, соцмережі, ярмарки, маркети «Всі. Свої». Добре спрацьовують рекомендації знайомих через «сарафанне радіо». Ми охоче зі всіма спілкуємося, все пояснюємо. Мені легше налагодити комунікацію у живій розмові, Олі ж натомість вдається краще будувати письмове спілкування — разом виходить консенсус.
Якось із-поміж наших клієнтів трапився чоловік, із яким ми три дні поспіль спілкувалися, щоб він міг вибрати свічки у подарунок. Він хотів знайти аромат для дому, ми ж пояснювали, що у свічок, у складі яких ефірна олія, дещо інше призначення. Вони більше пасують для того, щоб створити тонку, легку атмосферу в домі, а не наповнити його виразним запахом.
Оскільки для нас багато означає природність, натуральність, то навряд чи в нашій палітрі коли-небудь з’являться синтетичні аромати. А з чоловіком тоді вдалося порозумітися. Ми любимо те, що робимо, тому можемо розповідати про це годинами. Запахи — така тонка матерія, що ніхто не розповість про них так, як той, хто працює з ними. Можемо також надіслати поштою зразки ароматів, аби людина вибрала оптимальний.
Чи відчуваєте ви конкуренцію і як реагуєте на неї?
Марія: Усі українські виробники свічок — різні, і кожен приходить до людей з власною філософією. Тож за це переживати нічого — кожен знайде своїх покупців. Більше засмучує, коли хтось вдається до нечесних методів.
Одного разу ми натрапили в інстаграмі на скопійований у нас опис свічок, який ми самі придумали, назви самих свічок при цьому були змінені. Посміялися з того і не стали нічого з’ясовувати. Ми довго і ретельно придумуємо формули для свічок, змішуючи олії, добираючи пропорції, зважаючи на характер матеріалів. Це значно важче скопіювати, ніж текст.
З вашого досвіду, з якими головними труднощами може зіткнутися малий бізнес в Україні?
Марія: Для нас виявилося найважчим знайти постачальників, на яких можна покластися, а також відшукати крамниці, де можна було б представити свій товар. Після кількох невдалих досвідів ми припинили пошук точок збуту — напевно, досі є страх пережити щось схоже.
Заробляти вдається, але не астрономічні суми. Для більшого прибутку потрібне делегування обов’язків, але для нас поки що це так само страшно, як віддати власну дитину до дитсадка. Важко наважитися передати комусь те, у що вклав частинку душі. Тож наразі наша справа — це наша віддушина, втілення наших творчих мрій і реалізація здібностей. Переходити на масовість і ставити процеси на потік ми поки що не готові.
