За час незалежності кількість бібліотек в Україні зменшилася майже на третину — з 25 до 17 тисяч. За даними Міністерства культури, кількість відвідувачів масових та універсальних бібліотек лише з 2010 року впала на 20% — з 15,7 до 12,7 млн на рік.
Ми відвідуємо бібліотеки все рідше, але у цьому немає нічого дивного й неочікуваного. Друкованим книжкам у сучасному світі нелегко. Технологізація процесу створює багато переваг для фанатів «швидкого» читання: тепер можна не обмежувати себе у виборі книжки та мати під рукою — в улюбленому «кіндлі» чи смартфоні — сотню цікавих видань водночас. І читати їх — коли і як заманеться.
У кожного своя техніка й мистецтво читання. Хтось звик читати книжки у громадському транспорті, хтось намагається наповнювати конструктивом свій час чекання у чергах, хтось — «читає» аудіокнижки під час ранкової пробіжки. Умберто Еко, наприклад, зізнавався, що найцікавіші книжки читав у туалеті, а Ернест Гемінґвей навіть облаштував там книжкову полицю.
Через діджіталізацію сфери бібліотеки втрачають свого відвідувача, і це важливий виклик для менеджменту книгозбірень — перетворити простір зберігання на простір творення та взаємодії. Але, тим не менш, вони залишаються чудовими місцями, де можна «уповільнити» час і у спокої знайти натхнення для нових справ і проектів.
Разом із M&M Photography ми відвідали п’ять львівських бібліотек, які варто побачити та в яких можна попрацювати:
1. Наукова бібліотека Університету Франка
2. Бібліотека Центру міської історії
3. Перша львівська медіатека
4. Львівська обласна бібліотека для дітей
5. Львівська спеціалізована бібліотека для незрячих
Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка
Василь Кметь,
директор бібліотеки
Особливість бібліотеки. Наша бібліотека є найстарішою в Україні — заснована 1608 року як навчальна книгозбірня єзуїтської школи, що існувала при Колегіумі. Відповідно до вимог освітнього статуту ордену єзуїтів — Ratio Studiorum — школа не могла існувати без бібліотеки. У той час навчання відбувалося у такий спосіб, що професор висловлював певні тези, які учні мали реалізувати, читаючи книжки. Іспити відбувалися переважно у формі диспутацій, тобто студент мав настільки добре опанувати матеріал, щоб мати змогу вести дискусію. Це була дуже жива форма навчання. Незважаючи на те, що єзуїтській освіті часто роблять необґрунтовані закиди в схоластицизмі, в архаїчності і так далі, на свій час це була динамічна система.
Друга особливість у тому, що тепер ми — навчальна бібліотека Університету, єдина в Україні, яка забезпечує зберігання та дослідження пам’яток, які датовані ще XII та XIII сторіччям. Зокрема, це книги на пергаменті та на рисовому папері. З огляду на це, ми створили науково-реставраційний відділ, який забезпечує повноцінну роботу з відновлення та збереження наших пам’яток.
Співробітники бібліотеки нарощують паперову масу, коли є пошкодження, очищують пергамент, відновлюють оправу, палітурки, фрагменти ілюстрацій. Це дуже ювелірна, я навіть сказав би мистецька, робота. На базі нашої бібліотеки виконують такі проекти.
Оскільки бібліотека є методичним центром для бібліотек вищих навчальних закладів третього та четвертого рівнів акредитації Західного регіону України, ми координуємо співпрацю бібліотечних осередків у напрямку забезпечення наукових і освітніх потреб.
Ми намагаємося змінити філософію бібліотеки в суспільстві. Бібліотека для більшості людей — це місце, де зберігають книги. Але це неправильно, бо в такому формулюванні це мертва бібліотека
Ми намагаємося змінити філософію бібліотеки в суспільстві. Бібліотека для більшості людей — це місце, де зберігають книги. Але це неправильно, бо в такому формулюванні це мертва бібліотека. Бібліотека живе тоді, коли вона функціонує, коли інформація іде у світ.
Умберто Еко порівнював бібліотеку та архіви з «холодильниками, в яких ми зберігаємо пам’ять таким чином, щоб культурний простір не був засмічений усім цим гармидером… І в майбутньому, якщо серце накаже, ми завжди зможемо до них звернутися». Це, так би мовити, резерв, у якому можна просто знайти інформацію, яка потрібна.
По суті, бібліотека так і має функціонувати: давати суспільству те, що необхідне, актуальне, чого воно потребує. Наш читач — молода динамічна людина, яка приходить до нас зі смартфоном. Головне, що її цікавить, — пошук потрібної інформації. Тому на базі нашої бібліотеки спільно з партнерами створюємо різні електронні проекти. Зокрема, ми є учасниками проекту з електронної каталогізації періодичних видань «Acta Diurna».
Фонди. Фонд рукописних, стародрукованих та рідкісних книг має статус національного надбання України. Загальна кількість документів, які зберігаються у відділі, сягає близько 200 тисяч одиниць. Це, наприклад, колекція інкунабул — найстаріших друкованих книг у Європі, що датуються другою половиною XV століття. Друк книг здійснювали шляхом відтиску зображення на плиті, а після виготовлення певної кількості штампів плиту переплавляли на наступну сторінку. Повторити їх неможливо. Якщо видрукували 400 чи 500 примірників, то така їхня кількість була в світі на той час і вже ніколи не збільшувалася. Саме тому інкунабули є такими раритетними та оригінальними. Наша колекція налічує 57 примірників, і це друга за чисельністю колекція в Україні.
До війни ми мали значно більшу колекцію, але, на превеликий жаль, у 1943-44 роках, під час німецької окупації, значна частина інкунабул була вивезена з країни. В той час наша бібліотека втратила понад 40 тисяч одиниць. Дотепер нам нічого не повернули.
Якщо говорити про палеотипи — видання, які виходили з 1501 до 1550 років, — то наша колекція налічує понад 1000 примірників. А з 1550 року у вжиток входить уже друк набірним шрифтом. Це було зручно, тому що не треба було переплавляти великих масивів. Якщо пошкоджувалася одна літера, то її можна було замінити, і це давало можливість ощадливіше використовувати ресурси.
Стародруків від 1550 року у нас налічується кілька десятків тисяч. Це досить велика колекція.
Стародруковану літературу ми обмежуємо умовною датою — 1825 роком. Це через те, що у національних системах кінцем періоду стародруків вважають момент запровадження політипії, коли для друку почали виготовляти спеціальні металеві плити, за допомогою яких навіть через десятки років можна було відтворити ту ж книгу. Це момент появи багатотиражних видань. Коли вони з’являються, то ми говоримо про появу нової видавничої системи.
Також у нас є видання, яких є всього кілька примірників у світі та які унікальні своїм походженням та оздобою. Це видання, де є ручний розпис. Такі книги можуть містити різні типи надписів на полях, які можуть засвідчувати або власника, або історію книги: хто, коли, куди купив, передав чи передарував. Такі книги потрапляють до фонду рукописних, стародрукованих та рідкісних книг.
У 1848 році, під час «весни народів», наша бібліотека пережила жахливу пожежу. Як наслідок — близько половини фондів тогочасної бібліотеки було знищено. Тому зрозуміло, що давні колекції були пошкоджені і розчинилися в загальній масі. Ми проводимо роботу, щоби їх ідентифікувати, виявити та звірити з давніми інвентарями, які частково збереглися.
Унікальні книги. У нашій колекції є унікальний рукопис — Львівська лютнева табулатура XVI століття. Є колекція мініатюр. Наприклад, франкомовне видання Біблії 1765 року, яка за розміром приблизно така ж, як сірникова коробка, можливо, дещо товстіша.
Є видання Жана Мабільйона, монаха Ордену св. Бенедикта. Жан у 1681 році написав посібник «De re diplomatica libri sex» («Дипломатика в шести книгах»), який вважають фундаментом дипломатики та палеографії. Трактат складається із шести частин, де йдеться про характери документів, про визначення достовірності документа, про їхню хронологію тощо.
Є унікальний рукопис французького капітана Гюго, який з 1768 по 1771 рік проживав в Індії та описав свою подорож і перебування там. Його манускрипт зберігається у нас.
Також маємо колекцію давніх українських кириличних рукописів XIV-XVI століть.
До того ж у нас зберігаються перші українськомовні видання, які були здійснені 1905 року після ліквідації Емського указу. Маємо й примірник «Русалки Дністрової». Коли у 1837 році вийшов цей альманах, то тираж фактично був знищений, збереглося лише кілька примірників, які Маркіян Шашкевич встиг комусь випадково подарувати.
Відомі люди. Коли у 1902 році було зведено старий корпус, то у нашій бібліотеці любив бувати Іван Франко. Тодішній директор бібліотеки Богдан Барвінський вже в 1930-х роках зафіксував цікавий епізод: Франко любив сідати біля вікна та милуватися ботанічним садом. Пізніше, коли письменник мав проблеми зі здоров’ям, то навіть міг працювати в окремому кабінетику біля приміщення директора, де йому допомагали читати книжки, а студент записував його слова.
У різні часи читачами бібліотеки були і гетьман Богдан Хмельницький, і поет Богдан-Ігор Антонич. У бібліотеці працював Лесь Курбас, а Михайло Грушевський почав тут писати свою «Історію України-Руси».
Температура у бібліотеці. Найважливіший показник для зберігання книг і пергаментів — це дотримання стабільної температури. Чому давні бібліотеки та архіви зберігали в монастирях? Через те, що влітку та взимку там приблизно однакова температура — близько десяти градусів за Цельсієм. Нормальний режим — 10-15 градусів.
Наше головне книгосховище краще за всі сучасні суперсистеми. Це через те, що постійно відбувається рух повітря через решітки, а це забезпечує систематичне провітрювання усього сховище, немає зон застою. Другий момент — встановлене перекриття дає тепличний ефект, коли повітря прогрівається чи охолоджується поступово. Якщо навіть температура є вищою, це зростання відбувається настільки поступово, що саме приміщення стабілізує її.
Працівники. Зараз трудиться у нас понад 120 працівників. Це враховуючи те, що ми маємо два корпуси, 12 факультетських і гуртожитських бібліотек. У бібліотеці діє віртуальний читальний зал, електронні архіви «Антропос» та «Еврика».
Сайт: library.lnu.edu.ua
Адреса: вул. Драгоманова, 5
Більше про бібліотеку читайте в інтерв’ю із Василем Кметем.
Бібліотека Центру міської історії
Ценрально-Східної Європи
Мар’яна Максим’як,
адміністраторка бібліотеки
Бібліотека Центру заснована у 2007 році й відтоді відкрита для широкої аудиторії. Ми відстежуємо найновіші дослідження у галузі міської історії, урбаністики, історії Центрально-Східної Європи ХІХ-ХХ століть і здобутки гуманітарних наук загалом.
Бібліотечні фонди вміщують друковані видання, оцифровані аудіо-, відео- та візуальні матеріали. Наші читачі — це передусім дослідники, викладачі й студенти, гіди та краєзнавці, а також численні поціновувачі історії. Уможливлюючи доступ до найновішої літератури, ми намагаємося розширити можливості локальної академічної спільноти в розвитку нових тем і напрямків дослідження міської історії.
Основну частину фондів становлять видання, які стосуються міської історії, що відображає наукові зацікавлення Центру. Сформовано окрему секцію публікацій про Львів. Окрім книг з історії Центрально-Східної Європи XIX-XX століть, пропонуємо найсучасніші дослідження у сфері публічної історії, міської спадщини, юдаїки, ґендерних та візуальних студій, музейних студій, історії щоденного життя.
Бібліотека містить окремий фонд оцифрованих візуальних, аудіо- та відеоматеріалів з історії міст і містечок Центрально-Східної Європи, які є частиною «Міського медіа-архіву» Центру. Фонди бібліотеки функціонують у форматі книг, періодичних видань, читанок, ксерокопій та матеріалів на цифрових носіях. Бібліотеку регулярно поповнюють нові надходження.
Окрім книг з історії Центрально-Східної Європи XIX-XX століть, пропонуємо найсучасніші дослідження у сфері публічної історії, міської спадщини, юдаїки, ґендерних та візуальних студій, музейних студій, історії щоденного життя
Бібліотека Центру є зручною для користування. Ми пропонуємо читачам електронний каталог фондів, який можна переглянути онлайн і таким чином заздалегідь ознайомитись із переліком тих видань, які містить бібліотека. Для зручності користувачів онлайн-каталогу розроблено пошукову систему, в якій можна робити пошук за назвою книги, автором, а також ключовими словами.
Крім того, читач має змогу зробити попереднє онлайн-замовлення, заповнивши форму, що доступна під описом кожної книги на сайті бібліотеки. Замовлення можна здійснювати у будь-який день, отримувати — щосереди. Замовлені книги зберігають в читальному залі на полиці для попередніх замовлень.
Користування фондами бібліотеки є безкоштовним. Запис до бібліотеки не ускладнений бюрократичними процедурами: необхідно заповнити формуляр читача безпосередньо у Центрі міської історії. Бібліотека працює з понеділка по четвер із 10:00 до 18:00, у п’ятницю — з 10:00 до 17:00. У приміщенні бібліотеки є доступ до Wi-Fi мережі, комп’ютер для користування каталогом. Працює точка доступу до збірок фотографій та відеоматеріалів «Міського медіа-архіву». Читачі також можуть використовувати для роботи власний ноутбук чи планшет.
Сайт: lvivcenter.org/uk/library
Адреса: вул. Акад. Богомольця, 6
Перша львівська медіатека
Людмила Задорожная,
медіатекарка
Медіатека — це поєднання книгозбірні новітніх видань, колекції аудіо- та відеодисків, електронних книжок та інтерактивного простору. Це ініціатива львівської Централізованої бібліотечної системи для дорослих. На початку 2000-х керівники побували у Вроцлавській медіатеці і, надихнувшись, вирішили створити у Львові схожий простір. Так за підтримки Львівської міської ради, програми «Бібліоміст» та німецького товариства міжнародного співробітництва GIZ виникла перша в Україні медіатека.
У медіатеці функціонують три зали для відвідувачів, де люди можуть почуватися вільно і реалізовувати свої ідеї. По-перше, це медіа-хол — великий зал, у якому в нас зберігаються основні фонди. Ми маємо десять комп’ютерів, проектор, колонки, мікрофон. Оскільки в нас тут часто відбуваються цікаві події та презентації, це важливо.
Також у цій залі маємо невеличкий стелаж із книжками (понад 1000 видань), а ще тут є як аудіо-, так і відеодиски. Загалом ми функціонуємо так само, як звичайна бібліотека: людина приходить, записується, читає у нас або бере літературу додому.
Друга кімната — кінозал, який функціонує як невеличкий домашній кінотеатр.
Наступна кімната — «Гравіта» — місце, що виконує функцію майстерні. Ми співпрацюємо з митцями, фотографами та художниками, тому тут часто відбуваються тренінги, воркшопи, майстер-класи із декоративно-прикладного мистецтва. Крім того, тут, як і в холі, проводимо виставки.
Також у нас є невеличка кімнатка-студія, у якій базується Radio Skovoroda і записує свої онлайн-ефіри.
У нас чимало відвідувачів, і це представники різних середовищ. Зазвичай із 11-ї до 18-ї відвідувачі приходять у медіатеку, щоби просто попрацювати, посидіти в інтернеті й пошукати потрібну інформацію. А після 18-ї у нас відбуваються цікаві заходи.
За два роки нашої діяльності у нас проводили і літературні школи, і презентації книг, і майстер-класи, і концерти, і поетичні вечори, і багато іншого. Також проводимо свої — наприклад, кіноклуб, які відбуваються щосереди.
У нас у гостях було багато відомих і цікавих особистостей — Джамала, Сергій Жадан, Любко Дереш, Юрій Винничук і багато інших. Я дуже люблю свою роботу, тому що маю можливість спілкуватися із різними і цікавими людьми. Водночас і працюю, і беру участь у подіях. Це дуже круто!
Всього у медіатеці — троє працівників, які працюють по змінах. З вівторка до п’ятниці ми відкриті з 11 до 21, в суботу — до 20:00, в неділю — до 19:00. Вихідний — понеділок.
Сайт: fb.com/lvivmediateka
Адреса: вул. Мулярська, 2а
Львівська обласна бібліотека для дітей
Лариса Лугова,
директорка бібліотеки
Деякі діти називають нашу бібліотеку бібліотекою «Левеня». Наш логотип — маленьке, руденьке левенятко, і те, що ми розташовані у Львові, напевно, спричинило таку назву. Хоча офіційна назва — інша. Наша книгозбірня створена в 1940 році. Відтоді вона працює у будинку за адресою вул. Винниченка, 1.
Так склалося, що до нас ходять цілі покоління читачів. Дуже часто приходять бабусі, які приводять своїх внуків, і кажуть, що колись були нашими читачками. Є такий вислів: «бібліотека — геній місця». Напевне, це стосується і нас. Багато відвідувачів зауважують, що у нашій книгозбірні своя аура і що тут приємно перебувати. Я завжди кажу, що це просто начитане місце. (Усміхається) У цій бібліотеці завжди любили читача. Навіть у радянські часи, коли бібліотеки були перетворені на ідеологічні настанови, і попри все — тут завжди намагалися навчити дітей чогось хорошого. Через це ми маємо бібліотеку з добрими традиціями, і я вважаю, що це — наша родзинка.
Наша бібліотека успішна, і про це я кажу щиро. Про це свідчить навіть статистика — маємо 13 тисяч читачів, і ця цифра зростає. Хоча у Львові чимало хороших бібліотек, але у нас завжди багато дітей, приїздять навіть із районів. Можливо, ми приваблюємо читача тим, що є сучасною бібліотекою.
У нас традиційна книжкова культура поєднана з новітньою електронною. Діти можуть працювати на наших комп’ютерах або ж приходити зі своїми гаджетами, слухати аудіодиски та читати електронні книги.
На сьогодні у нас близько 150 тисяч одиниць документів — це і книги, і періодика. Ми купуємо найпотрібнішу та найновішу літературу, яка цікавить дітей. Ми вивчаємо попит, стежимо за книжковими рейтингами та новинками. Таку кількість ресурсів і читачів обслуговують півсотні працівників.
Крім того, ми є головною дитячою бібліотекою області та водночас методичним центром. Наші методисти проводять тренінги, семінари, курси підвищення кваліфікації. Навчають бібліотекарів з наших містечок і районних центрів інноваційних методів роботи з читачами, які ми самі застосовуємо на практиці.
Крім того, що бібліотека виконує свої традиційні функції — тобто забезпечує інформацією, — ми також вчимо користуватися нею. Ми вчимо, як писати твори, реферати, як працювати з книгою і, що дуже важливо, ми вчимо працювати з інформацією із мереж. Є навіть такі бібліотечні гасла: «Бібліотека! Тому що не все в інтернеті — правда».
Аби бути затребуваними, бібліотеки мають впроваджувати в свою роботу інноваційні форми, тож ми також намагаємося бути центром спілкування
Аби бути затребуваними, бібліотеки мають впроваджувати в свою роботу інноваційні форми, тож ми також намагаємося бути центром спілкування. У всьому світі книжка вже не така популярна, як раніше, тому бібліотеки мають думати, як виживати та як бути потрібними читачу. І поступово мають перетворюватися на центри активного громадського життя, спілкування та розваг. У цьому наша бібліотека не є винятком.
Ми реалізуємо багато проектів, які дозволяють людям і корисно проводити свій час, і навчатися, і спілкуватися, і відпочивати. Щоп’ятниці функціонує читацький клуб для немовлят — «Аквадіти». Це діти, які ходять в басейн, групу раннього плавання, а свої «сухі» заняття проводять у нас. За допомогою наших матеріалів діти вчаться спілкуванню та соціалізації, а мам ми вчимо, як укріплювати не лише тіло немовлят, а й інтелект.
У штаті нашої бібліотеки є професійний психолог, і вона працює як з підлітками, так із маленькими дітьми. Якщо в дітей є певні проблеми психологічного характеру, то психолог консультує батьків, займається з дитиною індивідуально. Крім того, є віртуальна сторінка психолога на нашому сайті, де можна отримати консультацію онлайн. Ця послуга дуже популярна.
У нас є навчально-ігрова програма «Літерляндія», за яку ми виграли дуже престижну міжнародну премію. Нашим партнером є одна із львівських ІТ-компаній, яка розробила інтерактивну абетку. Після розробки програми номінували її на міжнародну нагороду, яку фінансує фонд Біла і Мелінди Гейтс, і перемогли. Це своєрідний бібліотечний «Оскар».
Зараз у нас діє проект «Еко-бібліотека», який ми розробили та подали на грант Британської Ради. Розробили цілий ряд екологічних заходів, у тому числі із сортування сміття. Ми показуємо дітям презентації, розповідаємо, скільки яка речовина переробляється, якої шкоди завдає довкіллю. Пояснюємо дітям, як правильно сортувати сміття, щоби вдома вони про це казали батькам, друзям. Водночас ІТ-компанія розробила для нас гру про те, як правильно сортувати відходи. Ця програма дуже популярна, діти приходять і класами, і групами, і по одному.
Щонеділі у нас діє гурток любителів голосного читання — кожен охочий може почитати дітям книжки. В нас є майстерня, де ми вчимо хенд-мейду, малюванню. Є ігротека, курси програмування, гурток англійської, дитячий садочок «Левеня», літературна студія «Джерельце» та багато інших проектів.
Книгозбірня працює щодня з 9 до 18 години, крім суботи. Неділя — з 10 до 17 години.
Сайт: lodb.org.ua
Адреса: вул. Винниченка, 1
Спеціалізована бібліотека для незрячих Українського товариства сліпих
Людмила Кузнєцова,
директорка бібліотеки
Наша бібліотека є унікальною через те, що у нас унікальні читачі: студенти вишів, учні спеціалізованої школи №100, викладачі, творчі люди, які мають вади зору. Нашій бібліотеці 55 років. У штаті працює кілька людей: я, як директор, звичайний бібліотекар та бібліотекар по Брайлю, комп’ютерник, оператор студії звукозапису та технічні працівники. Ми обслуговуємо понад 1000 людей. До нас приходять не лише зі Львова, а й із області. У нас є пункти видачі у Червонограді, Буську та Стрию.
Маємо гарну колекцію книг Брайлем — як українську, так і зарубіжну. Крім того, маємо близько 30 тисяч назв аудіо-книг. Часто ми просто записуємо книги читачам на флешки. Для родин наших незрячих маємо плоскодруковані книги. Загалом фонд сягає понад 40 тисяч назв книг.
Маємо гарну колекцію книг Брайлем — як українську, так і зарубіжну. Крім того, маємо близько 30 тисяч назв аудіо-книг
Наша бібліотека — не просто книгозбірня, а соціокультурний центр реабілітації людей з інвалідністю. Уже 20 років при бібліотеці існує літературно-мистецька вітальня «Поклик», де за філіжанкою кави збираються творчі незрячі люди, які співають пісні, читають свої вірші. Також робимо виставку «Повір у себе», де представлені різноманітні роботи наших читачів: від в’язаних речей до оригамі. Також організовуємо зустрічі читачів із цікавими людьми, конкурси, зокрема на виразність читання книг для дітей тощо.
У різні часи ми працювали за різним графіком. Зараз нас переводять всього на один робочий день на тиждень, але це мало. Коли поетеса Тетяна Фролова приїздить до нас із сином, то одразу бере мішок книжок. Наші читачі потребують бібліотеки, тож у інші дні ми працюємо як волонтери.
Степан Підлужний,
бібліотекар за Брайлем
Ми об’єднуємо цікавих та неординарних людей із вадами зору. Це не класична бібліотека, не просто книгообмінний пункт, а установа соціокультурної реабілітації. Ми не лише видаємо книжки, а й працюємо з людьми, підтримуємо їх.
У нас є коло людей, які постійно цікавляться новинками, і ми даємо літературу їм додому, оскільки книги шрифтом Брайля дуже об’ємні. Тому, коли приїздять із райцентрів, то беруть у машину чимало книг, щоби вистачило на цілий місяць.
Одна брайлівська книжка може складатися із п’яти-шести. Нібито книжка габаритна, але чогось компактнішого не придумали. Як звичайні люди тримають контакт із книжкою за допомогою очей, так незрячі за допомогою пальців звертають увагу на правопис, пунктуацію і таким чином читають.
Здорові люди не відчувають цих крапок так, як відчувають їх незрячі. Хоча зараз люди із вадами зору повертаються після війни і приходять до нас, щоби навчитися опанувати шрифт Брайля «з нуля». Аби могти щось написати і прочитати.
Адреса: вул. Січових Стрільців, 5
Це не класична бібліотека, не просто книгообмінний пункт, а установа соціокультурної реабілітації. Ми не лише видаємо книжки, а й працюємо з людьми, підтримуємо їх
Про інші цікаві бібліотеки — напишемо згодом.
Підтримати нашу роботу можна тут.
