Звідки беруться неймовірні ідеї? Що відбувається в людському мозку під час пошуку варіантів розв’язання проблеми? Як формуються інсайти і як можна збільшити шанси на їх виникнення? У книжці «Момент еврики» Джон Куніос і Марк Біман пояснюють, як саме виникають ідеї і що їх стимулює.

Ви дізнаєтесь, як різні життєві обставини та умови впливають на те, чи приходить до вас осяяння, а також — чи корисне воно і як краще його задіяти. “Потужна подорож прямісінько всередину людського розуму, яка допомагає осягнути ці дивовижні й невловимі моменти інсайтів і зрозуміти, як ми можемо збільшити частоту їхньої появи”. – Адам Ґрант, професор Вортонської школи бізнесу, автор бестселерів за версією The New York Times.

Книжка виходить за рамки стандартних наукових принципів, щоб запропонувати по-справжньому креативні методи для реалізації вашого творчого потенціалу. Автори наводять переконливі історії з життя, щоб проілюструвати, як моменти ага-реакцій можуть бути ключовими факторами вашого життя. Завітайте на вечерю з Христофором Колумбом, зіграйте у бейсбол з режисером мультфільмів Діснея (Піксар), постійте за кулісами на концерті Елвіса, та багато іншого.

За межами коробки, всередині мозку

Багато що з цього, як і в будь-якій роботів житті, перебуває в правильному місці й у правильний час.

Джулі Гарріс, актриса

Іноді у вас з’являється інсайт саме тоді, коли він вам потрібен.

Джеррі Вайнтрауб керував чи просував концерти гурту Led Zeppelin, Ніла Даймонда, Френка Сінатри та багатьох інших. Він був продюсером телесеріалу «Нешвілл», стрічок «Малюк-каратист», «Одинадцять друзів Оушена» та багатьох інших популярних фільмів. Однак, будучи двадцятирічним юнаком, він не бачив великого успіху, допоки не найнявся на роботу концертним промоутером Елвіса Преслі. Щоб отримати таку можливість, він мусив щодня впродовж року надокучати менеджеру Елвіса, полковнику Тому Паркеру. Врешті полковник поступився.

Під час їхньої першої зустрічі Вайнтрауб був вражений простою й невибагливою особистістю Елвіса. На відміну від інших зірок, Елвісу не потрібно було хтозна-якої кількості індивідуальних зручностей. Та він був непохитним в одному: не бажав співати перед хоч би одним порожнім місцем у залі. Всі квитки на концерти мали бути продані. Ясна річ, Вайнтрауб подумав, що не матиме проблем із заповненням усіх місць, незалежно від розмірів концертного залу. Зрештою, це ж був Король.

Одним із нововведень Вайнтрауба було бронювання квитків на концерти Елвіса і, зрештою, на інші великі дійства, що давало змогу виступати на велетенських аренах перед десятитисячною чи навіть двадцятитисячною аудиторією. Йому вдалося заповнити для Елвіса Нью-Йоркський спортивний комплекс Madison Square Garden та багато інших місць. Він також зміг зарезервувати для вечірнього концерту конференц-центр у місті Маямі-Біч. Усі квитки було швидко розпродано. Почуваючись щасливим, він підійшов до полковника Паркера й запропонував організувати в конференц-центрі додатковий денний концерт — це означало додаткових десять тисяч квитків. Полковник дав йому на цю затію зелене світло.

Вайнтрауб прибув до Маямі-Біч за день до концерту й попрямував до конференц-центру, щоб дізнатися про ситуацію з квитками. Джеррі був шокованим: п’ять тисяч квитків на денний концерт досі залишалися непроданими. Він не подумав про те, що в липні Маямі-Біч знемагає від спеки; більшість людей нізащо не пішли б на денний концерт до конференц-центру без кондиціонера.

Перед його очима промайнула вся його кар’єра. Почавши працювати з Елвісом, він нарешті досяг слави та успіху. А тепер не зміг задовольнити єдиної потреби свого клієнта.

Тієї ночі Вайнтрауб не міг спати. Він прокинувся дуже рано й пішов до конференц-центру, сподіваючись, що йому вдасться щось придумати й урятувати свою кар’єру. Вайнтрауб крокував навколо арени, аж допоки в його голові зародилася ідея. Було неможливим за кілька годин продати п’ять тисяч квитків на концерт, особливо якщо цей концерт відбувався в сауні. Також було неможливим роздати п’ять тисяч квитків упродовж кількох годин. Однак він також усвідомив, що дивився на проблему під хибним кутом: йому не потрібно було заповнювати десять тисяч місць, головним було не допускати наявності порожніх місць.

Вайнтрауб пригадав, як дорогою до конференц-центру він проїжджав повз в’язницю. Він повернувся туди, знайшов головного наглядача в’язниці й запхав йому до кишені пачку грошей. Вайнтрауб сказав, що хоче забрати з конференц-центру п’ять тисяч стільців — зараз — скласти їх у в’язниці, а тоді перед вечірнім концертом повернути назад. Наглядач, ясна річ, був радий допомогти. Він одразу ж склав список в’язнів, які візьмуться виконувати цю роботу.

Вайнтраубу вдалося викрутитися. Обидва виступи минули добре — Елвіс навіть нічого не помітив, тільки зауважив, що на вечірніх концертах від аудиторії віяло більшим запалом.

Джеррі Вайнтрауб почувався щасливим. Інсайт, який врятував його кар’єру, виник саме тієї миті, коли це було потрібно, а не наступного дня після концерту, коли Джеррі вже міг шукати собі нову роботу. Проте в більшості людей інсайти виникають у непередбачуваний і навіть недоречний час та в недоречному місці.

Одного вечора 2005 року Ендрю Коен, діджей хіп-хопу з Детройту, відомий під ніком «Стрижка», їхав на вечірку, коли раптом у його голові пролунала нова пісня про кохання, до того ж зі словами та мелодією. Ясна річ, це був не найкращий час для інсайту, адже Ендрю був за кермом і не міг записати пісню. На щастя, ситуацію врятував ще один інсайт: він проспівав пісню у свій мобільний телефон і зберіг як повідомлення на голосовій пошті. Пісня «У нас нічого не вийде» стала популярним синглом у його новому втіленні зірки з білбордів Маєра Готорна.

Непередбачуваність інсайтів просто надзвичайна. Тейлор Свіфт, лауреатка премії Греммі, прокоментувала: «Коли я пишу пісні, мене ніколи не спонукає до цього свідоме рішення — це ідея, яка постає переді мною о четвертій годині ранку, чи в момент розмови, чи під час автобусного туру, чи в торговому центрі, чи у вбиральні аеропорту. Я ніколи не знаю, коли в мене в голові спалахне нова ідея, і я ніколи не знаю, якою вона буде».

Звісно, інсайти — процеси дуже непостійні. Та як спровокувати появу достатньої кількості інсайтів, щоб можна було їх вивчати?

Погоня розпочинається

Близько десяти років тому ми розпочали нашу співпрацю, щоб застосувати різноманітні методи нейровізуалізації — Джон спеціалізується у сфері ЕЕГ, Марк у фМРТ — у розв’язанні питання, що відбувається всередині мозку під час ага-реакцій. Однак ми наштовхнулися на технічні труднощі: не могли супроводжувати людей цілодобово й чекати, поки в них станеться прозріння. Щоб з’ясувати, що відбувається в мозку під час ага-реакцій, нам потрібно було привести їх у лабораторію і стимулювати появу інсайтів — великої кількості інсайтів, — а не чекати, поки виникне якась пара-трійка таких. Для здійснення нейровізуалізації необхідно, щоб у мозку відбувалася велика кількість процесів. А щоб це реалізувати, ми використали спеціально розроблені завдання та лабораторні протоколи.

 «Проблематичне» мислення

Розгляньте три наступні слова: «сир», «океан» і «небо». Чи можете ви придумати четверте слово, яке з кожним із трьох слів зможе скласти словосполучення або усталену фразу? Будь ласка, спробуйте спершу самі.

Як можна розв’язати це завдання? Аналітичний підхід полягає в тому, щоб свідомо перебрати всі варіанти й підставляти можливі відповіді. Наприклад, почнімо зі слова «сир». Уявіть, як ви будете розмірковувати: «Що підходить до слова “сир”? Може, “смачний”? “Смачний сир” — годиться. “Смачний океан”? Що ж, може хтось куштував… нехай. “Смачне небо”? Точно ні. Давайте підшукаємо інше слово. Як щодо слова “похмурий”? “Похмуре небо” — підходить. “Похмурий океан” — теж добре. А от словосполучення “похмурий сир” нікуди не годиться. Що ще? Можливо, “безодня”? “Небесна безодня” — підходить. “Безодня океану” — теж підходить. Але “Сирна безодня” чи “безодня сиру” — аж ніяк не складається в словосполучення. Що ще може підходити до слова “сир”? Як вам слово “блакитний”? “Блакитний сир” (із цвіллю) — чудово підходить. Словосполучення “блакитний океан” і “блакитне небо” теж годяться. Отже, відповідь — “блакитний”!»

Це приклад аналітичного мислення: навмисне, систематичне, свідоме підбирання всіх можливих варіантів. Та це не єдиний спосіб, завдяки якому можна знайти відповідь. Уявіть, що ви підставляєте всі можливі варіанти й зайшли у глухий кут, чи ж взагалі не маєте жодних варіантів. А тоді у вашій свідомості зненацька спалахує: «Ага! Блакитний!». Ось що сталося б, якби ви розв’язали завдання за допомогою інсайту. У вас перед очима просто постає відповідь, до того ж не схоже, щоб вона була результатом вашого безперервного потоку мислення.

Головоломка «сир \ океан \ небо» є прикладом завдання, яке називається «тестом віддалених асоціацій», розробленого психологом Сенфордом Медніком на початку 1960-х років як тест на визначення креативності. У схожих завданнях слово-відповідь віддалено асоціюється з іншими словами. Наприклад, коли ви чуєте слово «сир», перше, що спадає вам на думку, очевидно, слова «смачний» чи «плавлений». Саме тому відповіддю виявляється не найбільш очевидний варіант.

Тести віддалених асоціацій короткі, їх розв’язання зазвичай відбирає в людей буквально кілька секунд. А це означає, що від кожного учасника експерименту ми могли отримати десятки різноманітних відповідей. Ще однією важливою перевагою є те, що ці завдання можуть бути розв’язані й аналітично, й за допомогою інсайту. Це дало нам змогу порівняти мозкову активність при обох способах розв’язання завдання, не змінюючи при цьому самого завдання. Як з’ясувалося, майже всі учасники розв’язали частину тестів аналітичним шляхом, а частину — за допомогою інсайту, і це має сенс, тому що в реальному житті майже всі люди час від часу застосовують обидва методи мислення.

Для того, щоб порівняти аналітичне розв’язання завдання з розв’язанням за допомогою інсайту, нам потрібно було знати, яким саме способом було отримано кожну з відповідей. Ми це з’ясували, запитавши в самих учасників експерименту. Після того, як людина розв’язувала кожне завдання, вона одразу ж повідомляла про те, що розв’язання з’явилося в свідомості нізвідки (інсайт), або ж виникло внаслідок свідомого оцінювання всіх можливих способів розв’язання (аналіз). Знаючи, як саме кожна людина розв’язала певне завдання, ми могли порівняти мозкову активність при появі інсайту з мозковою активністю при аналітичному розв’язанні, не змінюючи при цьому всіх інших методів обробки даних, задіяних у розв’язанні задач — як, наприклад, читання слів і натискання на кнопку.

Та звідки ми могли знати, що учасники експерименту розв’язували завдання саме так, як вони казали? Якщо не можна сподіватися на правдивість повідомлень учасників, то результати ЕЕГ та фМРТ будуть непридатними. У нас є кілька причин бути впевненими в тому, що люди спроможні правильно повідомляти спосіб, за допомогою якого вони розв’язали певне завдання. Один із таких доказів виходить за межі стін лабораторії.

Незважаючи на час

Майже всі наші учасники частину завдань розв’язали аналітичним способом, а частину — завдяки інсайту. Та вони відрізняються відсотком поєднання цих двох стратегій. Деякі люди більшу кількість завдань розв’язали завдяки інсайту, а інші — завдяки аналізу. Ми порівняли ці дві групи людей і з’ясували, що вони допускали різні типи помилок. У людей, схильних до інсайтів, більша кількість помилок стосувалася «пропусків». Чекаючи на інсайт, який ніяк не з’являвся, вони не мали альтернативного варіанту, який можна було б запропонувати як відповідь. Тож коли інсайт вчасно не з’являвся, вони дивилися, як закінчувався час, навіть не намагаючись угадати відповідь. Аналітики, на відміну від попередньої категорії учасників, допустили більше помилок, пов’язаних із «порушенням правил». Вони рідко не вкладалися в установлений час, натомість вгадували — іноді правильно, — пропонуючи можливі варіанти розв’язання й залишаючись постійно зацикленими на тому, коли закінчиться встановлений час.

Той факт, що люди, схильні до інсайту, часто перевищували ліміти часу й допускали помилки, пов’язані з пропусками, натомість аналітики часто вгадували й допускали помилки, пов’язані з порушеннями правил, засвідчує, що оцінювання учасниками своєї стратегії розв’язання завдань невипадкове. Їхня оцінка безпомилково відбиває стратегію, яку вони застосували. Це допомогло підтвердити методику нашого експерименту, однак вчення має не лише технічний бік. Воно викриває важливу правду про розв’язання завдань за межами лабораторії: аналітичне розв’язання завдань піддається часовим рамкам, а творчий інсайт — ні.

Якщо ви свідомо й систематично працюєте над якимось завданням, а тоді вас ставлять у складні умови, вимагаючи відповідати негайно, ви можете відгадати, аналізуючи виконану на той час роботу. Певно, така відповідь — кращий варіант, ніж узагалі нічого. До того ж вона може виявитися правильною. Однак процеси інсайту поквапити не можна. Несвідомому мисленню, яке закінчується свідомим інсайтом, байдуже на часові рамки. Якщо відповідь вимагатимуть до того, як у вас станеться прозріння, ви аж ніяк не зможете її дати. Головне, що потрібно запам’ятати: не варто чекати або вимагати появи творчого мислення — ні від себе, ні від когось іншого — за чітким графіком. Упровадження певної структури може допомогти втримати людей зосередженими на завданні, однак креативність потребує простору.

Так чи інакше, ми продумали всі деталі завдань, над якими працюватимуть наші учасники, і методи відокремлення їхніх інсайтів. Тепер ми могли вільно застосувати інструменти нейровізуалізації для виділення в мозку ага-реакцій.

 Де й коли

Для вимірювання мозкової активності ми скористалися двома додатковими техніками. ЕЕГ дає точне вимірювання часових рамок електричної мозкової діяльності — «коли» — з менш точною інформацією стосовно частин мозку, які генерують ці сигнали. Функціональна магнітно-резонансна томографія, чи фМРТ, показує точне розташування мозкової активності — «де» — однак із меншою точністю часу. «Де» і «коли» виявилися невід’ємними компонентами.

Під час здійснення фМРТ пацієнт лягає на стіл, який заїжджає всередину сканера, що містить величезний магніт у вигляді пончика. Різні ділянки мозку виконують різні функції, і коли якась ділянка виконує більше роботи, до неї надходить більше крові. Сканер вимірює кількість крові, яка надходить до кожної ділянки, завдяки магнітним властивостям багатого на залізо гемоглобіну в крові. У результаті ми отримали об’ємну модель мозку, на якій показано найактивніші ділянки.

Функціональна магнітно-резонансна томографія може лише приблизно показати, коли саме в мозку підвищується активність, оскільки потрібно декілька секунд на те, щоб кров дісталася до активованої ділянки мозку. В деяких випадках фМРТ може навіть показати, як кров надходить до певної ділянки через декілька секунд після завершення нейронного процесу. Отже, фМРТ вимірює тінь нейронної діяльності, закладеної в основу мислення. Ось яку ціну ми платимо за її абсолютно точну модель ділянок мозку в дії.

У ході нашого експерименту ми виміряли ці два аспекти нейронної активності — потік крові, застосовуючи фМРТ, і електричні імпульси, застосовуючи ЕЕГ, — тієї миті, коли люди розв’язували завдання віддалених асоціацій за допомогою інсайту та аналізу. Порівнюючи ці два способи розв’язування головоломок, ми сподівалися з’ясувати, які ділянки мозку були активнішими під час застосування кожного зі способів. Для досягнення нашої цілі час і місце мозкової активності мали надзвичайно важливе значення. Ми прагнули локалізувати мозкові процеси, що виникають у миті ага-реакцій, та не сплутати їх з іншою нейронною активністю, яка приводить до — або виникає внаслідок — інсайту.

Ми з’ясували, що тієї миті, коли розв’язання завдання з’являється в чиїйсь свідомості у вигляді інсайту, електроди можуть зафіксувати раптовий спалах високочастотної активності ЕЕГ, відомої як «гамма-хвилі», прямо над правим вухом. (Гамма-хвилі — це когнітивна обробка даних у мозку, така як звернення уваги або об’єднання різних порцій інформації.) Ми були вражені раптовістю цього спалаху активності — таку саму реакцію можна очікувати від раптового інсайту. Функціональна магнітно-резонансна томографія показала відповідне збільшення потоку крові під цими електродами в правій скроневій частці мозку, яка називається «передньою верхньою скроневою звивиною», ділянці, яка бере участь у проведенні зв’язку між віддалено зв’язаними ідеями, наприклад, у жартах чи метафорах. При аналітичному розв’язанні завдань цієї активності не було.

Доопрацювання змусило нас відредагувати здобуті нами відомості. Через декілька років ми повторно здійснили дослідження з фМРТ, використовуючи потужніші методи, і з’ясували, що права скронева частка — не єдина частина мозку, яка стосується інсайту. До процесу залучено весь комплекс мозкових ділянок. Навіть більше: для здійснення всіх типів мислення потрібна комплексна система мозкових ділянок. Однак сплеск діяльності в правій скроневій частці все одно був найбільш вираженим і достовірним ефектом, який нам удалося підмітити, до того ж це був єдиний ефект, який, опираючись на наше первинне дослідження ЕЕГ, виник безпосередньо в мить інсайту.

Так ми знайшли нейронну ознаку ага-реакції: сплеск активності в правій півкулі мозку. Буквально це можна назвати спалахом інсайту. Ми були задоволені таким результатом, однак не до кінця здивовані. Здійснені раніше дослідження пояснили, чому права півкуля мозку зазвичай є місцем зародження креативних ідей.