У грудні видавництво «Меридіан Черновіц» опублікує новий роман українського письменника Юрія Андруховича «Радіо Ніч». За словами літературного редактора книжки Олександра Бойченка, це «найгостросюжетніший, а водночас найліричніший твір автора. Простір, у якому авантюрний роман зустрічається з фентезі, а Девід Бові – з мандрівними музикантами Середньовіччя».

Ідея написати подібну книжку з’явилась давно. «У 2005 році у мене було інтерв’ю у Варшаві на студентській FM-радіостанції, – розповідає Юрій Андрухович. – Серед іншого, в них було таке питання: «Уяви собі, що ти перестанеш писати, чим тоді будеш займатися?». Я відповів, що в такому разі хотів би заснувати власну радіостанцію, винятково нічну. Я не буду спати вночі, крутитиму в ефірі свою улюблену музику і щось розповідатиму. Й оскільки надаю перевагу мінорній музиці, то звідси й назва радіостанції – «Радіо Смуток». На цьому історія завершилась, аж поки я не пригадав цього епізоду наприкінці 2017-го року, коли очікував виходу роману «Коханці Юстиції». Тоді й вирішив, що наступний твір буде називатися «Радіо Смуток» і там буде герой, який має свою нічну радіостанцію. Це був той рідкісний момент, коли я ще не дочекався виходу попереднього роману, а вже захотілося починати новий. Згодом, щоправда, його назву довелося змінити».

В оформленні обкладинки використано картину Влода Костирка «Перепочинок під час утечі в Єгипет» (2020). На звороті книжки ви знайдете QR-код, за яким отримаєте доступ до музичної програми «Rotsky’s List – Список Ротського». Рекомендовано для нічого слухання.

Як і в «реальній дійсності», ще одна революція зазнала поразки. Можливо, тому, що втратила свого загадкового лідера. Йосип Ротський (не плутати ні з Йосіфом Бродським, ні з Йозефом Ротом), музичний герой барикад, змушений хоч кудись утікати, приміряючи на себе долю багатьох інших Йосипів. Його переслідують, і режимні спецслужби – це лише пів біди. Є ще недоречна любов, з якою не звладати, і банківська таємниця, з якою не впоратися. В’язничний досвід і мимовільно успішний теракт. А також розум і забуття, сміх і темрява, холод і пекло, іронія і щем. Останній сховок, звідки дозволено вести нічний етер. Чи справді останній?..

***

Юрій Андрухович

Уривок з роману РАДІО НІЧ для The Ukrainians

Ви все ще слухаєте Радіо Ніч? Як мило з вашого боку – не йти, залишатися. 

Деякі тут від самого початку, тобто вже протягом семи годин. Я, щиро кажучи, не очікував і тому не маю слів, щоб гідно подякувати. 

Інші приходять лише тепер. Дякую й вам. Доброго ранку, доброї ночі, доброго вечора – залежно від того, що там на цей час у ваших краях. Сідайте ближче. Ми ще трохи побудемо разом.

Зараз – інтимний  іспит моєї пам’яті. Візуальної й тактильної. Пам’яті пальців, язика, перенісся, надбрівних дуг. Усього, чим я торкався й бачив.

Своє перше тату вона обережно вибила на лівому передпліччі, з тильного боку.  Воно являє собою двоїну сонця й місяця, тобто поєднання протилежних сил. У ньому  добро і зло, розум і забуття, сміх і темрява, холод і пекло, іронія і щем. Ряд антитез можна продовжувати цілком довільно.   

Друге її тату на ребрах зліва. Це силуети вовчої зграї. Ні, не собачої, а таки вовчої – я добре роздивився. Мабуть, символ її сім’ї, де вона всім здавалася вовченям.  

Потім настала черга правої ключиці. Під нею тягнеться лінія гірського хребта – як орієнтир устремління, напрямок руху і водночас нерухомість. Або кордон, обов’язковий для порушення.

Я теж порушував кордони, коли торкався її.

Під грудьми, посередині, вона вирішила розмістити третє око, завжди широко відкрите. Воно мало стати (та, мабуть, і стало) охоронцем її ментального світу й тілесної невразливості. 

Там, де вона свого часу пройшла кількамісячний досить суворий вишкіл, її навчали проникати без ключів у приміщення чужої свідомості і вбивати пальцем. Звідти вона і привезла на собі всю ту символіку. Як і знання про жіночу енергію. Про те, що енергія взагалі буває жіночою.

Будду на її спині вигадала місцева татуювальниця вже після її повернення. В неї він разюче нагадує Ґанді, що загалом і не дивно, коли враховувати родинні зв’язки. Потім, коли тату вже набили, зненацька стало видно, що за Буддою – вісім якихось дивних планет. І тоді вона вирішила, що це неспроста, бо вірить, що світів саме вісім – у згоді не тільки з буддизмом, але й зі скандинавськими мітами. Я завжди сумнівався, що саме  вісім. На мій погляд, вісім з половиною було б цікавіше. Але як зобразити половину світу? Як півкулю? Півкулю мозку?

Мандруймо далі. Пару сантиметрів нижче від лівої ключиці в неї чорний птах, і це безсумнівний крук. І він безсумнівний друг.

Зате на правому боці, переважно схована раменом, мала би знайтися Принцеса Мононоке, дуже схожа на неї саму, про що мені часом хотілось їй сказати. Але я не казав, бо вирішив, що вона й без мене це знає.

Так само справа, але нижче, в околиці живота, допитливе око зауважить потрійну спіраль, і це знак жіночої сили трискеліон. Жіноча сила, жіноча енергія – вона була добряче на цьому поведена. Їй не було рівних у тайському боксі та боях без правил.

На внутрішньому боці правої руки, майже біля ліктя, мені пригадується тіло  плавчині, яку обплітають сині, мов іриси, водорості. Це вірш Берта Брехта з  назвою, ніби в якогось учнівського реферату: «Про плавання в озерах і річках». Можливо, як спогад про єдине літо, коли ми довго подорожували разом і де лиш могли купалися. Ви вже чули цей вірш від мене.

Те, що в нас виходило – така ж річка. Чудова штука для борсання й потопання. 

Я нічого не забув?..

Ах, так. Анх! Єгипетський хрест на правому передпліччі ззовні – Анх. Я називав його Нах – чи то з неуважності, чи зі злості. 

Пальці обох рук. Якась уже зовсім мілкота: планети, зірочки, рибки, музичні ноти…  

Щось іще на лівій ступні між п’яткою та щиколотком. Не відомий мені символ. Пригадується, вона казала, що це про нашу близькість. Я не завжди бував достатньо уважний до її натяків. Точніше, я вдавав неуважність. Це було зовсім нове тату: вона його, як і чорного птаха під ключицею, як і плавчиню в ірисних водоростях, набила вже за наших спільних часів. 

Окреме значення мало ще історично-культурне підґрунтя. Кельтське вона поєднувала з коптським, а індійське з індіанським. Хоч і тут я багато чого з її пояснень пустив повз вуха. Або вдав, ніби пустив. 

Знаю лиш те, що її тату містили в собі чи не всю її. Вони стали її символічним продовженням. Або атласом її Я. Атласом її А. Її Атласом.

Треба було тільки навчитись його читати.

А це означало любити.

Ви думаєте, я зараз поставлю Баха? Ви справді цього хочете?

***

Онлайн презентація книжки відбудеться 12 грудня о 22:00. Модерує Володимир Єрмоленко. Онлайн-стрім презентації можна буде переглянути на сторінках Meridian Czernowitz та UA: Культура на Facebook, а також на YouTube.

Цього ж дня опівночі відбудеться “Радіо Ніч: перфоманс Юрія Андруховича в ефірі нічного шоу на Українському радіо та Радіо Культура”. Перформанс можна дивитися наживо з 00:00 на сторінках Meridian Czernowitz та Радіо Культура на Facebook, на YouTube Українського радіо, а також в прямому ефірі Радіо Культура та Українського радіо.