Держкіно

Олена Гончарук закінчила Києво-Могилянську академію і стажувалась в київській галереї сучасного мистецтва «Карась», працювала копірайтеркою і науковою редакторкою. З лютого 2014-го очолювала піар-службу Національного художнього музею України. У 2016 році доєдналась до команди Довженко-Центру. Спочатку працювала менеджеркою освітніх програм Музею кіно, а пізніше стала керівницею музею. 

У 2021 році Гончарук висунула свою кандидатуру на посаду генерального директора Довженко-Центру. Колектив центру підтримав її й написав у Facebook. 15 квітня Гончарук перемогла у конкурсі та стала новою керівницею Національного центру Олександра Довженка. «Оленка — гідна кандидатка, компетентна й відповідальна. Але чи не найголовніше для мене — її етична позиція, те, на що в прагматичних сферах рідко зважають, але саме вона є запорукою успіху та доброчесності. Я не заздрю Оленці: в обставинах, в яких перебуває Центр, я сам би не зважився зараз іти керувати. Її рішення напрочуд мужнє, в його основі – самопожертва, а не вигода», — написав у Facebook попередній директор Центру Іван Козленко.

Проте після конкурсу Міністерство культури, якому на той час підпорядковувався Центр, не підписав з Оленою контракт. Не зробило цього і Держкіно, до якого у 2022 році перейшов Довженко-Центр. Тому аж до осені 2022 року Гончарук була лише виконувачкою обов’язків генерального директора. 

Після наказу Держкіно про реорганізацію Національного центру Олександра Довженка, що, за словами його працівників, означало ліквідацію національного кіноархіву, 2 листопада Олену Гончарук усунули від виконання обов’язків. Те, що відбувалося з фільмофондом і його колективом, обурило українську кіноспільноту і багатьох громадян, що стали на його захист, розповсюджуючи інформацію й організовуючи протести. 15 листопада відбулася зустріч міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка з керівництвом Держкіно, Довженко-Центру та представниками Офісу Президента, де вирішили зупинити реорганізацію. І 21 грудня оголосили, що відбудеться новий публічний конкурс на посаду керівника інституції.

Олена Гончарук, яка весь час обстоювала збереження Довженко-Центру, висунула свою кандидатуру і цього разу знову здобула найбільше голосів від комісії та перемогу.

Щоправда, за кілька днів до конкурсу проти жінки відкрили кримінальну справу. Як пише «РБК Україна», підставою для відкриття справи стали відомості щодо порушень у сферах управління державним майном, публічних закупівель, розпоряджання державними коштами та перевищення службових повноважень Оленою Гончарук. 

У Довженко-Центрі справу назвали спробою дискримінації однієї з кандидатів, а сама жінка сказала, що це «брудна бомба» і над нею працюватимуть юристи.

Національний центр Олександра Довженка — національний фільмофонд і найбільший аудіовізуальний архів України, який займається збереженням, реставрацією, дослідженням і популяризацією національної кіноспадщини.

Фото: suspilne.media

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Детальніше. У широкий український кінопрокат вийшла документальна стрічка про життя Тараса Шевченка під час заслання до Казахстану «Тарас. Повернення». Сценарист та режисер картини — український письменник Олександр Денисенко. Сценарій до фільму написали ще у 2012 році. Тоді він виграв Міжнародний конкурс кіносценаріїв до 200-літнього ювілею Шевченка у березні 2012-го року. Згодом у тому ж році картина перемогла на конкурсному відборі Держкіно і отримав фінансову підтримку на реалізацію проєкту. Загалом бюджет стрічки — 44,8 мільйона гривень.

У липні 2016 року розпочалися зйомки у Києві у фортеці Косий капонір. Упродовж серпня і вересня 2016 року фільм знімали у казахстанському місті Мангістау. Дозйомки сцен відбувалися у казахстанському місті Капшагай, у Білгородській фортеці та в околицях Білгорода-Дністровського, що на Одещині. Наприкінці 2017 року стрічка була повністю готова та представлена у Держкіно.

9 березня 2017 року, в день 203-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка презентували тизер художнього фільму «Тарас. Повернення». 9 березня 2019 року відбувся передпрем’єрний показ фільму в Національному музеї Тараса Шевченка. В український прокат стрічка мала вийти ще 2 квітня 2020 року. Але реліз перенесли на вересень 2020 через пандемію коронавірусу. 

Цитата. «Тарас Шевченко у фільмі – не герой і не пророк. Тарас Григорович був інтелектуальний чоловік, і мені потрібна була його душа. Я знайшов актора — Бориса Орлова. В його очах є думка. Борис програє дуже багато речей в собі. Це видно. І мені таке кіно імпонує. Я проти українського плакатного кіно», — сказав сценарист та режисер Олександр Денисенко.

Що там ще в українському кіно?

«Атлантида» Валентина Васяновича: вийшов офіційний трейлер. Події фільму розгортаються у 2025 році. Рік до того Україна перемогла Росію у війні на Донбасі. Окуповані райони Луганщини та Донеччини повернули до складу країни. Але ці території визнали непридатними для життя людей. На тлі спустошення та занепаду народжується нове кохання. Стрічка вийде у широкий український прокат 5 листопада 2020 року. Трейлер можна переглянути тут.

Підписуйтеся на нашу щоденну безкоштовну розсилку найважливіших новин дня

Фото: ukranews.com