голод

Ізраїль називає цю інформацію «неправдивою та упередженою», стверджуючи, що міжнародні експерти використовують дані, які надходять від ХАМАСу для своїх досліджень. Верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк заявив у п’ятницю, що голод у Газі є прямим наслідком дій ізраїльського уряду, і попередив, що смерть від голоду може бути кваліфікована як воєнний злочин.

Контекст. Бойові дії в Секторі Газа почалися після того, як бойовики угруповання ХАМАС здійснили напад із цього регіону на територію Ізраїлю у жовтні 2023 року. Внаслідок атаки загинуло близько 1200 людей, переважно мирних жителів. Значну кількість людей також було взято в полон.

У відповідь на напад, Ізраїль оголосив про початок воєнної операції проти ХАМАСу, почав обстріли та ввів війська у Сектор Гази, встановивши також блокаду. Відтоді внаслідок бойових дій в густонаселеному регіоні загинули десятки тисяч людей.

Раніше були повідомлення, про те, що за даними Управління ООН з прав людини понад 1000 людей у Секторі Гази були вбиті внаслідок дій ізраїльської армії, намагаючись здобути їжу.

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Армія Ізраїлю повідомляє, що призупинятиме свої операції щодня щонайменше у трьох частинах Сектору Гази з 10 ранку до 8 вечора. Також Ізраїль визначить безпечні шляхи для конвоїв з гуманітарною допомогою ООН. Наразі невідомо чи це дозволить достатньою мірою забезпечити цивільне населення регіону їжею, зазначають у NYT.

Контекст. Раніше у спільному зверненні гуманітарні організації та правозахисні групи повідомляли, що заблокованим Сектором Гази шириться масовий голод. Ізраїль, який контролює доступ до регіону, заперечує свою відповідальність за нестачу їжі. 

Бойові дії в Секторі Газа почалися після того, як бойовики угруповання ХАМАС здійснили напад із цього регіону на територію Ізраїлю у жовтні 2023 року. Внаслідок атаки загинуло близько 1200 людей, переважно мирних жителів. Значну кількість людей також було взято в полон.

У відповідь на напад, Ізраїль оголосив про початок воєнної операції проти ХАМАСу, почав обстріли та ввів війська у Сектор Гази, встановивши також блокаду. Відтоді внаслідок бойових дій в густонаселеному регіоні загинули десятки тисяч людей.

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

ООН повідомляло, що в лікарні в Секторі Гази надходили люди у стані сильного виснаження, спричиненого нестачею їжі. Також за даними Управління ООН з прав людини понад 1000 людей у регіоні були вбиті внаслідок дій ізраїльської армії, намагаючись здобути їжу.

Гуманітарні організації зазначають, що майже все населення Сектору Гази було змушене покинути свої доми і наразі знаходиться на менш ніж 12% території регіону. 

Контекст. Бойові дії в Секторі Газа почалися після того, як бойовики угруповання ХАМАС здійснили напад із цього регіону на територію Ізраїлю у жовтні 2023 року. Внаслідок атаки загинуло близько 1200 людей, переважно мирних жителів. Значну кількість людей також було взято в полон.

У відповідь на напад, Ізраїль оголосив про початок воєнної операції проти ХАМАСу, почав обстріли та ввів війська у Сектор Гази, встановивши також блокаду. Відтоді внаслідок бойових дій в густонаселеному регіоні загинули десятки тисяч людей.

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Що відбувається у Гаїті?

Останнього обраного президента Гаїті вбили колумбійські найманці у 2021 році. Замовник злочину досі залишається невідомим. Одразу через місяць після того країною прокотився землетрус, який забрав понад дві тисячі життів і став останньою краплею в цілій низці подій, які довели острівну державу до анархії. Невдовзі по тому уряд втратив залишки контролю над Гаїті.

Вбитого президента замінив виконувач обов’язків, якого ніхто не обирав, тож більшість гаїтян вважає його нелегітимним. В країні майже немає армії — вона була заборонена з 1995 до 2017 року через побоювання уряду, що військо може здійснити переворот (що в історії Гаїті траплялося часто). Поліція також не змогла впоратися з утриманням контролю, тож владу на себе перебрали озброєні банди.

Тепер кримінальні угруповання викрадають і вбивають цивільних, здійснюють групові зґвалтування і грабунки. Водночас бандити контролюють основні дороги, постачання води та електроенергії, громадський транспорт і навіть порт, який забезпечує країні зв’язок із зовнішнім світом. На фоні цього насильства у Гаїті закрилися лікарні і періодично виникають спалахи холери. 4,7 мільйона жителів Гаїті загрожує гострий голод.

З чого все почалося?

Причиною краху острівної країни стала ціла низка катастроф, не лише природних, але й створених людиною. Довгий час територія Гаїті була колонією Франції, яка експлуатувала острів на повну: місцеві плантації приносили європейській імперії приблизно половину її доходу, а ціною цього було нелюдське ставлення до рабів. 

Колонізатори настільки гналися за прибутком, що на маленьку французьку частину і без того невеликого острова завезли в кілька разів більше рабів, ніж до всієї Північної Америки. В результаті кількість поневолених перевищувала кількість вільних людей в понад десять разів і ставлення до них було жахливим. Тому, за першої ж нагоди спалахнула революція і гаїтянці здобули собі свободу — це було єдине успішне повстання рабів в історії.

Але європейські імперії та США не хотіли визнавати засновану чорношкірими рабами Республіку Гаїті. На додаток, Франція вимагала репарації за втрату колонії, погрожуючи новим вторгненням. Острівна країна мусила погодитись, в обмін на що отримала визнання своєї незалежності зі сторони Франції (решту країн продовжували ігнорувати Гаїті) та величезний борг, який сплачувала понад сотню років. 

Як Гаїті остаточно занепало?

Зруйнована війною за незалежність, ізольована від світу та з величезним боргом, Республіка Гаїті опинилася у стані постійної кризи. Бідність спричиняла соціальні проблеми, доступ до влади став єдиним способом заробітку. Через це постійно відбувалися перевороти, а майже кожен уряд був корумпованим і обмежував свободи своїх громадян. Одного разу Гаїті навіть окупувало сусідню Домінікану на понад двадцять років, але успіху це країні не принесло.

Через таку слабкість держави у її внутрішні справи періодично втручалися зовнішні сили, зокрема США, які намагалися навести на острові лад. Коли іноземні війська залишили Гаїті, владу захопили місцеві диктатори, які ще більше пограбували країну на райському острові. Лише в 1980-х роках Гаїті знову стало демократичною республікою. Але не встигла країна прийти до ладу, як почалися природні катастрофи.

У 2010 році масштабний землетрус вбив близько 300 тисяч жителів Гаїті і майже повністю зруйнував місцеву інфраструктуру й економіку. Саме на фоні оговтування від цієї катастрофи вбили місцевого президента і стався ще один землетрус. Тоді уряд остаточно втратив владу і контроль над Гаїті захопили бандитські угруповання.

Що буде далі?

Офіційний уряд Гаїті просить міжнародну спільноту допомогти навести у країні лад. За погодженим ООН планом, міжнародні сили під керівництвом Кенії та фінансовані США, мають висадитися на острові і побороти бандитські угруповання. Наразі операцію заблокував кенійський суд, але вона все ще може відбутися. Чи прийде країна після цього до ладу — питання відкрите.

Успіх на Гаїті є можливим. Приклад — сусідня Домініканська Республіка, яка займає дві третини цього ж острова. До середини минулого століття вона була в такому ж стані, як Гаїті, але швидше скинула своїх диктаторів, залучила міжнародні інвестиції і сьогодні успішно розвивається та функціонує як вишуканий курорт. Різниця між двома країнами одного острова є настільки значною, що Домінікана навіть будує стіну, аби відгородитися від Гаїті.

Однією з основних причин успіху Домініканської Республіки є той факт, що її оминули природні катаклізми — геологічні особливості спричиняли землетруси лише у Західній частині острова, де розташована Республіка Гаїті. Природу змінити неможливо, але за умови вдалого урядування і міжнародної підтримки Гаїті може оговтатися і досягти свого власного успіху.

Фото: UNDRR/ Carlos Augusto Uribe Perez

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики