Китай

Хто здобув нагороди?

Веслування на човнах «Дракон»:

• На 10 місць, 200 метрів, змішана команда — бронза;

• на 8 місць, 500 метрів, відкрита категорія (будь-який склад) — золото;

• на 10 місць, 500 метрів, змішана команда — срібло;

• на 10 місць, 2000 метрів, змішана команда — золото.
  

Джиу-джитсу:

• Файтинг (поєдинки), чоловіки, вага до 62 кілограмів: Богдан Мочульський — золото.
  

Таїландський бокс (Муей Тай):

• Чоловіки, вага до 57 кілограмів: Дмитро Шелесько — золото.

Підводний спорт:

• Плавання в ластах, 200 метрів, жінки: Софія Гречко — золото;

• плавання в ластах, 400 метрів, чоловіки: Олексій Захаров — срібло;

• естафета 4х50 метрів, чоловіки, в ластах: Сергій Сміщенко, Олександр Кузьменко, Давид Єлісєєв, Олексій Захаров — срібло;

• естафета 4х100 метрів, жінки, в ластах: Єлизавета Гречихіна, Софія Гречко, Вікторія Уварова, Анастасія Макаренко — бронза.

Спортивна акробатика:

• Чоловіча група (четвірка): Станіслав Кукурудз, Юрій Пуш, Юрій Савка, Тарас Яруш — срібло.

Воднолижний спорт:

• Вейксерфінг (катання на хвилі від катера без фала), фінал: Софія Соколова — срібло.

Контекст. Цього року Всесвітні ігри проводяться з 7 до 17 серпня в Ченду, Китай. На турнірі змагаються близько 3500 спортсменів із понад 100 країн у 34 видах спорту. Представники України змагаються у 19 видах спорту. Найбільше наших спортсменів представили в спортивній акробатиці, підводному спорті та паверліфтингу.

Довідка. Всесвітні ігри проводять раз на чотири роки, вони охоплюють види спорту, яких немає в програмі Олімпійських ігор. Україна бере участь в Іграх з 1993 року, тоді вона здобула три срібні медалі. На останніх Іграх 2022 року країна встановила рекорд, здобувши 45 медалей і посівши третє місце в медальному заліку. 

Фото: Facebook-сторінка Міністерства молоді та спорту України

Цитата. «Ми вчимося на ситуації в Україні останніх років і реалістично думаємо про те, з чим може зіткнутися Тайвань… у реальних бойових діях», — зазначив один з високопоставлених чиновників у сфері оборони Тайваню.

Контекст. Військові навчання на Тайвані відбуваються щороку на тлі наростаючого тиску з боку КНР. Китай офіційно вважає Тайвань своєю територією і не виключає можливості встановлення контролю Пекіна над островом із застосуванням збройних сил. Натомість Тайвань вважає себе незалежною державою.

Німецький літак брав участь у місії з охорони міжнародного морського шляху в Червоному морі. Під час операції китайський військовий корабель без жодної причини чи попередження навів на нього лазер.

Нагадаємо. У 2020 році США вже звинувачували китайське військове судно в тому, що воно стріляло лазером по патрульному літаку ВМС США над міжнародними водами на захід від Гуаму. Офіційний Китай тоді цю інформацію заперечував.

Американські залицяння до ядерного противника

Президент США Дональд Трамп уже не перший місяць намагається завершити війну, яку Росія розв’язала проти України, за допомогою мирних переговорів. Водночас він не чинить тиску на агресора, натомість періодично звинувачує Україну та призупиняє допомогу. Такий підхід виглядає нелогічним. Але якщо припустити, що американський президент намагається здобути прихильність Путіна, щоб намовити його діяти проти Китаю, — усе стає зрозумілим. Для Трампа і його команди КНР — найбільший противник США, адже це держава, економічна потужність якої загрожує американським інтересам. Нагадаємо, що чинний американський президент починав торговельну війну проти Пекіна ще під час свого попереднього терміну. Та й цього разу мита, встановлені адміністрацією Трампа, були найжорсткішими саме проти Китаю.

Але Китай — могутній, і перемогти його так просто не вдасться. Вочевидь, США вирішили, що для початку позбавити Пекін союзників. Трамп заявляв, що бажає «роз’єднати» Росію і Китай, аби дві ядерні держави не діяли спільним фронтом проти Вашингтона. Та що б американський президент не робив — йому не вдається. РФ продовжує постачати до Китаю свої природні ресурси, заробляючи гроші для війни. Через західні санкції Китай став для Кремля ключовим джерелом товарів і технологій. Путін та Сі Цзіньпін часто проводили офіційні зустрічі й заявляли про міцність свого партнерства. Здавалося б, шансів на розкол між сторонами немає. І тут з’являється таємничий документ.

Шпигунські війни на Далекому Сході

В одному з анонімних Telegram-каналів — яким керує хакерська група, що торгує краденими державними документами, — журналісти The Times отримали безплатний примірник — внутрішній звіт російської ФСБ про загрози з боку Китаю. Звісно, анонімні Telegram-канали — ненадійне джерело інформації, особливо коли йдеться про такі чутливі й навіть таємні офіційні папери. Але журналісти передали здобутий звіт шістьом західним розвідувальним службам, і ті підтвердили його правдивість. Що ж у ньому було?

За три дні до повномасштабного вторгнення РФ в Україну ФСБ ухвалила програму контррозвідки «Антанта-4» для протидії китайським шпигунам. Тоді Москва зосередила свою увагу, сили та ресурси, намагаючись завоювати українські землі, тож прилеглі до Китаю російські території залишилися менш захищеними. КНР цим скористалася. В здобутому журналістами документі йдеться, що шпигуни Піднебесної намагаються рекрутувати людей у РФ: від чиновників та журналістів до експертів і бізнесменів зі зв’язками у Москві. Також Китай хоче отримати доступ до військових технологій і намагається переманити до себе російських вчених. Особливо Пекін цікавлять аерокосмічні технології, а також незавершена розробка так званого екраноплана — бойового корабля на повітряній подушці.

Багато представників китайських оборонних фірм та інститутів відправилися до РФ також для того, щоб слідкувати за діями росіян на фронті в Україні. КНР, попри всю свою економічну могутність, давно не брала участі в бойових діях. Якщо Пекін таки вирішить напасти на Тайвань — державу, яка має підтримку Заходу, — досвід російських операцій проти України може відіграти велику роль для китайських окупантів. У цьому контексті їх найбільше цікавлять технології й тактики застосування дронів. Піднебесну також цікавить досвід російської ПВК «Вагнер», яка брала участь в операціях у Африці та в окупаційних діях проти України.

Російська ФСБ намагається протидіяти спробам китайських науковців знайти легітимні підстави для претензій на Далекий Схід. Ще у 19 столітті ці території захопила в Китаю Російська імперія. Тепер академіки КНР шукають там сліди «давніх китайських народів», про це йдеться в документі. До того ж КНР змагається з РФ за вплив над країнами Центральної Азії та намагається здобути більший контроль над Арктикою за допомогою своїх видобувних компаній та дослідницьких центрів. Раніше підтримувати судноплавство північними морськими шляхами Росії допомагала американська компанія. Тепер це може робити лише Китай.

Союзники попри все

Попри всі загрози Китай залишається дуже близьким і вкрай важливим союзником для Кремля. Тому, реагуючи на китайські загрози, російським контррозвідникам наказують діяти якомога обережніше. Активні дії — лише за згодою найвищого командування, а публічне озвучення тривог, викладених у таємному документі, — заборонене. ФСБ намагається запобігти витоку даних: проводить особисті зустрічі з людьми, які працюють із Китаєм, а також стежить за користувачами китайського месенджера WeChat. Зокрема, для цього зламують телефони й аналізують їхні дані.

Цікаво, що РФ намагається самостійно передавати шпигунам з Китаю позитивну інформацію про російські воєнні операції. Вочевидь, Кремль боїться видатися слабким. Китай також не повністю довіряє російським партнерам. Китайських шпигунів після повернення з РФ перевіряють на детекторі брехні, китайських студентів у Росії суворо контролює влада КНР, а російських чоловіків, одружених із китаянками, намагаються вербувати спецслужби Піднебесної.

То чи означає це, що Трамп має рацію, вважаючи, що Росію можна переманити на бік США в протистоянні з Китаєм? Навряд. Документ показав, що РФ знає про загрози з боку КНР, але все одно обирає співпрацювати з нею. Дати на документі не було, але з контексту можна припустити, що його уклали наприкінці 2023-го — на початку 2024 року. Минуло багато часу, союзництво не завершилося — навпаки, воно лише зміцнилося.

Завоювання територій, які колись окуповував СРСР, для Путіна є ключовою ідеєю. Він можливо, й припускає, що з Трампом можна співпрацювати, але які гарантії, що після нього США знову не стануть чинити опір Росії? Для диктатора демократична держава — надто непередбачувана. На відміну від загрозливого, але ідейно близького авторитарного сусіда.

Що з того всього Україні?

Документ наразі нічого кардинально не змінює. РФ і далі намагатиметься завоювати Україну, Китай продовжуватиме допомагати Кремлю, а США не зможуть знайти спільної мови з Путіним. Та і китайські зазіхання на російські ресурси, знання і території не допоможуть налагодити контакти між Києвом та Пекіном.

Але у довготерміновій перспективі видно, що Росія дедалі більше потрапляє під вплив Китаю. Рішення напасти на Україну лише посилило ці тенденції — і кінця їм наразі не видно. До чого це все призведе — можна лише здогадуватися.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: zhang kaiyv / Pexels

Два велетні

Торік Індія стала найбільш населеною країною на планеті, обійшовши Китай. Тепер у цих двох країнах сумарно живе понад 2 млрд 870 мільйонів людей. І кількість людей — це не єдиний показник, за яким Індія рухається вперед. Вона плавно налагоджує свої соціальні проблеми, у неї зростає економіка, а разом з цим — і вплив у світі. Зовсім нещодавно індійський прем’єр Нарендра Моді приймав у себе саміт Великої двадцятки — лідерів найбільш могутніх держав світу. Та все-таки Китай досі попереду.

У КНР — одні з найбільших у світі економіка та військо. Індія, звісно, входить в десятку найпотужніших економік, але Китай буквально другий: попереду нього лише США. Тому довгі руки Пекіна продовжують тягнутися до всіх його сусідів. Насторожено на величезну комуністичну країну дивляться і Тайвань, і Японія, Південна Корея і навіть Філіппіни. Країни південно-східної Азії часто співпрацюють, щоб втримати Китай у хоч якихось межах. І їм у цьому потужно допомагає США. А тепер все більше можливостей виступати проти Китаю має Індія.

Ближній бій високо в горах

Кордон між КНР та Індією пролягає високо в Гімалайських горах. Місце те, безперечно, живописне, але вкрай віддалене від цивілізації. Насправді там настільки високо, що майже немає рослинності і життя. Селища, які лежать неподалік цього регіону, ще кілька років тому навіть не здогадувалися про існування таких держав як Індія та Китай: настільки ця місцина важкодоступна для людей та інформації. Але це не зупиняє військові патрулі.

Справа в тому, що цю високу кам’яну пустку Індія з Китаєм між собою не можуть поділити. Кордон там подекуди є невизначеним: на деякі ділянки території претендують обидві країни. Тож коли військові з двох сторін зустрічаються на землі, яку кожен вважає своєю, стаються неприємні інциденти. Взагалі Нью-Делі з Пекіном домовилися, що стрілянини між ними не має бути і військові (в теорії) повинні просто зупинятися і вимагати від противника вийти з цієї землі. Так дійсно часто і стається, тоді для комунікації своєї вимоги солдати використовують плакати з підготованими написами. Але деколи все минає не так мирно.

Вже бували ситуації, коли вояки двох країн билися між собою на палицях. У певних випадках китайські солдати нападали на індійців з битками, обмотаними колючим дротом. Були навіть загиблі. Ні в що більше такі сутички наразі не переросли, що, безумовно, добре, враховуючи ядерний потенціал Китаю та Індії. Натомість суперечка за кордон розвинулась несподіваним чином.

Священний регіон окупованого народу

Чому дві країни, у кожній з яких живе близько півтора мільярда людей, турбує невеликий клаптик гірської землі? Вся справа в тому, де саме пролягає цей кордон. По північну сторону Гімалайських гір у межах КНР лежить Тибет. Офіційно — це автономний регіон Китаю, але певний час він був незалежною державою, яка боролася за свою свободу. А керував цією державою святий правитель — релігійний лідер буддистів Далай-Лама. Коли комуністичні війська Пекіна ґрунтовно зайняли територію Тибету, Далай-лама XIV був змушений тікати. Куди? Звісно ж, в сусідню Індію.

Уряд Тибету у вигнанні досі функціонує в Індії, там досі живе Далай-лама XIV. Прикордонний з Тибетом індійський штат зветься Аруначал-Прадеш і у ньому є священні місця буддистів — найважливіші поза територією КНР. Тож Китай боїться, що визвольних рух тибетців, які в більшості — буддисти, може цим скористатися. Що як Далай-лама повернеться? Що в такому разі робити? Як цьому запобігти? У Пекіні вирішили поширити вплив на Аруначал-Прадеш і зробити буддизм китайським.

Диктатура, геноцид і прикордонні села

Тибетці — відмінний від китайців народ. КНР — це взагалі багатонаціональна держава. Абсолютну більшість населення у ній становлять ханьці (хоча і ті розмовляють великою кількістю різних діалектів, часто не взаємозрозумілих між собою). Але це на сході країни, ближче до моря. А ось західні регіони населені не ханцями. На півночі Китаю живуть монголи. На північному заході, в провінції Сіндзян — уйгури. Південний захід, ближче до Гімалаїв, здавна заселяють тибетці. Оскільки КНР — держава авторитарна, в якій все вирішує комуністична партія, і демократії там і близько немає, національні меншини утискають. Особливо чутливими є проблеми уйгурів. Цей тюркський народ влада Китаю піддає жорстоким репресіям, нищить їхню культуру, відправляє людей у концентраційні табори і, за повідомленнями, навіть примусово стерилізує уйгурських жінок. Багато хто називає ці дії геноцидом.

У всіх регіонах, де живуть відмінні від ханьців народи, комуністичний уряд поселяє все більше китайців. У Тибеті з цим ситуація особливо цікава. Влада Комуністичної партії Китаю (КПК) почала будувати на кордоні з Індією села, які китайською називають сяокан. У них розбудовують інфраструктуру, проводять зв’язок та інтернет і селять людей. Частина з них — тибетці, але багато також селять ханьців. Так Пекін не тільки колонізує територію, зменшуючи вплив корінного місцевого народу, але й створює свої аванпости на суперечливому кордоні. Індія на це відповідає і час від час виводить війська на гірські вершини. Напруга наростає і жодна сторона не збирається йти на поступки.

Демократія на півтора мільярда людей

Прикордонні китайські села-сяокан мають ще одну загрозу. Вони гарні і розвинені. З опаленням і зв’язком. Вони привабливі для людей, які живуть по іншу сторону суперечливого кордону. Індія — це величезна країна і в ній живе багато різних народів, які говорять різними мовами. Ніхто з них не становить такої більшості, як ханьці в Китаї. І ті з них, що живуть далеко від цивілізації, можуть не відчувати себе індійцями. Нью-Делі боїться, що Китай їх переманить, тому й сам вирішив виділити кошти на розвиток прикордонних поселень.

Індія — країна демократична. У ній відбуваються вибори і змінюється влада. Керує нею уряд прем’єра Нарендри Моді. Його партія — це індуїстські націоналісти, які намагаються уніфікувати розрізнені народи Індії на основі традиційної культури і релігії. Демократичність, втім, не заважає Нью-Делі підтримувати тісні контакти з Росією. Вони з Москвою не союзники, але і точно не вороги. Китай натомість — близький російський союзник. Суперництво цих двох велетенських країн — це битва за вплив в регіоні, який в минулому столітті визволився з-під влади європейських імперій. Але водночас — це битва між демократією і авторитаризмом. Битва між двома ядерними державами. Тому досить дивно, що зброєю в цьому бою є палиці і проведений інтернет.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: India’s Press Information Bureau, via Reuters

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Детальніше. Китай 2005 року визначив, що висота Евересту ― 8 844 метри. Непал не брав участі в дослідженні, а тому не визнав його результатів. Уряд країни й далі використовував індійські заміри середини ХХ століття — 8 848 метрів.

У 2015 року в Непалі відбувся сильний землетрус ― 7,8 бала. Науковці припускали, що внаслідок цього могла змінитися й висота Евересту. 2017 року уряд Непалу почав робити нові заміри гори.

2019 року президент Китаю Сі Цзіньпін запропонував вимірювати Еверест спільно. Китайські дослідники почали вимірювати гору з боку Тибету. Тоді обидві країни спільно аналізували отримані дані. 

Висоту розрахували за допомогою геодезичних даних, які показали три прилади: нівелір (геодезичний прилад для визначення перепадів висот між точками на земній поверхні та у відкритих і підземних гірничих виробках), гравіметр (прилад для вимірювання прискорення сили тяжіння) та GPS (сукупність радіоелектронних засобів, що дозволяє визначати положення та швидкість руху обʼєкта на поверхні Землі або в атмосфері).

Дослідження, про які цікаво знати

Уперше воду в кратері на південній півкулі Місяця виявила астрономічна станція Стратосферної обсерваторії інфрачервоної астрономії (SOFIA). Це спільний проєкт NASA та Німецького центру авіації та космонавтики. Раніше під час досліджень поверхні Місяця виявляли водень, але не могли встановити його сполуки.

В атмосфері Венери — другої планети Сонячної системи — за допомогою телескопа знайшли фосфін. Це токсична речовина, яку виробляють лише живі організми. На Землі фосфін виробляють анаероби (живі організми, які здатні жити без атмосферного кисню). Це може свідчити про те, що на Венері може існувати життя.

Фото: pexels.com