Росія

Що відомо? Українські правозахисники заявили, що задокументовано 165 таких таборів, де українських дітей мілітаризують і русифікують. 

Під час виступу Рашевська показала світлини 12-річного хлопчика з окупованої частини Донеччини та 16-річної дівчини з окупованого Сімферополя в Криму, яких росіяни відправили до табору Сонгдовон у КНДР за 9000 кілометрів від їхнього дому.

Цитата. «У цьому таборі дітей навчали знищувати японських військових і знайомили з корейськими ветеранами, які в 1968 році напали на американський корабель “Пуебло”, вбивши та поранивши дев’ятьох американських солдатів», — зауважила вона.

Загалом Росія офіційно називає вивезення українських дітей «евакуацією». Також країна мала подати список евакуйованих дітей до Міжнародного комітету Червоного Хреста, однак не виконала цього.

Фото: Сенат США/скриншот

Що ще відомо? До цієї зустрічі ще долучилися зять Трампа Джаред Кушнер та посланець Путіна Кіріл Дмитрієв. За словами другого, розмова була продуктивною.

Помічник російського президента Юрій Ушаков під час розмови з журналістами заявив, що сторони поки не дійшли до компромісів щодо війни в Україні. За його словами, американська та російська делегації обговорювали територіальні проблеми та «величезні перспективи» економічної взаємодії США та Росії.

Також Ушаков повідомив, що Росія отримала ще чотири документи, окрім основи американського мирного плану.

Нагадаємо. 30 листопада в Маямі пройшла зустріч української та американської делегацій щодо мирного врегулювання російсько-української війни. За словами секретаря РНБО Рустема Умєрова, перемовини пройшли успішно.

25 листопада Bloomberg опублікувало запис телефонних розмов між спецпосланцем США Стівом Віткоффом та російським радником Юрієм Ушаковим. Під час розмови американський політик радив помічнику Путіна, як говорити з Трампом про «мирну угоду» між РФ та Україною.

23 листопада у Женеві відбулася зустріч представників України, країн Європи та США, де обговорили американський мирний план, а також українські та європейські пропозиції.

Україна та США опублікували спільну заяву після зустрічі в Женеві. У результаті консультацій підготовлено оновлену та доопрацьовану угоду мирного врегулювання. Остаточні рішення ухвалюватимуть президенти обох країн. 

20 листопада Офіс Президента повідомив, що Зеленський отримав від американської сторони проєкт мирного плану. Видання Axios пише, що він складається з 28 пунктів. 

Згодом у вечірньому зверненні президент наголосив, що Україна готова до «чіткої та чесної роботи» над досягненням миру. Водночас він зазначив, що окреслив американській стороні ключові принципи України.

Фото: REUTERS/Kristina Kormilitsyna

15 серпня на військовій базі Елмендорф-Річардсон, що в штаті Аляска, відбулася зустріч президента США Дональда Трампа та лідера Кремля Владіміра Путіна. Після переговорів у форматі «3 на 3» вони виступили на спільній пресконференції. Першим почав говорити Путін. Далі слово взяв Трамп і повідомив, що «жодної угоди немає», але «було багато-багато пунктів, щодо яких ми домовилися, кілька великих, де ми ще не дійшли згоди, але ми просунулися вперед».

Що Трамп сказав у ексклюзивному інтервʼю FOX News після зустрічі з Путіним? Журналіст Остап Яриш зазначив, що всі журналісти, які працювали всередині на пресконференції Трампа і Путіна, були впевнені, що після виступів президентів буде можливість поставити запитання. Однак цього так і не дозволили. Водночас Трамп записав інтервʼю з консервативним ведучим Шоном Генніті. 

Про розмову з Путіним. «Зустріч відбулася на 10 з 10, вона була дуже теплою…», — так прокоментував розмову з російським лідером американський президент. Також він додав, що зараз Путін поважає США, натомість за президентсва Байдена — ні. 

«Я був дуже радий почути його слова про те, що якби я був президентом, то цієї війни ніколи б не було», — сказав Трамп.

Про гарантії безпеки для України та поступки територіями. «Це пункти щодо яких ми здебільшого дійшли згоди. Але це ще не вирішена справа, і Україна має з цим погодитися. Це залежатиме від президента Зеленського». Також Трамп сказав, що планується зустріч між Зеленським, Путіним та ним. Американський президент порадив українському колезі укласти угоду, бо Росія нібито дуже велика сила.

Про санкції. «Через те, що сталося сьогодні, мені зараз не потрібно думати про санкції проти Росії. Можливо, мені доведеться подумати про це через два-три тижні, але нам не потрібно думати про це зараз», — сказав Трамп.

Що відомо ще? Трамп передав Путіну листа від Меланії про викрадених українських дітей. Про це повідомило Reuters з посиланням на посадовців Білого дому.

Фото: abc.net.au

Що відомо ще? Журналісти «Радіо Свобода» пишуть, що на опублікованому Reuters фото біля російського президента лежить пачка паперів. Раніше в Центрі протидії дезінформації України повідомляли, що Владімір Путін готує для Дональда Трампа «історичні матеріали», які мають довести, що Україна нібито «штучна держава». 

Також під час зустрічі Путіна з Трампом журналістка запитала у першого, коли він припинить вбивати цивільних в Україні. Він жестом показав, що не чує запитання.

У соцмережі Х Білий дім опублікував фото Трампа з Путіним з підписом: «У пошуках миру». 

Нагадаємо. Раніше журналіст Остап Яриш повідомив, що в Алясці триває протест на підтримку України на порозі військової бази Елмендорф-Річардсон, де планувалася зустріч Трампа з Путіним.

Контекст. У середу, 13 серпня, — за два дні до переговорів — лідери низки країн ЄС та України зібралися для спільного дзвінка з представниками влади США. Президент Зеленський навіть приїхав для цього до Німеччини. Під час дзвінка європейці сподівалися переконати Трампа не укладати мирної угоди з Путіним за спиною українців та ЄС, пише The New York Times.

Також раніше Трамп висловив сподівання, що Путін та Зеленський «погодяться на мир». За словами американського президента, зустріч на Алясці буде попередньою, після чого мають відбутись переговори лідерів України та Росії.

Фото: Julia Demaree Nikhinson / AP

Цю заяву зробили на тлі критики Індії з боку Дональда Трампа. Американський президент погрожує підняти мита на товари з Індії через закупівлю останньою російської нафти. Індія критику США відкидає, вказуючи на те, що ЄС також закуповує зріджений природний газ у РФ, повідомляє The Guardian.

Про визнання оголосили після зустрічі російського посла в Афганістані з міністром закордонних справ Талібану. Також Талібан призначив свого посла у Москві. Раніше Росія офіційно вважала талібів терористичною організацією, але у квітні скасувала цей статус.

Контекст. Талібан захопив владу в Афганістані у 2021 році, проголосивши «Ісламський емірат Афганістан». Терористи зробили це після того, як війська коаліції під проводом НАТО покинули Афганістан. Відтоді терористи Талібану щоразу більше обмежують права людей у країні. Зокрема, жінкам заборонили навчатися після досягнення 12 років і змушують носити одяг, який повністю покриває все тіло. Одним зі своїх останніх указів таліби також постановили, що «голоси жінок не мають бути чутні на публіці».

Відтоді жодна країна світу не визнавала їхнього уряду, доки цього не зробила Росія. Водночас, низка країн світу, зокрема Китай та Пакистан, прийняли послів Талібану у своїх столицях, хоч офіційно й не визнавали їх владу.

Американські залицяння до ядерного противника

Президент США Дональд Трамп уже не перший місяць намагається завершити війну, яку Росія розв’язала проти України, за допомогою мирних переговорів. Водночас він не чинить тиску на агресора, натомість періодично звинувачує Україну та призупиняє допомогу. Такий підхід виглядає нелогічним. Але якщо припустити, що американський президент намагається здобути прихильність Путіна, щоб намовити його діяти проти Китаю, — усе стає зрозумілим. Для Трампа і його команди КНР — найбільший противник США, адже це держава, економічна потужність якої загрожує американським інтересам. Нагадаємо, що чинний американський президент починав торговельну війну проти Пекіна ще під час свого попереднього терміну. Та й цього разу мита, встановлені адміністрацією Трампа, були найжорсткішими саме проти Китаю.

Але Китай — могутній, і перемогти його так просто не вдасться. Вочевидь, США вирішили, що для початку позбавити Пекін союзників. Трамп заявляв, що бажає «роз’єднати» Росію і Китай, аби дві ядерні держави не діяли спільним фронтом проти Вашингтона. Та що б американський президент не робив — йому не вдається. РФ продовжує постачати до Китаю свої природні ресурси, заробляючи гроші для війни. Через західні санкції Китай став для Кремля ключовим джерелом товарів і технологій. Путін та Сі Цзіньпін часто проводили офіційні зустрічі й заявляли про міцність свого партнерства. Здавалося б, шансів на розкол між сторонами немає. І тут з’являється таємничий документ.

Шпигунські війни на Далекому Сході

В одному з анонімних Telegram-каналів — яким керує хакерська група, що торгує краденими державними документами, — журналісти The Times отримали безплатний примірник — внутрішній звіт російської ФСБ про загрози з боку Китаю. Звісно, анонімні Telegram-канали — ненадійне джерело інформації, особливо коли йдеться про такі чутливі й навіть таємні офіційні папери. Але журналісти передали здобутий звіт шістьом західним розвідувальним службам, і ті підтвердили його правдивість. Що ж у ньому було?

За три дні до повномасштабного вторгнення РФ в Україну ФСБ ухвалила програму контррозвідки «Антанта-4» для протидії китайським шпигунам. Тоді Москва зосередила свою увагу, сили та ресурси, намагаючись завоювати українські землі, тож прилеглі до Китаю російські території залишилися менш захищеними. КНР цим скористалася. В здобутому журналістами документі йдеться, що шпигуни Піднебесної намагаються рекрутувати людей у РФ: від чиновників та журналістів до експертів і бізнесменів зі зв’язками у Москві. Також Китай хоче отримати доступ до військових технологій і намагається переманити до себе російських вчених. Особливо Пекін цікавлять аерокосмічні технології, а також незавершена розробка так званого екраноплана — бойового корабля на повітряній подушці.

Багато представників китайських оборонних фірм та інститутів відправилися до РФ також для того, щоб слідкувати за діями росіян на фронті в Україні. КНР, попри всю свою економічну могутність, давно не брала участі в бойових діях. Якщо Пекін таки вирішить напасти на Тайвань — державу, яка має підтримку Заходу, — досвід російських операцій проти України може відіграти велику роль для китайських окупантів. У цьому контексті їх найбільше цікавлять технології й тактики застосування дронів. Піднебесну також цікавить досвід російської ПВК «Вагнер», яка брала участь в операціях у Африці та в окупаційних діях проти України.

Російська ФСБ намагається протидіяти спробам китайських науковців знайти легітимні підстави для претензій на Далекий Схід. Ще у 19 столітті ці території захопила в Китаю Російська імперія. Тепер академіки КНР шукають там сліди «давніх китайських народів», про це йдеться в документі. До того ж КНР змагається з РФ за вплив над країнами Центральної Азії та намагається здобути більший контроль над Арктикою за допомогою своїх видобувних компаній та дослідницьких центрів. Раніше підтримувати судноплавство північними морськими шляхами Росії допомагала американська компанія. Тепер це може робити лише Китай.

Союзники попри все

Попри всі загрози Китай залишається дуже близьким і вкрай важливим союзником для Кремля. Тому, реагуючи на китайські загрози, російським контррозвідникам наказують діяти якомога обережніше. Активні дії — лише за згодою найвищого командування, а публічне озвучення тривог, викладених у таємному документі, — заборонене. ФСБ намагається запобігти витоку даних: проводить особисті зустрічі з людьми, які працюють із Китаєм, а також стежить за користувачами китайського месенджера WeChat. Зокрема, для цього зламують телефони й аналізують їхні дані.

Цікаво, що РФ намагається самостійно передавати шпигунам з Китаю позитивну інформацію про російські воєнні операції. Вочевидь, Кремль боїться видатися слабким. Китай також не повністю довіряє російським партнерам. Китайських шпигунів після повернення з РФ перевіряють на детекторі брехні, китайських студентів у Росії суворо контролює влада КНР, а російських чоловіків, одружених із китаянками, намагаються вербувати спецслужби Піднебесної.

То чи означає це, що Трамп має рацію, вважаючи, що Росію можна переманити на бік США в протистоянні з Китаєм? Навряд. Документ показав, що РФ знає про загрози з боку КНР, але все одно обирає співпрацювати з нею. Дати на документі не було, але з контексту можна припустити, що його уклали наприкінці 2023-го — на початку 2024 року. Минуло багато часу, союзництво не завершилося — навпаки, воно лише зміцнилося.

Завоювання територій, які колись окуповував СРСР, для Путіна є ключовою ідеєю. Він можливо, й припускає, що з Трампом можна співпрацювати, але які гарантії, що після нього США знову не стануть чинити опір Росії? Для диктатора демократична держава — надто непередбачувана. На відміну від загрозливого, але ідейно близького авторитарного сусіда.

Що з того всього Україні?

Документ наразі нічого кардинально не змінює. РФ і далі намагатиметься завоювати Україну, Китай продовжуватиме допомагати Кремлю, а США не зможуть знайти спільної мови з Путіним. Та і китайські зазіхання на російські ресурси, знання і території не допоможуть налагодити контакти між Києвом та Пекіном.

Але у довготерміновій перспективі видно, що Росія дедалі більше потрапляє під вплив Китаю. Рішення напасти на Україну лише посилило ці тенденції — і кінця їм наразі не видно. До чого це все призведе — можна лише здогадуватися.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: zhang kaiyv / Pexels

РФ перед Путіним

У дев’яностих роках минулого століття ситуація в Росії була напруженою. Після розпаду СРСР економіка була зруйнована, рівень безробіття був високим, країну охопив повсюдний бандитизм і разючі соціальні проблеми. Нова влада в Кремлі, яка замінила комуністичних вождів, не повністю контролювала ситуацію. Москва почала втрачати вплив над захопленими нею народами: Республіка Татарстан оголосила про суверенітет, а Чеченська Республіка Ічкерія проголосила незалежність і навіть зуміла перемогти у першій війні проти РФ.

На фоні таких подій у Росії 90-х протягом кількох років чи не вперше в її історії діяли більш-менш демократичні правила. Звісно, політичним життям федерації керували нові багаті бізнесмени — олігархи і бандитські угруповання, але міцного центрального уряду тоді не було. Ослаблений Кремль не мав сили для підтримання звичного для Москви авторитарного режиму. Навіть російський парламент виступав проти президента: старі комуністи і їхні союзники складали в ньому більшість і виступали різко проти реформ, які намагався запровадити Кремль.

Та навіть попри це уряд першого президента РФ Єльцина не втрачав імперських амбіцій: воював на Кавказі, в Молдові та вже тоді претендував на Крим. Ба більше, РФ намагалася вибудувати СНД (Співдружність Незалежних Держав — ред.) — міжнародну організацію, яка, як зазначає історик Сергій Плохій, мала утримати колишні радянські республіки в колі впливу Москви. З часом влада Кремля росла, у 1993-му Єльцин навіть розстріляв російський парламент з танків за незгоду з його курсом. Та до кінця 90-х російський президент ослаб. Єльцин був старим, мав проблеми зі здоров’ям та алкоголем. Тож він обрав собі наступника. 31 грудня 1999 року виконувачем обов’язків президента РФ призначили маловідомого офіцера ФСБ (так після розпаду СРСР перейменували російське КДБ) — Володимира Путіна.

Від школи КДБ — до диктатури

Путін народився менш як через десять років після Другої світової війни у Ленінграді (так тоді називався Санкт-Петербург). Дитинство російського диктатора минуло у непрості часи і сам він, пригадуючи його, характеризує себе як вуличного хулігана. Важливою частиною життя Путіна були заняття у секції з дзюдо та самбо. Друзі, яких він там здобув, брати Ротенберги, досі входять до близького кола президента РФ і завдяки цьому є одними з найбагатших людей Росії.

Пізніше Путін закінчив юридичний факультет Ленінградського університету і, що було досить стандартним для випускників цього фаху, пішов працювати у КДБ. Як агента спецслужби майбутнього диктатора відправили до окупованої СРСР Східної Німеччини — у Дрезден. Один з його колишніх керівників схарактеризував Путіна часів роботи в розвідувальних структурах як «посереднього агента». З періоду роботи в КДБ у російського президента теж залишилися довірені особи, наприклад, Микола Патрушев, нині — голова Ради безпеки РФ. Саме у Східній Німеччині Путін зустрів розпад радянської сфери впливу. 

Коли він повернувся до Росії, СРСР доживав свої останні місяці. Саме у той час кар’єра Путіна пішла на зліт. Він став заступником першого обраного мера Ленінграда — Анатолія Собчака. Потім цього непримітного офіцера перевели до адміністрації президента Єльцина. Незадовго після того Путіна призначили директором ФСБ, головою Ради безпеки, прем’єр-міністром Росії і, зрештою, президентом. Від часу, коли майже ніхто в РФ не знав про Путіна до його вступу на посаду виконувача обов’язків глави держави минуло лише близько трьох років, протягом яких він абсолютно нічим не відзначився в масштабах країни. Виникає питання: як Путін цього досягнув?

Влада за лаштунками

У деяких країнах, коли необхідно змінити владу, цим займається громадянське суспільство: на виборах або за допомогою протестів чи революцій. Так, наприклад, працює політика у Європі, зокрема й в Україні. В інших державах уряд можуть замінити військові шляхом силового перевороту, як це відбувається, до прикладу, у регіоні Сахель в Африці. Але у московській політиці ні громада, ні армія ніколи не були вагомою силою, вони завжди залишались осторонь. Натомість російська історія налічує низку палацових переворотів, таємних інтриг і змов. 

Саме за таких обставин відбулося сходження Путіна до влади. На момент появи в адміністрації російського президента він не мав ні значних статків, ні публічного імені, ні хоча б якогось впливу. Фактично, Путін не досягнув влади у боротьбі, бо він нічого й не зробив. Його просто обрали ті, хто тримав владу над Кремлем — команда Єльцина і російські олігархи. Чому саме Путіна, якими мотивами керувався Єльцин і чи має до цього стосунок ФСБ, офіцером якого був диктатор РФ — нині залишається лише здогадуватися і сподіватися, що деталі цієї історії колись розкриють нині засекречені документи та мемуари.

Десятиліття диктатури

Перед приходом Путіна до влади у містах РФ сталася низка вибухів — підривали житлові будинки. Кремль звинуватив в організації терактів чеченських бійців і використав таку нагоду для початку Другої чеченської війни та розгортання силової репресивної машини. Справжні обставини вибухів досі залишаються невідомими, а один російський працівник спецслужб, який втік до Великої Британії — Олександр Литвиненко, поклав відповідальність за теракти на ФСБ. Згодом Литвиненка вбили, отруївши радіоактивним полонієм.

З кожним наступним роком при владі Путін все більше розгортав імперіалістичну російську машину. Він грав роль жорсткого борця з тероризмом, стверджував, що надає росіянам безпеку після непевних 90-х років. Водночас Кремль взяв під контроль олігархів: ті з них, хто погодився піти з політики і підтримувати Путіна, зберегли свої статки. Ті, хто виступив проти, як найбагатша на той час людина в РФ — Михайло Ходорковський, опинилися за ґратами. Що більше Кремль набирав сили, то сильніше обмежував будь-яку опозицію, вдаючись навіть до вбивств опонентів.

Тоді ж РФ заробила значні статки на продажі нафти та газу і почала діяти більш активно. Першими війська Москви розбомбили Чечню. Далі настала черга тих країн-сусідів РФ, які обрали шлях демократії. Спершу була Грузія — у 2008 році Росія вдерлася на територію кавказької країни нібито «для захисту осетинів», чим завадила євроатлантичній інтеграції Тбілісі. Далі була Україна: окупація Криму, війна на сході нашої держави і повномасштабне вторгнення.

Що далі?

Не слід забувати, що впродовж усього часу президентства Путіна Росія підтримувала конфлікти у Нагірному Карабаху та Молдові, які почалися ще до нинішнього російського диктатора. Путін не вигадував нових речей: підготовку війн, які нині тривають у Східній Європі, почали ще радянські лідери. Уся нинішня російська ідеологія: від культу Другої світової і до політики збройного втручання у країни, які переживають демократичні революції, походить ще з часів радянського генсека Брежнєва.

Якщо Путін відбуде свій новий термін у Кремлі — він стане одним з найбільш довготривалих правителів Росії. За всі десятиліття на посаді президента диктатор РФ не змінив підходи і політику Москви ні на йоту. Російську ідеологію вигадали ще до Путіна. Ймовірно, вона переживе і його. Навіть після революцій влада в Москві переходить лише від одного режиму до іншого, без значних змін в політиці. Тому залишається лише питання: чи наступного російського диктатора обере собі як наступника сам Путін, чи це зроблять вже без нього?

Автор статті — Дмитро Спорняк

Фото: Peter Cavanagh/Engelsberg ideas

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Хімічна зброя — це вид зброї масового ураження, яка базується на токсичних властивостях хімічних речовин, де основними складовими є отруйні речовини.

Найперше застосування хімічної зброї було ще до нашої ери — у Стародавньому Єгипті. Це було використання стріл, змочених у зміїній отруті або ж інший метод — зараження  води.

У період нашої ери такий метод в збройних конфліктах вперше використала у Першій світовій війні Франція проти німецької армії. Країна застосувала гранати зі сльозогінним етилбромоацетатом (іритант).

Хімічна зброя у війні РФ проти України 

Наразі відомо, що за час повномасштабного вторгнення РФ на територію України ворог застосовував аерозольні гранати «К-51» на Донеччині та фосфорні боєприпаси у боях за Київ та Краматорськ у березні, а також на металургійному заводі «Азовсталь» у Маріуполі у травні.

Існує «Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення», що слугує повноцінним міжнародним договором в межах ООН в галузі контролю озброєнь. 

Документ має на меті повну заборону виробництва і використання хімічної зброї з огляду на її шкідливість для населення. Саме підписанням, яке свідчить повну згоду і дотримання цієї угоди, світ суттєво зменшить не лише виробництво, але й застосування у військових конфліктах між країнами.  

Існують такі види хімічної зброї:

•       загальноотруйна хімічна зброя
•       нервово-паралітичні речовини
•       задушливі речовини
•       психотропні речовини (інкапаситанти)
•       подразнюючі речовини (іританти)
•       шкірнонаривні

Чим небезпечна хімічна зброя?

Оскільки такий вид зброї виконує функцію бойового ураження, то її метою є пряме ураження організму людини, проникаючи крізь органи дихання, шкіру та рани. Щобільше, людина може одержати ураження через споживання заражених продуктів і води, а також через вплив отруйних речовин на слизові оболонки очей й носогорло.

ДСНС повідомляє, як діяти у випадку раптового виникнення хімічної небезпеки:

– варто одягти засоби індивідуального захисту органів дихання та найпростіші засоби захисту шкіри;

– за можливістю, негайно залишити зону хімічного забруднення;

– якщо засобів індивідуального захисту немає і вийти з району аварії неможливо, слід залишатися у приміщенні і негайно та надійно герметизувати його, аби зменшити можливість проникнення хімічних речовин.

Пам’ятайте, дія конкретної небезпечної хімічної речовини на людину залежить від її концентрації у повітрі та тривалості.

– Швидко зберіть необхідні документи, цінності, ліки, продукти, запас питної води та інші необхідні речі у герметичну валізу та підготуйтеся до евакуації;

– не забудьте попередити сусідів про початок евакуації. Надайте допомогу дітям, людям з інвалідністю та літнім людям, оскільки вони підлягають евакуації в першу чергу;

– залишаючи приміщення (квартиру/будинок), вимкніть джерела електро-, водо- і газопостачання, візьміть підготовлені речі, одягніть засоби захисту;

– виходити із зони хімічного зараження треба в бік, перпендикулярний напрямку вітру, та обходити тунелі, яри, лощини, адже в низинах може бути висока концентрація хімічних речовин;

– при підозрі на ураження хімічною речовиною уникайте будь-яких фізичних навантажень, пийте велику кількість рідини (чай, молоко, сік, воду) та зверніться до медичного закладу;

– вийшовши із зони зараження, зніміть верхній одяг, ретельно вимийте очі, ніс та рот, по можливості прийміть душ;

– з прибуттям на нове місця перебування, дізнайтеся у місцевих органів державної влади чи місцевого самоврядування адреси організацій, що відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

Фото: apostrophe.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Авторка тексту: Вікторія Піх

Особливе занепокоєння у США викликає експорт частин літаків, систем GPS, нафтопромислового обладнання та антен. У Мінфіні США стурбовані, що заборонені товари, які постачають в росію, використовуватимуть для підтримки армії рф та білорусі.

Довідка. З 24 лютого 2022 року Бюро промисловості та безпеки США обмежило доступ росії до певних товарів та технологій. Зробили це шляхом посилення експортного контролю товарів, які потенційно могли б підтримати військовий потенціал рф. Насамперед суворий експортний контроль націлений на оборонний, аерокосмічний, енергетичний та морський сектори рф. Також сюди відносять предмети розкоші, якими користується російська еліта.

Фото: epravda.com.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики