військовополонені

Що відомо? Шахраї створюють підроблені зображення нібито полонених військових. Вони використовують старі фото та відеоматеріали з відкритих джерел, які за допомогою ШІ перетворюють на зображення нібито військових в полоні.

Ці матеріали поширюють в месенджерах, соціальних мережах і закритих групах, супроводжуючи фейковими повідомленнями про «термінову допомогу», «викуп» або «ексклюзивну інформацію».

У Координаційному штабі закликають бути пильними та довіряти виключно офіційним джерелам. 

Також вдалося обмінятися з російською стороною листами від військовополонених та обговорити питання формування передачі гуманітарних посилок та воззʼєднання родин.

Нагадаємо. НЗЛ раніше пояснювало, як написати листа військовополоненому, хто і за яких умов може це зробити. Докладніше читайте на сайті.

За даними слідства, затриманих систематично катували, а самі злочини мали системний характер і ґрунтувалися на дискримінації за національною та мовною ознакою. Наразі прокурори повідомили про підозру 534 особам та скерували до суду обвинувальні акти щодо 365 осіб. Ще 117 вже засудили.

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Більшість із них провели в полоні понад три роки. Значна частина потрапила в полон під час оборони Маріуполя.

Наймолодшому захиснику — 24 роки. Він потрапив в полон під час оборони Маріуполя у квітні 2022 року. Також вдалося звільнити нацгвардійців, які охороняли ЧАЕС. Найстаршому звільненому оборонцеві — 62 роки.

Фото: Координаційний штаб

Цитата. «Цей стяг — символ незламної віри в повернення наших полонених захисників, зниклих безвісти, а також вшанування памʼяті тих, хто загинув у неволі», — йдеться у повідомленні.

Нагадаємо. Проєкт «Прапор Надії» у 2024 році започаткував захисник «Азовсталі» Сергій (Волина) Волинський. Це неофіційний символ, який вшановує пам’ять українських військовополонених та зниклих безвісти. Суть ідеї полягає в тому, що чорно-білий прапор розміщують під державним прапором України на всіх державних установах. 

Що означають кольори? Біла смуга, за словами Волинського, символізує надію на звільнення, свободу та повернення додому. Чорна — страждання та біль, які довелося пережити в полоні.

Як усе почалося? Командир 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Белінського та оборонець Маріуполя Сергій Волинський 23 серпня 2024 року, у День Державного Прапора України, подав петицію до Президента України з проханням підтримати ініціативу зі створення нового символу — Прапора Надії.

Вона зібрала 25 тисяч підписів за чотири дні. 8 травня 2025 року в Запоріжжі біля хабу «Ветеран ПРО» урочисто підняли перший Прапор Надії.

Фото: з Facebook-сторінки «Укрзалізниці»

Кожен звільнений захисник має важкі захворювання, спричинені пораненнями та перебуванням у полоні. У багатьох — значна втрата ваги, дистрофія, виразки, проблеми із зором, захворювання опорно-рухового апарату, серцево-судинні хвороби та розлади травлення. Більшість звільнених перебували в неволі понад три роки. Значна частина з них потрапила в полон під час оборони Маріуполя. 

Додому повертаються українці, які воювали на Донеччині, Луганщині, Херсонщині, Харківщині, Сумщині, Чернігівщині, а також в Запорізькій та Київській областях.

Фото: з Telegram-каналу Володимира Зеленського

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Додому повернулися військовослужбовці ЗСУ, зокрема ДШВ, Військово-Морських сил, Повітряних сил, Сил ТрО, СБС, а також Державної прикордонної служби та Національної гвардії України. 

Серед звільнених сьогодні є захисники Маріуполя, що перебували в полоні понад три роки. Частину звільнених сьогодні українських воїнів вважали зниклими безвісти.  

Загалом додому повертаються українці, що воювали на Донецькому, Херсонському, Харківському, Запорізькому та Луганському напрямках.

Фото: з Telegram-каналу Володимира Зеленського

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Яка ідея? Суть проєкту полягає в тому, що чорно-білий прапор розміщують під державним прапором України на всіх державних установах. Його розміри мають бути меншими за державний прапор. Він залишатиметься на своєму місці доти, доки останній український полонений не буде звільнений.

Що означають кольори? Біла смуга, за словами Волинського, символізує надію на звільнення, свободу та повернення додому. Чорна — страждання та біль, які довелося пережити в полоні.

Як усе почалося? Командир 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Белінського та оборонець Маріуполя Сергій Волинський 23 серпня 2024 року, у День Державного Прапора України, подав петицію до Президента України з проханням підтримати ініціативу зі створення нового символу — Прапора Надії.

Вона зібрала 25 тисяч підписів за чотири дні. 8 травня 2025 року в Запоріжжі біля хабу «Ветеран ПРО» урочисто підняли перший Прапор Надії.

Цитата. «Проєкт “Прапор Надії” — це не разова акція, а довготривала ініціатива, що створить постійне інформаційне нагадування про полонених як усередині країни, так і на міжнародному рівні. Ми маємо мобілізувати всі сили для звільнення наших героїв і нагадувати світові, що Україна бореться за кожного свого громадянина», — пояснив у петиції ветеран.

Де ще існує схожий прапор? На своїй Facebook-сторінці Волинський зазначив, що подібний символ уже існує у США: під державним прапором майорить окремий стяг, що нагадує про американських полонених і зниклих безвісти. 

Довідка. Історія прапора військовополонених і зниклих безвісти (POW/MIA flag) у США почалася під час війни у В’єтнамі. З того часу він став національним символом пам’яті про американських військових — від Другої світової війни до сучасних конфліктів. Сьогодні понад 82 000 американців досі вважаються зниклими, і цей прапор нагадує суспільству про обов’язок пам’ятати кожного з них.

Авторка тексту: Аліса Тритяченко

Фото: pravda.com.ua

Яким має бути зміст листа? Він має бути політично нейтральним — не варто писати про оцінку військових дій чи політичних подій, адже Росія цензурує зміст листів. Крім цього, не варто передавати у листі інформацію, яка може зашкодити українським військовим.

Що саме можна писати? У листі можна розповісти про сімейні новини та додати до нього фото дітей. Головне — всіляко підтримуйте військовополоненого.

Яку інформацію не варто вказувати? Не варто повідомляти про ваше місце проживання, номери телефонів, електронні адреси та інші дані, які росіяни можуть використати для ідентифікації людини.

Чому важливе правильне оформлення листа? Правильне підписання та пакування листа допоможе пришвидшити його доставлення до військовополоненого. Для цього необхідно підготувати два конверти: внутрішній — меншого розміру, та зовнішній — більшого.

Куди надсилати листа? Ви можете надіслати лист за однією з таких адрес:

— Національне інформаційне бюро, ДП «Український національний центр розбудови миру», м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36-Б, літ. 2А;
— Громадська приймальня Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8.

Це безплатно? Так, листування військовополонених із рідними є безплатним — завдяки «Новій пошті».

Однак Росія неодноразово порушувала всі міжнародні правила, конвенції та норми, тому листи дозволяють надсилати не в усі місця утримання. В одному з матеріалів НЗЛ про військового бригади «Азов» та захисника Маріуполя, якого в лютому росіяни в окупованому Донецьку засудили до 24 років ув’язнення, його дівчина розповідала, що тримає зв’язок із нареченим за допомогою листів, які він надсилає з Донецького СІЗО. За словами дівчини, це дозволяють далеко не у всіх колоніях, де перебувають засуджені військовополонені. 

Проте це не означає, що не варто пробувати: під час останнього обміну у форматі «1000 на 1000» один зі звільнених військових — Антон — спілкуючись з рідними сказав, що листи допомагали йому триматися. 

«Я дуже щасливий, бо прочитав те, що [писала йому дівчина — ред.] у листі. Бо інколи в мене були такі думки, які … Рідко, але були», — каже хлопець.

Після цієї розмови сестра Сергія розпочала пошуки брата. Хлопцеві 28 років, до війська він долучився ще у двадцять, тоді ж підписав контракт. За інформацією, яку дівчина дізналася з ворожих відео, її брат перебуває у полоні на території Чечні.

Перші новини про місце перебування Сергія дівчина отримала у червні 2024 року — на її Facebook-сторінку надійшло повідомлення. За словами сестри, це писали росіяни, вони підтвердили, що Сергій дійсно перебуває у полоні. 

«Я подзвонила у військкомат, сказала, що мені написав якийсь невідомий номер. Вони запитали, чи вимагають гроші. Я відповіла, що ні. У військкоматі мені сказали, що якщо не вимагають, то це може бути правдою і він дійсно перебуває у полоні», — розповідає дівчина. 

Трохи пізніше — теж у червні — дівчина побачила відео з братом в одному з українських Telegram-каналів: «Побачила його обличчя — воно було дуже брудним і наляканим, але слідів катування не було. Я впізнала його за очима: у нього вони дуже яскраві», — розповідає сестра і додає: «В описі йшлося, що він перебуває в Донецькій області».

Потім довгий час була тиша. Уже в грудні з Telegram-каналів дівчина дізналася, що брат перебуває у Чечні, у місті Грозному. За її словами, спочатку опублікували багато фотографій, на яких видно, що хлопці нормально одягнені й не мають слідів катувань чи побиттів. «Пізніше публікували відео, де Кадиров каже, що дасть кожному зброю і зробить з них “живий щит”, щоб охороняли якісь об’єкти».

Довідка. Журналісти проєкту «Новини Приазов’я» публікували інформацію, що після того, як 4 грудня Чечню вдруге з початку війни атакував безпілотник, Рамзан Кадиров оголосив про плани використання українських полонених як «живого щита». Він заявляв, що планує розмістити їх на дахах стратегічно важливих об’єктів.

За час перебування брата в полоні дівчина змогла поговорити з ним телефоном дві хвилини, але зв’язок був настільки поганим, що вдалося почути голос брата заледве протягом хвилини. Сергій знав про акцію, яка мала відбутися наступного дня у Києві на підтримку військовополонених, і попросив не забувати про нього і говорити про тих, хто в полоні у Чечні. 

«Сказав, що дуже сильно нас любить. Запитав про статус і попросив голосно говорити про нього та тих хлопців, які перебувають в полоні», — додає сестра.

Довідка. Українській стороні відома інформація про факти купівлі чеченцями у росіян полонених військових. Їх відвозять їх до Грозного, а потім обмінюють на своїх товаришів по службі. Про це розповів представник українського Координаційного штабу Петро Яценко в інтерв’ю The Times.

Наразі Червоний Хрест досі не підтвердив Сергію офіційний статус полоненого, однак українські служби, які займаються питаннями обмінів, його підтвердили.  

«Ми запитували у Координаційного штабу, коли в нас була зустріч, чому Червоний Хрест не підтверджує полон. Вони відповіли, що надсилали заявки, але Червоний Хрест просто ігнорує. І родичі телефонують їм, але вони просто не беруть слухавку», — розповідає дівчина. 

Під час одного з останніх обмінів додому повернули чотирьох військових, які перебували у Чечні, — вони були тяжкопоранені. Дівчина знайшла одного з них і розпитала про брата: «Він казав, що перші два місяці вони не бачили сонця взагалі, їх нікуди не випускали. Потім вже почали працювати. Тобто вони там працюють за їжу або за цигарки. Їм дають п’ять цигарок на добу, літр супу, три шматки хліба і… І все», — переповідає дівчина слова військового. 

Від звільненого українського бійця дівчина дізналася, що полонені живуть у підвальному приміщенні. «Цей чоловік сказав, що він з моїм братом їв суп з однієї каструлі. Напевно, та літра супу — на двох. Я не знаю. Казав, що вони працюють десь. Але працюють буквально за те, щоб просто поїсти й покурити». Також дівчина додає, що ще сімох бійців, які перебували в Чечні, вдалося обміняти під час останнього обміну. 

Сестра Сергія каже, що коли вони телефонували до представників Червоного Хреста, щоб підтвердити факт перебування українських військових у полоні в Чечні (і навіть факт звільнення деяких із них), там відповіли: «Ми не можемо поїхати до Росії й дійсно підтвердити, що ваш родич перебуває в полоні. Поки не буде офіційного підтвердження від російської сторони, ми не змінимо їм статус», — каже дівчина.

Довідка. У полоні в Чечні можуть перебувати понад 150 українських військових. З цього числа 36 мають статус «пошук особи», але є висока ймовірність їхнього перебування у місті Грозний. Про це повідомили проєкту «Новини Приазовʼя» у Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими.

Авторка тексту: Ірина Кравець

Фото: колаж НЗЛ