вірші

Культура 8 months тому

«Вірші в метро»: на станціях у Києві, Харкові та Дніпрі з’являться плакати з творчістю європейських поетів

У червні проєкт «Вірші в метро — 2025» представить у метрополітенах Києва, Харкова та Дніпра плакати з поезією європейських авторів, які переклали українською мовою. Серед обраних творів — вірш української письменниці й волонтерки Вікторії Амеліної, яка загинула у 2023 році під час російського обстрілу Краматорська. Про ініціативу повідомили на сайті Польського інституту. Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Що відомо? До збірки увійшли десять поетичних творів авторів з Австрії, Іспанії, Литви, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Угорщини та Чехії в українських перекладах. Вірші, за словами організаторів, порушують теми, важливі для демократичних суспільств, зокрема виклики, спричинені російсько-українською війною.

Плакати з віршами висітимуть протягом усього червня. Ініціатором проєкту став Польський інститут у Києві спільно з українським кластером EUNIC — у межах головування Польщі в Раді Європейського Союзу.

Хто така Вікторія Амеліна? Українська письменниця і правозахисниця дебютувала у 2014 році з романом «Синдром листопаду», а її «Дім для Дома» у 2017 році здобув визнання в Україні та за кордоном. Вона також писала для дітей і заснувала Нью-Йоркський літературний фестиваль на Донеччині. У 2021 році стала лауреаткою Премії імені Джозефа Конрада.

Після повномасштабного вторгнення Росії Вікторія приєдналася до Truth Hounds і документувала воєнні злочини на сході, півдні та півночі України. Саме вона знайшла щоденник убитого письменника Володимира Вакуленка в Ізюмі. Останній її проєкт — англомовна книжка «War and Justice Diary» про жінок, які документують російські воєнні злочини.

Вікторія Амеліна померла 27 червня 2023 року внаслідок російського ракетного удару, по ресторану Ria Lounge у центрі Краматорська, від отриманих несумісних із життям поранень у лікарні в Дніпрі. У момент атаки вона перебувала в місті разом із делегацією колумбійських журналістів та письменників. У неї залишився 10-річний син.

Хто ще увійшов до збірки? Марія Ілляшенко — поетка, перекладачка, письменниця. Народилася в Києві, живе у Чехії. Авторка трьох збірок, лауреатка Премії Тома Стоппарда у 2023 році. Перекладає українську та польську поезію.

Богдан Задура — сучасний польський поет і перекладач. Автор понад 25 поетичних збірок і 10 томів прози. Завдяки йому польською мовою зазвучали твори Павличка, Жадана, Андруховича, Махна та інших.

Петер Пауль Віплінер — австрійський поет і письменник, автор понад 50 книжок, переважно поетичних. Його твори перекладено 20 мовами. Провів понад 100 виставок і 350 читань у різних країнах.

Вісенте Алейксандре-і-Мерло — іспанський поет, у 1977 році став лауреатом Нобелівської премії з літератури. Народився у Севільї, писати почав через хворобу. Був академіком і наставником молодих авторів.

Марюс Бурокас — литовський поет, перекладач і критик. Дебютував у 1999 році, видав три збірки. У 2018 році його «Найменші речі» переклали українською.

Ліза Віда — нідерландсько-українська письменниця, літературне відкриття 2022 року за версією de Volkskrant. Її дебютний роман «Олександра» номінували на кілька престижних премій.

Роза Ауслендер — німецькомовна поетеса з Чернівців, авторка понад 20 поетичних збірок. У 2011 році вийшла її книга «Час Фенікса» в українському перекладі Петра Рихла.

Шандор Петефі — угорський поет і революціонер. Його поезія стала символом боротьби за свободу під час революції 1848–1849 років. Він загинув у битві при Шегеншвере у 1849 році.

Фото: suspilne.media

Культура 4 years тому

Вірш Сергія Жадана опублікували у New York Times Magazine

Це вперше в американському журналі опублікували переклад твору з української літератури. На сторінках додатка New York Times вийшов вірш «Плеєр». «Ці вірші були створені у світі, який лякає ― де бажання бути вільним призводить до зростання мертвих тіл, де, незважаючи ні на що, ти все одно повинен співати і любити», ― пишуть у виданні. Над перекладом віршу працювали Вірляна Ткач та Ванда Фіпс.

Headphones

Sasha, a quiet drunk, an esoteric, a poet,

spent the entire summer in the city.

When the shooting began, he was surprised —

started watching the news, then stopped.

He walks around the city with headphones on,

listening to golden oldies,

as he stumbles into burned-out cars,

blown-up bodies.

What will survive from the history

of the world in which we lived

will be the words and music of a few geniuses

who desperately tried to warn us,

tried to explain, but failed to explain anything

or save anyone;

these geniuses lie in cemeteries

and out of their ribcages

grow flowers and grass.

Nothing else will remain —

only their music and songs, a voice

that forces you to love.

You can choose to never turn off this music.

Listen to the cosmos, shut your eyes.

Think about whales in the ocean at night.

Hear nothing else.

See nothing else.

Feel nothing else.

Except, of course, for the smell,

the smell of corpses.

Плеєр

Саша, тихий п’яниця, езотерик, поет.

Ціле літо просидів у місті.

Коли почались обстріли – здивувався,

почав дивитися новини, потім кинув.

Ходить містом, не вимикаючи плейєра,

слухає різних динозаврів,

натикається на спалені машини,

на розірвані тіла.

Нам залишаться від цілої історії,

від світу, в якому ми жили,

слова та музика кількох геніальних

чоловіків, що марно намагалися нас

усіх застерегти, намагалися щось пояснити,

але нічого не пояснили, нікого не врятували,

лежать на цвинтарях,

і з їхніх геніальних грудних кліток

ростуть тепер квіти й трава.

Більше не лишиться нічого –

лише музика, лише спів, лише голос,

що примушує любити.

Можна ніколи не обривати цю музику.

Слухати космос, заплющивши очі.

Думати про китів у нічному океані.

Більше нічого не чути.

Більше нічого не бачити.

Більше нічого не відчувати.

Окрім запаху, звісно.

Окрім трупного запаху.

Фото: ukrlit.net

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики