«Технологія успіху» — серія розмов із керівниками найамбіційніших ІТ-компаній країни. Упродовж року — разом із Lviv IT Cluster — ми розповідаємо про підприємців, які є лідерами технологічних компаній України, та намагаємося краще зрозуміти людей, які рухають країну вперед.
Керівний директор Waverley Software в Україні — про персональну професійну історію, найцікавіші проєкти компанії, відповідальну свободу та важливість виходу із зони комфорту.
Please check the link below to read the article in English — Eugene Bogatyriov.
Як ви стали тим, ким є зараз? Як починалася ваша професійна історія?
Усе своє життя я провів у Харкові. Там народився, навчався та мешкаю дотепер. Виріс у робітничому індустріальному районі — «ХТЗ», це район біля харківського тракторного заводу.
Шлях до того, ким я є зараз, розпочався, коли мені було років чотирнадцять — саме тоді я захопився радіоелектронікою та комп’ютерами.
Були 1980-і. Купити комп’ютер пересічному інженеру було дуже дорого, тому журналісти почали публікувати статті про те, як зібрати комп’ютер і які матеріали для цього потрібні. Мій батько добре розбирався у радіоелектроніці, тож ми вирішили зібрати комп’ютер власноруч.
Звісно, батько виконував основну роботу, я йому допомагав. Шукали деталі, дефіцитні у той час мікросхеми — і за шість місяців все-таки зібрали комп’ютер.
Спочатку на ньому ми грали в ігри, але згодом до мене потрапила товстенна книжка про мову програмування BASIC. Вона виявилася дуже цікавою, і згодом я почав програмувати. Зрозумів, що можна створити щось своїми руками, придумувати щось нове, те, чого не існувало до того моменту. Мене це захопило, тож я вирішив вивчати цю справу ще глибше.
Перед завершенням школи питання про те, у який виш вступати, ніхто й не ставив. Вирішив навчатися у Харківському політехнічному інституті на спеціальності «програмування».
Коли у вас з’явилася перша робота?
Я почав працювати на передостанньому, п’ятому курс інституту. Це був 1997 рік, і тоді програмісту було дуже нелегко знайти роботу. Ринок аутсорсингу, який зараз розквітнув, тоді був у зародковому стані. Було мало компаній, які цим займалися. А ті, що займалися, були дуже маленькими. Програмісти працевлаштовувалися або на деражавні підприємства, або у невеликі приватні компанії «комп’ютерщиками».
Навесні, ближче до завершення п’ятого курсу, інститут організував ярмарок працевлаштування. На подію прийшли переважно представники державних науково-дослідницьких інститутів, сиві дядьки… З-поміж учасників там була всього-на-всього одна приватна компанія. Підійшов до них, повипитував усе та розповів про себе. Було відчуття, наче ми зацікавили один одного, тож обмінялися контактами.
Згодом вони взяли мене на роботу. Компанія займалася розробкою комплексу радіоелектронної розвідки. Пристрій мав ідентифікувати літальні апарати за типом випромінювання. З цим я працював на початку своєї кар’єри.
Згодом пішов на співбесіду в одну з перших аутсорсингових компаній у Харкові та, мабуть, загалом в Україні — Alis Software. Спочатку мені дали тестове завдання. При цьому таке завдання, що я його писав місяців три щодня після роботи. Сказали, що завдання виконав непогано, але попросили прийти на конкурс програмістів. Мовляв, хочуть перевірити мене й поглянути у контексті інших кандидатів.
Конкурс проводили щороку. Разом організатори збирали усіх, хто хотів випробувати свої сили й отримати роботу. Таких тоді виявилося понад сотню. Я взяв участь — і одразу ж посів друге місце. Після цього мені запропонували роботу.
Компанія працювала з американськими клієнтами. Це був аутсорсинговий бізнес, як ми називаємо це сьогодні. На момент мого приходу там було близько 50 осіб. Так я почав працювати програмістом. Розробляв графічні редактори спочатку на Delphi, потім на C++.
Спочатку керівник відділу, до якого я влаштувався, поїхав у США, а на його місце прийшов інший. Той керівник відділу пропрацював рік чи півтора — і теж поїхав туди. Це був 1999 рік, час буму доткомів, тому загалом тоді це був тренд — багато людей їхали у США. Вкрай несподівано мені запропонували зайняти його місце й очолити відділ, у якому я працював.
Пропозиція була дуже неочікуваною ще й тому, що я себе бачив, перш за все, технічним спеціалістом, мені було цікаве програмування. Кілька днів думав, але все-таки вирішив спробувати. З часом зрозумів, що менеджмент — це зовсім інша наука, яка потребує інших навичок.
Вирішив, що робитиму щось одне, але добре. Відтак, сконцентрувався на менеджменті
Потім почалася криза, коли бульбашка доткомів луснула. Це були дуже скрутні часи для всіх. Компанія втратила багато бізнесу. Довелося скоротити зарплати на 30%, щоб хоч якось утриматися на плаву. Деяких працівників були змушені відправити «на пенсію» — 100 доларів на місяць до кращих часів. Але більшість людей вдалося зберегти.
Ви прийшли у компанію рядовим працівником, а зараз ваша позиція є топовою, правильно?
Це була перша аутсорсингова компанія, у якій я працював. Але на той момент це була позиція керівника відділу, позиція в топ-менеджменті.
Далі компанію, яка на той час вже називалася Validio, купила GlobalLogic, і я продовжив трудитися там. За чотири роки зрозумів, що працювати на директорській позиції у великій компанії — це цікавий досвід, але цим світ не обмежується. Тому почав міркувати, що далі. Надумав, що було б круто, якби американська компанія відкривала свій центр розробки в Україні і я їм допоміг би у цьому.
Якось мені подзвонив колишній колега і сказав, що має цікаву пропозицію. На зустрічі він розповів, що є американська компанія, яка хоче відкрити свій центр розробки в Україні і шукає людину, яка їм це зробила б — збудувала б такий центр і керувала б далі.
Упродовж якогось часу ми вели переговори, розмовляли скайпом, потім зустрілися у США. Сталося так, що ми дійшли спільної згоди. Вже у квітні 2012 року я почав працювати на компанію Waverley Software. На той час у компанії був тільки американський офіс. До того моменту вони працювали з партнерами у Румунії та Болгарії, а цього разу вирішили будувати власний офіс.
Історія компанії почалася в 1992 році. Можете розповісти детальніше, які цілі ставила собі компанія?
За більш ніж 25 років на ринку компанія Waverley Software пережила справжню технологічну революцію: від створення програм для перших смартфонів до партнерства зі світовими гігантами та запуску величезних продуктів.
У 1990-их Мет Браун заснував Waverley і почав співпрацювати з інженерами в Каліфорнії. Тоді компанія розробляла мобільне програмне забезпечення раннього покоління для знаних технологічних гігантів і закріпила за собою звання піонера з розробки мобільних додатків.
У той самий час Мет зробив свій внесок у створення операційної системи Newton OS для Apple з оригінальною командою Macintosh-розробників, а також створював додатки для PenPoint, Palm OS, Windows CE та інших мобільних платформ першого покоління.
Команда брала участь у розробці революційних функцій для попередника сучасних смартфонів — кишенькового комп’ютера Hiptop від Danger, який передбачав зберігання даних користувачів у «хмарі». iOS від Apple та Android від Google, що з’явились значно пізніше, опиралися на досягнення першопрохідця в мобільній розробці Danger OS. З часом клієнтами Waverley ставали гіганти в сфері фінансів та телекомунікацій: American Express, Vodafone, Swisscom та інші.
Згодом у компанії виникла потреба у більших інженерних потужностях для проєктів, що активно зростали. Вона почала залучати партнерів-розробників із Румунії та Болгарії, з якими потім співпрацювала понад вісім років. Багато штатних експертів дали можливість Waverley розширити експертизу та працювати над великими проєктами таких компаній, як Microsoft, Mozilla, Qualcomm, TripIt, Toyota та іншими. Так, наприклад, команда тестувальників, які відповідали за контроль якості на проєкті Mozilla Firefox, складалася з 25 осіб.
У 2012-му Мет вирішив відкрити власний розробницький центр у нашій країні. Україну вибрав не випадково — наші інженери мають хорошу репутацію у світі, і Україна може задовольнити потреби в інженерах для високотехнологічних компаній різних напрямків.
Містом для відкриття першого офісу в Україні було вибрано Харків. Тут, із одного боку, є достатня кількість технічних спеціалістів, з іншого — помірні, порівняно з Києвом, ціни. Мет забезпечував продажі та шукав клієнтів, а моїм обов’язком було, та й дотепер залишається, забезпечення виконання замовлень.
Якою є компанія зараз?
Зараз у компанії Waverley загалом працюють більше 200 осіб. Понад 130 — українські офіси.
В Україні головний офіс розташований у Харкові. Також маємо офіс у Львові, а близько 15% колег працюють віддалено з різних міст України. Ми співпрацюємо з талановитими людьми і не зважаємо на географію.
Наш досвід роботи і репутація компанії в Кремнієвій долині дали доступ до великої кількості інноваційних проєктів, які Waverley почала заводити в Україну
Найчастіше проєктами компанії є стартапи на стадії активного росту, які потребують розробки продукту «з нуля» та використання найновіших технологій. Такі проєкти використовують гнучку методологію розробки, а команди мають можливість вплинути на рішення стосовно побудови бізнесу як з технічної сторони, так і з боку бізнес-складової.
Також серед наших клієнтів є відомі глобальні бренди, які потребують технологічних рішень для запуску нових продуктів. Компаніям часто потрібна цілісна команда, яка готова брати відповідальність за реалізацію проєкту та має високий рівень експертизи у найактуальніших технологіях. У нашому портфоліо — досвід розробки комплексних інженерних рішень для Nestle, Seagate, Matrixx Software та інших брендів.
Розкажіть про найбільші та найвикликовіші проєкти компанії.
Зараз компанія працює з клієнтами у галузях автоматизації та безпеки розумних будинків, соціальної робототехніки, енергетики, освітніх проєктів, автоматизації бізнес-процесів та багатьох інших. Серед клієнтів компанії як маленькі стартапи, так і великі корпоративні рішення: проєкт на основі штучного інтелекту для медичної галузі, новітні технології для розумних будинків, багатомільярдні фондові біржі, прогресивні благодійні проєкти та інші.
Наприклад, ми допомагали у створенні фітнес-персня. Це малесенький фітнес-трекер у формі кільця, яке одягається на палець, має датчики і вбудований комп’ютер, який записує дані та передає їх за допомогою Bluetooth. Waverley розробляє додатки iOS та Android, які синхронізують дані пристрою, а також працює над вбудованими системами.
Або інший стартап — дуже маленький плеєр, який дозволить людям слухати улюблену музику з онлайн-стрімінгових сервісів, навіть коли вони перебувають поза зоною покриття мобільного зв’язку. Пристрій може вміщувати 3000 пісень, також має вбудований Bluetooth і бездротовий зв’язок.
Одним із наших найбільших проєктів є компанія, яка займається розробкою рішень з інтеграції безпеки розумних будинків. Це величезний ринок у всьому світі, тільки в США десятки мільйонів домівок мають встановлені автоматизовані системи безпеки.
Система нашого клієнта дозволяє інтегруватися з обладнанням багатьох виробників, керувати всіма системами розумного будинку з одного мобільного додатку. Waverley працює над інтерфейсною частиною для мобільних додатків і для панелей, які встановлюють в користувача вдома, а також розробляє серверну частину та рішення для вбудованих пристроїв. Тобто ми пишемо додатки до безпекових панелей, які наділяють їх новими можливостями.
Також працюємо над розробкою інноваційної платформи e-learning, яка допомагає навчати працівників різних компаній емоційному інтелекту. Згідно результатів наукових досліджень, емоційний інтелект впливає на успішність та продуктивність більше, ніж «традиційний» інтелект. Зараз є великий попит з боку корпорацій на те, щоб «прокачувати» емоційний інтелект своїх співробітників.
Ми надаємо окремі сервіси з дизайну, розробки вбудованих систем чи тестування програмного забезпечення. Так, для світового лідера в розробці пристроїв зберігання даних Seagate компанія вже сім років надає послуги тестування деякої їхньої продукції.
Чому я, як потенційний працівник, маю вибирати саме вашу компанію, а не працевлаштовуватися деінде?
Ми не намагаємося бути ідеальною компанією для всіх. Кожен має свої бажання та потреби. Люди дуже різні, тому не уявляю, як створити компанію, що буде привабливою для всіх.
Проте ми намагаємося знайти своїх людей. Тих, яким буде комфортно саме в нас.
Близько 65% технічних співробітників компанії — це працівники рівня сініор та вище
Здебільшого ми орієнтуємося на таких людей. Працюємо переважно зі стартапами з Кремнієвої долини. Їм потрібні не команди на певну кількість людей, а реалізація конкретного рішення швидко та якісно. Це свобода, але й відповідальність, водночас і люди, які можуть це забезпечити, працюють у нас.
Типовою є команда з трьох розробників, по одному на кожну платформу. Кожен із них має бути топовим спеціалістом, інакше у такій комбінації не буде нікого, хто страхуватиме. Ці люди повинні робити найкращий продукт, бо якщо вони його не зроблять, то стартап не буде успішним. Для такої аудиторії ми працюємо.
Не всі люди можуть із цим працювати, і це нормально. Тому ми шукаємо гнучких колег — тих, для яких це не додаткові завдання, а справжній виклик. Так будується інженерна культура в компанії.
Розкажіть детальніше, що таке інженерна культура у Waverley?
Декілька років тому ми подумали: «Наскільки ефективно мати лише одного СТО, з однією спеціальністю, якщо можна поєднати досвід найкращих у своїх сферах?». Так з’явилась унікальна структура, яку ми назвали СТО Офіс.
Експертиза компанії доволі широка — JavaScript, Java, .NET, штучний інтелект, мобільні, хмарні та вбудовані рішення тощо. Майже неможливо, щоб одна людина була професіоналом у всіх цих сферах. Робота команди — чудова ілюстрація того, що єдине ціле є ефективнішим за суму його окремих частин.
СТО Офісом керує VP of Delivery, До нього входять також лідери технологічних напрямкахів: Java, JavaScript, Python, iOS, Android, Embedded, DevOps, Machine Learning, QA та Design. Разом, CTO Офісу набагато легше допомагати компанії підтримувати високий рівень експертизи, визначати стандарти якості на дотримуватись їх, досліджувати та впроваджувати нові технології і розвиватись у нових індустріях.
Колись подумали: «Наскільки ефективно мати лише одного СТО, з однією спеціальністю, якщо можна поєднати досвід найкращих у своїх сферах?». Так з’явилась унікальна структура, яку ми назвали СТО Офіс
Відповідальна свобода є особливістю вашої корпоративної культури? Розкажіть, будь ласка, як ви будуєте роботу.
Відповідальна свобода — це дуже важливий елемент нашої корпоративної культури. Це те, на основі чого будується компанія, те, що важливо для мене особисто. Свобода закладалася у фундамент компанії.
Відповідальна свобода означає, що ми можемо працювати як-завгодно і з будь-якої точки планети, адже головне — це результат. Не існує жодних часових обмежень, а робоче місце в офісі завжди зберігається за працівником. Звісно, така модель дуже залежить від рівня відповідальності та самоорганізації працівників. В останні роки все більше компаній працюють за схожим принципом. Зараз 20% усіх працівників вже мають можливість працювати віддалено, а в технологічній індустрії кількість працівників з такою можливістю зросла на більш ніж 70% за минулі 10 років.
Близько 15% наших працівників використовують можливість працювати віддалено. Більшість час від часу працює вдома, частина їздить на кілька місяців в інші міста чи країни, поєднуючи роботу та відпочинок.
У вас багато досвіду в IT. Очевидно, що були як помилки й проблеми, так і кроки, завдяки яким вдалося розвиватися швидко. Про що, перш за все, треба пам’ятати початківцям?
Скажу про те, що працювало у моєму випадку. Кожна людина має свій рецепт щастя. Але, як на мене, треба час від часу виходити зі своєї зони комфорту. Це дуже болісно, але єдина можливість розвиватися.
Першу роботу мені було лячно залишати, але я все-таки зробив цей крок. Мене часто запитують, як це я працював програмістом і став менеджером? Як сталося, що обрали саме мене?
Я був дуже молодим і в команді були люди, набагато досвідченіші і крутіші у технічному і життєвому плані. Але я отримав цю можливість, бо всовував свого носа, де тільки можливо було.
Кожна людина має свій рецепт щастя. Але, як на мене, треба час від часу виходити зі своєї зони комфорту
Цікавився всім, що відбувалося навкруги. Була природна риса лізти туди, куди не просять. (Сміється) Не треба стримувати себе. Варто слухати свою інтуїцію та іти за покликом серця.
У 1999 році я аналізував, куди краще піти і де більше можливостей. Але обрав той шлях, куди мене кликало серце і де мені було цікаво. Такі люди досягають успіхів у своїх галузях.
І завжди варто пам’ятати, що всі складні ситуації, які трапляються у житті, виникають для чогось і допомагають нам стати ще кращими. Це справді те, що рухає людину вперед.
