Гараж-хаб

Як харківські фізики провокують суспільство власною експериментальною лабораторією

02.02.2017 Ганна Соколова

Троє студентів-фізиків залишили університетську лабораторію, аби створити власну — відкриту до практичних експериментів і людей. Разом з другом-архітектором вони почали орендували гаражі, аби займатися там улюбленою справою — збирати експериментальні установки. Згодом хлопці перебралися до підвалу, де тепер відкривають справжній науковий хаб.

Нові рішення

— Ще зі школи ми захоплювалися турнірами. Це такий вид академічного змагання, де на півроку дають задачі, які раніше не мали розв’язку, — з ходу розповідає Роман Видро.

З ним і двома його товаришами — Іваном Пугачовим та Платоном Дмитрієвим — зустрічаємося у «підземеллі». Це підвал одного з житлових будинків у середмісті Харкова. Тут дві просторі кімнати — поки що вони заставлені будівельними матеріалами та незрозумілим обладнанням.

DSC_0092-Recovered

— Прикладів розв’язків для тих задач не існує, — пояснює далі Роман. — Задача має і теоретичну, і дослідницьку складову. Наприклад, дослідження потоків рідини під час заварювання пакетика чаю у горнятку або вивчення акустичної левітації, коли предмети фактично підіймаються у просторі за допомогою звуку. Можна користуватися будь-якою літературою — довідниками, інтернетом. Через півроку — сам турнір. Він триває 50 хвилин. Протягом перших десяти задачу треба презентувати як доповідь, протягом решти сорока — вирішити разом із рештою учасників. Це дуже корисно. Так вчишся захищати власну думку та презентувати свою роботу.

DSC_2779

У ліцеї Роман, Іван та Платон кілька разів перемагали в таких турнірах, і коли вступили до університету — Харківського національного імені Каразіна — продовжили брати в них участь. Аби готувати практичні завдання, попросили у вишу лабораторію. Університет дав кімнату в гуртожитку на околиці міста.

— Нам допомагали старші студенти. Вони були нашими теоретиками: писали нудні формули в той час, як ми більше захоплювалися практикою, — пригадує Платон.

У тій лабораторії з радянським та саморобним обладнанням студенти побудували близько 15 експериментальних установок. Вже на першому курсі поїхали у Швейцарію на Міжнародний турнір фізиків.

DSC_2853

— Там було близько п’яти турів, і ми потрапили у фінал, — розповідають хлопці. — Зрештою, програли збірній Франції та посіли друге місце. Повернулися до Харкова, ледь-ледь склали сесію. Отримали сувеніри від ректора, потиснули йому руку. А тоді тверезіше подивилися на «лабораторію» в гуртожитку і зрозуміли — це просто кімната.

Власна лабораторія

За рік друзі познайомилися з Дмитром Мельниковим, архітектором за освітою, що якраз пішов з роботи.

— На третьому курсі почав працювати і зрозумів, що навчатися більше не цікаво. Був дизайнером, потім технологом на виробництві. Кидало мене з боку в бік. Робота здавалася нудною. Я хотів займатися тим, що мало більше користі, — комп’ютерним моделюванням та виробництвом. До верстата з числовим програмним управлінням підштовхнула дівчина, коли попросила вирізати із фанери стілець. Довелося їхати на околицю міста по фанеру, потім до людини по верстат. Тоді й з’явилася думка відкрити власну майстерню, аби робити це самому.

DSC_0086DSC_0079

DSC_0081DSC_0082

Учотирьох хлопці почали орендувати гараж на 22 квадратних метри, аби працювати там. «Скинулися» стипендіями та зарплатою і взялися за ремонт.

— Влітку заливали підлогу, бо там був гравій, фарбували та утеплювали стіни. Нанесли обладнання, знайшли якийсь старий верстат для свердління. А з осені вже почали працювати як майстерня. Не у мами на кухні, і не десь на балконі, — сміється Роман.

Спочатку той гараж не був публічним місцем — молоді науковці лишень збиралися там для власних експериментів. Дмитро допомагав студентам втілювати їхні ідеї як інженер та приніс у гараж верстат із числовим програмним управлінням, що зробив у себе вдома.

Але пізніше Роман, Іван та Платон знову взялися за турніри.

— На практиці ми побачили, що все значно сучасніше, ніж нам показували в університеті. Тож ми знову зібрали студентську команду і поїхали на турнір у Варшаву — посіли там перше місце, а повернувшись додому, позбулися стипендій. І нам знову подарували горнятка, — з усмішкою пригадує Платон.

13692932_958994680892828_5266739777254319521_on

Тоді хлопці зняли іще один гараж, а їхні майстерні стали відкритішими — туди зазирали друзі хлопців та почасти й зовсім незнайомі люди. Науковцям почало набридати по кілька разів на день пояснювати, як збирається ЧПУ-установка та працює 3D-принтер. І вони запустили навчальний курс «intro to гараж» для тих, хто хотів навчитися робити щось власними руками. Тоді ж майстерню почали називати «гараж-хабом».

Intro to гараж

— Ми не хотіли давати людям забагато теорії, взяли лише базові напрямки. Натомість дали можливість попрактикуватися: починаючи з того, що в гаражі можна попиляти щось простеньке з дерева, і закінчуючи тим, що тут можна будувати тривимірні креслення та проектувати різні рухомі механізми, — пояснює Іван.

Ми не хотіли давати людям забагато теорії. Натомість дали можливість попрактикуватися: починаючи з того, що в гаражі можна попиляти щось простеньке з дерева, і закінчуючи тим, що тут можна будувати тривимірні креслення та проектувати різні рухомі механізми

Курс тривав п’ять тижнів. Кожен із учасників, а їх було близько десяти, протягом курсу працював над власним проектом. На фінальному занятті презентували 3D-сканери, ліхтарі, що крутилися та змінювали колір, лазерну арфу, на якій дійсно можна було грати. Один із учасників «intro to гараж» досі працює над гідроелектростанцією, що монтується в бачок унітазу.

— Ми не намагаємося когось вчити. Ми просто хочемо бути зовнішнім подразником для змін, — каже Платон. — Тобі не подобається університет або робота — кинь їх. Тобі не вистачає практики — знайди її. Тобі немає де творити — відкрий власну майстерню, як це зробили ми. І зроби це краще за нас!

DSC_2797

З часу старту програми хлопці захотіли зробити свої гаражі чимось серйознішим. Тоді завдяки знайомим вони вийшли на грантодавців — проект «Українська ініціатива підвищення впевненості», який фінансує Агентство США з міжнародного розвитку. Декілька місяців пішло на те, аби викласти думки на папір та отримати підтвердження від донорів.

— Зараз ми будуємо майстерню, де буде устаткування для роботи з деревом й пластиком та комп’ютерне обладнання, — розповідають про свої плани молоді науковці. — Також буде «intro to гараж», який ми вже протестували. Курс хочемо згодом оцифрувати для людей, що не живуть у Харкові та не можуть до нас приїхати. Крім цього, будемо збирати онлайн-курси з різних платформ. Один курс з робототехніки, другий — з астрономії, третій — якийсь зовсім не технічний. Наприклад, з античної філософії. Це треба для того, аби показати, що насправді межі між технарями та гуманітаріями немає. У березні плануємо провести великий захід. Зберемо людей в одному просторі, аби вони генерували ідеї.

DSC_2819

«Гараж-хаб» організовуватиме заходи, аби розповідати про себе та заохочувати до роботи інших. Хлопці планують влаштовувати інтенсиви з інженерії для людей з інших регіонів, яких за грантові кошти привозитимуть на тиждень до Харкова. Учасників відбиратимуть на конкурсній основі.

— Нам би свого часу це дуже допомогло, — каже Іван.

Підвальний «гараж-хаб» відкриють у лютому. Грантове фінансування закінчиться у березні. Однак хлопці сподіваються, що окупиться їм хоча б оренда підвалу.

DSC_2790

— По домівках точно не розійдемося, — упевнено каже Платон. — Ми будемо заохочувати людей реалізувати свої ідеї, щоб ця майстерня стала місцем, де кожен може отримати і теоретичні знання, і змогу практикуватися. Маємо план власним прикладом боротися з уявною безпорадністю, коли ззовні людину запевняють, що вона сама ні на що не здатна.

***

«Місця успішних ідей» — спільний проект The Ukrainians, Radio SKOVORODA та «Громадське. Львів», який здійснюється за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Ганна Соколова Катя Переверзева

Схожі публікації

13643 7

Ліна і діти

Від неї відмовилась мати. Їй дали чуже ім’я і нав’язували чужі мрії. Але вона знайшла свої і тепер втілює в життя мрії інших

06.12.2017 Ольга Омельянчук
43217 11

Несистемна міністр

Один день із життя Уляни Супрун: заради чого вона взялася реанімувати українську медицину і чому продовжує, попри спротив пацієнтки

13.07.2017 Марічка Паплаускайте
46694 5

Піаніно для Ніколя

Як «нездатному до навчання» хлопчику вдається перемагати у міжнародних фортепіанних конкурсах

13.04.2017 Катерина Олексенко

Популярні публікації

32209 11

Анна Петрова

Розмова із молодою підприємицею, засновниця та генеральною директоркою Startup Ukraine
02.07.2014 Юліана Паранько
42948 3

Чи має клієнт платити за розбитий посуд в ресторані?

8 карток про те, як поводитися, якщо ви випадково розбили посуд у кафе чи ресторані
22.04.2016 Ірина Сало
24592 7

Джамала

Розмова з відомою українською співачкою
04.04.2014 Інна Березніцька

Краудфандинг

Малі міста

2608
зібрали
36000
потрібно

Нові медіа нової країни

36
зібрали
5000
потрібно

Найрозумніші діти країни

2538
зібрали
4500
потрібно

підтримайте проект

Donate

Введіть слово, щоб почати