Якою ціннісною мовою говоритиме нинішня доба? – The Ukrainians

Якою ціннісною мовою говоритиме нинішня доба?

Стійко триматися тих принципів, що покликали нас захищати свою землю

26 Червня

§§§

Публікуємо уривок з інавґураційної доповіді на Молодіжному круглому столі «Україна на зламі ціннісних епох: в чому знайти точку опори? Інституту лідерства та управління УКУ, що відбувся за підтримки Міжнародного фонду “Відродження“».

§§§

Що ж, жити у світі стає щоразу цікавіше — і вам, молодим, можна лише «позаздрити» від кількості пережитих вами унікальних «пригод»: епідемія ковіду, гібридна, а тоді повномасштабна війна, а тепер і радикальна геополітична турбулентність. І це ще, схоже, лише інтригуючий початок. «Щастить» же вам! Сподіваюся, ви вловлюєте у моєму голосі гіркий сарказм. 

Про кризу ліберальної демократії на Заході говорили вже давно, але її лідери просто вросли в донедавню ідеологічну парадигму і були неспроможні вийти з неї. Отож реакція на цю зашкарублість рано чи пізно мусила настати. І вона врешті й привела до влади в Америці тих, кого Тімоті Снайдер називає збірним іменем «Маск-Трамп». Вони й атакували демократію зсередини, в самому її бастіоні. Ніби з якогось вулкану, в політичну реальність США, а відтак і світу вилилась магма давніх і, здавалося, напівзабутих підходів: культу сили, імперіалістичних зазіхань, великодержавної зверхності, приниження слабших, економічний шантаж. Новими та несподіваними є лише дивний непрофесіоналізм, а часом і просто глупота. 

Україну — ніби Польщу 1939 року — почали атакувати з двох боків. І економічна кабала, яку Трамп нав’язує Україні в проєкті угоди про рідкісноземельні метали, зруйнувала б Україну не менш ефективно, ніж методичне бомбардування Росією українських міст. А перед нами постав вибір, як перед тою жабкою у глечику з молоком: скласти лапки і втопитися — чи бити ними, збити масло і вискочити з глечика. 

Наша відповідь, який саме варіант ми оберемо, значною мірою залежить від того, як ми прогнозуємо найближче майбутнє. Хоч я, на жаль, і не пророк Ісая, а все ж сформулював для себе одне пророцтво, яким останнім часом і ділюся зі своїми читачами. І Путін, і Трамп — це виразні альфа-самці й егоцентрики. Вони відчувають, що вони «однієї крові», а тому нічого дивного в тому нема, що обидва спершу почали святкувати свій «медовий місяць». Проте — і в цьому й полягає моя надія — цей «медовий місяць» триватиме недовго, бо хтось із цих двох егоцентриків обов’язково захоче показати, що він — крутіший. І тоді вони схрестять свої мечі. Так свого часу сталося між Гітлером і Сталіним у середині ХХ століття.

Оця паралель із Гітлером і Сталіним знайшла своє підтвердження в одній дуже цікавій вістці, що надійшла з Росії. Стандартним прийомом у російській пропаганді віддавна є лайка на адресу США. Це — архетипічна постава Росії. І ось після перших «залицяльних» жестів із боку Трампа в російські медії пішли команди хвалити Трампа й Америку. І виявилося, що в Росії з’явилася ціла група «обурених», для яких настільки стрімкий розворот виявився нестерпним: «Як наш одвічний ворог Америка може раптом стати другом?!».

Так от, щось подібне і сталося в середині ХХ століття. Довший час сталінська пропаганда називала нацистську Німеччину диктатурою і ворогом робітничого класу. Аж ось після того, як Німеччина і СРСР підписали пакт Молотова-Ріббентропа й полюбовно розділили між собою Польщу і всю Європу, пішла команда в радянську пресу розхвалювати Гітлера і демонструвати, як у Бресті обіймалися командири обох армій. Це виклика́ло в багатьох радянських ідеологів цілковитий ступор і навіть відкриту незгоду. Втім, як ми знаємо, невдовзі все стало на свої місця і сумнівні друзі стали знову затятими ворогами.

Отож ми перебуваємо лише в середині світової драми і нинішні політичні декорації можуть дуже швидко змінитися.

У Бога в запасі є чимало «чорних лебедів», якими Він міняє хід історії…

Що ж діється у царині цінностей? Обстоюючи своє право на незалежність, українці ще з дисидентських часів намагалися говорити з демократичним Заходом звичною для нього мовою цінностей: свободи, гідності людини й націй, солідарності, співпраці. На цих цінностях, що їх секулярний світ називав загальнодемократичними, виріс міжнародний безпековий порядок, у який ми й хотіли вписатися як незалежна й демократична держава.

Сьогодні обидві ці мови втратили свою переконливість. Лексику цінностей заступила лексика національних (якщо не особистих) егоїзмів, а чинний донедавна міжнародний порядок розтрощили спершу Путін, а тепер і Трамп. Мова Трампа стала разюче нагадувати мову Путіна, а його зазіхання на Гренландію нічим не відрізняються від кремлівських зазіхань на Україну. І цей егоїстичний тренд може стати заразним та інфікувати все нові й нові країни. Бо ж кому хочеться бути лохом і проґавити свій шанс?! 

Отож існує ймовірність (я би навіть сказав — небезпека) того, що цей турбулентний потік потягне за собою і нас — і ми також зречемося цінностей, перейшовши на мову егоїзмів. Заперечень нема: про свої інтереси дбати треба, і я відчув справжнє полегшення, коли Президент Зеленський відкинув первинний варіант бартеру з рідкісноземельними металами, що його запропонувала йому трампівська адміністрація. Упокоритись тут було би найбільшою глупотою. 

Проте не плутаймо мову національних егоїзмів з нормальним утвердженням суб’єктності держави, яка й передбачає незалежність і твердість її голосу. Мова егоїзмів напочатку виглядає дуже круто, але, як це вже було в середині ХХ століття, може згодом обернутися для нас фатальною поразкою. Тому я дуже остерігаю українське суспільство перед тим, щоби брати Трампа, Орбана чи Фіцо собі за зразок.

Тому, на мою думку, правильний варіант — це стійко триматися тих принципів, що покликали нас захищати свою землю і на яких ми досі вибудовували свою національну позицію. Треба, навпаки, консолідувати суспільство довкола тих цінностей, які складають ДНК людського роду. Лише тоді зможемо у світі національних егоїзмів обстояти свої національні інтереси. На доказ цього прислухаймося до Митрополита Андрея Шептицького, який у пасторських посланнях «Наша Державність» зазначав: «Такою могутньою та запевнюючою щастя всім громадянам організацією може бути Батьківщина тільки тоді, коли не буде цілістю, зложеною штучно з різних і різнородних частин, а подібним до моноліту організмом, себто тілом, оживленим одним духом, що з внутрішньої життєвої сили розвивається, доповнює внутрішні браки і з природи є здоровим, сильним, свідомим своїх цілей не тільки матеріяльним, а й моральним тілом».

Для побудови успішної держави нам важлива не лише державна чи національна, а й моральна суб’єктність.

А її можна забезпечити лише на основі ДНК людського роду — згаданих мною на початку загальнолюдських, а простіше кажучи — християнських цінностей. Так, це правда, що світ таки впав в амнезію й забув, що національні егоїзми неминуче зазнають зіткнення і це врешті закінчується гоббсівською війною всіх проти всіх. У справедливості цього висновку Америці й деяким іншим демократіям ще доведеться невдовзі переконатися. І після скандального прийому Зеленського в Білому домі Трампові можна було б відповісти, що не Зеленський «грається у третю світову війну», а він сам її наближає своїм заграванням з Росією, в якому така цінність, як справедливість, навіть не згадується. 

Проте наша стратегія у Європі мала б бути радикально іншою. Якщо ми і завоювали у Європі якийсь авторитет, то, власне, тим, що стійко обстоювали свою свободу і незалежність, а також, як жертва неспровокованої агресії, незмінно домагаємося справедливості.

І вже не один західний аналітик визнав, що Україна повертає Європі її напівзабуті цінності.

Отож, на моє глибоке переконання, саме на цьому шляху і лише на ньому на нас і може чекати перемога. Тому не уподібнюватися Росії чи трампівській Америці, а сміливо ставати «не лише матеріальним, а й моральним тілом» — ось наше найважливіше в цей час національне завдання.

Якщо ви хотіли б поділитися своїми думками, ідеями чи досвідами і написати колонку, то надсилайте листа на емейл — [email protected]. Погляди, висловлені у матеріалі, можуть не співпадати з точкою зору The Ukrainians Media. Передрук тексту чи його частин дозволений лише з письмової згоди редакції. Зображення Вадима Блонського.

Якісні медіа живуть завдяки читачам. Доєднуйтеся!

До Дня народження The Ukrainians ми запустили кампанію, щоб залучити
до Спільноти ще 1000 небайдужих людей, які допоможуть медіа втриматися і розвиватися.
Ваша підтримка — критично важлива. Доєднуйтеся до Спільноти TUM сьогодні
та допоможіть якісній незалежній журналістиці продовжувати свою місію!

Підтримати зараз

Запросіть друга до Спільноти

Вкажіть, будь ласка, контактні дані людини, яку хочете запросити

Придбайте для друга подарунок від TUM

Вкажіть, будь ласка, контактні дані цієї людини, щоби ми надіслали їй посилку

Майже готово

Вкажіть ще, будь ласка, своє ім’я та емейл.

Дякуємо і до зв’язку незабаром!

Дякуємо за покупку!

Ваша підтримка буде активована впродовж 10 хвилин. До зв’язку незабаром. Повернутись до статті

Вхід в кабінет

Відновлення пароля

Оберіть рівень підтримки