[«Всі. Свої. Історія креативних українських брендів» — спільний проект The Ukrainians та найбільшої у світі платформи українських виробників «Всі. Свої».
Разом ми познайомимо вас із українцями, які вже сьогодні розбудовують креативну економіку нашої країни. Майстри, дизайнери, кулінари й підприємці — про любов до своєї справи, бізнес і натхнення.]
Щоб започаткувати бізнес, необов’язково мати унікальну ідею — більшість підприємців працюють в уже створених раніше нішах.
Але завжди потрібно говорити світу щось нове. Наталія Кошеля каже своїм клієнткам про те, що вони красиві незалежно від віку чи зовнішності.
Як білизна впливає на самооцінку жінки, чому в бізнесі не варто боятися конкуренції та як працювати за внутрішніми стандартами, а не нав’язаними зовнішніми — читайте у розмові із засновницею бренду O’She Lingerie.
Як у вас виникла ідея розпочати власну справу? Чому обрали нішу спідньої білизни?
Свого часу я мала студію з моделювання тіла, в яку приходило чимало жінок. Усі були чимось у собі невдоволені: то недостатньо стрункі ноги, то груди не такої форми або розміру. Бачила багато неймовірних красунь, які себе не сприймають. Проте для мене жіночність означає повне прийняття себе: свого характеру, тіла, оточення. Мета моєї студії була такою: гаразд, якщо жінці щось у собі не подобається, можемо це змінити. Але претензій не меншало. Жінки можуть безкінечно себе вдосконалювати: у домі, роботі, у фігурі. Мені ж хотілося, щоб жінка перебувала в гармонії з самою собою — з такою, як вона є.
У червнi 2015 року я відвідала велику бізнес-конференцію у Києві, що стосувалася модної індустрії. Там познайомилася з багатьма творчими людьми, сповненими ідеями та готовністю їх втілювати. Зокрема поспілкувалася з дівчатами, які шили спідню білизну вдома. Тоді й усвідомила: ця деталь гардеробу — за правильного підходу — є інструментом підкреслення жіночої унікальності. Закортіло зробити щось таке, щоб кожна могла сказати: «Яка ж я красива! Люблю себе й приймаю».
Передусім я запитала в одній фейсбук-спільноті мам: чи була б їм цікава така ідея? Відгуки й обговорення були настільки жвавими, що зважилася створити перший комплект. Знайшла дівчину, яка його відшила. Цей зразок для мене — мов первісток. Коли у тій же спільноті отримала позитивний фідбек, зрозуміла, що можна братися далі.
Для мене жіночність означає повне прийняття себе: свого характеру, тіла, оточення
Як вивчали ринок? Аналізували конкурентів?
Зовсім не досліджувала конкурентів, оскільки не вважаю, що це важливий чинник. Головне те, що робиш сама. Щось може надихати в чужій роботі (кольори, лінії, образи, глибина), але для мене не існує продукту поза настроєм, який у нього закладаєш. У будь-якій речі втілюєш себе, свій внутрішній стан. Та й, зрештою, купують не так продукт, як емоції, які він викликає.
Для мене тодішньої пошиття білизни було чимось таким же далеким, як адронний колайдер. Мусила створити те, в чому не мала компетенції. Єдиними моїми навичками були вміння взаємодіяти з людьми та знання, як зробити їх щасливішими. Тож почала шукати, хто може в цьому допомогти.
Як від творця бізнесу, від мене потрібні були концепція, напрям руху та енергія, щоби йти обраною дорогою. Довелося знайти людей, мов маленьких діамантів, зібрати їх в одне намисто й задати вектор. Швачки почали шити на замовлення. Я їздила додому до клієнток, вислуховувала побажання, робила примірки. Бізнес-модель цікавила менше — приваблював сам процес створення. Оплатою була вдячність за те, що роблю. Коли жінка каже: «Яка я гарна», а ти відчуваєш причетність до цього, це багато означає.
Коли все ж почали думати про бізнес-модель? Скільки грошей вклали у справу?
Спершу знайшла виробництво, яке могло під замовлення закуповувати матеріали, малювати ескізи, шити за ними. Та вже перша партія розчарувала: фасони виявилися без смаку та не тих розмірів. Це стало уроком: хочеш, щоб було добре, — зроби сама. У жовтні 2015-го організувала перше власне виробництво. Воно розташовувалося в однокімнатній квартирі на Нижньому Валу — тісне, але атмосферне, дуже його любили. Там працювала одна швачка, потім їй на підмогу прийшла інша, а затим приєдналася ще одна. Невдовзі перебралися у просторе приміщення площею 86 квадратних метрів і замінили все побутове обладнання професійним. У білизні важлива пружність певних деталей — а її не досягти без професійних швейних машинок.
Настали перші серйозні інвестиції: деякі машинки коштують від 300 до 800, а деякі — до 3000 доларів. На початках у нас не було багато грошей, тому вказана за оренду сума здавалася захмарною. Окрім того, для мене важливо комфортно почуватися в приміщенні — відчувати його красу, затишок, енергетику. Щоб місце стало таким, довелося постаратися і вкласти в ремонт. Зате тепер воно стало для мене намоленим, мов церква. (Усміхається)
На що звертаєте найбільше уваги під час роботи з клієнтами?
Усі примірювання намагаюся проводити самостійно — важливо бачити конкретну жінку, щоб краще уявити її потреби. Роздягаючись, людина знімає не просто одяг, а й броню, яка захищала разом із ним. І постає перед тим, чого може в собі не приймати. До того ж робить це в присутності іншого, а це буває важко.
Ніколи не суджу людей, не розказую їм, як правильно, і не докоряю за те, що неправильно. Моє головне завдання на приміряннях — допомогти, показати своє бачення й пересвідчитися, чи воно відгукується людині. Підказую, на які елементи під час вибору білизни зважати надалі, як досягти певних бажаних ефектів. Під час примірянь фотографуємо людину — буває легше вибрати, коли глянеш на себе збоку.
У моїх очах не буває некрасивих жінок, і я б хотіла, щоб у цьому сенсі вони подивилися на себе моїми очима. Багато клієнток, які приходять на приміряння, стають мені подругами. У нас є спільні інтереси і можуть навіть виникати спільні проекти.
Наш підхід відрізняється від обслуговування в типових магазинах білизни. Найчастіше продавці в таких крамницях запитують хіба що про розмір та пропонують відповідні моделі. Та, за моїми спостереженнями, мало яка жінка достеменно знає свій розмір — принаймні, я мало зустрічала таких, хто спеціально самостійно зробив би заміри. Ми ж допомагаємо зрозуміти, якого розміру й форми білизна пасуватиме клієнтці.
Завдяки широкій базі лекал можемо підібрати білизну практично на будь-яку фігуру і забезпечити ідеальну посадку. Якщо якоїсь нестандартної моделі нема в наявності, то за короткий час створимо її спеціально для клієнтки. Також можемо усунути недолік, який стався не з нашої вини через неправильну експлуатацію: наприклад, коли хтось поправ білизну з джинсами, купив онлайн не той розмір. Контакт із брендом має бути максимально комфортним.
Якими принципами керуєтеся в роботі з матеріалами? Як розпізнати, що річ є якісною?
Перший важливий критерій — лекала. Коли розробляємо нову модель, важливо відміряти її на якомога більшій кількості жінок, щоб подивитися, як сидить, що потрібно скоригувати.
Другий — матеріали. Усі вони — гіпоалергенні. Правильно підібрана білизна, зокрема і завдяки матеріалам, не відчутна на тілі, ніде не перетискує. Ми віддаємо перевагу тому, щоб шити бюстгальтери без пушапу. Спілкуючись із мамологами, дізналася: тривале носіння такої білизни некорисне для жіночого здоров’я (надто якщо вона ще й підібрана неправильно).
Також вбачаю в цьому певну фальш, неприйняття себе. Бо ж коли сприймаєш себе, розмір грудей не має значення. Та й навіть неідеальні груди можна скоригувати за допомогою бюстгальтера певної форми. Те ж саме і з трусиками: поміж численних варіацій можна підібрати ті, які зроблять комплімент фігурі, а не покажуть її в невигідному світлі.
У цьому пункті важливі й нитки — вони мають бути дещо еластичними. Часто на них не звертають уваги, проте якщо взяти негодящі, вони можуть рватися відразу на новій білизні.
Де купуєте матеріали?
Найчастіше — на стоках в Італії, Франції. Тамтешні великі виробники білизни, виготовивши партії, мають залишок тканин — їх і відправляють рулонами на продаж. Є ще кілька партнерів, у яких купуємо мереживо, що нам подобається (зокрема й із домішками бавовни). Головним постачальником таких матеріалів є Китай.
Хто сьогодні входить до вашої команди? Як розподіляєте обов’язки між собою?
Себе вважаю ідейною натхненницею, та, крім того, у нашому бізнесі є багато інших функцій: закупівля матеріалів, виробництво, постачання, прибирання, бухгалтерія.
Моєю правою і лівою рукою та головою водночас є директорка Дарія Алексеєва. Коли в мене виникають ідеї, мов спалахи на сонці, саме Дарія береться їх реалізовувати. Не знаю, що б робила без цієї неймовірної людини.
Я ж, окрім ідей, люблю проводити приміряння. Подобається обмінюватися з людьми енергією — це дуже надихає і, в принципі, це те, заради чого існує бізнес. Гроші в цьому процесі сприймаю просто як показник того, чи в правильному напрямі рухаємось.
Є штат швачок — дивовижні люди, які прийшли з різних сфер, щоб сісти за машинку. Скажімо, у нас працювала барабанниця, вона ж програмістка. Також у колективі є швачка, яка раніше очолювала відділення банку Ганна Обтемперанська. До швацтва причетна хіба що тим, що в дитинстві шила лялькам сукні.
На фінальній співбесіді я запитала в неї, що любить робити у вільний час. «Складати пазли», — відповіла. Має спеціальну кімнату для цього заняття, може скласти пазл на п’ять тисяч шматочків. Так я зрозуміла, що це наполеглива, скрупульозна, уважна до деталей людина. Ми навчили її шити — і тепер вона це робить швидше за всіх і вчить новеньких.
Тобто не вимагаєте п’ять років досвіду роботи за спеціальністю?
Якщо є певні задатки і нахили, можна навчитися. Бувало, приходили швачки з досвідом, але сідали за машинку — і не те. Матеріал треба відчувати. Якщо досі людина шила пальта, це не означає, що їй відразу вдасться працювати з білизною. Інша структура, інша моторика рук, інше обладнання.
Можемо навчити людину з нуля, якщо вона відчуває, що готова до цього. Важливо й те, наскільки комфортно з цим працівником буде іншим, наскільки хороша аура в кандидата. Адже — я в це вірю — речі несуть енергетику того, хто їх створив.
Хочеться, щоб люди, які в нас працюють, отримували задоволення від своєї праці і гідну оплату за неї. Деякі наші швачки мають понад тисячу доларів щомісячної зарплатні.
Розкажіть поетапно, як створюєте колекції.
Нема єдиного шаблону, у кожної — своя історія. Скажімо, якось в інстаграмі я натрапила на непересічний профіль: дівчина фотографувалася в ретро-стилі. Все в ній — від капелюшків до торбинок — було настільки довершеним й органічним, що захотілося щось створити спеціально для неї, під її образ. Зробили колекцію в стилі ретро й запросили героїню на фотосесію в цій білизні.
Але кожна колекція починається з внутрішнього відчуття, що це має бути прекрасно. Такий стан називаю «коли всередині застрибає дівчинка». Доносиш ідею до команди, розповідаєш,у яких відтінках та матеріалах уявляєш майбутню колекцію.
Тоді дизайнерка малює ескізи. Розклавши їх на столі, командою думаємо, як усе поєднати, як скомбінувати комплекти, як підкреслити певні деталі, яких елементів варто ще додати. Підбираємо матеріали і відшиваємо зразки. Обов’язково приміряємо все це на жінок (зголошуються наші постійні клієнтки). Якщо все сіло добре, відшиваємо партію. Коли ж потрібні корективи, вносимо їх. Після цього знову відшиваємо і ще раз міряємо. Якщо все гаразд, запускаємо партію.
Колекція в середньому нараховує від 9 до 13 комплектів. Може бути й більше або менше — як на мене, рамки тут зайві. Так само якщо хочеться створити колекцію не раз, а двічі в сезон, то навіщо собі відмовляти? Або з’явилася ідея комплекту, який не належить до жодної колекції, — такий зробимо окремо. Нема мети відповідати стандартам — є наші внутрішні стандарти, які визначають, що є добрим для бренду.
Сезонність більшою мірою стосується матеріалів і кольорів. Наприклад, оксамит частіше використовують восени і взимку. Влітку популярнішими є сітка, мереживо. На теплі сезони припадає більше світлих кольорів, а на холодні — темних. Але й такий поділ є умовним.
Які жінки купують вашу білизну? Маєте портрет аудиторії?
Найчастіше приходять клієнтки, які реалізувалися в житті. Певні, чого хочуть, знають собі ціну. Їхній вік — трохи менше або більше ніж 30 років. А ще багато жінок, яким приблизно 40: у них наче відкривається нове дихання, жага до життя, бажання почати все з чистого аркуша. У них різні доходи: хтось дозволяє собі за один раз купити все, що на них дивилося, а хтось має обмежений бюджет, проте ретельно вибере для себе найкращий варіант.
Трапляються миті, коли опускаються руки. Тоді треба чесно відповісти собі: це просто випробування на міцність чи знак, що це не твоя дорога? Мене завжди підтримує впевненість, що цей шлях — мій
Що вважаєте найбільшим досягненням бренду наразі, а що — у виробництві, підходах, команді — хочеться розвинути?
Найбільше пишаюся командою людей — кожен працівник дуже цінний. Пишаюся й тим, що за доволі короткий час, не маючи попереднього досвіду у таких процесах, зуміла створити власне виробництво. Воно, до слова, є кузнею кадрів для багатьох інших брендів білизни — працюємо також на аутсорсі.
Вдалося побудувати бізнес таким чином, що в мене, наприклад, є нагода займатися тим, що до душі, і не вникати в бухгалтерію. Чимало процесів описані, автоматизовані, тож не займають багато часу. У нас вдосталь творчості, кожна людина на виробництві має простір для розвитку.
Прагнемо до масштабування, щоби більше жінок могли змінити власне ставлення до себе завдяки нашій білизні. Подобаються бренди, в яких є власне виробництво мережив — хотілося б дорости до такого рівня.
Як гадаєте, що стало рушійною силою розвитку вашого бренду?
Бізнес часто залежить від світогляду того, хто його створює. Для мене, наприклад, не існує перепон, нема слова «неможливо». Береш і пробуєш. Так, можна помилитися, втратити гроші — зате отримати досвід.
Також я вдячна маркету і магазину «Всі. Свої», оскільки це чудовий майданчик для того, щоб безпосередньо зустрітися з потенційними клієнтами, проаналізувати їхні запити та збагнути, як можемо вдосконалитися відповідно до них.
Важливі і сприятливі умови для ведення бізнесу. Як на мене, в Україні вельми комфортно працювати. Одного разу проторувавши цю дорогу, розумієш процес.
Що з власного досвіду можете порадити тим, хто подумує започаткувати власну справу?
Передусім — не боятися і не слухати тих, хто каже, мовляв, цього товару і так вдосталь. Звісно, частіше працюєш не в унікальній, а вже у створеній ніші. Але якщо тобі є що сказати, то завжди знайдуться люди, яким це буде близьке. Головне — щоб за продуктом стояла особистість, щоб приходило задоволення від справи. Розпочинати бізнес лише задля грошей — марна ідея, в ньому немає живої енергії. Не треба боятися конкуренції — всім на ринку вистачить місця.
Не треба довго чекати, аналізувати, зважувати. Просто зробити перший крок, скажімо, відшити бодай маленьку модель і відчути, як вона зайшла людям. Згодом таку модель можна розширити. Зумієш найняти одну швачку — то потім можна і штат.
І головне — запастися терпінням. Трапляються миті, коли опускаються руки. Тоді треба чесно відповісти собі: це просто випробування на міцність чи знак, що це не твоя дорога? Мене завжди підтримує впевненість, що цей шлях — мій.
