[Текст опублікований за підтримки Work.ua — сайту із пошуку роботи №1 в Україні]
Коли я вперше брала інтерв’ю у Джессі Невіл, юриста у сфері авторського права, вона щойно повернулася до роботи після народження третьої дитини і намагалась відшукати правильний баланс у своєму житті.
Це був нелегкий перехід. Джессі не була впевнена в тому, чи встигатиме виконувати хатні обов’язки з трьома дітьми, тому старалась завершити все до початку робочого дня. Оскільки вона не знала, чи зможе приділяти вечори родині, виконання «мамської роботи», наприклад, складання графіків дня для дітей, припадало на робочий час.
Це був логічний крок, але всі ці речі перетинались з робочим оплачуваним часом. Вдома її не було впродовж усього робочого дня, однак, наприклад, одного вівторка у січні вона відзвітувала про лише про 3,3 години роботи попри 5-годинне перебування в офісі. Джессі сказала, що робота опинилась «на останньому місці, після усього іншого».
Все було б добре, але вже виходячи з офісу вона зрозуміла: «Мені справді подобається ця робота». Вона щойно повернулась після перерви у півтора року і мала чудову можливість перебудувати своє портфоліо, працюючи над тим, що справді її цікавило. Джессі прагнула досягти успіху. Але чи справді вона могла б працювати більше з трьома малими дітьми?
Так, могла б. Коли я зустрілась з нею через дев’ять місяців, то помітила чималий прогрес: вона планувала свої дні так, щоб приходити на роботу вчасно, а також просила про допомогу свого чоловіка. Того вівторка вона пробула в офісі 9 годин і відзвітувала про 7,5 годин оплачуваної роботи.
Однак, попри майже подвійну тривалість робочого дня, вона все ще гралася зі своїми дітьми вранці, вечеряла з родиною, читала перед сном, а також мала трохи часу для особистих справ. Тривалість роботи не потребувала жертв ні від неї, ні від її родини. Вона просто вимагала зосередитись на тому, що їй вдавалося найкраще.
Джессі Невіл — не поодинокий випадок. Я досліджувала графіки, зокрема 1001 день з життя жінок-професіоналів (таких, як Невіл), у своїй останній книжці «Я знаю, як вона це робить» (I Know How She Does It).
Завдяки цьому я дізналась, що багато з нас можуть приділяти більше часу та зусиль розвитку кар’єри, якщо ми цього дійсно захочемо. Яка найкраща новина? Нам навіть не треба працювати цілодобово. Ми просто повинні приділяти години роботи виконанню найважливіших завдань, а не марнувати час на речі, які просто заповнюють увесь відведений для них час. Ось як це зробити:
1. Визначте види діяльності, які мають найбільшу цінність, і виконуйте їх насамперед.
Юристи звикли надавати перевагу погодинній оплаті праці, але багато хто з нас працює у сферах, де все не так чітко визначено. Заробляти гроші — це добре, але інколи варто зосередитися на довготерміновому кар’єрному розвитку.
Я часто прошу людей уявити ситуацію, коли вони презентують річний звіт своєї діяльності. Які три-п’ять речей ви хотіли б виконати до кінця цього року? Будь-які кроки, які рухатимуть вас у напрямку цих цілей, заслуговують на місце у вашому календарі.
Потім ви мусите згрупувати ці речі. Намагаючись краще керувати своїм часом, люди часто зосереджуються на пошуку ефективнішої системи роботи з електронною поштою або ж на створенні дієвіших нотаток та нагадувань. Це прекрасні ідеї, але слід пам’ятати, що час надзвичайно гнучкий. Коли ви поглинуті роботою над проектом, ви більш мотивовані не заглядати у скриньку електронних повідомлень. Працюйте над своєю звичкою глибокої роботи. Приходьте в офіс трохи раніше, якщо вам потрібно, щоб там було дещо тихіше.
Звісно, вам також треба боротися за свій час. Найпростіший спосіб — знайти одну вільну годину впродовж дня. Наприклад, відмовитись від зустрічі, яка, на вашу думку, не є достатньо корисною у порівнянні з витраченим на неї часом. Намагайтесь вивільнятися від таких справ.
2. Остерігайтеся «несправжніх перерв»
Людський мозок може зосереджуватись на справі лише певний відрізок часу. Якщо ми не робимо справжніх перерв, то починаємо відволікатись на несправжні — наприклад, переходимо з одного сайту на інший. Ви можете довше працювати, якщо робитимете обов’язкові перерви кожні декілька годин. Прогуляйтеся. Подзвоніть близькій людині. Ви повернетеся за робочий стіл сповнені енергії та готові працювати далі.
Наостанок змиріться з тим, що ви ніколи не відповісте на всі електронні листи. Замість того, щоб затриматись на роботі довше і намагатись це зробити, посортуйте їх близько 16:00. Які листи потребують відповіді уже до завтра? Більшість із них зазвичай не термінові.
***
Використовуйте ці стратегії протягом робочого дня — і незабаром ви зможете витрачати більше свого часу на справи, які вам вдаються найкраще. Успіх на роботі та щасливе життя — це реальність, а не компроміс. Саме це й розповіла мені Джессі Невіл: «Все, що я можу зараз сказати: воно працює».
Оригінал — Laura Vanderkam
Переклад — Юлія Петрів
Зображення — Marat Gilyadzinov
