«Технологія успіху» — серія розмов із керівниками найамбіційніших ІТ-компаній країни. Впродовж року — разом із Lviv IT Cluster — ми розповідаємо про підприємців, які є лідерами технологічних компаній України, та намагаємося краще зрозуміти людей, які рухають країну вперед.
Виконавчий директор і співзасновник Abto Software Олександр Музичук — про історію компанії, важливість цінностей, наукоємні проєкти та баланс інтелектуальної й фізичної праці.
Please check the link below to read the article in English — Oleksandr Muzychuk.
Якщо йдеться про сферу IT, то герої часто згадують доволі типові історії про дитинство: любив математику, все цікавило, хотів програмувати… Як у вас все починалося?
Якщо так можна казати, то я — спадковий інженер. Мій батько до сьогоднішнього дня викладає інформатику на факультеті прикладної математики Університету Франка (Львівський національний університет ім. І. Франка. — TU). Він був одним із тих людей, які бачили зміну технологій і момент їхнього стрімкого росту, розвитку та популярності. Батько — свідомо чи несвідомо — спонукав мене до математики. Ще у школі я відчував, що ця справа мені вдається. У мене є хороші здібності до точних наук. Хоча з мовами у мене теж ніколи не було якихось проблем. Все, що стосувалося технічного, отримувало підвищений інтерес.
Якихось конкретних подій я не виокремлював би. Мені подобалося досліджувати світ, я був дуже активною дитиною і, відповідно, мене було багато та всюди.
Згодом я вступив у Львівський фізико-математичний ліцей. Хоча про його існування дізнався за кілька тижнів до вступу від однокласника, з яким ми разом перейшли туди. Навчатись у ліцеї було досить складно. Адже туди потрапляли дуже талановиті діти, сильні в математиці та фізиці, які займали перші місця на всіх олімпіадах. А тому конкуренція була високою. Я ж був не настільки успішним учнем, але мене дуже цікавили ці науки.
У порівнянні зі школою, в ліцеї панував абсолютно інший дух. Мої ліцейні однокласники були людьми з твердими цінностями та певними мріями. Ми були на одній хвилі з ними.
Тоді я не думав про те, що мене драйвить. Мені просто дуже подобалося вчитися. Відтак, багато рішень приймав просто та автоматично. Так було і з вибором вишу. Рішення, куди вступати після закінчення школи, зайняло у мене рівно 15 секунд — зрозумів, що іду на прикладну математику.
Коли ми говоримо із засновниками IT-компаній зі Львова, то часто відчувається певна «тусовочність»: компанії засновують одногрупники, все виглядає дуже пов’язаним. Як було у вас? Із ким ви стартували компанію?
Вже сьогодні думаючи про це, розумію, що це справді так. Зараз у мене є три партнери. Компанію ми стартували із двома. Один із них — Святослав Літинський, товариш, з яким я познайомився під час навчання в університеті. Ми дуже сходимось із ним у світобаченні. Зараз Святослав є COO компанії та відповідає за операційні процеси.
Другий партнер — мій однокласник Сергій Іванов. Сергій належить до категорії дуже розумних людей. Напевно, до категорії найрозумніших, яких я особисто знаю. Колись він навчався у Московському фізико-технічному інституті — найсильнішому технічному виші в усьому Радянському Союзі. Туди було не просто потрапити, і вчитися — не легше. У команді була потрібна дуже сильна у технічному сенсі людина. Сергій є CTO та відповідає за технічні процеси.
Третій партнер — Юрій Капковський, якого я знаю вже багато років. Власне, коли у 2017-му ми шукали людину, яка займалася б розвитком бізнесу та залученням нових клієнтів, то Юра дуже класно підсилив наші позиції як CSMO. Він допоміг нам визначитись з фокусами і пріоритетами розвитку компанії.
Стартувати було нелегко, бо все-таки ми досить різні. Але тепер ми стовідсотково на одній хвилі. Кожен має якусь свою сильну сторону. Усі ми разом підтримуємо один одного, і це стало запорукою успіху компанії.
Розкажіть про свою першу роботу.
Вже розповідав, що рішення про університет я приймав дуже швидко. З роботою було те ж саме. На першому курсі мені було легко навчатися, оскільки фізмат-ліцей дав ґрунтовну базу, тож ми просто проходили матеріал базових математичних курсів. Дискретна математика, матаналіз, логіка… Тому ми й шукали собі додаткових пригод.
Тоді ж нам, студентам, як молодшим науковим співробітникам, запропонували долучитись до проєкту Інституту фізики конденсованих систем, який працював над науковою темою щодо побудови саркофагу над Чорнобилем і моделювання тих процесів, що відбуваються всередині. Ми були маленькою частиною великого міжнародного проєкту.
Щодо проєкту, який приніс мені перші гроші. Добре пам’ятаю ситуацію: сиджу за комп’ютером і дзвонить у дзвінок сусідка. Сказала, що до неї звернувся знайомий із Америки, і попросив написати базу даних. Чоловік, який виїхав до Америки, торгував комплектуючими і йому була потрібна база даних. Вони зазвичай користувалися Екселем, але коли проєкти розвивалися, то стандартних рішень було недостатньо. До того моменту в своєму житті я не бачив ні баз даних, ні того бізнесу, не розумів, як працювати із замовником. Але посидів кілька вечорів, почитав — і щось таки вдалося.
Дотепер пам’ятаю, як заробив за цей проєкт свої перші 100 доларів і отримав їх переказом Western Union.
Найцікавіше, що робота над тим проєктом триває і досі. Але ця історія мала додаткові наслідки: у певний момент я почав не справлятися і зрозумів, що можна і варто ще когось залучити. Тоді запропонував Святославу Літинському займатися справою разом. Ми почали працювати вдвох і перейшли на інший рівень у тому проєкті.
Також в університеті систематично організовували виставку «Комп’ютер і студент», де можна було послухати виступи на різні теми від технічних спеціалістів. Там ми зі Святославом й презентували свою програму. Хоча з точки зору технологій програма не мала фантастичної цінності, але ми поєднали інструмент із конкретною бізнес-потребою.
Після виставки до нас підійшов Віктор Сарапін, який зараз є співзасновником ІТ-компанії VITech, а ще тоді був менеджером компанії ProZa. Він шукав програмістів у команду та одразу ж на тій виставці запропонував нам роботу. Ми тоді навчалися на другому курсі, погодилися працювати на пів ставки.
Коли вирішили змінити позицію найманого працівника на підприємця?
Це було суттєво пізніше. Коли компанія ProZa розвалилася, десь перед 2000 роком, компанія Eleks активно набирала студентів. Це був цікавий період, адже там я ознайомився з усіма процесами, працював із великими замовниками, зрозумів нюанси роботи й комунікацій в ІТ-компаніях.
Паралельно з роботою я почав навчався в аспірантурі Університету Франка, згодом з’явився син, тож мені було складно. Тоді й почав замислюватися над ефективністю використання свого часу. Тут теж був нелегкий період, бо моє бачення наступних кроків почало відрізнятися від бачення батьків. Вони й далі наполягали на навчанні в аспірантурі, а я не до кінця розумів навіщо.
Було багато всього, але я вирішив одним махом все це перекреслити. Знайомі порекомендували мені цікаву Postmaster Program в Технічному університеті Ейндговена.
Там я навчився працювати з великими західними компаніями, почав розуміти, які точки болю їхнього бізнесу і як інженери, використовуючи комп’ютерні технології, математичні апарати й науку, можуть вирішувати ці проблеми. Побачив, як це відбувається на практиці. Фокус на практичність там був відчутним. Цього дуже не вистачає науковим програмам в Україні.
Коли контракт із університетом закінчувався, я мав можливість залишитися там на постійно. У мене була пропозиція роботи від великої компанії, але це рішення означало, що треба перевезти туди сім’ю і бути радше іммігрантом. На той момент дружина саме будувала кар’єру в Україні.
З іншого боку, проєкти мого першого замовника закінчилися, але я систематично консультантував кілька компаній. Думав, що повернуся в Україну та працюватиму на себе, консультуючи їх. Запропонував Святославу і Сергію створити компанію. Перебуваючи ще в Ейндговені, почав створювати сайт, разом взялися думати про місію й візію бізнесу і чим будемо займатися.
Ми всі інженери, тому логічно вирішили рухатися у напрямі наукоємних проєктів, у сферу, де перетинаються технології та наука
Якими є корпоративні цінності Abto Software?
Я зрозумів необхідність говорити про це минулого року, коли закінчив програму MBA у Львівській бізнес-школі УКУ. Навчання на MBA допомогло мені краще окреслити наші цінності. Abto Software вже більше 12 років є на ринку, але до того моменту про цінності ніхто особливо не замислювалися. Всі писали про це на своїх сайтах, але не до кінця було зрозуміло, що це таке. Тепер я чітко розумію, про що тут йдеться.
Важливо пам’ятати, що компанія починається не з місії та візії, а з цінностей. Якими є наші цінності? Навіть якщо ми не декларуємо їх публічно, вони у нас є. Коли ми наймаємо людей у команду, то міряємо й обираємо їх згідно з певними критеріями чи шаблонами.
Технологічність, інноваційність та науковість є першим сегментом, який проявляється у нашій візії — стати партнером NASA та розвивати українських комп’ютерних інженерів
Ми багато говорили про цінності зі Святославом, і у певний момент зрозуміли, що саме патріотизм нас об’єднує. Тобто думати про те, куди ми їздимо відпочивати, які товари купуємо та якою мовою ми спілкуємось. І це вже існує на рівні бізнесу, а не просто чиєсь особисте рішення.
А третій аспект — здоровий спосіб життя, який ми підтримуємо у нашій компанії: від спільних походів у гори до клубу бігунів, велосипедистів та команди з міні-футболу. Мені здається, що комбінація цих цінностей і створює ідеальний портрет не лише учасника нашої компанії, а й одиниці сучасного українського суспільства, яка б могла впливати на те, щоб Україна ставала кращою та розвивалась.
Одними з наших цінностей є відкритість та прозорість. Ми про все кажемо щиро й відверто — так, як є. Важливо бути свідомим того, що ти декларуєш. Якщо ми ведемо переговори із замовником і наша позиція не зручна, то приходимо і кажемо про це. Приємно працювати, якщо партнери на тій самій хвилі.
Знаю дуже багато випадків, коли у нелегкі економічні моменти компанії всякими правдами й неправдами досягають цілей, аби тільки продовжити свою роботу. На мою ж думку, дуже важливо зберігати принциповість.
Вважаю, що у нас, українців, є величезний потенціал, який ми не використовуємо на повну. Навіть якщо йдеться про аутсорсинг —можемо ж власноруч зробити продукт і продати його. Останнім часом багато думаємо про це і намагаємося трансформувати наш бізнес.
Abto Software розвивалася еволюційним шляхом. З 2007 року ми займалися силою-силенною проєктів різних тематик, на різних мовах, для замовників з різних країн… У нас не було тематичного фокусу, ми займалися практично всім. Лиш через десять років прийняли рішення, що так рухатися далі ми не хочемо. Хочемо займатися високотехнологічними проєктами з високою доданою вартістю. Тобто тим, що найбільше драйвило на початках. Ми займалися тими проєктами, які іншим компаніям не під силу.
Окрім того, хотілося б, щоб це був не аутсорсинг, а модель, за якої у нас залишаються певні права на інтелектуальну власність. Бо аутсорсинг — це сировинний бізнес. Ти продаєш голови, години ресурсів і нічого не залишаєш собі. Тому ми працюємо за моделлю, коли ми розробляємо свою технологію, а потім продаємо ліцензію чи право використання. При цьому, не віддаємо первинного коду технологій, а робимо так, щоб частина прав залишалася в Україні. Це, знову ж таки, важливо у контексті наших патріотичних цінностей.
Яким є типовий працівник компанії?
Пошук правильного спеціаліста відбувається паралельно зі зіставленням із цінностями людини. Ми звертаємо увагу на це.
При відборі намагаємося зрозуміти рівень технологічності та науковий контекст. Тому у нас у компанії усі кандидати розв’язують задачі. І байдуже, чи це розробник, чи офіс-менеджер. Всі розв’язують задачі на логіку чи кмітливість.
Ідея розв’язування задач виникла природним чином і реалізовується з самого початку заснування компанії. Хіба що рівень завдань трохи спростився з олімпіадних задач на задачі з логіки. Але якщо ми шукаємо людину на технічну позицію, то це будуть класичні програмістські задачі, а нетехнічні спеціальності розв’язують задачі на логіку та кмітливість.
Окрім того, вважаємо, що не варто дуже фокусуватися на тестуванні технологій. Якщо ти наймаєш Java-програміста, то тестування мови Java не є чимось пріоритетним. Головне, щоб спеціаліст вмів мислити, а також щоб наші цінності збігалися.
Зараз у нашій команді 180 людей. Більша частина яких навчалась на прикладній математиці та комп’ютерних науках. Близько 10% мають PhD
Портрет нашого типового працівника приблизно такий: 30-річний програміст, який закінчив прикладну математику, має більше як 6 років досвіду в ІТ та сертифікацію Microsoft.
Якою має стати компанія, щоб ви назвали її успішною?
Будь-який бізнес існує тоді, коли він прибутковий. Має бути позитивний баланс. Особливо, коли ми приймаємо рішення по стратегічних напрямках.
Вважаю, що успішність компанії полягає, перш за все, в успішності її клієнтів. Ми часто декларуємо, що хочемо робити клієнтів успішнішими. Хочемо допомагати їм трансформуватися. 40% наших нових проєктів — це референси старих. Такий показник також вважаю успішним.
Їх там сорок відсотків не тому, що інші не рекомендують, а тому що не так часто виникає потреба в ІТ-послугах. Коли ми проводили опитування про те, скільки замовників готові нас порекомендувати, то показник був вище 95%. Важливо зберігати дружні відносини, це показовий момент.
Розкажіть, будь ласка, про найбільші проєкти Abto Software.
Мені дуже подобається один із наших останніх проєктів, він дуже ілюстративний. Є нідерландська компанія, яка займається горизонтальним бурінням. Коли у нас прокладають силовий кабель або комунікаційні мережі, то приходять працівники, викопують траншею, укладають кабель і закопують.
Як це могло б виглядати по-іншому? Наприклад, приїжджає спеціальна невелика установка, оснащена буром. Під землею він пробурює отвір, не обов’язково прямої траєкторії, і через нього передають спеціальний кабель. І все. Після цього немає пошкоджених газонів, асфальту тощо.
З якими труднощами стикається компанія? Вони бурять під землею і не знають точного місцерозташування бура, бо там не працює GPS. Глибина буріння може бути кілька метрів, довжина — до 1500. Отих півтора кілометра вони мали б бурити наосліп, бо у них немає можливості візуально побачити, де саме цей бур перебуває.
Є гіроскопічні датчики, які дають їм цю інформацію, але інший важливий виклик полягає у тому, що під землею бувають породи різної щільності й твердості. Тому трапляються ситуації, що через зміну твердості породи бур зміщується від заданої траєкторії. Така ситуація створює проблему, бо вони не можуть бурити будь-де. Якщо навколо фундаменти будинків та міські комунікації, то ти не можеш відхилитися убік навіть на метр. Треба бурити у межах певної траєкторії.
Ми розробляли систему керування буром із можливістю автоматичного керування. Щоб система давала чітку вказівку оператору, що апарат відхилився і потрібно виправити ситуацію. Або щоб бур зробив це сам — автоматично і плавно повернувся на траєкторію.
У цьому завданні є кілька рівнів складності: і механічні, і програмування, і бази даних, і багато іншого. Зібрану інформацію треба аналізувати і демонструвати оператору для прийняття рішення.
Цей проєкт успішний, довгостроковий і стратегічний. І він точно зіграв дуже важливу роль у розвитку нашої компанії. Вони ростуть разом із нами. У їхній діяльності є багато ноу-хау, а ми допомагаємо ці новації імплементувати.
На яких тематичних сферах ви фокусуєтеся?
Зрозуміло, що спочатку ми фокусувались на аутсорсингу. Тепер же фокусуємося на R&D-напрямку, який створили у 2015 році. Зараз у цьому відділі працює близько 40 спеціалістів. Ми є експертами у Computer Vision та Artificial Intelligence. Маємо власні розробки для рітейл-індустрії. Наприклад, щоб виміряти розмір тіла за допомогою мобільного телефон чи автоматизувати роботу касира.
Окрім того, зараз на часі є питання безпеки, а Computer Vision вміє вирішувати найзатребуваніші питання у цьому контексті. Приміром, завдяки цій технології ми можемо розпізнати, чи на території школи б’ються діти, чи в госпіталі санітари ображають людей з інвалідністю, чи тримає людина пістолет в руці тощо.
Зараз ми розробляємо рішення, які розрізняють поведінку людини. Наші системи аналізують відео, і коли фіксують якісь порушення, то надсилають повідомлення про це, а працівники вже можуть оперативно зреагувати на ситуацію. Також ми вміємо розрізняти жести руки, це є дуже корисним для управління технікою, керування пристроями за допомогою жестів.
Так само ми розвиваємо наш Data Science AI, оскільки є спеціалістами в модернізації ERP-систем. Ми хочемо зробити ці системи мудрими: вони мають підказувати людям, як зекономити кошти, як підвищити цінність їхнього бізнесу за допомогою даних, які вони мають. Зараз ми працюємо над пілотними проєтами у цьому напрямку. У нас є дуже крута система в телемедицині, яка працює на рівні України: медицина, телемедицина та блокчейн (проєкт Medikit). Плануємо цю річ розвивати надалі та бачимо у цьому перспективу. Один із основних напрямків — також health-туризм.
Найцікавішою нашою розробкою є проєкт Body Measurement — визначення розмірів людини за фото. Ми хочемо досягти похибки не більше як 2%, за певних умов зараз це вдається, а за інших — ні. Щоб досягнути такої високої точності, потрібно, щоб люди робили фото дуже правильно, а такого наразі немає. Ми досі шукаємо рішення, як із цими похибками все ж досягти тих 2%.
Специфіка R&D-проєктів у тому, що негативна відповідь — це теж відповідь, і вона є успішною
Приміром, коли ви запитуєте, чи можна ідентифікувати людину за обличчям, то інженери проводять дослідження і кажуть потім, чи це можливо, з якими обмеженнями або чому неможливо.
На вертикальних сферах ми не ставимо собі якихось обмежень. Ми фокусуємося на технологіях. Наприклад, яскраво представлені у Computer Vision — аналізі й обробці зображень і відеопотоків. Застосовуємо його як у медичній сфері. Наприклад, дослідження клітин на основі зображень із мікроскопа. Ми можемо попередньо асистувати, давати попередні діагнози.
Окремою темою тут є трафік-менеджмент, керування транспортними потоками. Це допомагає оптимізувати роботу світлофорів у смарт-містах — змінювати час «зеленого» залежно від часу доби, погоди й багатьох інших факторів. Ми вміємо це робити.
Такі проєкти роблять вже давно, але у нас є своя сила. Наприклад, «розумні» камери можуть рахувати кількість машин, які проїжджають європейськими хайвеями. Але там лише великі й дорогі камери. Нам же достатньо звичайної веб-камери, щоб порахувати певні характеристики. У цьому й полягає наше ноу-хау: ми не ставимо дорогого обладнання з високою роздільною здатністю відео, щоб порахувати певні характеристики, а покладаємося на нашу силу в математиці.
Також недавно розробляли для ізраїльської компанії рішення для автоматичних парковок. У чому суть? Уявімо, що є територія з обмеженим в’їздом і виїздом — наприклад, парковка готелю або аеропорт. На в’їзді стоїть відеокамера. Авто під’їжджає, камера автоматично розпізнає модель, номерний знак і перевіряє у базі даних. Камера передає зображення на комп’ютер, а наш алгоритм здійснює всі необхідні аналітичні дії і на основі цієї інформації відкриває або не відкриває шлагбаум. У США такі рішення дуже популярні, бо це, наприклад, допомагає не впускати на територію шкіл автомобілі з «чорних списків».
Розкажіть про якийсь із останніх проєктів, який був найвикликовішим.
Є проєкт, який сам до нас «постукав»: знайшов нас і помітив нашу експертизу в Computer Vision. Це великий замовник з Південної Кореї, мільярдна корпорація. Такого рівня замовників у нас ще не було. Як правило, партнер шукає собі подібного за розмірами. І дуже рідкісними є ситуації, коли величезний партнер шукає маленького провайдера. Зокрема, для них ми придумуємо рішення щодо автомобілів, систему, яка розпізнає, що робить водій за кермом.
Наскільки розумію, спорт є помітною частиною вашого життя. Як це поєднуєте з інтелектуальною працею?
На мою думку, цей баланс є дуже важливим. Не засуджую людей, які не займаються спортом, але я особисто без спорту не можу. Якщо займаюся спортом менше двох-трьох разів у тиждень, то почуваюся фізично гірше та пригнічено.
Коли навчався в університеті, то відвідував секцію туризму і альпінізму, тоді ми щосуботи ходили у походи. Не скажу, що я є дуже спортивною людиною. Але мені подобається відчуття, коли ниють м’язи. І коли виходиш на вершину, то відчуваєш, що ціль досягнута. Це мотивує робити ще більше у бізнесі.
Часто ходжу в гори, беру участь у бігових змаганнях. Минулого року підкорив Монблан та планую йти на Матергорн, але до нього треба добряче підготуватись. Тому цьогоріч ходив на Ґросглокнер по маршруту Stüdlgrat.
Спорт є у наших цінностях. Ми долучаємось до різних змагань і на вихідних ходимо в гори разом із колегами. А з 2018 року в компанії діє AbtoRun Club, який виник із ініціативи наших активних працівників-бігунів задля підтримки хорошої традиції компанії брати участь у марафонах та півмарафонах. Зараз у клубі більше 20 осіб, які регулярно долучаються до змагань.
Окрім того, часто наші Company Day ми розбавляємо цікавими квестами чи спортивними змаганнями. Наприклад, один із днів народжень компанії ми відсвяткували під час сплаву Дністровським каньйоном.
Що порадите молодим ІТ-підприємцям?
Перше — не боятися. Я знаю багато випадків, коли люди дуже довго рахували й аналізували, але у результаті розуміли, що їм нічого не вдасться, що справа буде невигідною і у збиток. Неможливо все ідеально прорахувати, треба просто відчути. Треба вірити у те, що хочеш робити, і повністю віддатися справі, не вагаючись.
Бо сумніви завжди дуже заважають. Тому пораджу або вступати у гру і триматися до кінця, або не грати взагалі.
Друге — диференціюватися. Якщо ти маєш чіткий фокус, то справа вдаватиметься краще. Важливо дуже чітко розуміти усі моменти: що робити, для чого, хто твій клієнт, що ти йому пропонуєш тощо.
І третє — бути послідовним. У складні моменти цінності допомагають приймати правильні рішення і не йти на компроміси зі совістю.
