img

Надія Кушнір: «Успіх — це почуватися щасливою»

11.02.2018 Наталія Середюк

У свої 25 Надія проілюструвала понад півсотні книжок. Втім, справжня популярність прийшла до неї лише після того, як вона придумала й намалювала Гуся — цікавого, нетипового та інколи доволі контроверсійного персонажа, який походжає інтернетом сторінками тисяч українців.

Ми поспілкувалися з ілюстраторкою Надією Кушнір про те, як у її житті з’явився Гусь, чому диплом — не головне та як співіснувати з внутрішнім трудоголіком.

 

Не по стопах

У моїй сім’ї немає художників. Усі до якогось шостого коліна — математики та фізики, тому такий шлях що для моїх батьків, що для мене був доволі незрозумілим. За моїм уявленням про художників, я мала б або спитися, або померти в бідності. Тому важко назвати це свідомим вибором. Хто на таке взагалі погодиться? (Сміється) Але я не могла не малювати.

Пристрасть до малювання виявлялася з самого дитинства. Мама досі зберігає якісь дивні дитячі малюнки, на яких зображено, наприклад, мільйон версій носа. (Усміхається) Потім навіть ходила на якісь курси у Центрі творчості дітей та юнацтва Галичини. Але з часом не було кому мене туди водити, тож на тому моя «кар’єра» наче завершилася. Повернулася до неї у 10 класі. 

Внутрішній трудоголік

Зараз, здається, проілюструвала вже більш як 50 книжок. Лише минулого року оформила штук 38. Нічого складного у цьому немає. Достатньо тільки жертвувати сном, здоров’ям, прийомами їжі, друзями і сім’єю. (Сміється) Звучить не дуже, але я по-іншому не змогла б. Трудоголік всередині мене не дав би мені спокою.

DSC_8143

Ілюстраторкою стала не відразу. Спочатку декілька років працювала дизайнеркою і просто дуже багато малювала. «Офіційно» ілюстраторкою стала лише у 2015-му, коли вийшла друком книжка видавництва «Веселка». Це було диво, що мене видали! Для мене це був дуже великий крок у житті. Для мене ілюстрація не є банальним способом заробляння грошей. Я просто не можу інакше.

Змінити світ на краще

Я оформлюю не тільки дитячі книжки. Але саме до дитячих у мене, як-то кажуть, лежить душа. Загалом мені подобається змінювати на краще ситуацію навколо себе. Хтось сміття сортує, хтось пакетів не використовує, хтось м’яса не їсть, а я дитячі книжки малюю. Думаю, що це прекрасний спосіб вплинути на навколишній світ через дітей, які колись будуть із тобою їздити в одному автобусі і чиї погляди будуть трохи світлішими та добрішими.

 

 

Тайм-менеджмент: (не)встигнути все

Мало хто бачив мене у процесі роботи. Але ті, що бачили, завжди здивовані та вражені тим, наскільки швидко все змінюється і малюється. Люблю, щоб нікого навколо не було: обкладаюся мільйоном книжок і зникаю в думках.

Часто читаю історії інших ілюстраторів про те, які вони молодці і як класно розплановують свій день: сидять погодинно, контролюють усе, планують. Я нічого не планую, в мене завжди «аврал». Для мене все завжди однаково важливо. Від мене цілодобово всі щось вимагають, тому важко спрогнозувати, коли хтось наступний захоче ще щось. Не скажу, що не вірю в планування, але, думаю, це діяло б тоді, коли це було б моєю буденною роботою. Але, знову таки, ілюстрація для мене є чимось значно більшим.

Часто читаю історії інших ілюстраторів про те, які вони молодці і як класно розплановують свій день: сидять погодинно, контролюють усе, планують. Я нічого не планую, в мене завжди «аврал»

У мене немає стабільного робочого дня. Я більше схожа на забіганого собаку. Інколи тиждень нічого не роблю. Ну, як не роблю, насправді лише так думаю. (Усміхається) Цілодобово думаю, а потім сідаю і за два дні роблю всю книжку. Моя робота ніяк не визначається часом доби, тому люди навколо мене дуже страждають.

Часто буває, що працюю майже цілодобово — ночами і днями, — не їм, і не прогулююся. Чоловік подарував мені фітнес-браслет, щоб я більше рухалась і не сиділа на місці. Бідний браслет тужився тиждень зі своїми «мув йор баді», бо думав, що я постійно сплю. А я насправді тихенько рятувала світ. (Усміхається)

DSC_8143

Міста і видавництва

Напевне, немає міст, які ідеально пасують для ілюстраторів, і тих, які зовсім не годяться. Як свідчить досвід, впливає зовсім не місце розташування. У мене просто так склалося, що великий стрибок відбувся саме тоді, коли я перебралася зі Львова до столиці.

Частково переїзд вплинув на кількість роботи, адже у наших видавництв є цінова межа, яку вони готові платити за роботу. Тому саме у видавничій сфері радикально збільшити вартість своєї роботи неможливо: треба працювати і встигати більше.

Переважно мені пишуть представники видавництв, не запитуючи, чи мені цікаво і чи я хочу замовлення. Просто кажуть: «Це — для тебе». І поки що було лише кілька випадків, коли я не хотіла погоджуватися, але вирішила допомогти, бо «ніхто інший не встигне, врятуй наш зад». Часто ці проекти успіхом не завершувалися. Траплялося, що книжки були готові, але не видавалися або видавалися — і я просила нікому не казати, що це малювала я. (Сміється)

Малювати життя

Я чомусь запам’ятовую лише найгірші, найскладніші проекти. (Усміхається) Але якщо говорити серйозніше, то у кожної книжки була своя історія появи. Однією з найдивніших є моя книжка про зуб, яка вийде друком цього року. Малювала її, коли мені вирізали восьмий зуб і декілька днів не могла спати, бо мені постійно кололи якісь знеболювальні, а голова все продовжувала дико «тріщати». Тож я знайшла порятунок у тому, щоб сісти і за день зробити книжку про восьмого зуба, важливості якого ніхто не оцінив, а він хотів стати Кимось. Люблю, коли можна посміятися з ситуації, в яку потрапила. (Усміхається)

Для мене важливішим фактором є емоційна складова ілюстрацій. А як це передається — байдуже. Тому не можу виокремити улюбленого стилю. Коли йду в магазин, дивлюся на якісь конкретні книжки, щоб купити, виділити щось одне мені не вдасться, бо вважаю, що все має право на існування. (Усміхається)

DSC_8143

Гусь

Гусь просто прийшов у моє життя і ніяк нікуди не піде. (Сміється) Думаю, що люди люблять Гуся, бо йому можна довіряти. Він щирий і чесний. Ти знаєш, що Гусь точно не буде тобою маніпулювати. Крім того, Гусь часто говорить те, що інші бояться сказати, бо «не прийнято».

Хоча мушу визнати, що останнім часом я теж відкидаю до 70% того, що хотіла б написати там. Завжди і всюди є дивні люди, але серед більш ніж ста тисяч підписників з’являється все більше людей, які готові розірвати на шматки за дрібницю. І ніхто тебе тоді не врятує. Надто це все мені важливо, а інколи — надто болісно. (Усміхається) І це теж одна з причин, чому Гуся люблять.

Гусь часто говорить те, що інші бояться сказати, бо «не прийнято»

Батьки показово не підписуються на Гуся і не лайкають, щоб хтось, бува, не дізнався, що то їхня донька так безжально матюкається на повний голос. (Сміється) Але вони постійно слідкують, тихенько заходять і потім «виписують» мені або дзвонять і питають: «Що там вже сталося?» Гусь є частиною нашої комунікації з ними.

Моя улюблена відповідь на запитання, звідки з’являються нові образи та ідеї — беру їх із мудаків. (Усміхається) Насправді всі образи — наслідок життєвих ситуацій. Я не з категорії «щасливчиків», тому зі мною стабільно щось трапляється. Як не одне, то інше. Тому все, що малюється, є прототипом ситуацій або просто одним із способів, що допомагають заспокоїтися.

 

 

Це буде звучати дивно, але я, фактично, ніде не навчаюся. Я намагалася піти на якісь курси, але декілька разів мені казали: «Ой, а у вас такий досвід! Хочете бути у нас викладачкою?» На цьому мої навчання закінчувалися. Декілька разів ходила на якісь воркшопи до художників, але ніхто на тверезу голову не розповідає справді вартісних секретів, а базові речі вже не дуже мене цікавлять. Тому вчуся на своїх помилках і рівняюся на себе. І тут правило просте — треба ставати все кращим і кращим, аніж ти був до того.

Вчуся на своїх помилках і рівняюся на себе. І тут правило просте — треба ставати все кращим і кращим, аніж ти був до того

Вигідніше задавати тенденції, а не слідувати за ними. Робота не може бути винятково творчістю. У будь-якому разі ти одночасно і комунікатор, і менеджер, і юрист, і кур’єр, і груша для биття, і десь у кінці цього переліку — ілюстратор.

Зараз замовники мені довіряють. Вони приходять, не знаючи, що я зроблю, але знаючи, що все буде якісно. Бо інакше для мене просто неприпустимо. Я не намагаюся шукати натхнення і не від «музи» залежить якість моєї роботи. Тому більше схожа на ремісника, який виконує свою рутинну роботу впевнено і систематично. Але виконую роботу так, як вважаю за потрібне, а не як диктує ринок.

Успіх — бути щасливою

Успіх для мене — почуватися щасливою. Зараз не можу сказати, що щаслива на всі 100%. От коли зможу — тоді й вважатиму себе успішною. А поки що мені мало і всього не вистачає. (Усміхається) Нас чекають великі справи! 

DSC_8143
Наталія Середюк Середа Ірина

Схожі публікації

11360 14

Оксана Форостина

Розмова з українською журналісткою, відповідальною редакторкою часопису «Критика»

01.05.2015 Володимир Бєглов
2210 7

Світлана Алексієвич: Книга має іти попереду масової свідомості

Найцікавіше з виступу нобелівської лауреатки Світлани Алексієвич про життя та смерть радянської людини

08.04.2016 Марія Педоренко
9256 12

Василь Кметь: «Бібліотека — це стратегічна зброя, яка нічим не гірша за військову»

Директор Наукової бібліотеки Університету Франка — про експериментування у книгозбірнях, залучення читачів та бібліотекаря як менеджера інформаційних потоків

20.04.2017 Інна Березніцька

Популярні публікації

27429 5

7 відмінностей між професіоналами й аматорами

Письменник і підприємець Джеф Гоінз про аматорів і професіоналів
07.12.2016 The Ukrainians
26743 15

Ярослав Ажнюк

Розмова із засновником українського технологічного стартапу Petcube
04.04.2014 Тарас Прокопишин
29352 8

Анна Косарєва: «В ІТ-індустрії є безліч професій, де потрібні прикладні, гуманітарні чи фінансові знання»

Анна Косарєва про особливості ІТ-освіти в Україні, навчання школярів програмуванню та «Годину коду»
14.11.2016 Павло Кузнєцов

Краудфандинг

Малі міста

2608
зібрали
36000
потрібно

Нові медіа нової країни

36
зібрали
5000
потрібно

Найрозумніші діти країни

2538
зібрали
4500
потрібно

підтримайте проект

Donate

Введіть слово, щоб почати