Не переводьте стрілок

Репортаж із кабіни водійки львівського трамвая, відеоблоги якої дратують порушників і тішать підписників на YouTube

09.01.2018 Вікторія Ейсмунт

Шоста ранку. У львівському трамвайному депо, що на Городоцькій, 181, — як у мурашнику. Робота кипить. Перші вагони вже вийшли на рейси. «Електрони» тільки розігріваються — поїдуть восьмим маршрутом на Сихів. Старенький трамвай Tatra KT4 оглядає Лідія Филипчук — водійка з 40-річним стажем та відома роликами з маршрутів відеоблогерка.

 

Кілька років тому друзі подарували майбутній відеоблогерці на день народження цифровий фотоапарат. Вона ставила його на панель своєї робочої кабіни та знімала дорогою краєвиди. Пізніше купила смартфон, навчилася накладати музику на відео, коментувати події та публікувати ролики в мережі.


Серед контенту каналу — автомобілісти-порушники, затримки на лінії, місцеві свята та краєвиди

— Хтось поставив автомобіль на коліях на Хмельницького, а я зняла на відео. То власники тої автівки потім на розбірки приходили. Добре, що я спала — не пустили. А так буває й шукають, погрожують, — розповідає пані Лідія.

Серед контенту каналу — автомобілісти-порушники, затримки на лінії, місцеві свята та краєвиди. Окрім YouTube, блогерка поширює свої відео у соцмережах: Facebook, Tumblr, Linkedin. 

— Якось я стояла на кінцевій зупинці «трійки», на Соборній, а до мене у кабіну заглядали три хлопчики. Потім питають: «То ви Лідія Филипчук? А ми ваш канал дивимося!» Ну, такі речі приємні, звісно.

Поки є ще кілька хвилин до виїзду на маршрут (за графіком «дев’ятка» має вийти о 6:55), Лідія Филипчук вмикає камеру і знімає сильний снігопад, який засипає трамвайне депо. За кілька днів це відео з’явиться на каналі.

— Я часом стараюся толерантно критикувати керівництво, — ділиться водійка. — Але вони зляться, інколи не розмовляють. Але ж насправді я їм допомагаю! От нещодавно зняла машину, яку припаркували прямо на колії, приїхала поліція і покарала порушника. Хіба я цим не допомагаю?

Водійка впливу

Пані Лідія ретельно вивчає графік. Сьогодні їздитиме вісім годин не за своїм звичним маршрутом.

— Принеси мені трохи снігу, щоб пальці змочувати, — просить. — А то це не мій вагон. У моєму є рушнички, а тут нічого не можу знайти.

Пристрасть пані Лідії до блогерства не випадкова — свого часу вона закінчила факультет журналістики Львівського університету.

— У 19 я вступила до університету. Там був великий набір і мені порадили одразу йти на заочне, — пригадує. — Перше, що я побачила, коли приїхала до Львова, — це трамвай на вокзалі. Відтоді й працюю тут.

У 80-ті роки Лідія Филипчук публікувалася у місцевих та обласних газетах «Правда» та «Ленінська молодь».

— Потрапити у той час в газету було складно, хіба на чиєсь місце. Скрізь була своя корупція. Проте я дописувала поза штатом. Якось написала критичну публікацію про відправлення партії трамваїв до країн Балтії, після якої 15 із них поповнили трамвайне депо Львова. Я вважаю, що це заслуга моєї статті, що ми тепер маємо ті трамвайчики «1001» і «1002».

Щастя — в буднях

Чорна коробочка GPS-навігатора сповіщає — час виходити на маршрут. У кабіні тісно, але тепло. Керування, на відміну від сучасного «Електрона», педальне, тож руки у водія вільні.

— Ну що? Виїжджаємо?

Пані Лідія перевіряє двері, лампочки, охолоджувальне гальмо, вмикає двірники. За вікном хурделиця. Перша зупинка — «Залізничний вокзал».

Ліхтарі хоч і освітлюють колію, проте негода унеможливлює нормальну видимість. На стрілки налипає сніг.

— Що там наша стрілка? От бачте, вже її не видно. Піду переводити. Ой веселий нині буде день із цим снігом!

Водійка накидає жовтий каптан, щоб автомобілі помітили її на трасі, без нього — штраф, бере залізний лом і переводить стрілку перед першою зупинкою. На деяких поворотах спрацьовує електричне автоматичне перемикання. Трамвай повертає на вокзал.

— Сьогодні будуть корки, можливо, трамваї сходитимуть з колій. Сніг засипає, стрілок не видно. Той один старенький трамвайчик техслужби не встигатиме їх розчищати.

Як водійка першого класу, Лідія Филипчук може їздити на будь-якій моделі трамвая й будь-якому маршруті. Нині їде за «дев’ятим», хоч зазвичай за графіком має «третій» або «п’ятий».

Зарплата водія трамвая залежить від виїжджених годин, а не від ставки, як у працівників депо, начальника дільниць чи майстрів. Одна зміна триває майже вісім годин

— Я пішла в першу зміну, щоб контролювати трамвай, бо часто, коли різні водії працюють на одному трамваї, вони ламаються.

Зарплата водія трамвая, розповідає, залежить від виїжджених годин, а не від ставки, як у працівників депо, начальника дільниць чи майстрів. Одна зміна триває майже вісім годин.

— Ми добре працюємо. Зарплата, щоправда, маленька. Маємо наполовину менше, ніж начальники. Такого ніколи не було. Якщо у них 10-13 тисяч, то у нас чистими до шести. Минулого року зарплата на кілька тисяч упала. Багато водіїв розрахувалися. То неправильно. Має бути ставка.

— А я щаслива своєю роботою. Можу з людьми працювати. Містом їжджу — романтика, — зізнається Лідія.

Люди не розуміють. Їм треба їхати

Вранці (після 8-ї), в обід (після 13:00) та ввечері (після 18:00) — пікові години для львівських трамваїв. Особливо на вулицях Підвальній, Митній та вздовж Івана Франка. Пасажири часто звинувачують водіїв у корках, просять повернути гроші за квитки.

— Люди завжди переводять стрілки на водія. У мене виробилось антистресове ставлення до пасажирів. Інколи виводять, звісно, особливо коли обзивають нецензурними словами, бо стоїмо, наприклад, через аварію чи поломку попереднього трамвая. Але люди не розуміють. Їм треба їхати. Деколи вступаю в конфлікт, коли бачу, що пасажири передають одне одному квиток чи піднімають його з підлоги або залишають на сидінні. Це неправильно.

Трамвай під’їжджає до першої зупинки, там — лише кілька пасажирів. За стандартною схемою передають гроші. Першу решту пані Лідія дає із власних коштів, далі грошей від пасажирів більшає.

Пані Лідія скаржиться, що бувають пасажири, які візьмуть квитки і скажуть, що їм нічого не видавали. Тоді водій змушений знову видавати ті квитки.

— Скіко? Три? Всьо, я вже не маю решти. Гривню зараз дам, хтось дасть мені — і я вам віддам, підійдете.

Забути про паперові квитки, решту, «зайців» та відволікання водія від основної роботи має введення електронного квитка. Відтак пасажир матиме єдину картку на всі види транспорту, поповнюватиме її та розраховуватиметься за допомогою валідатора, який встановлять у кожному трамваї, тролейбусі чи маршрутці. У деяких українських містах ця система вже запрацювала, але поки що не у Львові.

Тож наразі водій трамвая має сам навіть здійснювати контроль — контролерів як таких у ЛКП немає. Нині є працівники відділу контролю, яких насправді рідко можна зустріти у трамваї, особливо в години пік, коли пасажири або не можуть, або не хочуть платити за проїзд. За словами речника «Львівелектротрансу», із цього року працівників відділу контролю має побільшати до 60.

Контролерів мало, вони неефективні. Попередні були жорсткішими, принциповішими і мали хватку. Нові культурніші, але таких не бояться

— Контролерів мало, вони неефективні. Попередні були жорсткішими, принциповішими і мали хватку. Нові культурніші, але таких не бояться.

На маршруті на Підвальній є диспетчерська, де водії трамваїв проходять медогляд. Раніше їх було більше. Проте, за словами пані Лідії, ці приміщення розпродали або здали в оренду. На вокзалі, наприклад, на місці диспетчерської, де можна було раніше сходити в туалет чи отримати гаряче харчування, тепер зробили кафе, а на деяких кінцевих зупинках встановили біотуалети.

— Там гривню я кому винна, дівчата? Візьміть!

Далі у пані Лідії звичний маршрут — Руська, площа Ринок, Дорошенка, «Головна пошта», «Політехніка», Бандери, приміський та головний залізничні вокзали. До 15:30 вона працюватиме на зміні та возитиме інколи невдячних пасажирів, зніматиме нові відео для каналу і мріятиме отримати срібну кнопку YouTube.

Фото — авторки та Катерини Москалюк.

Вікторія Ейсмунт

Схожі публікації

10835 7

Загублені

Чому українські ветерани добровільно йдуть із життя і чи можна цьому запобігти

27.02.2018 Ірина Кипоренко
2979 5

Голки, тести, два шприци

Як волонтери на Сумщині дарують наркозалежним не панацею, але шанс

16.01.2017 Олександра Токар
47581 8

Легенда Хрещатика

Чому інженер, який запускав у космос ракети, а тепер миє вікна на Хрещатику, так не любить вихідних

25.11.2016 Анна Давидова

Популярні публікації

27233 5

Стартап, сестро

Як кілька вправних черниць перетворили монастир на центр соціального підприємництва
17.07.2018 Олеся Яремчук
39301 7

Марина В’язовська

Українська дослідниця, яка розв’язала математичну задачу століть
03.11.2016 Олег Фея
42975 8

Сам собі пастир

Що знайшов у лісах Житомирщини колишній в’язень «ЛНР» і чому краще фантазувати, ніж бути реалістом
19.07.2016 Євген Руденко

Краудфандинг

Малі міста

2608
зібрали
36000
потрібно

Нові медіа нової країни

36
зібрали
5000
потрібно

Найрозумніші діти країни

2538
зібрали
4500
потрібно

підтримайте проект

Donate

Введіть слово, щоб почати