#МедіаПрактики: Співзасновниця проекту Speak2Me та лідерка напрямку продакт-менеджмент у компанії SoftServe про дизайн-мислення у медіа.
Слухайте подкаст або читайте короткий конспект розмови.
Слідкуйте за оновленнями проекту на сторінці подкасту у Facebook, а також підписуйтеся на проект → SoundCloud / iTunes / RSS.
Про популярність дизайн-мислення
Знаєш, ми також останнім часом і всередині компанії, і з друзями, які в цій сфері працюють, сміємося, що дизайн-мислення останнім часом стало таким собі buzzword, модним словечком. Але насправді дизайн-мислення не є чимось іншим як науковим підходом до вирішення проблем. Існує він не 2-3 роки, а ще з 1970-х років.
Зараз є ще такі модні словечка як «lean-стартап», «ітеративне вирішення проблем», інші. Але ці концепції були вже відомі давно і це ні що інше як здоровий глузд. Тобто ти щось створюєш, перед тим дослідивши якусь проблему, потім генеруєш ідеї щодо проблеми, далі обираєш одну ідею, створюєш прототип рішення і тестуєш його. Дивишся, чи працює воно, оновлюєш або розвиваєш окремим продуктом чи сервісом. Ти спочатку дивишся, розумієш проблему, а потім вже щось робиш.
Закордоном дизайн-мислення доволі популярне вже впродовж тривалого часу. Про це говорять там ще десь із 1991 року. В Україні це набуло популярності 2-3 роки тому. Мабуть через те, що до нас дійшли закордонні книжки, закордонні практики.
Для ІТ-компаній це було своєрідною точкою диференціації наших послуг закордон. Всередині це як хайп. Тобто всі почули про це, почали у себе це впроваджувати, побачили, що це діє і коли запитують про те, як це вдається, можна відповідати, що використовуєш підхід дизайн-мислення.
Про ідею
По-іншому це ще називають human design, тобто дизайн для людини, або інноваційним вирішенням проблем. За початковою задумкою це 5-ступеневий процес, який дозволяє зрозуміти проблеми і потреби людини, а потім створити перфект не рішення, яке вирішуватиме цю проблему.
Девід Келлі і Тім Браун — це засновники й керівники школи IDEO. Вони у 1976 році, якщо не помиляюся, почали пропагувати цей термін. Саме після них дизайн-мислення почали пропагувати як методологію. Вони розробили, наприклад, комп’ютерну мишку для Apple.
Три ключові принципи дизайн-мислення: «помиляйся раніше і частіше», «один протопип вартий тисячі слів» і «перш за все, запитуй користувача».
Про етапи
Перший крок — побудова емпатії. Людина є у центрі процесу, тому треба розвивати підхід співпереживання. Перш за все, потрібно зробити карту стейкхолдерів. Тобто зрозуміти, на кого впливає продукт. І завжди будуть люди, на який продукт впливає більше, і ті, на яких менше. Емпатія дозволяє побачити інсайти, щось таке, що ми не можемо побачити одразу.
Другий — фокусування. Тобто ми фокусуємося на якихось інсайтах чи проблемах, формуємо один чіткий і конкретний челендж.
Третій крок — генерування ідей. Тут ми всі дуже любимо працювати, бо це легко і цікаво. Це справді дуже цікаво, але точно не дуже легко. Базуючись на челенджі команда має організувати «мозковий штурм» і зібрати якомога більшу кількість ідей. Часто рекомендують мати хоча б 100 ідей. Тут важливо не «зарубувати» ідеї, важливо брейнстормити на балі інших ідей, казати «так, і» замість «так, але». У підсумку повинна залишитися одна ідея.
Четвертий етап — прототипування. Тут у вас є можливість створити щось намацальне. Якщо йдеться про медіа, то це може бути навіть базовий драфт дизайну сайту на ватмані. Пропотипом може бути і розповідь, і сценка, і відео.
П’ятий крок — тестування. Треба іти до потенційних користувачів, отримувати зворотній зв’язок і змінювати рішення чи проводити продукт на ринок.
***
[Виготовлення подкасту стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «У-Медіа», що виконується міжнародною організацією Інтерньюз.
Зміст матеріалів є виключно відповідальністю The Ukrainians та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Інтерньюз.]
