#МедіаПрактики: Заступниця головного редактора KyivPost про пояснювальну журналістику і Lustrum, організацію роботи і команду KyivPost, а також перспективи використання paywall в Україні.
Слухайте подкаст або читайте короткий конспект розмови.
Слідкуйте за оновленнями проекту на сторінці подкасту у Facebook, а також підписуйтеся на проект → SoundCloud / iTunes / RSS.
Про ньюзрум KyivPost
У ньюзрумі працює близько 30 людей. Це і журналісти, і фотографи, і дизайнери і інші працівники. У нас є два окремих відділи: business і lifestyle. Всі інші люди працюють у «national news» — над усіма темами, у тому числі й політикою. У нас дуже гнучкі журналісти: навіть люди з lifestyle можуть підстрахувати колег та швидко написати якийсь текст про політику.
Ми завжди були конвергентною редакцією: працювали і на сайт, і на газету. Щотижня ми видаємо друковане видання. Також є окремий сайт. І це два організми, бо аудиторія — різна. Газета розповсюджується у Києві та деяких великих містах України, в той час як 75% читачів сайту — люди із-за кордону. В основному — з Північної Америки. У редакції всі роблять все. Це найточніше описує нашу організацію.
Про фінанси KyivPost
Нашого прибутку вистачає на те, щоби покрити 80% витрат. Тому ми не окупні, але маємо дуже хороший потенціал, щоби такими стати. Теоретично, ми могли б зменшити кількість працівників ньюзруму і стати прибутковими, трохи знизивши, при цьому, якість. Але поки не бачимо у цьому сенсу. Ми йдемо іншим шляхом: покращуємо якість, щоб пізніше стати окупними. На мою думку, заробляти навіть 75% грошей без «брудних» практик, на кшталт «джинси», це й так непогане досягнення для українського медіа.
Найбільша стаття прибутку — це реклама у принті. Далі йдуть івенти та корпоративні підписки. Наразі Paywall — це невелика частка, тож ми зараз працюємо над тим, щоби масштабувати цю історію і, таким чином, збільшити прибутки. Вважаю, що це можливо зробити.
Про івенти
Найбільший наш івент — конференція «Tiger Conference», яку ми робимо раз на рік. Це стратегічна конференція про Україну, на яку ми привозимо міжнародних спікерів.
Ми заробляємо на продажі квитків, а також пропонуємо спонсорство компаніям, які хочуть брати у цьому участь. Крім того, двічі на рік проводимо ярмарку вакансій, де дешеві квитки, але компанії платять за те, щоби бути там представленими.
Є формат, який називається CEO Breakfast, коли у невеликому колі збираються директори великих компаній, інколи — представники влади, і обговорюють певну тему впродовж кількох годин. Ще робили формат, який називався Straight Talk, — це дискусія п’ятьох людей, в яку залучені спонсори.
Про paywall у KyivPost
Ми вперше запустили paywall у 2012 році. Це не було дуже вдало чи продумано, оскільки ми не знали у кого вчитися. Не було в Україні команди, до якої можна було прийти і сказати: «Навчіть нас, як впроваджувати paywall для нашої газети».
Я не знаю, скільки було підписників, але коли почався Євромайдан, ми прийняли рішення відкрити майже всі матеріали. Все, що ми писали про Майдан, про суспільно-політичні речі, — було у загальному доступі протягом 2014-2015 років. Ми вважали, що це наша громадянська позиція.
У 2016 році ми повернулися до paywall. Взагалі є два основних види: hard paywall і soft paywall. «Легкий» — це коли ви не закриваєте весь контент, а робите якісь винятки. Наприклад, зараз ми щомісяця безкоштовно відкриваємо п’ять статей. У 2016-му ми використовували hard paywall, але згодом перейшли до soft, який набагато складніший у налаштуванні.
Наразі ми продаємо підписку за 60 доларів за рік, але п’ять статей у місяць можна прочитати безкоштовно. Більшість людей, які платять за онлайн-підписку —американці та мешканці Західної Європи.
Про перспективи paywall в Україні
Думаю, це питання не надто далекої перспективи. Найкращим є таке медіа, яке фінансується рекламодавцями та читачами. В Україні є кілька факторів. Перший — люди не звикли платити за новини. Але їм доведеться звикнути, відповідно до того, як розвиватиметься в країні медіа грамотність і розуміння ролі медіа. Думаю, люди зрозуміють, що якщо вони не платять за продукт, то самі стають продуктом.
Другий фактор — у нас дуже спотворений ринок через олігархічних і просто багатих власників, які не ставлять перед своїми медіа завдання заробітку. Це впливає на ринок.
Для того, щоб впроваджувати paywall, медіа мають створювати цінність для читачів. Переконана, що це не обов’язково має бути контент. Важлива сама ідея причетності до видання, яке тобі близьке у контексті цінностей. Тоді ти схочеш його підтримати.
Вважаю, що більшість підписників New York Times платять не за те, що там багато контенту, а тому що вони хочуть бути частиною цього медіа.
Про paywall для нішевих медіа
Думаю, нішевим проектам простіше стати успішними завдяки paywall, бо там більша ймовірність того, що до них прийдуть за унікальним контентом. Якщо ти робиш нішеве видання для фармацевтичних компаній в Україні, то велика ймовірність, що ти матимеш підписників.
Перший фактор той, що у них є гроші. Другий — у тому, що вони більше нізвідки не можуть отримати цю інформацію. Це інформація, яка потрібна для прийняття рішень, які дуже сильно впливають на життя і роботу. Треба працювати над позиціонуванням, доводити читачеві свою цінність, свою ідейність.
Якщо є нішеве видання, яке надає інформацію, без якої читач не може обійтися — наприклад, журнал «Бухгалтерський облік», який повідомляє про всі нововведення, —то читач мусить підписуватися. Чесно кажучи, складно зрозуміти, як може загально-суспільне видання, наприклад, «Українська правда» донести до читача те, що вона є продуктом без якого просто неможливо існувати читачеві. Незважаючи на те, наскільки важливі новини там не були б.
***
[Виготовлення подкасту стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «У-Медіа», що виконується міжнародною організацією Інтерньюз.
Зміст матеріалів є виключно відповідальністю The Ukrainians та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Інтерньюз.]
