[Текст опублікований за підтримки Work.ua — сайту із пошуку роботи №1 в Україні]
Ласкаво просимо до людського буття. Ми схильні робити найпростіше, часто відкидаючи найкращий варіант. Наш мозок організований таким чином, що ми майже завжди імпульсивно обираємо найлегший шлях, доки не починаємо розмірковувати та діяти по-іншому. І це притаманно не лише людям. Насправді більшість речей та явищ обирають шлях найменшого опору: вода, електроенергія, світло та інше.
Згідно з результатами досліджень, ми обираємо шлях найменшого опору. «Наш мозок змушує нас повірити, що плід, котрий росте низько, справді найспіліший», – говорить доктор Нобухіро Хагура, який очолював команду дослідників Університетського коледжу Лондона.
«Ми з’ясували, що зусилля, яких потрібно докласти, аби щось зробити, не тільки впливають на людську поведінку, а й змінюють нашу думку про те, що ми бачимо».
«Тенденція до уникнення рішень, які вимагають докладання зусиль, збереглася навіть тоді, коли ми попросили людей висловити власні рішення усно, а не письмово», — розповідає Хагура.
Легше сидіти перед телевізором, ніж проводити час, читаючи книжку про те, як стати кращим.
Читати про запуск проекту всього вашого життя значно простіше, ніж зробити декілька невеликих кроків задля початку важливої справи. Шлях найменшого опору — найбезпечніший, найзручніший і найпростіший із тих, які ми можемо обрати.
Ви не зможете щось суттєво покращити або створити щось унікальне, якщо вам не вдасться вийти за межі зони комфорту. Можливість винагороджує людей, які не побоялися цього зробити. Ейнштейн колись казав: «Робити одне і теж, знову і знову, при цьому очікуючи інших результатів, — божевілля».
Продовжуючи робити одне і те ж, ви отримуватимете ті ж результати. Якщо вони вам не подобаються, спробуйте піти іншим шляхом. Я не можу пообіцяти, що це буде легко. Але воно того варте.
Життя, якого ми шукаємо, неможливо знайти, уникаючи болючих рішень та тримаючись якнайдалі від небезпек. Воно з’являється внаслідок чіткого усвідомлення того, що ви вийшли за рамки звичайного і робите саме те, що потрібно, аби стати кращими, незважаючи на біль.
Лише долаючи перешкоди на власному шляху, ми можемо зростати та рухатися вперед.
Це не означає, що кожне прийняте вами рішення має бути жорстким. Це означає, що шлях найменшого опору не повинен стати основою для прийняття рішень та дій.
Не прагніть бути посередністю
«Більшість людей ніколи не стануть на цей шлях. Вони бояться або ж просто не хочуть вимагати від себе більшого, а тому вибирають найпростіший спосіб — шлях найменшого опору. Не вийшовши із зони комфорту, постійно не вимагаючи від себе більшого, ви обираєте існування, яке завжди залишатиметься на одному й тому ж рівні. Ви відмовляєтеся від екстраординарної мандрівки», — Дін Карназес.
Середньостатистична людина — нудна та нерозважлива. Вона продовжує виконувати роботу, яку ненавидить, і намагається купувати речі, які, на її думку, повинна мати, але не може собі дозволити. Така особистість обирає безпечний шлях, бо це саме те, що радить більшість. Натомість отримує посередній результат.
Посередні результати — це відстій!
Не варто впродовж усього життя приймати лише безпечні рішення. Багато людей підкоряються всім правилам дійсності і почуваються комфортно та безпечно. Вони роблять те ж, що й усі інші. Робити так, як усі інші, — найшвидший спосіб отримати таке ж посереднє життя.
Найуспішніші люди не ідуть шляхом найменшого опору, а радіють перешкодам та випробуванням.
Роберт Фріц, автор «Шляху найменшого опору» («The Path of Least Resistance»), пише так: «Якщо ви обмежуєте свій вибір тим, що здається можливим або розумним, то позбавляєте себе можливості отримати те, чого насправді хочете».
Навчіться комфортно почуватися у дискомфортних ситуаціях
«Дискомфорт спричиняє подальшу діяльність та приносить зміни. Дискомфорт означає, що ви робите те, від чого більшість відмовилася, бо вирішила залишатися у зоні комфорту», — Сет Годін.
Секрет успіху прихований у речах, яких ви намагаєтесь уникати. Речах, які змушують вас почуватися зламаними або занепалими духом. Намагайтеся вийти за межі дискомфорту.
Труднощі допомагають нам розвиватися. Якщо ви хочете досягти успіху, то просто зараз перестаньте уникати того, що важко зробити. Якщо ви справді хочете вдосконалитися, то маєте відчувати незручності.
Приймаючи виклик, ви мусите стати кращими, аніж були до цього. Це означає, що потрібно створювати нові перспективи, набувати нових навичок та виходити за рамки звичайного.
Якщо все відбувається занадто добре, то, вочевидь, ви не робите нічого особливого.
Вміння правильно сприймати дискомфорт — одна з найважливіших навичок, які варто розвинути, щоб почати жити сповна. Опанувавши це вміння, ви зможете навчитися майже всьому.
Памела Медсен, авторка «Shameless», пояснює: «Я не вважаю, що перебування у дискомфортній ситуації є природним. Але пошук шляхів виходу із таких ситуацій — необхідне вміння для тих, хто хоче перебувати у постійному русі.
Дивімося правді у вічі. Шукаючи будь-що, ви намагатиметеся розширити межі пошуку. Досягаючи особистісних трансформацій і починаючи розширювати можливості та межі власного життя, ми зіштовхуємося з «великою роботою» і відчуттям дискомфорту, а тому в нас виникає бажання втекти від змін».
Перший крок до відмови від шляху найменшого опору
Зруйнуйте ланцюг простої рутини. Прочитайте книжку, яку дотепер ігнорували. Знайдіть та послухайте музику невідомого автора.
Відвідайте конференцію, на яку раніше ніколи не ходили. Розпочніть складну розмову із колегами, на яку досі не наважувалися.
Не проводьте багато часу з людьми, які поділяють ваші смаки, вірування та світогляд. Поспілкуйтеся з людьми з іншими вподобаннями, інтересами та поглядами.
Проводити час із людьми, котрі у всьому з вами погоджуються, — приємно. Але погано для вашої творчості. Знайдіть людей, які влаштовують своє життя та роботу інакше, ніж ви, та обміняйтеся з ними ідеями. Такий досвід допоможе вам відкрити світ по-новому.
Кар’єрний та особистісний ріст часто виснажливий та неприємний, але саме такі речі формують характер. Намагайтеся якомога більше часу приділяти тому, що для вас дійсно важливе. Не завжди ідіть шляхом найменшого опору.
Оригінал — Thomas Oppong
Адаптований переклад — Лілія Гук
Зображення — unsplash.com
