[Текст опублікований за підтримки Work.ua — сайту із пошуку роботи №1 в Україні]
Вечір п’ятниці, а я щойно отримала 30 електронних листів від свого керівника. 30. Трид-цять. Останні шість годин він провів у літаку без доступу до wi-fi, пишучи один лист за іншим. Я сиділа за столиком у кафе «Бургер Лаунж» зі своїми дітьми та чоловіком, смакуючи картоплю фрі. Мій десятирічний син щось розповідав про Арнольда — кролика, який живе в їхньому класі, але я перестала слухати. Я почала відчайдушно писати відповіді на отримані повідомлення. І це не вперше, коли мої вихідні, похід на футбольну гру, відвідання вечірки з нагоди чийогось дня народження, виїзд за місто були зіпсовані через роботу.
Нескінченні години роботи через запуск нових стартапів, запровадження нових технологій, фінансові звіти. Я досі продовжую традицію, започатковану на моїй першій роботі у Кремнієвій долині, коли праця до першої години ночі сприймалася як перемога в марафоні.
З появою мобільних пристроїв та гонитвою за підвищенням продуктивності праці тривалість робочого часу зросла від 40 годин на тиждень до 47, при цьому 50% працівників повідомляють, що працюють понад 50 годин на тиждень. Понаднормові години роботи, масштабні проекти, випуск нової продукції, збільшення обсягів продажів, закупівлі — зараз усе це настільки ж важливе та звичне явище, як і місячний звіт. Пам’ятаєте Білла Лумберга, одного з керівників в «Office Space», який запитував Пітера Гіббонса, чи він може попрацювати і в наступну суботу? Тепер усі керівники — Білли Лумбурги.
Та чи справді варто? Цей звіт такий терміновий? Це справді варте здоров’я працівників? Їхніх взаємин? А як щодо їхньої продуктивності та якості роботи?
Навряд чи кожен проект важливіший, ніж ваш вихідний. Я можу навести приклад багатьох досліджень, які доводять, що понаднормові години роботи негативно впливають на якість роботи, знижують продуктивність та погіршують самопочуття працівників. Це також спричиняє ситуацію, коли більше працівників починають хворіти, багато-хто взагалі відмовляється працювати, а знайти нових дедалі важче.
Отож, як знайти баланс та встановити межі в епоху повної відданості роботі?
Усвідомте, що ви — і лише ви — контролюєте години своєї роботи.
— Відповідати на лист о 23:00 чи ні — це ваш особистий вибір. Встановіть часові межі, коли ви можете працювати понаднормово, і дайте іншим зрозуміти, що вони за жодних обставин не можуть змінитися. Уявіть себе людиною, яка поїхала на вихідні за місто, тому автоматично опинилася «поза зоною досяжності».
— Перш ніж взятися за роботу, чітко визначте час, який вам знадобиться на її виконання. На деяких роботах іноді виникають досить специфічні ситуації, коли працювати значно довше — норма. Встановіть свої обмеження та зробіть правильний вибір.
— Якщо ваш керівник не ставиться відповідально до встановлених вами рамок, то, можливо, настав час звільнитися?
Навчіться говорити «ні» у формі «так».
— Отримавши завдання, яке неможливо виконати у встановлені терміни, розкажіть керівнику про ту частину роботи, яку ви зможете виконати за встановлений термін.
— Практикуйте правило «80/20», тобто запропонуйте зосередитись на репрезентативній вибірці, яка допоможе отримати схожі результати.
— Інший спосіб — змусити керівника зробити вибір, поставивши у відповідь питання на зразок: «Я можу це зробити, але в такому випадку мені доведеться відкласти інше завдання. Котре із них пріоритетніше?»
— Якщо ви керуєте командою, а терміни, встановлені на виконання того чи іншого проекту, розширити неможливо, то залучіть до процесу більшу кількість людей.
Знайдіть підтримку.
— Переконайтеся, що ваш бос знає про те, що ви «завалені» роботою, та попросіть про допомогу.
— Зверніться до колег із проханням допомогти (і будьте готові підтримати їх навзаєм за потреби).
— Звільніть себе від тягаря деякої домашньої роботи — знайдіть помічника, найміть прибиральницю (якщо це навіть на один раз), попросіть сусіда-підлітка викосити ваш газон або згребти листя.
З’ясуйте причину появи роботи, що вимагає додаткового часу.
— Розгляньте появу необхідності працювати довше. Ймовірно, це результат: 1) дефіциту працівників у вашій команді, 2) неефективної або занадто тривалої роботи деяких членів команди або 3) недостатньої компетентності команди.
— Ви повинні визначити джерело виникнення потреби працювати довше та докласти максимум зусиль для її ліквідації, щоб забезпечити кращу продуктивність та якість роботи.
Встановіть чіткі межі.
— Неефективність роботи членів вашої команди змушує вас витрачати більше часу на виправлення недоліків їхньої роботи. Вирішіть таку проблему тільки-но вона з’явиться та контролюйте людей, які впливають на ваш час.
— Якщо ви людина, якій складно говорити «ні», попросіть на виконання завдання вдвічі більше запропонованого часу, можливо, на такі терміни ваш керівник і не погодиться, але точно збільшить кількість попередньо встановленого часу.
— Якщо людина постійно вимагає від вас попрацювати понаднормово, погодьтеся дати відповідь, скажімо, через 72 години.
Вимкніть його.
— Розгляньте можливість мати два телефони, на одному з яких не встановлена електронна пошта.
— Заздалегідь повідомте колегам та керівнику про час, коли ви не маєте доступу до інтернету.
— Вимикайте комп’ютер увечері. Якщо ви дійсно комусь будете терміново потрібними, то вони знайдуть спосіб сконтактувати з вами (наприклад, телефоном).
Будьте готові піти.
— Можливість встановлювати чіткі межі та дотримуватися їх вимагає жертв. Якщо ваш керівник зневажає вашу позицію та вільний час, то знайдіть у собі мужність звільнитися.
— Заощаджуйте гроші на випадок, якщо ви залишитеся без роботи. Зазвичай радять відкласти «на чорний день» 3-6 місячних зарплат.
— Постійно оновлюйте власне резюме та тримайте його напоготові. Завжди майте на думці кілька ймовірних роботодавців.
— Розішліть їм повідомлення про те, що ви бажаєте отримати нову роботу.
— Відвідуйте співбесіди.
Те, що ви можете, не означає, що ви мусите.
— Якщо ви справді професіонал в тому, що робите, то є ймовірність, що рано чи пізно ви зіштовхнетеся з потребою переробити або зробити щось краще, ніж людина, яка мала цим займатися. Усвідомте, що виконання чиєїсь роботи через те, що цей працівник з нею не впорався, дає можливість компанії залишити цього працівника на займаній посаді. Ви посприяєте вирішенню проблеми.
— Зосередьтеся на власних результатах. Якщо ви залежите від процесу, який застряг на одному місці через проблеми, що не підпадають під вашу компетенцію, робіть усе можливе, аби привернути увагу до цієї проблеми. Запропонуйте рішення, які допоможуть ліквідувати проблеми, але не зволікайте.
Звільніть час для себе.
— Поставте себе на перше місце. Нікого іншого, лише себе.
— На календарі позначте час, який ви витрачатимете лише на себе. Навіть якщо це час, відведений на заняття спортом, медитації, йогу або на завершення будь-яких інших справ, ви зможете уникнути даремної трати часу на прохання інших людей.
Створіть середовище, яке забезпечить вам здоровий сон.
— Частково говорити «ні» — це навчитися відпускати ситуацію. Залишіть роботу на роботі.
— Знову ж таки, вимкніть екран та звук свого мобільного.
— Спробуйте займатися медитацією чи йогою. Вони можуть допомогти вам краще спати.
Моя історія не унікальна. Люди часто після роботи отримують електронні листи та відповідають на них. Це все навіть має медичну назву — Workplace Telepressure. Після незліченної кількості зіпсованих вихідних через проекти, які не були цього варті, я зрештою не витримала і звільнилася.
Мені знадобилося шість місяців для відновлення сил, енергії та бажання працювати знову та професійно розвиватися. Проте цього разу замість того, щоб влаштуватися до чергової корпорації із 80-годинним робочим тижнем, я відкрила власну справу. Якщо вже й працювати величезну кількість годин знову, то лише на власних умовах.
Я все ще вчуся відволікатися від роботи заради неї ж, але вже час від часу можу сказати «ні» у формі «так».
Оригінал — Beth Crocker
Адаптований переклад — Лілія Гук
Зображення — unsplash.com
