Вище й гучніше

20-річний фіналіст нацвідбору на Євробачення-2018 LAUD — про власний шлях до великої мрії і про музику як можливість залишатися собою

23.02.2018 Марічка Паплаускайте

[Кожна дитина заслуговує на можливості для розвитку, самореалізації та здійснення мрій. І якщо постійно створювати ці можливості, підтримувати українських підлітків у їхніх прагненнях і починаннях, то результати не забаряться — нове покоління змінить країну на краще.

У спецпроекті «Борись за свою мрію!» разом із освітнім проектом «Школа успіху» Klitschko Foundation розповідаємо про талановитих, амбіційних та сміливих молодих українців. Це історії тих, хто не боїться мріяти і впевнено й наполегливо йде до мети.]

***

Владу Каращуку всього 20. Та його пісні уже ротуються на найбільших українських FM-станціях, а кліпи збирають сотні тисяч переглядів на YouTube. Після участі у проекті «Голос країни» на «1+1» Влад підписав контракт із продюсером Джамали Ігорем Тарнапольським і почав успішну сольну кар’єру під псевдонімом LAUD.

Саме так його представляли на національному відборі цьогорічного Євробачення. У півфіналі він отримав найбільшу кількість балів. Тож тепер Влад готується до фінального відбору і має усі шанси стати наймолодшим представником України на Євробаченні.

Талант у спадок

— Усе моє життя пов’язане з музикою. Особливо з джазом, — говорить Влад. — Пам’ятаю, тато з дитинства вмикав, аби я слухав. Йому привозили із-за кордону диски джазових виконавців. Це була не традиційна джазова музика типу Майлза Девіса, а сучасніша — як-от Чік Коріа чи Пат Метіні.

Разом із любов’ю до якісної музики Владу у спадок від родини дістався і музичний талант: його батько — кларнетист, мама, бабуся й дідусь — піаністи. Дідусь майже протягом десятиліття очолював Київське музичне училище імені Р. Глієра і був його наймолодшим в історії директором. Прадід Влада грав у оркестрі оперного театру.

DSC_8143

— Тому ніхто не сумнівався, що я займатимусь музикою. Але почалося все, як не дивно, з англійської мови, — усміхається Влад. — Коли мені було чотири роки, батьки віддали мене на заняття з англійської. Вчитель паралельно викладав гру на гітарі. Саме він почув першим мої музичні дані та запросив навчатися у нього.

«Крок до зірок», «Чорноморські ігри», «Слов’янський базар», відбір «Дитячого Євробачення», «Пісенька року». З більшості національних та міжнародних конкурсів й фестивалів Влад повертався з нагородами

Щоправда, вдалося це не одразу. Поки учитель намагався пояснити чотирирічному Владу основи гри, той не міг всидіти на місці — бігав, стрибав, лазив під стіл. Довелося відкласти навчання на рік.

— Вже з п’яти років я почав грати. Трохи пізніше додались і заняття з вокалу, — пригадує музикант.

Тоді ж — ще зовсім дитиною — він почав виступати на різноманітних музичних конкурсах. «Крок до зірок», «Чорноморські ігри», «Слов’янський базар», відбір «Дитячого Євробачення», «Пісенька року». З більшості національних та міжнародних конкурсів й фестивалів Влад повертався з нагородами.

— Це було твоє бажання: виступати, змагатися, перемагати — чи все ж таки більше у цьому було бажання твоїх батьків? — запитую.

Влад у відповідь усміхається.

— І моє бажання теж. Я не пручався, принаймні. Звісно, часом мені хотілося замість того, щоб годинами відпрацьовувати техніку гри чи вивчати складні класичні твори, ганяти з хлопцями у дворі чи пограти у комп’ютерні ігри. Але назагал музика, конкурси заполонили усе моє життя. І мені це подобалося.

Пам’ятаю один зі своїх перших виступів — це було на площі у центрі Києва. Страшно хвилювався. Відпрацював кожен рух: знав, коли мені повернутися, коли руку підняти. Думав про усе це. Вийшло непогано, — сміється. — Мені подобалось співати, отримував кайф від процесу, і це було моєю особистою мотивацією. Було цікаво їздити містами, країнами, постійно гастролювати. Крім того, ще займався єдиноборствами, продовжував вивчати англійську. 

Мав Влад й іншій досвід, що знадобився йому тепер: протягом декількох років він — малий і симпатичний — знімався як фотомодель для журналу, що його видавав один з великих магазинів іграшок.

— Це мені теж подобалось, — сміється. І не заперечує — батьки хотіли зробити з нього зірку. Вони для нього були і менеджерами, і адміністраторами, і спонсорами.

І їм це вдалось.

«Голос» як трамплін

22 секунди. Саме стільки знадобилося Івану Дорну, аби розчути у голосі Влада свою людину і натиснути на червону суддівську кнопку під час «сліпих» прослуховувань на «Голосі країни». «Seven days» Крейга Девіда у виконанні Влада змусили обернутися й крісло Святослава Вакарчука.

І хоч Влад трохи потягнув інтригу, він від самого початку знав, до чиєї зіркової команди хоче потрапити.

— Владе, я тебе десь бачив, ні? — перше, що запитав у нього Дорн.

— Я теж вас десь бачив, — не розгубившись пожартував хлопець.

Хоч у цьому жарті була й частка серйозності — за п’ять років до цієї зустрічі юний Влад виступав разом із Іваном Дорном на дитячій «Пісні року». І саме поява Дорна у журі «Голосу» стала додатковим мотиватором для Влада нарешті спробувати свої сили у цьому конкурсі.

— Ваня розриває шаблони. Мені подобається його музика, його підхід. І мені хотілося попрацювати разом із ним. Дуже зрадів, коли він обернувся. Це було важливо для мене.

Хоча в роботі знайти спільну мову виявилося не так уже й просто.

— Він експресивний, все хоче робити швидко — інколи за ним складно було встигати, — пригадує Влад. — Але мені було цікаво спостерігати за ним на майданчику, під час репетицій. Навчився у нього багатьох деталей та тонкощів.

З часу участі у проекті Влад найбільше сумує за комунікацією між командою й учасниками. І, звісно, за виступами.

Хочу разом із командою створювати та розвивати актуальну музику в Україні. Хочу творити сам і надихати інших

— Це були надзвичайно насичені півроку. Тижні зйомок, фотосесій. Ми приходили зранку, а додому поверталися часто поночі. Щоправда, часом довше чекали, аніж працювали, — усміхається.

У «Голосі країни» Влад дійшов до фіналу. Серед чотирьох фіналістів глядачі обрали переможницею Віталіну Мусієнко із команди Святослава Вакарчука. Але засмучуватися власній поразці, каже Влад, не було сил.

— Я був страшенно втомленим, напівпростудженим, але виходив на сцену, щоби викластися на всі 100% і качнути. Це для мене було головним, а не перемога як така.

Так чи так, а шоу змінило подальшу долю Влада і дало старт його кар’єрі поп-артиста.

Ставити планку вище

— Процес зйомок мені дуже подобається! — говорить Влад, розповідаючи про те, як вони разом із командою Enjoy! Records творили перший кліп проекту LAUD на пісню «У цю ніч». Зйомки тривали три дні та проходили на п’ятнадцяти різних локаціях Києва. Режисером дебютного відео став Дмитро Куєвда. Пісню ж написав сам Влад.

Менш ніж за півроку LAUD випустив другий сингл — «Не залишай» — та відеокліп до пісні.

— Скоро зніматимемо ще один, — анонсує Влад і зізнається, що у LAUD уже достатньо пісень, аби випустити дебютний альбом. Але коли він побачить світ, поки що не говорить. — Точних дат називати ще не буду.

Музику Влад пише часом сам удома, але частіше — разом із саундпродюсером у студії.

— Разом веселіше. Імпровізуємо, джемимо, творимо. В мелодичній лінії народжується ідея, я чую її в голові і починаю розробляти. Фінальна версія композиції зазвичай зовсім не схожа на першу. З текстами, скажу, мені складніше, аніж з музикою. Нам допомагає Катя Рогова. Вона пише чудові тексти.

Мені близька ця ідея — за свої мрії дійсно варто боротися і ніколи не опускати рук. Ставити планку високо і досягати її, попри усі невдачі чи труднощі. Бо воно того вартує

Псевдонім LAUD обрали, аби можна було працювати і з західним музичним ринком, де прізвище Каращук звучало б занадто невимовно.

— А ти ніколи не думав будувати кар’єру десь за кордоном? — питаю.

— Думав. Я мріяв вчитися у Музичному коледжі Берклі у Бостоні. Це вражаючий заклад — зі своєю музичною атмосферою, традицією. Але ця мрія частково здійснилася і тут — до Києва приїхав один з колишніх викладачів Берклі і відкрив тут американську музичну академію, курс якої я закінчив. Десь тоді ж у мене трохи змінилися пріоритети. Тепер я думаю, навіщо їхати кудись за кордон, якщо тут я маю команду, яка зі мною у будь-яких життєвих ситуаціях? Я хочу разом із ними створювати та розвивати актуальну музику в Україні. Хочу творити сам і надихати інших.

Саме тому, що 20-річний Влад є прикладом для багатьох музикантів-початківців, минулої весни команда Klitschko Foundation запросила його бути амбасадором освітнього проекту «Школа успіху» й взяти участь у презентації лімітованої колекції одягу «Fight For Your Dream».

— Мені близька ця ідея — за свої мрії дійсно варто боротися і ніколи не опускати рук. Ставити планку високо і досягати її, попри усі невдачі чи труднощі. Бо воно того вартує.

— Не боїшся популярності? Того, що шоу-бізнес може зіпсувати тебе?

— Мені подобається, коли вже зараз, буває, захожу кудись, і бачу зосереджені погляди — люди впізнають. Або буває питають: «О! То це ти співаєш оцю пісню — ”У цю ніч”?» — усміхається просто. — А щодо змін… Я змінююсь постійно, це природно. Але вже маю власні цінності, тож, думаю, не зламаюсь. Важливо у будь-якій ситуації залишатися собою, бути в гармонії із самим собою. 

DSC_8143

— Про що мрієш зараз?

Влад замислюється на мить.

— Звісно, величезною честю для мене було б представити Україну у Лісабоні на цьогорічному Євробаченні, — говорить Влад і після паузи додає: — А взагалі, хочу досягти успіху у тому, чим займаюся. А успіх для мене — це визнання аудиторією. Хочу, аби моя музика робила щасливішими людей навколо. Бо якщо людям подобається, отже, я роблю все правильно.

***

«Школа успіху» — безкоштовний літній проект, покликаний розкрити особистісний потенціал у підлітків і розвивати навички самостійних активних дій та відповідальної й цілеспрямованої поведінки. Підтримати проект можна за цим посиланням.

Марічка Паплаускайте Олександр Рупета

Схожі публікації

4831 5

Українська мрія

Аїда Нурієва — про те, як англійська мова відкриває світ

03.05.2018 Ярослава Тимощук
2422 5

Сила переконання

Переможниця міжнародних дебатів німецькою — про те, як дискусії допомагають вирішити глобальні проблеми людства

23.02.2018 Ярослава Тимощук
4117 5

Своя політика

16-річна українка Діана Соболева — про навчання у США та велику мрію запалити однолітків духом волонтерства

26.04.2018 Альона Вишницька

Популярні публікації

47583 8

Легенда Хрещатика

Чому інженер, який запускав у космос ракети, а тепер миє вікна на Хрещатику, так не любить вихідних
25.11.2016 Анна Давидова
28412 5

7 відмінностей між професіоналами й аматорами

Письменник і підприємець Джеф Гоінз про аматорів і професіоналів
07.12.2016 The Ukrainians
44693 11

Несистемна міністр

Один день із життя Уляни Супрун: заради чого вона взялася реанімувати українську медицину і чому продовжує, попри спротив пацієнтки
13.07.2017 Марічка Паплаускайте

Краудфандинг

Малі міста

2608
зібрали
36000
потрібно

Нові медіа нової країни

36
зібрали
5000
потрібно

Найрозумніші діти країни

2538
зібрали
4500
потрібно

підтримайте проект

Donate

Введіть слово, щоб почати