[Продовжуємо серію публікацій, присвячених не завжди легким, але потрібним процесам зміцнення та розбудови громадянського суспільства на Донбасі.
Разом із нашим партнером — Форумом НДО в Україні — розповідаємо про тих, хто не нарікає на владу й обставини, а власними силами змінює простір довкола себе]
Комунікаційна координаторка українського представництва Norwegian Refugee Council Тетяна Степикіна — про те, як міжнародні організації допомагають потерпілим від війни створювати бізнес та починати життя заново.
ОРГАНІЗАЦІЯ
Назва: Норвезька рада у справах біженців (NRC) в Україні
Місія: задоволення потреб внутрішньо переміщених осіб і постраждалого від конфлікту населення, особливо вздовж лінії зіткнення, захист прав та відновлення економічної самодостатності людей, які постраждали від конфлікту.
Діяльність: допомога у ремонті житла, сезонна гуманітарна допомога для підготовки до зимування, консультування та правова допомога, навчання соціально незахищених осіб із метою працевлаштування, створення громадських центрів з метою підтримки та інтеграції переміщених осіб, підтримка малого бізнесу та сільськогосподарських ініціатив, відновлення водної інфраструктури.
Цільові групи: внутрішньо переміщені особи, постраждалі від конфлікту люди, громадяни, які їх приймають.
Територія діяльності: прифронтові Станично-Луганський, Новоайдарський та Попаснянський райони Луганської області, північна частина Донецької області з офісом у Краматорську.
Кількість підопічних: у 2017 році — 45 000 осіб.
Команда: 100 працівників.
ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ
Тетяно, розкажіть, як працює Norwegian Refugee Council?
Передусім ми допомагаємо знайти себе в нових умовах тим, кого війна зробила вразливим. Завдяки нашій організації вимушені переселенці, малозабезпечені, люди з інвалідністю, які проживають у Луганській області, отримують нові навички й започатковують власні справи.
Упродовж літа й осені 2017-го ми проводили курси манікюру, швацтва, масажу, бухобліку, малярства, монтажу гіпсокартонних конструкцій, готували кухарів, продавців продуктових товарів, офісних співробітників, електрогазозварників, для сільського господарства — трактористів-машиністів. Увесь цей час (від 3 до 8 місяців) забезпечували учасників програми харчуванням. Із сертифікатами державного зразка слухачі курсів починали кар’єру.
У дев’ятьох підконтрольних районах Луганської області підтримували мале підприємництво: для відкриття бізнесу 102 людини отримали міні-гранти. Уже є перші результати: і в сільському господарстві, і в сфері краси. Одна жінка з півночі Луганщини закупила обладнання для виробництва продукції з козячого молока й успішно веде свою невеличку справу.
В області з’являються салони краси та перукарні. Двоє самотніх матерів-переселенок відкрили манікюрний салон у центрі Сєверодонецька. Ці жінки опанували новий фах на наших курсах, а затим ще й виграли гранти для започаткування власної справи. Були надзвичайно щасливі, що отримали і додаткову спеціальність, і кошти для самореалізації. Це позитивні, енергійні та ініціативні особистості, які не живуть від допомоги до допомоги і не сподіваються лише на державу.
Намагаємося підтримувати не тільки малозабезпечених, а й людей, які мають ідеї. З часом успішних історій більшатиме, адже минуло лише півроку від старту проекту.
У дев’ятьох підконтрольних районах Луганської області підтримували мале підприємництво: для відкриття бізнесу 102 людини отримали міні-гранти. Уже є перші результати: і в сільському господарстві, і в сфері краси
Уже три роки допомагаємо відбудовувати житло у прифронтових районах Луганської області: Станично-Луганському, Новоайдарському та Попаснянському. Інженери наших бригад класифікують ремонти за складністю, надають будматеріали, щоб люди могли відновлювати свої помешкання. Найбільш соціально незахищеним родинам допомагаємо відбудувати дім із нуля. Торік таких сімей було 31, позаторік — 10. Крім того, 70 родин, будинки котрих зазнали сильних пошкоджень, отримали допомогу для капітального ремонту минулого року.
Лагодимо водну інфраструктуру, особливо якщо вона була пошкоджена під час конфлікту. Це невеликий проект, але він діє щороку. Найбільше підсоблюємо Попаснянському міськводоканалу: трубами для водопроводу питної води чи каналізації, помпами тощо.
Торік відкрили 5 громадських центрів: 3 — у Луганській області і 2 — в Донецькій. У них проводимо навчання для вимушених переселенців, облаштовуємо куточки, де люди присвячують час своїм хобі, організовуємо дозвілля для дітей.
Переселенців цікавить, як відновити документи, отримати пенсії, оформити субсидії або перепустки для перетину лінії зіткнення. Підказуємо, як потрібно діяти в таких ситуаціях, спільно робимо перші кроки. Кілька разів вдавалося домогтися компенсацій за пошкоджене внаслідок конфлікту майно — для цього потерпілі зверталися в суди першої інстанції.
Коли з’явилося представництво організації в Україні?
У світі Norwegian Refugee Council працює з 1946 року. У нашій країні організація відкрила представництво у листопаді 2014-го через погіршення гуманітарної ситуації від збройного конфлікту на сході. Допомагаємо постраждалому населенню, внутрішньо переміщеним особам, громадам, які проживають поблизу лінії зіткнення у Донецькій та Луганській областях.
Працюємо лише на підконтрольній частині. До окупованої не маємо доступу, хоча певний час, улітку 2015-го, надавали допомогу по той бік лінії розмежування в Луганській області. Наразі такої змоги немає.
Скільки працівників залучено до проектів Norwegian Refugee Council?
Усього в штаті сто співробітників. Шестеро іноземних громадян входять до керівного складу: це менеджери та керівники проектів.
Наш представницький орган розташований у Києві, але це маленька когорта людей. 90 відсотків штатного персоналу перебуває в Сєверодонецьку.
Є команда в Станиці Луганській — інженери-будівельники та співробітники центру правової допомоги, котрі консультують людей, у тому числі й із непідконтрольних територій. Такий же офіс є у Краматорську — його працівники допомагають населенню півночі Донеччини через юридичні консультації та правову допомогу.
Які результати своєї діяльності вважаєте найвагомішими?
Найбільше досягнення в тому, що щороку приходимо на поміч кільком десяткам тисяч людей. Пишаємося тим, що за 2017 рік змогли допомогти 45 000 особам на сході України. Їхні тривоги і потреби у зовнішній допомозі рік у рік зростають. Умови життя ускладнюються, ситуація з безпекою не поліпшується, особливої підтримки від держави немає.
Люди зізнаються: якби не міжнародні гуманітарні організації, взимку їм би нічим було опалювати помешкання. Третій рік поспіль жителі прифронтових територій Донецької і Луганської областей отримують паливо від донорів. Сезонна допомога в осінній період передбачає ще й кошти, щоб люди могли собі купувати продукти харчування взимку. Школи, лікарні, будинки для літніх людей у Луганській області теж мають тепло і їжу завдяки підтримці організації.
Минулого року вдалося допомогти 45 000 особам на сході України
Пригадую багатодітну сім’ю зі Станиці Луганської. Будинок самотньої матері був повністю знищений взимку 2015-го року. Родина довго чекала допомоги, поневіряючись по орендованих помешканнях. Проблема була ще й у тому, що за документами жінка не була власницею зруйнованого дому. Зрештою представники нашої організації підказали, як знайти вихід. Сама жінка не впоралася б, але сім’ю відібрали до участі в програмі капітального ремонту, вже триває робота.
Є багато інших випадків, коли допомогли відновити будинок із нуля. Що ближче до фронту, то більше таких історій.
У селищі Троїцькому Попаснянського району, яке оточене невизнаними республіками, була зруйнована велика школа. Ми допомагали відремонтувати заклад. Райони Луганщини постійно перебувають під нашою опікою й увагою.
Як організація планує розвиватися?
Будемо продовжувати роботу у трьох основних напрямках: правова допомога, ремонт житла, навчальні курси. Зосередимо більше уваги на відновленні водної інфраструктури у Луганській області. Потреби не зменшуються, кількість нужденних людей, на жаль, теж.
В Україні ми орієнтуємося на тривалі рішення, тому розвиватимемо програми бізнес-грантів й здобуття кваліфікації. Тоді люди відчуватимуть більше стабільності та зможуть самі себе забезпечувати
У світі NRC має репутацію організації, котра здатна швидко й ефективно відреагувати на надзвичайну ситуацію й допомогти постраждалому населенню. Це може бути стихійне лихо, збройний конфлікт, внутрішнє переміщення. Але в Україні ми вже переорієнтовуємося на тривалі рішення, тому розвиватимемо програми бізнес-грантів й здобуття кваліфікації. Тоді люди відчуватимуть більше стабільності та зможуть самі себе забезпечувати.
ВІДГУКИ
В організації працюю три роки: перший рік був польовим інженером-будівником, потім став координатором проекту. На початку роботи йшлося здебільшого про легкий ремонт: пошкоджені дахи, розбиті вікна. А з 2016-го почали займатися важкими ремонтами та відновленнями будинків із нуля. Приходили в двір і бачили купу сміття й попелу. Через кілька місяців після спільної роботи з господарем поставав повноцінний будинок.
Спочатку люди не йняли нам віри: мовляв, невже хтось просто так може дати гроші й матеріали на відновлення будинку? Колеги переконували: дамо кошти, щоб найняти бригаду й придбати будівельні матеріали. Тільки не сидіть і не чекайте, що хтось прийде і зробить, ви теж повинні брати участь у процесі. Спершу до нас зверталися ті, хто залишився без даху над головою, кому нічого було втрачати. Коли ж люди побачили, як у сусідів з’являються нові покрівлі, вікна, стали в чергу. За три роки ми здобули хорошу репутацію в Луганській області, нам довіряють.
Дім — важлива цінність для людини, це її фортеця. А відновлення дому символічно може означати відновлення мирного життя. Знаю багатьох людей, які залишили будинок після обстрілів, але потім повернулися: тягнуло додому
Дім — важлива цінність для людини, це її фортеця. А відновлення дому символічно може означати відновлення мирного життя. Знаю багатьох людей, які залишили будинок після обстрілів, але потім повернулися: тягнуло додому. Траплялися випадки, коли відновлені будинки знову руйнувалися. Та ми не кидали потерпілих напризволяще, а надавали будматеріали ще раз.
Я сам із Маріуполя, який у 2015 році теж був під загрозою. Працював на заводі у відділі промислового будівництва. Спостерігаючи за нестабільною ситуацією, думав, чим можу допомогти. Коли побачив оголошення про набір інженерів в NRC, вирішив спробувати свої сили. Сподобалося працювати в організації, яка має мету безплатно допомогти потерпілим.
Одним із найбільш постраждалих від збройного конфлікту районів Луганської області є Попаснянський район, де NRC розпочала свою активну допомогу з відновлення пошкодженого та зруйнованого житла. Щодня перед очима були дахи та вікна, що палали, люди, які сиділи в підвалах. Якщо раніше я бачив у снах море й футбол, то тоді почали снитися будинки у вогні.
Через нас пройшло багато таких випадків, все почали сприймати близько до серця. Члени організації працюють із максимальною самовіддачею, для нас немає такого, що робочий день триває лише до 17.00, а субота — це обов’язковий вихідний.
Ціль нашого напрямку — створити умови, у яких люди зможуть забезпечувати себе самі і не залежатимуть від гуманітарної допомоги. Цього можна досягти кількома способами: перший — через навчання (тренінги, семінари для людей, які хочуть проявити себе в нових умовах), другий — завдяки підтримці сільськогосподарських ініціатив: люди зможуть вирощувати певні культури, якщо надамо їм розсаду, добрива, помпи для поливу.
Із нами зв’язалося подружжя: чоловік із дружиною переселилися зі зруйнованого будинку й на новому місці почали збирати молоко у сусідів, щоб виготовляти з нього сир. Вислухавши їхню історію, ми надали їм грант. Чоловік і дружина придбали додаткове обладнання, яке дозволило збільшити обсяги виробництва і поліпшити його якість. Важливо, що наші гранти надають допомогу не лише тим, хто її отримав, а й людям навколо: селяни здають молоко і теж мають прибуток.
Існує певна стигматизація регіону: всюди небезпечно, нестабільно, про бізнес не може йти мови. Наперекір цьому бачимо, що люди, які отримують наші гранти, часто розпочинають успішну справу, отримують прибуток, платять податки і створюють робочі місця
Знаю багатьох людей, які хочуть змінювати ситуацію на краще, розвивати щось своє. Хоч для власної справи це складне місце, тут майже неможливо отримати позику від банку. Існує певна стигматизація регіону: всюди небезпечно, нестабільно, про бізнес не може йти мови. Наперекір цьому бачимо, що люди, які отримують наші гранти, часто розпочинають успішну справу, отримують прибуток, платять податки і створюють робочі місця. Важливо надати людям шанс із мінімальними ризиками втілити задумане, щоб страх втратити всі засоби для існування не сковував від дій.
Фото з підопічними надані організацією Norwegian Refugee Council.
Перегляньте онлайн-мапу більш ніж 600 українських та міжнародних НДО та ініціатив, що працюють у різних сферах.
